Постанова

від 12.12.2024 по справі 357/11054/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/17020/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 357/11054/23

12 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Орєхова О.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (далі - ТОВ Агрофірма «Білоцерківська») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (ТОВ «Агротрейд-2000») про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.10.2015 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , і ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 106 за яким ОСОБА_2 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,5452 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

23.11.2015 року державний нотаріус Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Малькевич Л.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26384782, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, і після її смерті земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.02.2020 року.

Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не звертався з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання.

Строк дії договору оренди землі мав би закінчитися 13.10.2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 13.10.2023 року в силу дії на той момент норми підпункту 1 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

Крім того, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 10.09.2022 року направило ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-125 від 07.09.2022 року, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років, разом з проектом відповідної додаткової угоди до договору оренди землі, однак орендодавець не відповіла на нього у місячний строк, як того вимагають норми статті 33 Закону України «Про оренду землі». Натомість, 19.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку із припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 22.12.2022 року державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», хоча, як вже зазначалося, Договір оренди землі був автоматично поновлений до 13.10.2023 року і підстав для припинення цього права не було.

Цього ж дня, ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 82 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вона передала йому в оренду земельну ділянку на 7 років, і 23.12.2023 року подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 28.12.2022 року.

Таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі, передала цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк.

Враховуючи наведене, позивач просив суд:

скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016;

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 106 від 13.10.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»;

визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016;

стягнути у рівних частинах з відповідачів судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2024 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 за договором оренди землі № 106 від 13.10.2015 року припинилися 23.11.2022 року, внаслідок закінчення строку дії цього договору, то ОСОБА_1 цілком правомірно на власний розсуд розпорядилася своїм майном, передавши в користування земельну ділянку іншому орендарю - ТОВ «Агротрейд- 2000». Переважне право ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який в свою чергу завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 24 вересня 2024 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. Надання орендодавцем заперечень щодо поновлення договору оренди землі у листі-повідомленні від 06.05.2022 року з мотивів наміру самостійно використовувати спірну земельну ділянку не призвело до припинення переважного права орендаря, так як фактично існував інший претендент на отримання цієї ділянки в оренду, і це право було порушене недобросовісною поведінкою ОСОБА_1 . Наведене є підставою для поновлення цього права шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у запропонованій позивачем редакції та визнання відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» права оренди спірної земельної ділянки, що є належним способом захисту у цій категорії спорів відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.01.2022 року у справі № 143/591/20.

Суд безпідставно встановив, що переважне право позивача припинилося через висловлення відповідачем ОСОБА_1 заперечень щодо поновлення договору оренди землі на підставі частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», так як остання не надсилала відповідні заперечення на виконання вимог цієї норми.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежне оформлення орендарем пропозиції щодо укладення договору оренди землі на новий строк. Адресований ОСОБА_1 лист-повідомлення від 07.09.2022 року містив пропозицію щодо поновлення договору оренди землі на певних умовах і до нього було долучено проєкт відповідної угоди до цього договору, сам лист був підписаний та скріплений печаткою ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».

Суд дійшов помилкового висновку, що на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку строк дії договору оренди землі закінчився. Строк дії договору оренди має обчислюватися від дати його укладення - 13.10.2015 року, а не з моменту державної реєстрації права оренди, як встановив суд, та відповідно, мав би закінчитися 13.10.2022 року, однак його дію було автоматично поновлено на один рік в силу дії підпункту 1 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, а саме до 13.10.2023 року. Відповідно на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на спірну земельну ділянку та її передачі в оренду ТОВ «Агротрейд-2000» договір оренди землі не припинив свою дію.

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Марценюк Л. А. подала відзиви на апеляційну скаргу, в яких просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання з`явився представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» адвокат Кравець Олександра Іванівна, яка підтримала підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» адвокат Косяк Вячеслав Миколайович проти доводів апеляційної скарги заперечував та порсив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_1 адвокат Марценюк Леся Анатоліївна також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, площею 1,5452 га з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016, розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, належала ОСОБА_2 .

13 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 106, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту ЯБ 789722 від 20.11.2006 року.

Договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі (пункт 5 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 16 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 31 договору).

У пункті 37 сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 23.11.2015 року орендодавець ОСОБА_2 , з одного боку, передає, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора Дабіжи М.М. , з другого боку приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:005:0016, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,5452 га, у тому числі рілля 1,5452 га (а. с. 12 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 48189956, вбачається, що 23.11.2015 року 15:18:38, нотаріусом Малькевич Л.В., Узинська міська державна нотаріальна контора, зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 13.10.2015; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26384782 від 23.11.2015 15:16:36; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», Орендодавець: ОСОБА_2 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1,5452 га, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:005:0016 (а. с. 13 том 1).

08 лютого 2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, донька ОСОБА_2 - ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку, прощею 1,5452 га, яка розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ 789722, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 серпня 2006 року.

06 травня 2022 року ОСОБА_1 направила директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому вказала, що термін дії договору оренди № 106 від 13.11.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» закінчується 23.11.2022 року, що відповідно до пункту 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання пункту 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на свій розсуд. Просила утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку.

Вказаний лист направлено на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» з рекомендованим повідомленням про вручення № 0911200254212 та отримано позивачем.

07 вересня 2022 року за вих. № 01-3-125 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди до договору оренди землі.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 19.12.2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 06.05.2022, видавник: гр. ОСОБА_1 .

22.12.2022 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Агротрейд-2000» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 82, за яким орендодавець передала товариству в оренду земельну ділянку, площею 1,5452 га, з кадастровим номером: 3220489500:01:005:0016, яка розташована за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 7 років.

23 грудня 2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», про що свідчить інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За зверненням Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області у межах кримінального провадження № 12023111030003616 від 26.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 Кримінального кодексу України, відносно державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Майорко Тетяни Олександрівни Мін`юстом проводилася камеральна перевірка на предмет дотримання нею вимог законодавства, у тому числі, під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку відповідача-1 та державної реєстрації цього права за ТОВ «Агротрейд-2000».

На підставі акта за результатами проведення камеральної перевірки Мін`юстом прийнято наказ від 23.02.2024 № 983/19.1.1/24, яким застосовано до державного реєстратора Майорко Тетяни Олександрівни заходи відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вважає, що завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку, ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі передала цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушила право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, серед яких право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов`язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» регулює питання припинення договору оренди землі, а саме у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

13 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , і ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 7 років. Державна реєстрація вказаного договору була проведена 23.11.2015 року.

Таким чином, вказаний договір оренди землі набрав чинності з моменту державної реєстрації (дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18)), а відтак був чинним до 23.11.2022 року.

Що стосується посилань заявника на те, що строк дії договору оренди має обчислюватися від дати його укладення - 13.10.2015 року, а не з моменту державної реєстрації права оренди, то колегія суддів такі не бере до уваги, з огляду на наступне.

Законом України від 05.12.2019 року № 340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (далі - Закон № 340-IX) внесено зміни до нормативно-правових актів, зокрема до Закону України «Про оренду землі», а саме частина перша статті 19 доповнена двома реченнями: «Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права».

Вказаний Закон в цій частині набрав чинності 16 січня 2020 року.

Оскільки правове регулювання питання дати закінчення дії договору оренди землі змінювалося під час дії договору, то необхідно враховувати приписи щодо дії закону в часі.

У рішенні від 09 лютого 1999 року у справі N 1-7/99 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Прикінцеві приписи Закону № 340-IX не містять застереження щодо зворотної дії цього Закону в часі.

Отже, строк дії договору оренди землі та його обчислення визначається законом, який був чинним в момент його укладення та/або встановлюється безпосередньо у тексті цього договору.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року в справі № 583/3015/20.

У справі, що переглядається, суд встановив, що договір оренди землі підписаний 13.10.2015 року. При цьому сторони узгодили строк дії договору - 7 років, а у пункті 37 погодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Доказів, що сторони вносили зміни до спірного договору після 16 січня 2020 року у зв`язку з набранням чинності Закону № 340-IX у матеріалах справи немає.

З огляду на викладене Закон № 340-IX не є застосовним до спірних правовідносин.

Що стосується посилань заявника про автоматичне поновлення дії договору оренди на один рік відповідно до підпункту 1 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, то такі не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», що набрав чинності 07 квітня 2022 року (далі - Закон № 2145-ІХ) розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України були доповнені пунктом 27, згідно якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме - вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі Закон № 2698-IX) від 09.10.2022, який набрав чинності 19.11.2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» ( тобто цим Законом ).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 року по 19.11.2022 року договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

Разом із тим, враховуючи, що строк договору оренди землі від 15.10.2015 року закінчився 23.11.2022 року, тобто після набрання чинності Законом № 2698-IX, то такий договір оренди землі не підлягав автоматичній пролонгації.

Що стосується переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, то колегія судів вважає, що таке право не порушено, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах, (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як встановлено судом, у пункті 5 договору оренди землі від 13 жовтня 2015 року, який було укладено між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», визначено, що якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.

ОСОБА_1 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, 06 травня 2022 року надіслала позивачу лист-повідомлення, в якому повідомила, що не бажає укладати з Товариством договір оренди на новий строк, оскільки має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд.

Отже, вказане свідчить про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення з позивачем договору оренди землі на новий строк.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не доведення позивачем порушення його права орендаря внаслідок передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Агротрейд-2000».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Звертаючись до суду з відзивом на апеляційну скаргу представник ТОВ «Агротрейд-2000» адвокат Косяк Вячеслав Миколайович просив суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог до суду апеляційної інстанції було надано копію договору про надання допомоги від 30 вересня 2024 року укладений між ТОВ «Агротрейд-2000» та адвокатом Косяком Вячеславом Миколайовичем відповідно до умов якого сторони погодили, що гонорар адвоката за цим договором становить 11 000,00 грн. клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 11 000,00 грн.

21 жовтня 2024 року між ТОВ «Агротрейд-2000» та адвокатом Косяком Вячеславом Миколайовичем було підписано акт приймання- передачі правничої допомоги відповідно до якого вартість наданих адвокатом правничої допомоги становить 11 000,00 грн.

30 вересня 2024 року ТОВ «Агротрейд-2000» сплатило на користь адвоката грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. за гонорар успіху, що підтверджується копією виписки по рахунку.

Звертаючись до суду з відзивом на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Марценюк Леся Анатоліївна просила суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог до суду апеляційної інстанції було надано копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 3 до договору про надання правничої допомоги 41/23 від 25 вересня 2023 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн. та участь в судовому засіданні, вартість наданих послуг становить 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналізуючи зазначене в сукупності, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням поданих представником позивача заперечень на стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення заяв щодо відшкодування судових витрат понесених відповідачами в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 грн. кожному з відповідачів.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (ЄДРПОУ 00849528) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (ЄДРПОУ 00849528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (ЄДРПОУ 36445855) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року

Головуючий: Судді: