Ухвала

від 13.12.2024 по справі 300/9262/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"13" грудня 2024 р. Справа № 300/9262/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представниця Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач), в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 26.02.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"станом на 01.01.2022, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"станом на 01.01.2022, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Представницею позивача разом з позовом подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виникли в період з 26.02.2022 по 20.05.2023. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини другоїстатті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. На підставі викладеного, представниця позивача просить поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглянувши заяву представниці позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дослідивши матеріали додані до позову, суд зазначає про таке.

За приписами пункту 6 частини першоїстатті 171 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною сьомоюстатті 161 КАС Україниу разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як встановлено судом, позивач оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 20.05.2023.

Суддя зазначає, що заробітна плата в розумінні частини першоїстатті 94 КЗпП Україниозначає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Варто зазначити, що нормиКАС Українипередбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другійстатті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятоюстатті 122 КАС України.

Водночас у зазначених положенняхКАС Українивідсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Разом із цим, частиною першоюстатті 233 КЗпП Українивстановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Частиною другоюстатті 233 КЗпП Українивстановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого встатті 43 Конституції Україниправа на працю.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другоїстатті 233 КЗпП України.

Так, уРішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей1,12 Закону України «Про оплату праці»зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаногоРішення Конституційний Суд Українирозкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другійстатті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другійстатті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другоїстатті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтюЗаконом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, або під час було встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Отже, до 19 липня 2022року КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим відповідно до пункту першогоглави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначенихстаттею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду, а саме 06.12.2024 з позовом про виплату грошового забезпечення за період з 06.07.2022 по 20.05.2023, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що дає підстави для застосування до правовідносин щодо грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 строків, встановленихстаттею 233 КЗпП Українив редакції з 19.07.2022.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23.

Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами щодо грошового забезпеченняпозивача за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 закінчився 01.10.2023.

Як наслідок, оскільки позов подано до суду лише 06.12.2024, тому суд констатує, що позов в частині вимог щодо грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 подано з порушенням строку.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Поняття "повинен" був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивач достовірно знав про виплачені йому суми ще протягом періоду проходження служби та мав можливість вчинити дії для з`ясування складових виплачених сум, однак, позивачем не зазначено жодних об`єктивних причин неможливості звернення до відповідача для такого з`ясування.

Крім того, Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", рішення від 22 жовтня 1996 року, справа "Девеер проти Бельгії", рішення від 27 лютого 1980 року).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Суд звертає увагу, що отриманий лист від 23.08.2024 №50/41/12-3808 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач в особі його представника почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

КАС Українине пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Представниця позивача у заяві не вказала жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду.

Будь-яких обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, у т.ч протягом розумного строку, до відповідача, позовна заява та заява про поновлення строку звернення не містять.

Також представниця позивача послалась на висновки Верховного Суду у справі № 140/2168/23.

Суддя вважає за необхідне зазначити, що в справі № 140/2168/23 позивач звернувся до суду з позовом в лютому 2023 року (в період діїст. 233 Кодексу законів про працю України, передбачені якою строки були, відповідно до пункту 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» вказаного кодексу, продовжені на строк дії карантину), в той час як даний позов подано 06.12.2024, тобто обставини щодо строків звернення до суду в справі № 140/2168/23 не подібні обставинам, які є у справі №360/776/24, а тому висновки Верховного Суду у справі №140/2168/23 в даному випадку також не застосовуються.

Підсумовуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про те, що підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, є неповажними.

Як наслідок, у задоволенні заяви адвоката Єрьоміної В.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку звернення до суду з позовом слід відмовити.

Частиною першоюстатті 123 КАС Українивизначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина другастатті 123 КАС України).

Відтак, представниці позивача слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно достатті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогамистатті 169 Кодексу адміністративного судочинства Українипозовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків..

На підставі наведеного, керуючись статтями 122,123,160,161,169,248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом..

У задоволенні заяви адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку звернення до суду з позовом , поданої 09.12.2024, відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Єрьоміна Вікторія Анаторліївна, до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати представниці позивача десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків, шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку (період з 19.07.2022 по 19.05.2023) із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали суду надіслати позивачу.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Суддя Гомельчук С.В.