Рішення

від 13.12.2024 по справі 380/24708/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 рокусправа № 380/24708/23м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/24708/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція Імпорт» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіція Імпорт» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900890/2 від 16.08.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002849.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.08.2023 ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Галіція Імпорт» було подано митну декларацію № 23UA209170065046U9.

16.08.2023 Львівською митницею заявлена вимога надати додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.

Товариство у відповідь на вказану вимогу надіслала лист за вих. №16/08 від 16.08.2023, у якому повідомила, що одночасно з митною декларацією було подано наступні документи: 1) Зовнішньоекономічний договір (контракт) №GI-09/01/2023 від 09.01.2023; 2) Рахунок-проформу №312 від 11.07.2023; 3) Рахунок-фактуру (інвойс) №358/00 від 10.08.2023; 4) CMR №110469 від 10.08.2023; 5) Сертифікат походження форми EUR1 №Т380562 від 12.08.2023; 6) Платіжну інструкцію №131JBKLN7 від 13.07.2023; 7) Рахунок-фактуру №СО-0000225 від 10.08.2023; 8) Договір про надання послуг №08082023 від 08.08.2023. Разом із вказаним листом, товариство додатково надало прайс лист від 11.07.2023 та копію митної декларації країни відправлення №23ITQ3J0100413 18Е6 від 12.08.2023.

За результатами розгляду митної декларації та доданих до них документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002849 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900890/2 від 16.08.2023, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209170065046U9 від 16.08.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено, що:

- у п.2.2. Контракту № GI-09/01/2023 від 09.01.2023 передбачено надання Покупцем замовлень, які повинні містити точні найменування та кількість товару. Замовлення до митного оформлення не надавались;

- у п. 4.1. Контракту № GI-09/01/2023 передбачена передоплата за отриманий товар. Однак, у гр. «Призначення платежу» банківського платіжного документу № 131JBKLN7 від 13.07.2023 вказано лише номер та дата зовнішньоекономічного Контракту, без зазначення товаросупровідного документа (проформа, інвойс, замовлення, тощо) відповідно до якого було здійснено платіж. Крім того, вартість товару зазначена в інвойсі № 358/00 від 10.08.2023 не відповідає сумі перерахованих коштів згідно платіжної інструкції.

Зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі- продажу товару.

Відповідно до частин 2-3 статті 53 Митного кодексу України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу декларантом надіслано: - прайс-лист, - копія експортної декларації країни відправлення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів згідно вимоги не надано.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Провела консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ та застосувала метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 26.05.2023 № UA 209230/2023/55206, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 1,2003 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішенням №UA209000/2023/900890/2 від 16.08.2023 становить 51108,98 грн.

Позивачем подано відповідь на відзив в якій зазначає, що Львівська митниця не спростувала наведених у позовній заяві тверджень щодо обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

Зазначає, що, відсутність у призначенні платежу посилання на товаросупровідні документи, відповідно до яких було здійснено платіж не впливає на числові значення визначення митної вартості товарів, а посилання відповідача на дану обставину, як на підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованою і безпідставною.

Наголошує, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вважає, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначення митної вартості товарів позивачем.

Щодо посилання митного органу на постанови Верховного Суду, зазначає, що предметом розгляду постанов Верховного Суду були інші, нерелевантні щодо наявних у цій справі правовідносини.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24.10.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою судді від 29.12.2023 постановлено про перехід з спрощеного провадження в загальне позовне провадження.

Протокольною ухвалою суду від 31.01.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Визначено завершити розгляд справи без участі сторін у порядку письмового провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіція Імпорт» (далі - ТОВ «Галіція Імпіорт»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43483082.

16.08.2023 року з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача подано митну декларацію № 23UA209170065046U9 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару.

16.08.2023 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900890/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002849 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.

В графі 33 рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900890/2 від 16.08.2023 зазначені обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03,2012 № 4495-V1 (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи ; гідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачене.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено: - ст. 2.2 Контракту № GІ-09/01/2023 від 09.01.2023 р. передбачена подача Покупцем замовлень, які повинні містити точні найменування та кількість товару. Замовлення до митного оформлення не надавались; - п. 4.1 зовнішньоекономічного Контракту передбачені передоплата за отриманий товар. Слід зазначити, що у гр.70 «Призначення платежу» банківського платіжного документу № 131jbkln7 від 13.07.2023 р вказано лише номер та дата зовнішньоекономічного Контракту, без зазначення товаросупровідного документа (проформа, інвойс, тощо) відповідно до якого було здійснено платіж. Крім того, вартість товару зазначена в інвойсі № 358/00 від 10.08.2023 р. не відповідає сумі перерахованих коштів згідно вищевказаної платіжної інструкції.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органо надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, ще підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для Ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договірна перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надіслано: - прайс-лист, - копія експортної декларації країни відправлення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів згідно вимоги не надано.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, ще при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД від 26.05.2023р. за № UA 209230/2023/55206, рівень митної вартості складає 1,2003 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002849 з причин неможливості завершення митного оформлення у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 16.08.2023 № UA209000/2023/900890/2 по причині необхідності внесення змін у графи 12, 45, 46, 43, 44 електронної митної декларації.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього ж Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ст. 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно із ст. 54 МК України, Контроль правильності визначення митної вартості товарів.

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4)надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ст. 55 МК України, коригування митної вартості товарів.

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

11. У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті.

Відповідно, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, яка визначається декларантом. Документи, які можуть чи підтверджують митну вартість товарів, встановлені законом. У разі якщо такі документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у декларанта або уповноваженої ним особи виникають зобов`язані надати (за наявності) відповідні додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в законі.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, з підстав встановлених законом, в тому числі з підстав відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, приймається митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, таке рішення крім іншого має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Під час розгляду справи, судом також встановлено таке.

09.01.2023 року між компанією ICOM SRL (Італія) (Продавець) та ТОВ «Галіція Імпорт» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № GI-09/01/2023 (далі Контракт № GI-09/01/2023), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купляє продукцію, а саме товари як: побутова хімія та косметика. Асортимент, кількість та ціни Товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невідємними частинами цього Контракту.

Згідно із п. 2.1., 2.2. Контракту № GI-09/01/2023, поставки здійснюються на умовах згідно «Інкотермс» за редакцією 2020 року за домовленістю сторін. Умови поставки FCA PISTOIA Strada Regionale 66, nr. 2 -51100 PT ITALY. Замовлення подаються та підтверджуються електронною поштою. Вони повинні містити точне найменування та кількість продукту.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Контракту № GI-09/01/2023 ціна на Товар встановляється в Євро. Ціни та загальна вартість кожної партії Товару вказується в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього Контракту.

Розділом 4 Контракту № GI-09/01/2023 встановлено, що оплата відповідної партії Товару може бути здійснена у формі передоплати але сторони допускають і інші умови розрахунків. Оплата має бути здійснена згідно реквізитів, що вказані в п.12 цього Контракту на суму, вказану в інвойсі, що супроводжує дану партію Товару. Покупець не оплачує ту частину партії Товару, яка пошкоджена, а також за відсутній Товар. Валюта платежу по Контракту Євро. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу.

Відповідно до інвойсу № 358/00 від 10.08.2023 предметом поставки є:- Миючі засоби в асортименті. Розрахована митна вартість товарів становить 8075,83 Євро.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача 16.08.2023 подано митну декларацію № 23UA209170065046U9 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - рахунок-проформа (Proforma invoice) № 312 від 11.07.2023; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 358/00 від 10.08.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 110469 від 10.08.2023; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № Т380562 від 12.08.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 131JBKLN7 від 13.07.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СО-0000225 від 10.08.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № GI-09/01/2023 від 09.01.2023; - договір про надання послуг митного брокера № 10/2022 від 13.05.2022; - договір (контракт) про перевезення № 08082023 від 08.08.2023.

Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.

Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Уповноваженою особою ТОВ «Галіція Імпорт» на вимогу Львівської митниці листом від 16.08.2023 року № 16/08 повідомила, що одночасно з митною декларацією було подано наступні документи: 1) Зовнішньоекономічний договір (контракт) №GI-09/01/2023 від 09.01.2023; 2) Рахунок-проформу №312 від 11.07.2023; 3) Рахунок-фактуру (інвойс) №358/00 від 10.08.2023; 4) CMR №110469 від 10.08.2023; 5) Сертифікат походження форми EUR1 №Т380562 від 12.08.2023; 6) Платіжну інструкцію №131JBKLN7 від 13.07.2023; 7) Рахунок-фактуру №СО-0000225 від 10.08.2023; 8) Договір про надання послуг №08082023 від 08.08.2023.

Листом від 16.08.2023 року № 16/08 товариство додатково надало прайс-лист від 11.07.2023 та копію митної декларації країни відправлення №23ITQ3J0100413 18Е6 від 12.08.2023.

Суд зазначає, що аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо доводів митного органу про те, що у ст. 2.2 Контракту № GI-09/01/2023 від 09.01.2023 року передбачена подача покупцем замовлень, які повинні містити точні найменування та кількість товару, однак замовлення до митного оформлення не надавались, суд зазначає наступне.

Згідно п.2.2. Контракту № G1-09/01/2023 від 09.01.2023, замовлення подаються та підтверджуються електронною поштою. Вони повинні містити точне найменування та кількість продукту.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Галація Імпорт» разом із митною декларацією № 23UA209170065046U9 було подано рахунок-проформу № 312 від 11.07.2023 року та рахунок-фактуру (інвойс) № 358/00 від 10.08.2023.

Отже, на підтвердження подання замовлення позивачем подано до Львівської митниці рахунок-проформу № 312 від 11.07.2023, який містить точне найменування та кількість продукту, що був ввезений згідно рахунку-фактурі (інвойсу) № 358/00 від 10.08.2023 року та відповідно митної декларації № 23UA209170065046U9.

Відтак, твердження відповідача про те, що декларантом не було подано замовлень згідно п.2.2. Контракту № G1-09/01/2023 від 09.01.2023 року не відповідають дійсності та є безпідставними.

Більш того, за приписами ст. 53 МК України, замовлення не є обов`язковим супроводжувальним документом для перевезення товару та жодним чином не впливає на розмір визначення складової митної вартості товару.

Враховуючи наведене, ненадання до митного органу замовлення, самостійно не може бути підставою для висновку про відсутність належних, відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що відсутність замовлення свідчить про неправильне визначення митної вартості, оскільки відповідно ч. 2 ст. 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, які надаються для підтвердження митної вартості. Замовлення не входить у цей перелік документів, а тому зауваження митниці щодо відсутності замовлення, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

Щодо доводів митного органу про те, що у п. 4.1 зовнішньоекономічного Контракту передбачена передоплата за отриманий товар, однак у гр.70 «Призначення платежу» банківського платіжного документу №151jbklnb від 13.07.2023 року вказано лише номер та дату зовнішньоекономічного Контракту, без зазначення товаросупровідного документа (проформа, інвойс, тощо), відповідно до якого було здійснено платіж. Крім того, вартість товару зазначена в інвойсі № 358/00 від 10.08.2023 не відповідає сумі перерахованих коштів згідно платіжної інструкції, суд зазначає таке.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 року №216 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 25.05.2021 року у справі №520/10386/2020.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно п.4.1 Контракту № GI-09/01/2023 від 09.01.2023 року, оплата відповідної партії товару може бути здійснена у формі передоплати, але сторони допускають і інші умови розрахунків.

11.07.2023 року продавцем ICOM SRL сформовано рахунок-проформу № 312, у якому вказано товар на суму 9864,80 Євро та вказано контракт № GI-09/01/2023 від 09.01.2023 року, а також реквізити покупця ТОВ «Галіція Імпорт».

13.07.2023 року позивачем сплачено вищевказаний рахунок-проформу № 312 на суму 9864,80 Євро, підтвердженням чого є платіжна інструкція № 131JBKLN7 від 13.07.2023 року.

Факт відмінності між сумами, що вказані у платіжній інструкції № 131JBKLN7 від 13.07.2023 року та інвойсі № 358/00, пояснюється тим, що 11.07.2023 року продавцем ICOM SRL було сформовано проформу-інвойс (рахунок-проформу) № 312, у якій було зазначено товар на суму 9864,80 Євро, однак, у зв`язку відсутністю певного товару для відправки, продавцем ICOM SRL сформовано рахунок-фактуру (інвойс) № 358/00 від 10.08.2023 року на суму 8075,83 євро, тобто на 1788,97 євро менше, що підтверджується листом ICOM SRL від 11.10.2023 року в якому зазначені дані обставини.

У листі ICOM SRL від 11.10.2023 року зазначено, що: «Цим листом ми підтверджуємо, що згідно з проформою-фактурою № 312 від 11.07.23 ми отримали оплату на суму 9864,80 Євро, але оскільки не всі товари були готові до відправлення 10 серпня, не весь товар відправлено замовнику Galicia Import згідно замовлення. Сума, на яку було відвантажено товар згідно з накладною № 358/00 від 10.08.2023 становить 8075,83 Євро. Таким чином, залишок коштів дорівнює 1788,97 Євро. Ця передоплата буде врахована при наступній доставці товару».

Таким чином, наданими при здійсненні митного оформлення документами підтверджено оплату позивачем товарів за інвойсом № 358/00 від 10.08.2023 року.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 дійшов висновку, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Варто відзначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Надаючи оцінку умовам поставки та умовам оплати (до виставлення інвойсу), слід виходити з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Як наслідок, доводи відповідача про недотримання позивачем положень чинного законодавства при формуванні митної вартості ввезеного товару є необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 07.05.2020 року у справі № 1.380.2019.001625, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення митного органу про витребування у позивача додаткових документів не містить посилання на підстави встановлені законом, не містить вказівки на конкретні документи, які викликали сумніви, і які повинні бути надані для їх усунення. Так митний орган не зазначає у повідомленні про те, що подані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; не вказує на наявність ознак підробки; не вказує, що такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд констатує, що аналіз змісту документів, наданих позивачем для підтвердження митної вартості засвідчує, що вони не містять розбіжностей, у них відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак у митного органу не могло бути об`єктивних підстав для обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості за основним методом.

По суті, декларантом надано всі наявні документи, які містять числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, які піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно з правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що митним органом не було вказано жодних даних щодо митної декларації № UA209230/2023/55206 від 26.05.2023, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості. У спірних рішеннях, відповідач не надав жодних обґрунтувань щодо джерела інформації, чому ним обрано саме цю митну декларацію.

Відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо суперечать вищезазначеним положенням законодавства та є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2022 року у справі №1.380.2019.004890.

Як видно з матеріалів справи, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № UA209230/2023/55206 від 26.05.2023 року.

Втім, суд враховує, що сама лише інформація з бази даних відповідача про митну декларацію, яка була взята ним за основу при коригуванні митної вартості ввезеного позивачем товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наявність в базі даних митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №814/2659/16, від 21.08.2018 року у справі №804/7845/17, від 07.12.2018 року у справі №809/4367/15).

З аналізу положень ч.2 ст.55 МК України слідує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Однак такий аналіз у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутній.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900890/2 від 16.08.2023 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002849 є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому також підлягає скасуванню.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд встановив, що 23.05.2023 року між ТОВ «Галіція Імпорт» (Клієнт) та адвокатським об`єднанням «Танасишин, Михалевський і Партнери» (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору, Виконавець зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Правова допомога за наявним договором надається у будь-якій справі, що стосується розмитнення товарів, які ввозяться Клієнтом на митну територію України.

Згідно п.3.1 договору, правова допомога, передбачена предметом цього Договору, оплачується у розмірі 1500,00 грн за 1 год роботи Виконавця.

На виконання умов Договору та підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатським об`єднанням «Танасишин, Михалевський і Партнери» складено акт виконаних робіт № 28/11/2023 від 28.11.2023 року, згідно якого адвокатом витрачено 13 год для надання правничої допомоги, що становить 19500,00 гривень, який підписаний ТОВ «Галіція Імпорт» і свідчить про те, що Клієнт визнає та приймає виконану роботу Виконавця, претензій щодо обсягу виконаної роботи та оплати не має.

Суд вважає, що визначена адвокатським об`єднанням «Танасишин, Михалевський і Партнери» сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 380/24708/23 не є належним чином обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 19500,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд висновує, що підготовка та подання позову до суду у даній справі не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи.

Крім того, відповідач подав клопотання, в якому просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат пов`язаних з перекладом документів в сумі 5300,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При цьому, частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, відповідно до яких склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу шести документів на 25,8 аркушах з італійської мови на українську мову надав рахунок Приватного підприємства «Нові обрії» № 17183 від 05.03.2024 року та платіжну інструкцію № 1309 від 05.03.2024 року про оплату послуг перекладу документів згідно рахунку.

Проте суд зазначає, що ні Львівською митницею ні судом не вимагалися/витребовувалися у позивача документи з перекладом, які надавалися під час митного оформлення. Переклад здійснений позивачем за власною ініціативою та без вимоги митного органу та суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з перекладом документів в сумі 5300,00 грн з відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція Імпорт» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/901189/2 від 18.10.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209170/2023/003601.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція Імпорт» (79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109, код ЄДРПОУ 43483082) 5368,00 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція Імпорт» (79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109, код ЄДРПОУ 43483082) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 13.12.2024 року.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович