Рішення

від 11.12.2024 по справі 380/7998/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 рокусправа № 380/7998/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (адреса: вул. Водогінна, буд. 2, м. Львів, 79017 ЄДРПОУ 30878290) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ ВП 43968090), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9607/13-01-07-05, яким ТОВ «ОАЗІС» згідно з п. 44.1. ст.44. п. 198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі чотири мільйони п`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят дві грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9606/13-01-07-05, яким ТОВ «ОАЗІС» згідно з п. 134.1. ст.134 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, у розмірі один мільйон чотириста тридцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні.

Ухвалою від 29.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На виконання вимог ухвали суду сторонами при розгляді справи було подано до суду відзив, відповідь на відзив та пояснення.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена, зокрема, в позові, інших письмових поясненнях, що були подані до суду, він вважає, що відповідачем було безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що висновки акта перевірки, які слугували підставою прийняття таких рішень, є помилковими, вони викладені без урахування всіх обставин справи та релевантних норм чинного законодавства України, а тому є необґрунтованими.

ТОВ «ОАЗІС» відзначає, що ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2021 по 31.12.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2021 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 20.02.2024 №5921/13-01-07-05/30878290.

У цьому акті податковим органом було стверджено про виявлення ряду порушень зі сторони позивача (п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (змінами та доповненнями), п.6, п.7, п.11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року « 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 1 430 424 грн. за І кв. 2022 року; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 -VI (змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 4 524 752 грн. у тому числі за грудень 2021 року у сумі 1 529 822 грн., за лютий 2022 р. у сумі 2 072 425 грн., за березень 2022 р. у сумі 466 516 грн., за квітень 2022 р. у сумі 86 017 грн., за червень 2022 р. у сумі 369 972 грн.), з якими він не погоджується.

При цьому, за висновками контролюючого органу вищезазначені порушення мали місце внаслідок документування позивачем господарських операцій із контрагентом ТОВ «СУНЕЛ», які в дійсності не відбувалися. Відповідач у цій частині покликається на неможливість їх здійснення (надання послуг і виконання робіт) із огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних трудових і матеріальних ресурсів, не здійснення ним залучення робочої сили та техніки, віднесення його до ризикових платників податків.

Щодо контрагента ТОВ «ВЕСТА КМД» відповідач зазначає, що до перевірки на підтвердження виконаних будівельно-монтажних робіт не надано актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, накладних на переміщення будівельних матеріалів, чи будь-яких інших документів.

Відтак, на підставі акта перевірки від 20.02.2024 №5921/13-01-07-05/30878290 Головним управлінням ДПС у Львівській області було складено податкове повідомлення- рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9607/13-01-07-05, яким позивачу згідно з п. 44.1. ст.44. п. 198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі чотири мільйони п`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят дві грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9606/13-01-07-05, яким позивачу згідно з п. 134.1. ст. 134 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, у розмірі один мільйон чотириста тридцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні.

Однак, позивач з такими висновками та рішеннями відповідача не погоджується, вважає їх помилковими.

ТОВ «ОАЗІС» відзначає, що контролюючий орган безпідставно виклав висновок про нереальність документованих операцій. Позивач покликається на те, що ним здійснювалися реальні та товарні господарські операції з контрагентами ТОВ «СУНЕЛ» та ТОВ «ВЕСТА КМД», що підтверджується необхідними первинними документами, які належним чином засвідчують факти здійснення відповідних операцій.

Позивач зазначає, що виписані його контагентом ТОВ «СУНЕЛ» податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто пройшли відповідну перевірку ризиків і не були заблоковані контролюючим органом.

Крім того, позивач також наголошує на тому, що навіть у разі допущення його контрагентами яких-небудь порушень податкового чи іншого законодавства, ТОВ «ОАЗІС» не повинно нести тягара відповідальності за них, позаяк, відповідачем не доведено змову позивача з ними з метою отримання певних податкових вигод або про обізнаність позивача з такими обставинами (порушеннями).

Позивач зазначає, що договори підряду були укладені між ним та ТОВ «СУНЕЛ» ще до того, як контрагент був віднесений до ризикових платників податків.

Також позивачем на підтвердження реальності господарських операцій долучено до матеріалів справи висновок експерта №15 ТзОВ «Судово-експертного бюро України» за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою адвоката Адвокатського бюро «СТЕЦЬ СИНИ І ПАРТНЕРИ» Стеця Ростислава Ярославовича від 06.08.2024 року, який стосується взаємовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ «СУНЕЛ», ТОВ «ВЕСТА КМД».

У зв`язку з чим, на переконання позивача, податковим органом було складено податкові повідомлення-рішення, які оспорюються, необґрунтовано, без достатніх підстав, на сумнівних засновках, без урахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Відтак, ТОВ «ОАЗІС» вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзиві, інших поясненнях, що були подані до суду, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що працівниками Головного управління ДПС у Львівській області була проведена відповідна документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт, у якому викладено обґрунтовані висновки щодо порушення платником податків приписів закону.

Так, ТОВ «ОАЗІС» було документовано ряд господарських операцій із ТОВ «СУНЕЛ» та ТОВ «ВЕСТА КМД» за рахунок яких позивач отримав податкові вигоди, проте, такі операції в дійсності не могли відбуватися. На переконання відповідача, на це вказують ті обставини, що у ТОВ «СУНЕЛ» відсутня достатня чисельність працівників, основні засоби та орендовані ресурси, необхідні для здійснення задекларованих операцій та віднесення його до ризикових платників податків, а по контрагенту ТОВ «ВЕСТА КМД», позивачем до перевірки на підтвердження виконаних будівельно-монтажних робіт не надано актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, накладних на переміщення будівельних матеріалів, чи будь-яких інших документів.

Окрім того, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що протягом періоду проведення взаємовідносин листопад 2021 р., січень 2022 р. ТОВ «СУНЕЛ» здійснювало придбання послуг та ТМЦ відмінних від реалізованих (наявна підміна товарних позицій). Зазначене випливає зі зібраної податкової інформації, яка міститься у відповідних базах контролюючого органу.

За таких обставин відповідач вважає, що спірні операції між позивачем і його контрагентами не могли та не відбувалися, а складені первинні документи не можуть за своїм змістом підтверджувати їх здійснення. Це в свою чергу впливає на податковий облік і робить неможливим отримання задекларованих позивачем податкових вигод від неіснуючих у дійсності операцій.

Таким чином, відповідач вважає, що оспорювані рішення є правомірними, а тому, підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені у позові, відповіді на відзив, письмових поясненнях до суду, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях позов не визнав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені відзиві на позов та письмових поясненнях до суду, ствердив про його безпідставність, просив у задоволенні позову відмовити.

Сторни у судовому засіданні яке відбулось 05.12.2024 не заперечили про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та встановив таке.

Позивач, ТОВ «ОАЗІС», зареєстроване як юридична особа код ЄДРПОУ 30878290.

Між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (надалі - Замовник) та ТОВ «ОАЗІС» (надалі - Підрядник) укладено ряд договорів на виконання комплексу робіт «під ключ» у магазинах «Сільпо», а саме: №19/03-21 від 19.03.2021, ДУ №1 від 08.04.2021, №02/11-20 від 02.11.2020, №22.02-2021 від 22.02.2021, №02/03-21 від 02.03.2021 року.

Судом установлено, що позивачем було вчинено з ТОВ «СУНЕЛ» (ЄДРПОУ 42761147) ряд правочинів щодо виконання ним комплексу будівельно-монтажних робіт.

Позивачем в основному залучено ТОВ «СУНЕЛ» для проведення сантехнічних, вентиляційних та електромонтажних робіт, які були частиною робіт, що передбачались договорами, укладеними між ТОВ «ОАЗІС» та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».

Так, згідно з договором підряду № 25/03-21 від 25.03.2021 ТзОВ «ОАЗІС» (надалі - Замовник) доручає ТОВ «CУНЕЛ» (Підрядник) виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті - в магазині «Сільпо», розташованого за адресою: м.Умань, Черкаська обл. вул. Фонтанна, 31а, а Підрядник бере на себе зобов`язання виконати і здати Підряднику роботи на об`єкті Замовника.

Відповідно до договору підряду № 09/07-21 від 09.07.2021 ТзОВ «ОАЗІС» (надалі- Замовник) доручає ТОВ «CУНЕЛ» (Підрядник) виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті - в магазині «Сільпо», розташованого за адресою: м. Луцьк, вулиця Київський Майдан, 11, а Підрядник бере на себе зобов`язання виконати і здати Підряднику роботи на об`єкті Замовника.

Згідно з договором підряду № 19/08-21 від 19.08.2021 ТзОВ «ОАЗІС» (надалі - Замовник) доручає ТОВ «CУНЕЛ» (Підрядник) виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті - в магазині «Сільпо», розташованого за адресою: м.Луцьк, проспект Собороності, 22, а Підрядник бере на себе зобов`язання виконати і здати Підряднику роботи на об`єкті Замовника.

Відповідно до договору підряду № 06/09-21 від 06.09.2021 ТзОВ «ОАЗІС» (надалі- Замовник) доручає ТОВ «CУНЕЛ» (Підрядник) виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті - в магазині «Сільпо», розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святонський район, с. Лісники, вул. Ватутіна, а Підрядник бере на себе зобов`язання виконати і здати Підряднику роботи на об`єкті Замовника.

Позивачем до перевірки надано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, складені ТОВ «СУНЕЛ» на загальну суму 27 148 510 грн. (в тому числі ПДВ 4 524 751,6 грн.).

Виписані ТОВ «СУНЕЛ» податкові накладні на загальну суму 27 148 510 грн., в тому числі ПДВ - 4 524 751,6 грн. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ з вартості будівельно-монтажних робіт відповідно до податкових накладних, які виписані ТОВ «СУНЕЛ» відображено у складі податкового кредиту з ПДВ в наступних податкових деклараціях: грудень 2021 в сумі 1 529 821,66 грн., лютий 2022 в сумі 2 072 425 грн., березень 2022 в сумі 552 533 ,33 грн., червень 2022 в сумі 369 971 ,66 грн.

Згідно наданих позивачем до перевірки документів (договорів, актів виконаних робіт та послуг, прихідних накладних, рахунків, інших первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, аналізів рахунку та оборотно-сальдових відомостях по статтях витрат: рахунку 231 «Основне виробництво», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»), встановлено, що у І кварталі 2022 року підприємством включено до складу витрат вартість послуг, що не підтверджена відповідними первинними документами по контрагенту ТОВ «ВЕСТА КМД» (ЄДРПОУ 44080106).

Перевіркою встановлено, що вищезазначені послуги відображено у бухгалтерському обліку проведенням Дт231 Кт631, Дт901 Кт231 (231 «Основне виробництво», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»).

Вартість зазначених послуг було включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050) Звіту про фінансові результати всього у сумі 249 041,33 грн. за І кв. 2022 року.

Сума податку на додану вартість 49 808,27 грн. згідно податкової накладної від 03.08.2021 №2 на загальну суму 298 849,27 грн. виписаної ТОВ «ВЕСТА КМД» зі статусом «реєстрацію зупинено», ТОВ «ОАЗІС» не включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

До перевірки на підтвердження виконаних будівельно-монтажних робіт не надано актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, накладних на переміщення будівельних матеріалів, чи будь-яких інших документів, в яких було б конкретизовано інформацію які саме будівельно-монтажні роботи виконувались, який їх об`єм і вартість, в результаті чого не можливо пов`язати зазначені роботи з господарською діяльністю.

В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «ОАЗІС» п. 44.1. ст.44, п. 134.1. ст.134, п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Як випливає зі змісту акту від 20.02.2024 №5921/13-01-07-05/30878290, контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ «ОАЗІС» і його контрагентами ТОВ «СУНЕЛ» та ТОВ «ВЕСТА КМД» не носили реального характеру, а лише документувалися для отримання позивачем податкових вигод. За висновками відповідача такі операції насправді не мали місця.

В акті перевірки контролюючий орган виклав висновок про неможливість провадження контрагентами позивача тієї діяльності, яка ними оформлена документально. На обґрунтування цього контролюючий орган зазначає, що на це вказує наявна податкова інформація, яка підтверджує, що відповідна юридична особа ТОВ «СУНЕЛ» не володіє достатньою чисельністю працівників, власними чи орендованими засобами й ресурсами, вона не залучала необхідні ресурси у третіх осіб, а також і не здійснювала документованих робіт.

У зв`язку з чим, враховуючи виявлені порушення, на підставі акта від 20.02.2024 №5921/13-01-07-05/30878290 контролюючим органом було прийнято повідомлення-рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9607/13-01-07-05, яким ТОВ «ОАЗІС» згідно з п. 44.1. ст.44. п. 198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі чотири мільйони п`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят дві грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9606/13-01-07-05, яким ТОВ «ОАЗІС» згідно з п. 134.1. ст.134 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, у розмірі один мільйон чотириста тридцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні.

Проте, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з вимогами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться, зокрема, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до норм п. 198.2 Податкового кодексу України визначено загальне правило віднесення сум податку до податкового кредиту, за яким датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як визначено п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 Податкового кодексу України.

Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті, Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як визначено пп. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наведене підтверджує те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької, господарської та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування відповідних сум податкових вигод зокрема, шляхом формування податкового кредиту тощо виникають у першу чергу за фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду, наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення відповідних операцій. Наслідки для податкового обліку створює саме фактичний рух активів, що є першочерговою й обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє формально складені первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а платника податків права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Розглянувши ж документи, які були складені учасниками відповідних правовідносин із виконання робіт і надання послуг (позивач і його контрагент), суд приходить до переконання, що вони (договори, які вказані вище) є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення (у відповідності до погоджених умов) конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких осіб. А первинні документи, які складалися сторонами для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеними договорами та для їх документування, за своїм змістом засвідчують факти виконання відповідних робіт і надання відповідних послуг.

Таким чином, суд оцінює всі наведені вище докази в сукупності як такі, що можуть підтверджувати реальне здійснення документованих господарських операцій, позаяк вони не містять таких істотних дефектів, які би унеможливлювали ідентифікації операції, її змісту та її учасників, а в документованих операціях наявний економічний зміст і відсутні суперечності, які би ставили під сумнів виконання зазначених операцій суб`єктами господарювання (позивачем і його контрагентом). Зазначені докази можуть засвідчувати дійсних рух активів між учасниками правовідносин і мають під собою раціональне й належне підґрунтя.

Оцінюючи ж доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарський операцій та на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, вони не можуть вважатися такими, що повністю і достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача та, відтак, не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

У цьому контексті суд у першу чергу підкреслює, що контролюючим органом базовано свої міркування на оцінці діяльності контрагента позивача, яка носить фактично умоглядний характер, позаяк, відповідні висновки податкового органу ґрунтуються на аналізі наявності у нього інформації, а не шляхом безпосереднього дослідження конкретних правовідносин у частині дійсної можливості чи неможливості здійснення певних господарських операцій.

Фактично доводи відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності, чим не усунуто сумнівів у обґрунтованості таких тверджень контролюючого органу.

Суд критично оцінює покликання контролюючого органу на нібито очевидну недостатність ресурсів для виконання ТОВ «СУНЕЛ» усіх декларованих робіт (на користь позивача), позаяк, такі висновки відносяться до категорії припущень. Слід зауважити, що висновки про відсутність у контрагента позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, а може свідчити, наприклад, про певні порушення зі сторони відповідних контрагентів при веденні податкового обліку чи оформленні загалом власної господарської діяльності (що не є тотожним висновку про неможливість здійснення тих чи інших операцій, які в реальності можуть відбуватися).

Контролюючим органом не було доведено на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у контрагентів позивача власні чи залучені в будь-який спосіб трудові та матеріально-технічні ресурси були справді недостатніми для проведення господарської діяльності з виконання робіт (надання послуг), які обумовлені укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які би беззаперечно свідчили про протиправну поведінку контрагентів і про обізнаність платника податків (позивача) щодо такої поведінки, підтверджували би злагодженість дій між ними (контрагентами й позивачем при вчиненні відповідних порушень).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що відсутність у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Отже, сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними договорами. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі №380/21313/23.

Також у постанові від 03.09.2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

У зв`язку з цим, суд враховує вищевказану позицію Верховного Суду, оскільки відповідачем не надано доказів про проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагента позивача.

Суд відзначає, що на час складення відповідного акту за результатами перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не тільки не було здобуто належних, допустимих і достовірних доказів, які би обґрунтовано засвідчували порушення зі сторони платників податків, а й не доведено наявності підстав для відповідальності позивача за такі порушення.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Указана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 20.03.2020 року у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020 року у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 року у справі № 400/1986/19.

У цьому контексті потрібно зазначити, що самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг (навіть у разі їх існування), тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

У даному ж випадку, відсутні які-небудь достовірні свідчення про те, що ТОВ «ОАЗІС» було обізнане або навіть могло бути обізнане з неналежною діяльністю ТОВ «СУНЕЛ» та ТОВ «ВЕСТА КМД» чи їх дальших контрагентів.

Стосовно контрагента позивача ТОВ «СУНЕЛ», який віднесений Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №24319 від 16.02.2022 року до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, суд враховує позицію позивача, що вказане рішення прийнято вже після укладення договорів підряду з ТОВ «ОАЗІС».

Крім того, суд враховує, що Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «СУНЕЛ» анульоване по причині неподання декларацій протягом року лише 19.09.2023, тобто після здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Щодо долученого до матеріалів справи позивачем висновку експерта №15 ТзОВ «Судово-експертного бюро України» за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою адвоката Адвокатського бюро «СТЕЦЬ СИНИ І ПАРТНЕРИ» Стеця Ростислава Ярославовича від 06.08.2024 року суд зазначає, що судовим експертом Бурдьо Іриною Михайлівною зроблено наступні висновки:

1.Наданим на дослідження договором №29-07/1 від 29.07.2021 та первинною звітною документацією (ф.КБ-3та КБ-2в) від 29.10.2021 підтверджується документально здійснення ТОВ «ОАЗІС» господарських операцій з придбання робіт у ТОВ «ВЕСТА КМД» на загальну суму у 298849,60 грн., в тому числі вартість без ПДВ - 249041,33 грн., сума ПДВ - 49808,27 грн.

2.Поданими на дослідження первинними документами та обліковими регістрами ТОВ «ОАЗІС» підтверджується використання в господарській діяльності підприємства, зокрема в оподатковуваних операціях, робіт, придбаних у ТОВ «СУНЕЛ».

3.Поданими на дослідження первинними документами, які є підставою визнання доходів та витрат, а також належно зареєстрованими податковими накладними, підтверджується обгрунтованість включення ТОВ «ОАЗІС» вартісних показників господарських операцій з придбання робіт у ТОВ «СУНЕЛ» до складу витрат в сум i 7697758,33 грн. та податкового кредиту в сумі 4524752,00 грн.

4.Керуючись межами компетенції судового експерта та чинними методичними рекомендаціями висновки акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОАЗІС», код ЄДРПОУ 30878290, тел.: 380964182182, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2021 по 31.12.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2021 по 31.12.2023» від 20.02.2024 №5921/13-01 -07-05/30878290, щодo заниження ТОВ «ОАЗІС» податку на прибуток у 1430424 грн. та податку на додану вартість в сумі 4524752,00 грн. документально не підтверджуються.

Вказане обгрунтовується відсутністю у акті перевірки посилань на первинні документи та облікові регістри, а також результати зустрічних звірок, які можуть бути об`єктами дослідження чи джерелами інформації судового експерта, та даними яких підтверджуеться фіктивність (нереальність) операцій, здійснених між ТОВ «OAЗІС» та ТОВ «СУНЕЛ».

Слід зазначити, що на дослідження експерту позивачем було надано договір №29-07/1 від 29.07.2021, укладений між ТОВ «ВЕСТА КМД» (надалі - Підрядник) та ТОВ «ОАЗІС» (надалі - Замовник), предметом якого було зобов`язання Підрядника за завданням Замовника виконати на об`єкті «Реконструкція приміщень існуючого магазину продовольчих товарів по вул. Велика Фонтанна, 31А в м. Умань, Черкаської області» роботи по підвищенню межі вогнестійкості металевих конструкцій, включаючи поставку необхідних матеріалів та комплектуючих на загальну суму 298 849,60 грн. в тому числі ПДВ - 49 808,27 грн.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору на дослідження надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати та акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.10.2021 на суму 298 849,60 грн., в тому числі ПДВ - 49 808,27 грн.

Оплата вартості виконаних ТОВ «ВЕСТА КМД» робіт в сумі 298 849,60 грн. проведена ТОВ «ОАЗІС» на підставі платіжної інструкції №3152 від 03.08.2021 року.

Вартісні показники господарської операції, задокументовані у вищевказаному акті та платіжній інструкції, відображені також на рахунку бухгалтерському ТОВ «ОАЗІС» 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», який призначений для ведення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Отже, висновок експерта - це засіб доказування, який формується експертом в результаті проведеного дослідження, заснованого на застосуванні спеціальних знань, на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи і складається у формі та в порядку передбаченому КАС України, ЗУ «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Таким чином, судом встановлено, що вищевказаний висновок експерта підтверджує проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «СУНЕЛ», ТОВ «ВЕСТА КМД».

Також суд зазначає, що перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Зазначена позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 20.09.2024 у справі № 1.380.2019.002186.

Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентами позивача та суб`єктами господарювання, з яким мав відносини контрагент позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів та інших суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тут слід покликатися також на практику Європейського суду з прав людини, який окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами (подальшими фігурантами по ланцюгу постачання), це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, що може мати місце тільки в разі обізнаності позивача з такими порушеннями, в їх сприянні тощо (про що зазначено вище).

Згідно зі статтею 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У зв`язку з чим, суд підсумовуючи приходить до висновку, що наведені відповідачем аргументи не знайшли свого підтвердження та базуються на необґрунтованих припущеннях, а тому, податкові повідомлення-рішення, які були складені через такі обставини, є протиправними й підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним й підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 19-21, 72-77, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (адреса: вул. Водогінна, буд. 2, м. Львів, 79017, ЄДРПОУ 30878290) до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9607/13-01-07-05, яким ТОВ «ОАЗІС» згідно з п. 44.1. ст. 44. п. 198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі чотири мільйони п`ятсот двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят дві грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 березня 2024 року №9606/13-01-07-05, яким ТОВ «ОАЗІС» згідно з п. 134.1. ст.134 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, у розмірі один мільйон чотириста тридцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79026, м. Львів, вул.Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (адреса: вул. Водогінна, буд. 2, м. Львів, 79017, ЄДРПОУ 30878290) судовий збір у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 11.12.2024.

СуддяГрень Наталія Михайлівна