Ухвала

від 13.12.2024 по справі 380/24919/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/24919/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Након» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Након» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Након» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 26.11.2024 за № 882-РЛ (внутрішній номер 158151) про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "НАКОН" ліцензії на роздрібну торгівлю пальним (реєстраційним номер 13270314202100014 терміном дії з 20.01.2021 до 20.01.2026).

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (відомості) про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 13270314202100014 терміном дії з 20.01.2021 до 20.01.2026), яка видана Товариству з обмеженою відповідальністю "НАКОН" та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 13270314202100014 терміном дії з 20.01.2021 до 20.01.2026), яка видана Товариству з обмеженою відповідальністю "НАКОН".

Ухвалою від 13.12.2024 відкрито спрощене провадження у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Након» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову:

- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 26.11.2024 №882-РЛ (внутрішній номер 158151) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним (реєстраційний номер 13270314202100014, терміном дії з 20.01.2021 до 20.01.2026) до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 26.11.2024 №882-РЛ.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області видалити (виключити) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (записи, відомості) про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "НАКОН" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 13270314202100014, терміном дії з 20.01.2021 до 20.01.2026) до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 26.11.2024 №882-РЛ.

Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2024, заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Морській Г.М.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує неможливістю здійснення заявником господарської діяльності в сфері оптової торгівлі пальним, внаслідок анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13270314202100014, що у свою чергу, призвело до негативних наслідків у вигляді зупинення виробничої діяльності, не отримання підприємством прибутку, зупинки сплати податків та неможливість виплати заробітної плати працівникам, блокування нормального існування мешканців прилеглих населених пунктів.

Заявник вказує, що зазначене вище розпорядження ГУ ДПС у Львівській області порушує права та інтереси заявника, перешкоджає здійсненню господарської діяльності, руйнує ділову репутацію з контрагентами, а тому на думку заявника, є таким, що прийняте без жодних обґрунтованих на те правових підстав.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, із вищевикладених підстав, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності та надасть можливість позивачу, до остаточного вирішення даного спору, реалізовувати своє право на здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суд розглядає заяву позивача без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів ч.4, 5, 6ст.154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Для забезпечення позову суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Након» є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30), у зв`язку з чим останнім було отримано у податкового органу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 13270314202100014 дата реєстрації 20.01.2021, дійсна з 20.01.2021 по 20.01.2026.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 19 грудня 1995 року №481/95-ВР).

У розпорядженні Державної податкової служби України у Львівській області № 882-РЛ від 26.11.2024 зазначено, що підставою для анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним «у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії».

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-BP).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до положень статті 15 Закону № 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Таким чином, за умови анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.

Суд зазначає, що вирішуючи питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з того, що фактично здійснення господарської діяльності товариством залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Анулювання ліцензій, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість сплати податків та виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю, тощо.

З урахування встановлених обставин та вимог законодавства, суд вважає, що заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі.

При цьому, суд також звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваним постановам, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі. При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваним постановам, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду. Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Також слід звернути увагу на те, що задоволення заяви є співмірним заявленим позовним вимогам. У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Статтею 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд при розгляді даної заяви також враховує правову позицію Європейського суд з прав людини, викладену у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", в якій суд зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із подальшими позовним вимогами та обставинам справи, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, трудового колективу товариства, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль.

Підсумовуючи вище викладене, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження від 26.11.2024 №882-РЛ про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «НАКОН» на право роздрібної торгівлі пальним до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили, відповідають предмету поданого адміністративного позову та відповідають меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 13 липня 2022 року (справа № 240/26736/21), від 30 листопада 2023 року (справа № 400/7383/23), від 15.03.2024 року (справа №500/5854/23), від 22 жовтня 2024 року (справа № 580/1433/24) дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 26.11.2024 №882-РЛ (внутрішній номер 158151) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним (реєстраційний номер 13270314202100014, терміном дії з 20.01.2021 до 20.01.2026) до набрання законної сили судовим рішенням, з огляду на її обґрунтованість.

Щодо вимоги позивача про застосування ще одного заходу забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (відомості) про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним яка видана Товариству з обмеженою відповідальністю "НАКОН" суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, вичерпний перелік заходів забезпечення позову визначено частиною першою статті 151 КАС України, якою передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, такий спосіб забезпечення позову як зобов`язання суб`єкта вчинити певні дії не визначено процесуальними нормами КАС України, а тому він не може бути застосований.

Натомість, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження є достатнім та ефективним засобом надання заявнику тимчасового захисту у спірних правовідносинах, який спрямований на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, що не потребує вжиття будь-яких інших додаткових заходів.

Вжиття такого заходу забезпечення позову означатиме надання заявнику тимчасового захисту у вигляді збереження того правового становища, яке існувало до моменту виникнення спірних правовідносин. Наведене, відповідно, зобов`язує усіх належних суб`єктів вчинити дії, направлені на реальне надання заявнику тимчасового захисту, з метою забезпечення ефективності правового інституту забезпечення позову. Таким чином, як відповідачі у даній справі, так і будь-які інші суб`єкти, від дій яких залежить ефективність застосованого судом способу забезпечення позову, мають вчинити усі необхідні дії, направлені на надання заявнику у цій справі тимчасового захисту та приведення спірних правовідносин у стан, який існував до моменту прийняття спірного розпорядження контролюючого органу.

Зокрема, відповідно до частини сорок сьомої статті 15 Закону №481 після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Таким чином, оскільки внесення відповідних відомостей є похідним наслідком анулювання ліцензії, зупинення розпорядження контролюючого органу про анулювання ліцензії нівелює і похідні наслідки і вигляді наявності відомостей в Реєстрі, а тому вжиті заходи забезпечення позову потребують вчинення контролюючим органом дій, направлених на виконання судового рішення (ухвали суду) з метою надання позивачу тимчасового захисту, у даному випадку виключення відомостей з Реєстру.

Проте, як зазначено вище, відсутність в Кодексі адміністративного судочинства України такого виду забезпечення позову як зобов`язання вчинити певні дій, унеможливлює задоволення заяви ТОВ "НАКОН" у зазначеній частині.

За наведених обставин та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,

у х в а л и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НАКОН» про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 26.11.2024 №882-РЛ (внутрішній номер 158151) про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №13270314202100014 терміном дії з 20.01.2021 до 20.01.2026, видану ТОВ «НАКОН», ідентифікаційний код 43646050, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/24919/24.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Морська Г.М.