Рішення

від 13.12.2024 по справі 160/28811/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року Справа № 160/28811/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/28811/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.10.2024 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) № 045750013561 від 01.10.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.05.2024, зарахувавши ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу роботи за Списком №1, що дає право на призначення пенсії згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 31.08.1996 по 27.11.1996 учнем вулканізаторника автокамер автокамерної дільниці автокамерного цеху ВМШ ВАТ «Дніпрошина» та з 06.05.1997 по 02.07.2000 за професією вулканізаторника автокамер 4 розряду автокамерної дільниці автокамерного цеху ВМШ ВАТ «Дніпрошина»;

- стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 29.10.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, а саме:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача із заявою про призначення та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах;

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №045750013561 від 01.10.2024;

- відомості/інформацію щодо підстав відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача;

- відомості/інформацію, що послугувала підставою для відмови призначені та виплаті пенсії;

- листи/відмови Пенсійного органу та інші докази щодо суті спору.

05.11.2024 року позивачем подані до суду додаткові докази по справі.

19.11.2024 року відповідачем 1 подано до суду клопотання про долучення доказів.

26.11.2024 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву по справі №160/28811/24.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 13.12.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Ухвалою суду від 31.10.2024 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 31.10.2024 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/28811/24.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

До суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.

Вказують, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вік позивача - 56 років.

Страховий стаж особи становить - 23 роки 14 днів.

Пільговий стаж за списком 1 становить 1 рік 10 місяців 7 днів.

Пільговий стаж за списком 2 становить 3 роки 10 місяців 2 дні.

У трудовій книжці Позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.

Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Уточнюючих довідок, що підтверджують пільговий стаж Позивачем не надано.

Спеціальний стаж Позивачу підтверджено рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що діють право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За наведених обставин, відповідач 2 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, позивач у період з 31.08.1996 року до 08.07.2002 року працювала на ВАТ «Дніпрошина» (код ЄДРПОУ 05768898) за професіями з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та Списком № 2.

Державна реєстрація ВАТ «Дніпрошина» припинена за судовим рішенням у зв`язку з банкрутством. Одним із видів діяльності підприємства було виробництво гумових покришок, камер, відновлення протектора гумових шин і покришок.

14.05.2024 року Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтвердила періоди роботи з 28.11.1996 року по 05.05.1997 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2, з 03.07.2000 року по 31.10.2001 року, з 01.01.2002 року по 08.07.2002 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1.

У рішенні від 14.05.2024 року № 11 визначено, що відомості про результати атестації робочих місць на вулканізаторників автокамер автокамерної дільниці не надані згідно наказу № 257-р від 19.07.1996 року ВАТ «Дніпрошина».

05.06.2024 року позивач отримала рішення № 04570013561 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

У зв`язку із наведеним, позивач звернулась до Управління архівної справи Дніпровської міської ради із заявою про надання копії наказу №257-р від 19.07.1996 року ВАТ «Дніпрошина» «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» з додатком до нього з відомостями про результати атестації робочих місць на вулканізаторників автокамер автокамерної дільниці.

У відповідь позивач отримала копії документів, зокрема: копії наказу №257-р від 19.07.1996 року ВАТ «Дніпрошина» «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» ф. 2603-ос, оп.2-ос (додатковий), спр. 355, арк. 10, 12, 20, 52.

В свою чергу, згідно копії додатка до наказу зазначено відомості про атестації робочих місць на вулканізаторників автокамер та ободних стрічок автокамерного цеху ВМШ, дільниці вулканізації камер та ободних стрічок за Списком № 1, р. VIII подр. А-І.

29.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

За результатами розгляду заяви позивача, 01.10.2024 року відповідач 2 прийняв рішення № 045750013561 про відмову у призначені пенсії позивачеві відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі по тексту «Закон №1058-ІV»), оскільки позивач не набула необхідного пільгового стажу.

Так, згідно цього рішення, вік позивача - 56 років.

Страховий стаж особи становить - 23 роки 14 днів.

Пільговий стаж за списком 1 становить 1 рік 10 місяців 7 днів.

Пільговий стаж за списком 2 становить 3 роки 10 місяців 2 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та спеціального стажу позивача зараховано всі періоди.

При взаємному зарахуванні періодів роботи, передбачених ч.5 ст. 114 Закону № 1058, пільговий стаж позивача за Списком № 2 становить 5 років 8 місяців 9 днів.

Враховуючи вище зазначене, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пунктів 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, оскільки позивач не набула необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням та позицією Пенсійних органів, позивач звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача 1,2, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Згідно з п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

Відповідно до положень п.16 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом 1 ч.2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383 (далі Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Також, згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Як вже встановлено судом, позивач звернувся до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, згідно пункту 1 частини 2 ст.114 Закону № 1058.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 01.10.2024р. Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вік позивача - 56 років.

Страховий стаж особи становить - 23 роки 14 днів.

Пільговий стаж за списком 1 становить 1 рік 10 місяців 7 днів.

Пільговий стаж за списком 2 становить 3 роки 10 місяців 2 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та спеціального стажу позивача зараховано всі періоди.

При взаємному зарахуванні періодів роботи, передбачених ч.5 ст. 114 Закону № 1058, пільговий стаж позивача за Списком № 2 становить 5 років 8 місяців 9 днів.

Враховуючи вище зазначене, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пунктів 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, оскільки позивач не набула необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Також, відповідач 2 зазначив про те, що у трудовій книжці Позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.

Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Уточнюючих довідок, що підтверджують пільговий стаж позивачем не надано.

Спеціальний стаж Позивачу підтверджено рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що діють право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Так, згідно матеріалів справи, трудовий стаж позивача складається:

- згідно з наказом № 507 від 31.08.1996 року прийнята учнем вулканізаторника автокамерного цеху виробництва масових шин ВМШ (мовою оригіналу - «ученик вулканизаторщика авто камерного цеха ПМШ»), код професії згідно штатного розпису 11495 03221-220, аналогічна інформація міститься й у трудові книжці позивача;

- згідно з наказом № 355 від 28.11.1996 року переведена на посаду стикувальника гумових виробів автокамерного цеху ВМШ (мовою оригіналу «стыковщик резиновых изделий»), код професії згідно штатного розпису 18905 000 322104;

- згідно з наказом № 46 від 06.05.1997 року переведена вулканізаторником автокамер автокамерної дільниці в автокмерний цех ВМШ (мовою оригіналу «переведена в автокамерном цехе производства масових шин вулканизаторщиком автокамер автокамерного участка»), 4 розряду; код професії згідно штатного розпису 11495 013431104; аналогічна інформація містися й у трудові книжці позивача;

- 08.07.2002 року позивач звільнилась за власним бажанням, що підтверджується наказом № 370 та записом за № 18 на сторінці 12 у трудовій книжці.

Згідно з наказом № 257-р від 19.07.1996 року Акціонерного товариства «Дніпрошина» «Про результати атестації робочих місць» проведено атестацію робочих місць.

Так, відповідно до цього наказу № 257-р до Списку № 1 в стрічці під номером 85 віднесено професію мовою оригіналу - «вулканизаторщик камер и ободних лент в автокамерном цеху ПКГШ, ПМШ, участки вулканизации камер и ободных лент», код професії за штатним розписом 11945.

Отже, професія «вулканізаторника камер і ободних стрічок автокамерної дільниці в автокамерному цеху ВМШ», яким згідно наказу № 46 від 06.05.1997 та запису в трудовій книжці працювала позивач, відноситься до Списку №1, про що свідчить в тому числі код професії згідно штатного розпису 11945, який зазначений в наказі № 46 від 06.05.1997 (зверху наказу) та у стрічці № 85 (стор. 20) в переліку до наказу № 257-р.

Згідно цього наказу № 257-р до Списку № 2 в стрічці під номером 178 (стор.12) віднесено професію мовою оригіналу - «стыковщик резиновых изделий в автокамерном цеху ПКГШ, ПМШ», код професії за штатним розписом 18905. Позивач працювала на цій посаді від 28.11.1996 по 05.05.1997, що підтверджується наказом № 355 від 28.11.1996.

Встановлено, що цей період було зараховано до пільгового стажу відповідачем.

03.07.2000 року на Акціонерному товаристві «Дніпрошина» було проведено чергову атестацію робочих місць, в наказі № 193-р «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників підготовчого цеху, автокамерних цехів ВМШ, ВВГШ на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 та № 2».

У додатку до цього наказу в переліку до Списку № 1 в стрічці під номером 33 віднесено професію (мовою оригіналу) - «вулканизаторщик автокамер и ободных лент в автокамерном цеху ПКГШ, ПМШ, участки вулканизации камер и ободных лент», код професії за штатним розписом 11945 та під номер 34 віднесено професію мовою оригіналу - «вулканизаторщик автокамер в автокамерном цеху ПКГШ, ПМШ, участки вулканизации камер», код професії за штатним розписом 11945.

Встановлено, що період був зарахований Пенсійним органом до пільгового стажу позивача:

- за Списком № 1, який зарахований відповідачем:

з 03.07.2000 по 08.07.2000 та складає 1 рік 10 місяців 7 днів;

- за Списком № 2, який зарахований відповідачем:

з 28.11.1996 по 05.05.1997 та складає 6 місяців 5 днів.

Проте, відповідач 2 дійшов до передчасного висновку щодо незарахування позивачеві періодів її роботи з 06.05.1997 по 02.07.2000 до пільгового стажу за Списком № 1.

Так, як вбачається з роздруківки «Форма РС право», яка додана до оскаржуваного рішення відповідачем, останній зарахував цей період до пільгового стажу за Списком № 2.

Пояснень з цього приводу Пенсійним органом не надано.

Отже, слід вказати, що у зазначені періоди роботи позивача діяли Списки №1, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р., постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991р.,постановою КМУ від 11.03.1994р. №162.

Згідно пункту 4 розділу VIII «Хімічне виробництво» Списку № 1, затвердженого Ради Міністрів СРСР 22.08.1956 № 1173, правом на пільгову пенсію користуються робочі і інженерно-технічні працівники, зайняті повний робочий день в цехах, виробництвах (на правах цехів) і окремих установках нижчеперелічених виробництв: гумового і шинного в цехах: підготовчих, підготовки сировини, вулканізації технічних виробів і гумового взуття, виготовлення клеїв для гуми.

Відповідно до підрозділу А-1, код 1080А010 розділу VIII «Хімічне виробництво» Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР 26.01.1991 № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 право на пільгове пенсійне забезпечення мають робітники, керівники і фахівці зайняті в гумовому, гумотехнічному і шинному виробництвах на дільницях: підготовчих, підготовки сировини, вулканізації, виготовлення клеїв для гуми.

Професія вулканізаторник камер передбачена у дільниці вулканізації камер та ободних стрічок автокамерного цеху ВВГШ та дає особі право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.

Також, слід вказати, що відповідно до листа від 05.05.2014р. за №1623/0/192-14 Департаменту соціального захисту населення, відповідно до якого дано згоду на прирівняння професії вулканізаторник автокамерного цеху виробництва велико-габаритних шин до професії вулканізаторник автокамер на дільниці вулканізації автокамер та ободної стрічки, професію вулканізаторник автокамерного цеху виробництва масових шин до професії вулканізаторник автокамер (камер) на дільниці вулканізації автокамер. Зазначені професії вважаються ідентичними та аналогічними, яким згідно наказу від 19.07.1996р. №257р. (позиція 85 Переліку... до даного наказу) та наказу від 13.07.2000р. №193р. (позиція 33) підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. (правова позиція викладена у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №160/26574/23).

Суд зазначає, що позивачем було надано необхідні документи (докази), що підтверджують зайнятись позивача повний робочий день на вказаних роботах в цей період, отримання заробітної плати та сплати страхових внесків в повному обсязі, що підтверджується довідкою ОК -5.

Окрім того, слід вказати про те, що Пенсійним органом передчасно не було зараховано позивачеві до пільгового стажу період роботи за Списком № 1 період її роботи з 31.08.1996 по 27.11.1996 учнем вулканізаторника камер і ободних стрічок автокамерної дільниці в автокамерному цеху ВМШ.

Таким чином, слід дійти до висновку, що Пенсійний орган дійшов до передчасних висновків щодо незарахування позивачу до пільгового стажу її роботи за Списком № 1 періоди з 31.08.1996 року по 27.11.1996 року та з 06.05.1997 року по 02.07.2000 року.

Окрім того, слід вказати про те, що позивач при зверненні до органів пенсійного фонду разом з заявою про призначення пенсії подала всі необхідні документи: трудову книжку, накази про атестацію робочих місць за весь період своєї трудової діяльності на ВАТ «Дніпрошина», накази про прийняття її на роботу, архівну довідку з вказаними сумами заробітної плати, які вона отримала від Управління архівної справи Дніпровської міської ради

Як зазначалось вище, наказом від 19.07.1996 № 257-р було затверджено перелік робочих місць, професій та посад, які на підставі Постанови № 162 (Розділ VIII «Хімічне виробництво», підрозділ А-1, код 1080А010) мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 та №2, та яким це право підтверджено результатами атестації робочих місць.

Слід вказати про те, що професія «вулканізаторника автокамер автокамерної дільниці в автокмерному цеху ВМШ», відповідно до постанови №162 та згідно наказу № 257-р була віднесена до Списку № 1.

Доказів на спростування наведеного Пенсійним органом суду не надано.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 01.10.2024 року є протиправним та належать до скасування.

Таким чином, є усі підстави для зарахування до пільгового стражу спірний період роботи позивача.

Щодо інших позовних вимог позивача, слід зазначити про таке.

В силу підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За таких обставин, ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.09.2024р. та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків здійснених у цьому рішенні суду.

При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачеві пенсії за віком.

З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Такий підхід висловлений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024р. у справі №160/20957/23.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн., слід зазначити про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.

Так, згідно матеріалів справи, 12.10.2024 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Іваненковою Н.М. було укладено договір про надання правової допомоги №18, відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту з приводу захисту законних прав та інтересів клієнта у суді першої інстанції щодо оскарження незаконної відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги за даним Договором складає 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. та сплачується в день підписання договору.

На підтвердження понесених витрат позивачем до суду було надано копію договору про надання правової допомоги від 12.10.2024 року за №18, квитанцію від 12.10.2024 року на суму 12000,00 грн., копію ордеру серія АЕ №1328918 від 25.10.2024 року.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №200/14113/18-а.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.12.2020 року по справі №640/18402/19 у разі встановлення гонорару адвоката у фіксованому розмірі у договорі про надання правової допомоги, детальний опис робіт виконаних під час виконання такого договору не потрібен

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 .

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.10.2024 року №045750013561 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі заяви від 24.09.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1, що дає право на призначення пенсії згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди її роботи з 31.08.1996 року по 27.11.1996 року учнем вулканізаторника автокамер автокамерної дільниці автокамерного цеху ВМШ ВАТ «Дніпрошина» та з 06.05.1997 року по 02.07.2000 року за професією вулканізаторника автокамер 4 розряду автокамерної дільниці автокамерного цеху ВМШ ВАТ «Дніпрошина».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.09.2024р. та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків здійснених у цьому рішенні суду.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 908,40 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 гривень. В іншій частині відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 13.12.2024 року.

Суддя В.В. Ільков