Рішення

від 12.12.2024 по справі 240/17732/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/17732/24

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області щодо невиплати у строк, встановлений п. 10 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 348325,60 грн;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області грошові кошти в сумі 530629,17 грн, зокрема, 348325,60 грн невиплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, інфляційного збільшення в розмірі 150954,27 грн та 3% річних в розмірі 31349,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та податкової міліції ДПА України в Житомирській області з 1984 року 2003 рік. Наказом № 229-о від 03.10.2003 позивача звільнено зі служби на пенсію по статті 64 пункту «Б» (через хворобу) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114. У подальшому, 17.08.2009 Житомирська міська МСЕК довічно встановила позивачу III групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У серпні 2010 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 105674.40 грн. 30.12.2020 Житомирська обласна МСЕК встановила позивачу довічно II групу інвалідності по хворобі, отриманої при виконанні службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також МСЕК видала довідку серії 12ААА № 046987 від 06.01.2021, в якій зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності становить 60 відсотків. 01.03.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області, на підставі якої в семиденний термін ГУ ДФС було зобов`язане підготувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги та передати його разом з наданими позивачем документами до Державної фіскальної служби України для затвердження в 10-ти денний термін щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850. У зв`язку з неправильним обчисленням суми виплати позивач звернувся з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, який своїм рішенням від 26.08.2021 у справі № 240/11567/21 визнав протиправними дії ДФС України та ГУ ДФС у Житомирській області щодо розрахунку одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідністю II групи, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зобов`язано ГУ ДФС у Житомирський області повторно надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 з розрахунком грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у Порядку № 850, а Державну фіскальну службу України розглянути та в визначений законом термін прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду. Таким чином, відповідачі були зобов`язані вчинити дії щодо виплати грошової допомоги та враховуючи раніше отриману виплату в розмірі 105674,40 грн, позивачу має бути виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 348325,60 грн. Цю суму він мав отримати в 2021 році, але досі не отримав. З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач вважає, що крім основної суми допомоги має право на інфляційне збільшення в розмірі 150954,27 грн та 3% річних в розмірі 31349,30 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 її прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

04.11.2024 до суду від ГУ ДФС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIII. При цьому, в пункті 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. При цьому, позивач не має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 348325,60 грн з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки з моменту первинного встановлення інвалідності - 17.08.2009 до моменту встановлення вищої групи інвалідності - 30.12.2020 пройшло більше двох років. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки інформація про одноразову грошову допомогу в розмірі 204300 грн йому стало відомо 07.08.2021.

У відповіді на відзив, поданій до суду 05.11.2024, позивач вказав, що доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач з 30.12.2020 є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК серії 12 ААБ № 294355 від 30.12.2020.

Висновком про призначення одноразової грошової допомоги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 05.05.2021, затвердженим Головою ДФС 17.05.2021, на підставі "пункту 4 статті 97 у розмірах згідно з пунктом 4-б статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу із розрахунку: нараховано 204300 грн та до виплати 98625,60 грн з урахуванням раніше виплачених 105674,40 грн.

Не погоджуючись з нарахованим розміром та підставами призначення, позивач звернувся до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 у справі № 240/11567/21 позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирський області задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Житомирський області щодо розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі п. 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірах згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію».

Зобов`язано Головне управління ДФС у Житомирський області повторно надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 з розрахунком грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у Порядку № 850.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути та у визначений законом термін прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Судове рішення набрало законної сили 22.01.2022.

Станом на день звернення до суду з цим позовом одноразова грошова допомога ОСОБА_1 з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду, не перерахована та не виплачена.

Вважаючи такі дії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) (в редакції Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України "Про міліцію" № 565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). При цьому, в пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Отже, за позивачем, який проходив службу в органі податкової міліції, і якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 31.03.2020 у справі № 824/1046/17-а; від 07.03.2018 у справі № 464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі № 822/31/18 та від 28.08.2018 у справі № 804/6297/17.

21.10.2015 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

Так, пп. 2 п. 3 Порядку № 850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Закону України "Про Національну поліцію" є протиправним.

При цьому суд враховує повторність звернення позивача за судовим захистом, оскільки аналогічних висновків дійшов Житомирський окружний адміністративний суд у рішенні від 26.08.2021 у справі № 240/11567/21.

Як встановлено судом, цим рішенням Головне управління ДФС України у Житомирський області зобов`язано повторно надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а Державну фіскальну службу України зобов`язано у визначений законом термін прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Вказане рішення суду набрало законної сили та набуло статусу остаточного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 240/11567/21, яка набрала законної сили, вбачається, що на виконання рішення суду в цій справі видані виконавчі листи. За виконавчим листом про зобов`язання Головне управління ДФС у Житомирський області повторно надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності з розрахунком грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у Порядку № 850 було відкрито 02.02.2023 виконавче провадження № 70902767, яке перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Як уже зазначалося, підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Положеннями пункту 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу, в якому проходив службу працівник, або керівник уповноваженої установи, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Зі змісту пункту 9 Порядку № 850 вбачається, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймається центральним органом (у даному випадку - Державною фіскальною службою України), яке надсилається керівникові органу, у якому проходив службу працівник, або до уповноваженої установи для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 11 Порядку № 850 визначено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом, у якому проходив службу працівник, або уповноваженою установою суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку.

Таким чином, необхідною передумовою для виникнення в органу, в якому проходив службу (ГУ ДФС України у Житомирській області) працівник, обов`язку щодо виплати йому грошової допомоги є надходження від Державної фіскальної служби України рішення про призначення такої допомоги.

Сторонами не заперечується, що станом на день розгляду даної справи рішення Державної фіскальної служби України про призначення позивачу грошової допомоги на виконання рішення суду від 26.08.2021 у справі № 240/11567/21 до ГУ ДФС України у Житомирській області не надходив.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про відсутність у ГУ ДФС України у Житомирській області правових підстав для призначення позивачу грошової допомоги.

Крім того, за змістом пункту 11 Порядку № 850 перерахування грошової допомоги може проводитися одним із двох уповноважених суб`єктів:

- органом, у якому проходив службу працівник;

- уповноваженою установою.

Матеріали справи не містять доказів того, що єдиним суб`єктом для виплати позивачу спірної допомоги є саме ГУ ДФС України у Житомирській області, тобто, на думку суду, в цьому питанні існують дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень на визначення органу, який здійснюватиме таку виплату.

За змістом Рекомендації № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДФС України у Житомирській області щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 348325,60 грн та про стягнення цієї суми.

Щодо стягнення інфляційного збільшення в розмірі 150954,27 грн та 3% річних в розмірі 31349,30 грн суд звертає увагу на таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з нормами частини першої статті 509 Цивільного кодексу України,зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу норм частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому, частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Так, законодавцем визначено, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.

Поряд з цим, як уже зазначалось, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України.

Тож, з наведеного слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, суд зазначає про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як роботодавцем, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц погодилась з позицією суду апеляційної інстанції, який вказав на те що, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

У свою чергу спірні правовідносини в даній справі врегульовано Законом України "Про міліцію" та Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Суд, враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність договірних зобов`язань, вважає, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків в даному випадку відсутні. Отже, в межах спірних правовідносин не існують цивільні правовідносини, у тому числі й зобов`язального характеру.

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах.

За таких обставин норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються.

Вказаний висновок щодо застосування ст. 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 804/871/16, від 18.07.2018 у справі № 2а-11853/10/1570.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо посилання відповідача на пропущення встановленого законом шестимісячного строку, оскільки інформація про обчислений розмір одноразової грошової допомоги позивачу стала відома 07.08.2021, суд зазначає таке.

Рішення суду, яким уперше захищено порушене право позивача, ухвалено 26.08.2021 (набрало законної сили 22.01.2022). Після цього позивач систематично звертався до відповідачів та інших державних органів з метою спонукання їх до виконання рішення суду, тобто проявляв активну позицію щодо вирішення свого питання, а тому посилання на пропущення строку звернення до суду є безпідставними.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Головного управління ДФС України у Житомирський області (вул.Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 12 грудня 2024 р.

12.12.24