Ухвала

від 13.12.2024 по справі 340/7985/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/7985/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Одінцова В.І., звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Центрально-Південного міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 04.11.2024 №37 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого 22.03.2005 року в АДРЕСА_1 ;

2) визнати протиправним рішення Центрально-Південного міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби про скасування посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_2 від 18.05.2018 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , виданого органом 3501;

3) зобов`язати Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби направити інформацію у відомчу базу даних ДМС України про дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 08.03.2009, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 18.05.2018 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , видану органом (3501) Центрально-Південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби.

Одночасно з позовом 12.12.2024 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить:

- зупинити дію індивідуального акту - рішення Центрально-Південного міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби від 04.11.2024 №37 про скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований 22.03.2005 року в АДРЕСА_1 , визнання недійсною, вилучення та знищення посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 18.05.2018, підставі пункту 5-2 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», яка є предметом розгляду позову до закінчення розгляду справи по суті та набрання судового рішення законної сили;

- заборонити Центрально-Південному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби вчиняти будь-які з приводу виконання рішення від 04.11.2024 №37; до закінчення розгляду справи по суті та набрання судового рішення законної сили;

- заборонити Центрально-Південному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби приймати рішення про примусове повернення з території України, заборону в`їзду на територію України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, РНОКПП: НОМЕР_1 , до закінчення розгляду справи по суті та набрання судового рішення законної сили.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За приписами частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.

Заява про забезпечення позову ОСОБА_1 подана одночасно з пред`явленням позову.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).

Натомість заява обґрунтована фактично припущеннями, що Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби може прийняти рішення про примусове повернення з території України ОСОБА_2 на територію росії та заборону в`їзду на територію України, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення у справі. При цьому зазначає, що на день звернення до суду таке рішення відповідачем не приймалось.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 дійшла до висновку та зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Однак, заявником не обґрунтовано наявності жодної із зазначених підстав для можливості вжиття заходів забезпечення позову та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Також, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Надаючи оцінку доводам позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що клопотання не містить в собі жодних відомостей про такі обставини.

Суд наголошує, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки доводи заявника базуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та необхідності застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявником не обґрунтовано наявність інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Таким чином, на час розгляду судом заяви суд не вбачає ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, забезпечення адміністративного позову в спосіб, зазначений заявником, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників вказаних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відтак, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО