Рішення

від 12.12.2024 по справі 640/13228/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Київ № 640/13228/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Транс Груп»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Транс Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2021 № 00225440702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2020 року на 176000 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про помилковість висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррейлсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСП Ремтранс», оскільки усі складені за результатом господарської операції первинні документи не містять будь-яких дефектів або недоліків, а поставлені позивачу залізничні комплектуючи до вантажних вагонів були використані у господарській діяльності підприємства, а саме передано до вагоноремонтного депо іншому контрагенту для проведення ремонту належних позивачу вагонів.

Відповідач заперечив проти позову та зазначив, що надані позивачем документи під час перевірки не підтверджують фактичну поставку товарів за спірними господарськими операціями. Окрім цього, за наявною податковою інформацією неможливо встановити походження товару. Звертає увагу контролюючий орган і на відсутність у контрагентів позивача будь-яких трудових ресурсів, а також основних засобів для зберігання та/або доставки поставлених товарів. У сукупності, встановлені обставини свідчать про те, що контрагенти позивача не мали реальної можливості виконати спірні господарські операції, а тому такі операції є такими, що не відбулися, у зв`язку з чим не можуть тягнути за собою будь-які наслідки при формуванні податкового кредиту.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 11.10.2023 №03-19/29281/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи № 640/13228/21.

28 листопада 2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

У період з 05.02.2021 по 25.02.2021 Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Транс Груп» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.03.2021 № 17839/26-15-07-02-04-17/38519216, в якому встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2020 року на загальну суму 167000 грн.

Такий висновок податковий орган обґрунтовував нереальністю господарських операцій по придбанню ним запчастин для вантажних вагонів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррейлсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП Ремтранс».

На підставі висновків акта перевірки, а також поданих заперечень платника податку, на які була надана відповідь, Головне управління ДПС у м. Києві ухвалило податкове повідомлення-рішення від 25.03.2021 № 00225440702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2020 року на 176000 грн.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно ж з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Разом з тим, усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її узагальнити, визначає, що правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкової вигоди позивачем.

При цьому, здійснюючи оцінку податкових наслідків господарських операцій, адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів контролюючого органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

Підставою для зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррейлсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСП Ремтранс».

Так, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррейлсервіс» укладено договір від 30 жовтня 2020 року № 11/456А, за умовами якого контрагент позивача був зобов`язаний поставити позивачеві вживані залізничні комплектуючі до вантажних ваганів. Зі свого боку позивач як покупець був зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

Вартість товару, згідно з пунктом 3.1. зазначеного договору вказується у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору оплата за товар здійснюється протягом трьох календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури від продавця.

У спірний період за умовами договору позивачеві було поставлено автозчепи на загальну суму 240000 грн, в тому числі податок на додану вартість - 40000 грн.

На підтвердження документального оформлення зазначеної господарської операції до перевірки надано специфікацію № 1 від 30.10.2020, специфікацію № 2 від 30.10.2020, платіжне доручення про оплату від 18.12.2020 № 3703, акт від 05.11.2020 б/н, видаткову накладну від 16.11.2020 № ВН-2, податкову накладну від 16.11.2020 № 1.

При цьому за умовами договору поставка товару відбувалася на склад продавця у м. Знам`янка (вул. Дмитрівська, 84-Б). Для організації поставки товару позивач уклав договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , згідно з яким перевізник був зобов`язаний перемістити товар зі складу продавця до вагоноремонтного підприємства для подальшого використання у ремонтів вагонів, на підтвердження чого надані договір від 04.11.2020 № 1, рахунок від 05.11.2020 № 05/11/20, акт від 05.11.2020 № 05/11/20, платіжне доручення від 06.11.2020 № 3565.

Контролюючий орган не зазначає про наявність дефектів зазначених вище первинних документів. Натомість зауваження податкового органу в акті перевірки стосуються відсутності основних засобів у ТОВ «Укррейлсервіс» за адресою, зазначеною як склад, де відбувалася поставка товару згідно з умовами договору.

Стосовно такого висновку податкового органу суд зазначає, що факт відсутності основних засобів за адресою, зазначеною як склад, сам по собі не може бути беззаперечним доказом нереальності операцій.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання мають свободу у виборі умов договору. Це означає, що господарська діяльність не обов`язково передбачає наявність у підприємства власних матеріальних ресурсів. Використання договорів відповідального зберігання, субпідряду чи аутсорсингу є загальнопоширеною практикою, що зумовлює можливість укладення договорів відповідального зберігання з третіми особами.

Податковий орган не надав доказів, які б свідчили про відсутність договорів, що підтверджують факт зберігання товару в іншого суб`єкта господарювання. Тому, висновки акта перевірки у цій частині не ґрунтуються на реальних доказах порушень, а лише на припущеннях.

Окрім цього, податковий орган встановив на підставі податкової інформації, що поставка товару не підтверджується по ланцюгу постачання до товаровиробника.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17.

Підставою для донарахування платнику грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника з недобросовісними платникамит (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Під час проведення господарських операцій платник може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їхні адреси товари, роботи чи послуги, попри те, що контрагенти, можливо, і мають наміри порушити податкове законодавство.

Таким чином, правовідносини контрагента з третіми особами в ланцюгах постачання, з якими платник не вступав у господарські відносини, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами позивача.

Суд зауважує, що у своїх висновках податковий орган зосереджується лише на припущеннях та формальних аспектах і не аналізує всю наявну доказову базу.

Так, позивач зазначив, що усі отримані комплектуючі запчастини було передано у виробничий підрозділ «Ремонтне вагонне депо «Куп`янськ» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в рамках договору № П/В-1946/НЮ від 24.01.2019, укладеним з позивачем, по організації проведення ремонтних робіт вантажних вагонів з використання запчастин, що надаються власником вагонів.

Для уникнення розкрадання запасних частин Акціонерне товариство «Українська залізниця» запровадило політику, за якої вимагає від власників залізничного рухомого складу надання інформації про законність демонтажу бувших у використанні комплектуючих. На виконання такої вимоги позивач надав Акціонерному товариству «Українська залізниця» копії актів про зняття/вивантаження деталей/вузлів вагону, які відображають дату, місце, виконавців, власника вагонів, власника колій, уповноважену особу-інспектора з прийняття вагонів, що достатньою мірою підтверджує факт використання придбаного товару у господарській діяльності. Додатково, на підтвердження зазначеного факту свідчить оборотна-сальдова відомість по рахунку 207, де підтверджується постановка придбаного товару на баланс та його використання по мірі проведення ремонтів рухомого складу.

Узагальнюючи наведене, суд зазначає, що відсутність основних засобів у ТОВ «Укррейлсервіс» за адресою складу не є беззаперечним доказом нереальності операцій, оскільки господарська діяльність може здійснюватися із залученням третіх осіб. Податковий орган не надав доказів, які б спростовували факт зберігання товару в іншого суб`єкта або вказували на фіктивність операцій.

Дані податкової інформації про можливі порушення у ланцюгу постачання не впливають на право позивача формувати податковий кредит, якщо він діяв добросовісно та об`єктивно не міг знати про дії своїх контрагентів.

Отже, висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами. Господарські операції між позивачем і ТОВ «Укррейлсервіс» є реальними, їх факт документально підтверджений, а придбані товари використані у господарській діяльності. У зв`язку з цим немає правових підстав для донарахування податкових зобов`язань позивачеві.

Щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «КСП Ремтранс».

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСП Ремтранс» укладено договір від 10 вересня 2020 року № ТТГ-10/09-20/34, за умовами якого контрагент позивача був зобов`язаний поставити позивачеві товар згідно зі специфікацією. Зі свого боку позивач як покупець був зобов`язаний прийняти та оплатити товар. Специфікацією № 1/20 до зазначеного договору передбачено придбання колісних пар на загальну суму 816000 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 136000 грн.

На підтвердження документального оформлення зазначеної господарської операції до перевірки надано платіжне доручення про оплату від 22.10.2020 № 3506, акт від 21.10.2020 б/н, видаткову накладну від 21.10.2020 № 722, податкову накладну від 21.10.2020 № 114.

Товарно-транспортною накладною від 20.10.2020 № 20/10/20 відображено переміщення товару, що відповідно до умов договору здійснювалося за рахунок постачальника (контрагента позивача) на відповідальне зберігання до вагоно-ремонтного депо для проведення ремонтних робіт вагонів, що належать позивачеві.

Зауваження контролюючого органу щодо зазначеної господарської операції стосуються того, що за наявною податковою інформацією неможливо встановити походження товару. Окрім цього, неможливо підтвердити факт перевезення товару за спірною господарською операцією, оскільки перевізник, який зазначений у товарно-транспортній накладній, не має жодних основних засобів для здійснення специфічної послуги перевезення.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази та враховуючи всі обставини, що мали місце під час виконання оспорюваної господарської операції, суд дійшов таких висновків.

По-перше, посилання контролюючого органу на неможливість простеження походження товару виключно за даними власних електронних баз та податкової інформації не можуть мати вирішального значення. Податковий орган обмежився припущеннями, не взявши до уваги надані позивачем первинні документи, які були складені та оформлені у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема, позивачем до матеріалів справи надано договір, специфікацію, платіжне доручення, акт приймання-передачі, видаткову накладну та податкову накладну. Ці документи у сукупності підтверджують реальність поставки товару та фактичне його отримання позивачем.

По-друге, доводи контролюючого органу про відсутність підтвердження факту транспортування товару є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи встановлено, що товарно-транспортна накладна, надана позивачем, дійсно відображає переміщення майна у межах виконання зобов`язань за договором. Наявність певних сумнівів у контролюючого органу щодо спроможності перевізника здійснити відповідний вид транспортування не спростовує факт фактичного руху товару. Більше того, договірні умови чітко передбачали, що доставку товару до вагоноремонтного депо здійснює постачальник за власний рахунок та в межах власних договірних відносин із перевізником.

По-третє, реальність господарської операції підтверджується подальшим використанням придбаних колісних пар у процесі ремонту власних вантажних вагонів позивача. Зокрема, відомо, що зазначені запасні частини були передані на спеціалізоване вагоноремонтне підприємство АТ «Укрзалізниця» для здійснення ремонтних робіт. АТ «Укрзалізниця» є стратегічним державним підприємством з встановленими суворими вимогами до ведення документації, обліку та підтвердження господарських операцій, що унеможливлює формальне чи фіктивне оформлення подібних операцій. Таким чином, сам факт залучення до господарської діяльності підприємства з багаторівневою системою контролю, чіткими процедурами приймання та документування товару/

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутність в інформаційних базах податкового органу повних даних про походження товару не може бути підставою для визнання операції нереальною або фіктивною. Наявні первинні документи, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, фактичне постачання та використання товару за цільовим призначенням, залучення до операції державного спеціалізованого підприємства та його строгі правила документообігу позбавляють сумнівів у реальності та добросовісності спірної господарської операції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені документально та нормативно та не спростовані відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 2640 грн.

Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений позивачем, стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.03.2021 № 00225440702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, ідентифікаційний номер 44116011) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Транс Груп» (вул. Червоноткацька, 42, оф. 213, м. Київ, ідентифікаційний номер 38519216) судовий збір у розмірі 2640 (дві тисячі шістсот сорок) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.