Рішення

від 12.12.2024 по справі 160/6998/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокуСправа №160/6998/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подана надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2024 №UA110050/2024/000024/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного акту, прийнятого відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/6998/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 25.03.2024 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 25.03.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено копію платіжної інструкції про оплату судового збору у розмірі 8931,48 грн.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі; зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

26.04.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «НТС-Партнер». В обгрунтування відзиву відповідач посилається на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач указує, що за результатами розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

10.05.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обгрунтування позовних вимог.

27.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС-ПАРТНЕР» (код ЄДРПОУ 43968660) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 28.12.2020, про що внесено запис №1002031020000030623. Основний вид діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Між ТОВ «НТС-Парнер» (покупець) та CHAOZHOU CHAOAN JIABAO PORCELAIN CO LTD, Китай (продавець) укладено контракт №301/S від 03.06.2023, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує посуд порцеляновий і керамічний, ціна, асортимент, кількість і умови поставки якого вказані у комерційному рахунку, який є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п.2 контакту №301/S від 03.06.2023 ціна за товар, що поставляється за цим контрактом, і загальна вартість контракту визначаються у доларах США. Загальна сума контракту становить 300000 дол. США.

Згідно з п.6.1 контракту №301/S від 03.06.2023 оплата за товари, що поставляється за даним контрактом, здійснюється на наступних умовах: покупець зобов`язується здійснити оплату у розмірі 100% вартості узгодженого обсягу товару у рахунку.\. Товар оплачується банківським переказом в доларах США протягом 90 календарних днів з дати виставлення рахунку проти його копії.

12.02.2024 для митного оформлення в режимі імпорту товару «Посуд столовий або кухонний з фарфору: набір кухлів, кухоль, масельничка, ємність для рідини, менажниця, цукорниця, набір (серветниця + сільничка + перечниця), виробник-CHAOZHOU CHAOANJIABAO PORCELAIN CO.,LTD, CN», країна походження - Китай», що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом №301/S від 03.06.2023 із виробником «CHAOZHOU CHAOAN JIABAO PORCELAIN CO LTD» відповідачу подана митна декларація № 24UA110050000687U1 із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та заявленням її на рівні 1,4112 долари США/кг, відповідно до ст.ст. 51, 53 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: сертифікат якості від 12.12.2023; прайс-лист від 12.12.2023; зовнішньоекомічний контракт №301/S від 03.06.2023;swift від 29.01.2024; рахунок (інвойс) від 12.12.2023 №Т2023-1212; митна декларація країни відправлення від 14.12.2023 №602120230213520941; заявка на ТЕО від 15.12/.2023;коносамент від 24.12.2023 №QN23120087; CMR від 05.02.2023 №05022024-1; висновок експерта від 08.02.2023 № М-28; рахунок перевізника від 05.02.2024 № LS-4540061; довідка перевізника від 06.02.2024 № 421533.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Коносамент від 24.12.2023 № QN23120087, копія митної декларацій країни відправлення від 14.12.2023 № 602120230213520941 надано без перекладів.

2) Відповідно до п.4.1 Контракту якість товару підтверджується Продавцем у сертифікаті якості, при цьому, наданий сертифікат якості від 12.12.2023 року б/н не містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість.

3) Відповідно до відомостей в документах, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB YANTIAN, SHENZHEN, згідно Інкотермс 2020. Декларантом для підтвердження транспортних витрат від пункту YANTIAN, SHENZHEN, Китай до митного кордону України, який надійшов по коносаменту від 24.12.2023 № QN23120087 (згідно гр. 44 ЕМД) до митного оформлення надано: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2021 № 13-04 з TOB «Ламан Шипінг» (далі - Договір ТЕО); заявка на ТЕО від 15.12.2023 № 50 за маршрутом FOB YANTIAN Китай - Gdansk Польша - Новомосковськ Україна на загальну суму 218097,90 грн; довідку про транспортні витрати по Договору ТЕО від 06.02.2024 № 421533 на загальну суму 150400,00 грн; рахунок-фактура від TOB «ЛАМАН ШИПІНГ» від 05.02.2024 № LS-4540061 на загальну суму - 218097,90 грн. Якщо рахунок від 05.02.2024 № LS-4540061 за ТЕО сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі здійснення оплати за товар декларанту Позивача запропоновано надати відповідні банківські платіжні документи.

4) Відповідно до відомостей декларації країни відправлення від 14.12.2023 №602120230213520941 наявне посилання на коносамент № А2312148326, який до митного контролю не надано. Також у декларації країни відправлення від 14.12.2023 № 602120230213520941 на суму 18 159,80 дол.США, що не співпадає з загальною сумою по інвойсу від 12.12.2023 № T2023-1212 на суму 18160,56 дол.США. Числове значення митної вартості та її складові згідно наданих товаросупровідних документів не підтверджено.

5) Відповідно до висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 08.02.2024 № M-28 за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що ринкова вартість товару на умовах FOB YANTIAN, SHENZHEN становить 18160,56 дол.США, однак експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці. В висновку від 08.02.2024 № М-28 в розділі «Матеріали й документі» відсутнє посилання на документи, що містять інформацію щодо вагових характеристик товару, вартості транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України, а також в розрахунковий частини відсутня інформація щодо середнього фрахту контейнера з відповідної країни до порту призначення, в певний період постачання товару, відповідно до його типу та ваги брутто товару. Вищезазначене ставить під сумнів рівень визнаної ринкової вартості оцінюваного товару за висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 08.02.2024 № М-28.

6) Прайс-лист №б/н від 12.12.2023 компанії «CHAOZHOU CHAOANJIABAO PORCELAIN CO.,LTD» містить цінову інформацію виключно на асортимент товарів зазначених в доповнені № 2 від 12.12.2023 до Контракту та інвойсу від 12.12.2023 №2023-1212, які декларуються за ЕМД. Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки FOB YANTIAN, SHENZHEN, та за формою та змістом повторюючи специфікацію №2 від 12.12.2023 до Контракту, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, митну декларацію країни відправлення.

Листом від 12.02.2024 позивачем повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 12.02.2024 №UA110050/2024/000024/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України.

Так у вказаному рішенні зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо митного оформлення товару «Посуд та прибори столові або кухонні з фарфору....», країна виробництва - Китай, за контрактом, укладеним безпосередньо з виробником товарів, за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору), за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ) визначення митної вартості, за ЕМД від 18.09.2023 №23UA100380685486U2, на рівні 3,15 дол.США/кг на умовах поставки FOB Китай.

Рівень митної вартості ґрунтується на митній вартості за МД від 18.09.2023 №23UA100380685486U2, на рівні 3,15 дол.США/кг з урахуванням всіх складових.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що на підтвердження витрат з транспортування товару ТОВ «НТС-ПАРТНЕР» було надано, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2021 № 13-04 з TOB «Ламан Шипінг»; заявка на ТЕО від 15.12.2023 № 50 за маршрутом FOB YANTIAN Кітай - Gdansk Польша - Новомосковськ Україна; довідку про транспортні витрати по Договору ТЕО від 06.02.2024 № 421533; рахунок-фактура від TOB «ЛАМАН ШИПІНГ» від 05.02.2024 № LS-4540061.

Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - YANTIAN, SHENZHEN, China, згідно з Інкотермс 2020.

Згідно з Інкотермс-2020 за умовами поставки FOB «Free on Board/Вільно на борту» означає, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем, в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати.

Тобто, базис поставки FOB покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Отже, ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних митних і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Так, згідно з довідкою про транспортні витрати від 06.02.2024 № 421533, вартість транспортування вантажу в контейнері №НASU4024199 за коносаментом №QN23120087 за маршрутом порт YANTIAN (China) - порт Gdаnsk склад Гданськ митний кордон Ягодин, становлять: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 92850,00 грн; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 15036,00 грн; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 42514,00 грн.

При цьому, вказана довідка містить посилання на коносамент (Bill of lading) №QN23120087 від 24.12.2023, який було надано під час митного оформлення товару за митною декларацією № 24UA110050000687U1 від 12.02.2024 року.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Оскільки наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості, суд зазначає, що в спірному випадку зазначені вище документи підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України на визначених контрактом умовах.

Суд зазначає, що МК України зобов`язано декларанта надати митному органу тільки документ із відомостями щодо вартості перевезення товару, при цьому обов`язку підтвердження оплати вартості перевезення на декларанта законом не покладено, тобто подання доказів оплати є правом декларанта.

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на транспортування товару, а також неможливості обчислити витрати на транспортування товару до кордону України за наданими документами щодо транспортно - експедиційних витрат по поставці товару.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України експортна декларація країни відправлення є додатковим документом і умовами контракту №301/S від 03.06.2023 не передбачено надання продавцем експортної декларації країни відправлення покупцю. До того ж, суд враховує, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації, однак, не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Тому, ненадання позивачем коносаменту, який зазначений у декларації країни відправлення, а також недоліки змісту наданого декларантом сертифікату якості не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про ненадання перекладу коносаменту, сертифікату походження товару та копії митної декларацій країни відправлення, а також суб`єктивного змісту наданого декларантом прайс-листа суд указує, що наведені документи, відповідно до приписів частини першої статті 53 Митного кодексу України, не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Отже, ненадання позивачем перекладу коносаменту, сертифікату походження товару та копії митної декларацій країни відправлення, а також недоліки змісту наданого декларантом прайс-листа не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про відсутність у сертифікаті якості від 12.12.2023 відомостей про детальні якісні характеристики товару, а також ненадання декларантом коносаменту № А2312148326, який зазначений у декларації країни відправлення від 14.12.2023 №602120230213520941, суд указує, що наведені документи, відповідно до приписів частини першої статті 53 Митного кодексу України, не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Отже, ненадання позивачем коносаменту, який зазначений у декларації країни відправлення, а також недоліки змісту наданого декларантом сертифікату якості не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Також суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.

Щодо зауважень митниці до наданого декларантом прайс-листа №б/н від 12.12.2023, суд наголошує на тому, що прайс-лист та комерційна пропозиція не є основними документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а є лише довідником цін на товари та/або види послуг, які адресовані невизначеному колу покупців, і є пропозицією для потенційного покупця на придбання товару . Ціни .зазначені в цих документах можуть корегуватись під час укладання угоди про поставку як в бік збільшення так і зменшення ціни . Остаточно ціна одиниці товару визначається у договорі ( специфікації) на підставі якого здійснюється поставка товару. Жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Згідно з загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Крім того, чинне законодавство України не встановлює вимог щодо форми та змісту прайс-листа. Наявність або відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист, як правило, не має суб`єктивної спрямованості, та містить інформацію, яка доводиться до відома всіх потенціальних споживачів, незалежно від приналежності до країн, регіонів тощо, і має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу: найменування товару, якість (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки), ціну з зазначенням валюти.

Комерційна пропозиція не може вважатись первинним документом, а є лише способом для продавця запропонувати свій товар.

Таким чином, доводи відповідача щодо неналежності поданого прайс-листів суд оцінює критично, оскільки прайс-лист не є документом, на підставі якого визначаються складові митної вартості, відомості з нього можуть лише бути додатковими, надто у разі, коли між відомостями контракту, специфікації, рахунків, платіжних документів немає суперечностей чи ознак підробки.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.08.2018 у справі №804/14558/15 та від 16.04.2019 у справі №810/4440/16.

Стосовно твердження відповідача, що висновки експерта Дніпропетровської ТПП від 08.02.2024 № M-28 не можуть слугувати підставою для підтвердження задекларованої митної вартості товару, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» цілями та завданнями торгово-промислових палат зокрема є надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців.

Відповідно до статті 11 зазначеного закону торгово-промислові палати України мають право у тому числі проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

В силу Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, Державна митна служба України не наділена повноваженнями перевіряти обґрунтованість експертних висновків Торгово-промислової палати України.

Згідно із приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» № 475/94 від 25.08.1994 встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених вище норм права слідує, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У зазначених висновках експерта Дніпропетровської ТПП проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, «Міжнародні стандарти оцінки» та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з Інтернету.

Крім того, Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено наступний правовий висновок у постанові від 06.11.2018 у справі № 810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала. Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи».

Таким чином, відповідач маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем експертних висновків, мав право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки. Крім того, відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України відповідач мав право самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, останній вважав сумнівним.

За сукупності викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

На підставі вище викладеного суд дійшов висновку, що вказані документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 8931,48 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» (вул. Сухомлинського Василя, буд. 48А, смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005, код ЄДРПОУ 43968660) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 12.02.2024 №UA110050/2024/000024/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» (вул. Сухомлинського Василя, буд. 48А, смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005, код ЄДРПОУ 43968660) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8931 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС-Партнер» (вул. Сухомлинського Василя, буд. 48А, смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005, код ЄДРПОУ 43968660).

Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371).

Суддя Н.В. Кучугурна