Рішення

від 12.12.2024 по справі 380/18177/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 рокусправа №380/18177/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «ІРОКС» (79034, м. Львів вул. Буйка, 17А; код ЄДРПОУ 23958651) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, вул. Фізкультури, 9, м. Київ; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (80383 Львівська область, Львівський район, с. Малехів, вул. Івасюка, 8) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №ПШ 055860 від 22.05.2024 Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті;

- стягнути з Відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою №ПШ 055860 від 22.05.2024 на позивача накладено адміністративно-господарський штраф. Позивач вважає вище вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №67327 від 09.09.2024 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Відповідно статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879: «вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології».

Зважування транспортного засобу, який використовувався позивачем для перевезення вантажу 19.04.2024 здійснювався вагою автомобільною 030T-AS2- PWIA, виробник «ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT vs TIKARET LTD STI» Туреччина, серійний номер ваги № 446. Даний прилад призначений для зважування дорожніх транспортних засобів в русі та вимірювання навантаження на вісь.

ДП «КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» (Державне підприємство Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації), 06.12.2023 р. провело перевірку та встановило що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010, про що видало Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ064404923, яке містить відбиток повірочного тавра, та чинне до 05.12.2024.

Законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки використовується або у випадку якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію.

Отже зважування транспортного засобу з вантажем 19.04.2024 проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, визнана придатною до застосування, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної і підстав для сумніву у достовірності результатів зважування не вбачається.

Таким чином доказами порушень нормативних вагових параметрів ТзОВ «ІРОКС» є матеріали габаритно-вагового контролю, які надавалися до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву а саме: чек зважування № 49 від 19.04.2024, виданий вагою 030T-AS2-PWIA, виробник «ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT vs TIKARET LTD STI» Туреччина, серійний номер ваги № 446, в якому зазначено зафіксовано загальну масу транспортного засобу з вантажем 35,200 кг., та навантаження на осі; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № АВ006226 від 19.04.2024 в якому є зафіксована під час зважування повна маса 35,200 тон., та осьове перевантаження; довідка про результати здійснення ГВК № Д3002156 від 19.04.2024 року які також містять числові значення перевантаження транспортного засобу на загальну масу 35,200 тон., на здвоєну вісь, та вказано тип транспортного засобу (трьохвісний автомобіль); акт проведення перевірки № АР 014930 проведення перевірки 19.04.2024 року.

Позивач у позовній заяві стверджує про відсутнє перевищення по загальній масі транспортного засобу, оскільки перевіркою було зафіксовано фактичну масу транспортного засобу 35,200 тон, водночас позивач стверджує, що нормативно допустима загальна маса для його транспортного засобу 40 тонн, проте відповідач зауважує про помилковість таких тверджень, позивачем при цьому взято до уваги пункт 22.5 Правил дорожнього руху в старій редакції, без врахування змін внесених, постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2022 року № 105 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 і 27 червня 2007року № 879», (яка набула чинності 16.02.2022), при тому що спірні правовідносини виникли вже після їх внесення.

Отже нормативно допустимим навантаженням для транспортного засобу позивача МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 (який є трьохвісний транспортним засобом) є навантаження по загальній масі 25 тон, а не 40 тон як стверджує позивач.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне

19.04.2024 року о 11 год. 05 хв. посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № 013228 у Львівській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 7168 від 19.04.2024.

Під час рейдової перевірки був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 .

Під час перевірки виявлено наступні порушення: ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та пункту 22.5 ПДР України при перевезенні вантажу згідно ТТН № 7168 від 19.04.2024 (пісок) виявлено порушення габаритно-вагових норм , а саме маса т.з. становить 35200 кг що на 40,8 % перевищує допустимі 25000 кг, навантаження на здвоєні осі становить 27250, що на 43,42 % перевищує допустимі 19000 кг. та наказ № 385 від 24.06.2010 перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

На підставі акту перевірки №014930 відповідачем 22.05.2024 прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № ПШ 055860, в якій зазначено, що позивачем допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачене ч. 1 абз. 17 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з ч.ч. 12-19 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України у мультимодальних терміналах, де відбувається розвантаження транспортного засобу для подальшого слідування власним ходом під час виконання міжнародних мультимодальних перевезень залізничним транспортом, документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Визначення рейдової перевірки міститься у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 р. (далі - Порядок №1567).

Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як встановлено судом, 19.04.2024 року о 11 год. 05 хв. посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № 013228 у Львівській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 7168 від 19.04.2024. Під час рейдової перевірки був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами перевірки складено акт №0014930 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.04.2024, акт №РВ086226 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.04.2024, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.04.2024.

Перевіркою виявлено та зафіксовано у акті № 0014930 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.04.2024, наступне: ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та пункту 22.5 ПДР України при перевезенні вантажу згідно ТТН № 7168 від 19.04.2024 (пісок) виявлено порушення габаритно-вагових норм , а саме маса т.з. становить 35200 кг що на 40,8 % перевищує допустимі 25000 кг, навантаження на здвоєні осі становить 27250, що на 43,42 % перевищує допустимі 19000 кг. та наказ № 385 від 24.06.2010 перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

В акті №РВ086226 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.04.2024 та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.04.2024 зафіксовано навантаження на здвоєні осі ТЗ 27,25 т при нормативно допустимому 19,00 кг.

Факт здійснення перевірки та проведення габаритно-вагового контролю 19 квітня 2024 року о 11:01 год. транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , підтверджено довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 002156 від 19.04.2024, п. 6 якої встановлено результатами вагового контролю, навантаження на осі, тонн: 1) 7,95; 2) 10,35; 3.) 16,9. Повна маса транспортного засобу: 35,2 тонн.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», «Про міліцію», Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі по тексту - Порядок № 879, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктами 2 пункту 2, 6, 8 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пунктами 3, 4 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року № 255 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за № 1171/29301, стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю розміщується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги.

Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Пунктом 12 Порядку № 879 встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. (пункт 13 Порядку № 879).

Із аналізу наведених норм слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання вагових параметрів повної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався орган Укртрансбезпеки.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням пункту 19 Порядку № 879 постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Щодо доводів позивача про те, що предметом перевезення був вантаж, який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, то суд зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі також - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 розділу 8 Правил перевезення, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 розділу 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 розділу 12 вказаних Правил перевезення передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно з приписами пункту 8.20 розділу 8 зазначених Правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема рухомого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо рухомості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Також законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 0,23 т на одинарну вісь, що дозволяє перевізнику самостійно враховувати специфіку вантажу, в тому числі й рідкого, який під час транспортування здатний зміщуватись та розподілятись нерівномірно.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: в) навантаження на вісь: На одинарну вісь - максимального значення для автомобільних доріг державного значення 11,5 т, максимального значення для автомобільних доріг місцевого значення - 7 т.

Підсумовуючи викладене вище, суд погоджується з висновком перевірки про перевищення позивачем вагових обмежень на здвоєні осі 27,25 т при допустимих 19,0 т, тобто перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 43,42%.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Отже, вказаними нормами, на які посилається позивач, встановлено право приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб та після цього спрямування транспортного засобу для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Та у разі, якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не буде виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух. Тобто вказаними нормами не встановлено права чи обов`язку органу звільнити особу від відповідальності, встановленої законом, за допущене нею порушення щодо перевищення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Матеріалами справи підтверджено, що Відділом Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено на адресу позивача рекомендованим листом повідомлення №7905100388900 про призначення розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявленого під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), на 25.05.2024 року о 09:00 год.

Проте, до відповідача повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою пошитого відділення «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, відповідач виконав вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення та надіслав на адресу місцезнаходження позивача, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення.

При цьому відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину в суді, та у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до абзацу 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За встановлених обставин справи та наведених вище норм права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 055860 від 22.05.2024 р., якою до Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн, прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.

Таким чином, позовні вимоги риватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, є необґрунтованими, а позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «ІРОКС» (79034, м. Львів вул. Буйка, 17А; код ЄДРПОУ 23958651).

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, вул. Фізкультури, 9, м. Київ; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (80383 Львівська область, Львівський район, с. Малехів, вул. Івасюка, 8).

СуддяКухар Наталія Андріївна