Постанова

від 05.12.2024 по справі 280/3789/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3789/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року (головуючий суддя Сіпака А.В.)

в адміністративній справі №280/3789/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Технохімреагент», звернувся 25.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2024 №0044840407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ініціював сплату податку на прибуток за 4-й квартал 2022 року, подавши 13.03.2023 до банку платіжне доручення № 258, однак банком не було завершене проведення платежу. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, однак не враховано, що суб`єкт господарювання звільняється від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень у випадках неперерахування грошового зобов`язання з податків з вини банку. Вважає, що відповідачем не доведено, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0044840407 від 11.04.2024.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що причина відмови у прийнятті до виконання платіжного доручення №258 жодним чином не спростовують того, що Товариством вживалися всі залежні від нього заходи для своєчасної сплати податкових зобов`язань, натомість опосередковано підтверджують, що порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань, в даному випадку, відбулось не з вини позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що позивачу заздалегідь було відомо про невиконання банком платіжного доручення №258 про сплату податку на прибуток. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріорітетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є справами незначної складності.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.

Отже, сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 302 800 грн.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на суму 151 618,90 грн, то зазначена справа є незначної складності.

З огляду на те, що справа відноситься до категорії незначних; характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, тому у суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про апеляційний розгляд справи з викликом сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Технохімреагент» ініційовано сплату податку на прибуток за 4-й квартал 2022 року, подавши до 13.03.20923 до банку платіжне доручення № 258.

АТ «Райффайзен Банк» обґрунтував не проведення платежу недостатністю коштів на рахунку.

Відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Технохімреагент» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми з податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 2937/08-01-04-07/34155997 від 25.03.2024.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Технохімреагент» п. 57.1 ст. 57 ПК України, що призвели до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток.

На підставі акту перевірки відповідачем на підставі статті 124 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0044840407 від 11.04.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% у сумі 151 618,90 грн.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафних санкцій.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 та 36.5 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктами 38.1 та 38.3 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПКУ).

Виходячи з положень пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, згідно з пунктом 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні послуги", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафи у розмірах, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як визначено підпунктом 129.9.4 пункту 129.9 статті 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не містить визначення поняття «вина», проте умови, за яких особа вважається винною, наведені у пункті 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, свідченням наявності у платника податків вини є дії ( бездіяльність) платника, що вчинені (допущені) ним нерозумно, недобросовісно та без належної обачності та призвели до недотримання встановлених податковим законодавством правил та норм.

Тобто платник податків не вважається винним у недотриманні встановлених податковим законодавством правил та норм та звільняється від фінансової відповідальності, якщо буде встановлено, що недотримання встановлених податковим законодавством правил та норм сталося або у зв`язку з обставинами, які не залежали від платника податків, або платник податків, вчиняючи певні дії (певну бездіяльність) діяв розумно, добросовісно та з належною обачністю.

При цьому, норму пункту 112.2 статті 112 ПК України слід розуміти так, що обставини, які не перелічені у пункті 112.8 статті 112 ПК України (обставини, що звільняють від фінансової відповідальності), вважаються такими, що вказують на те, що платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, адже податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на таких принципах, як:

принцип загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 ПКУ) та

принцип невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (пп.4.1.3 п.4.1 ст.4 ПКУ).

Пунктом 112.8 статті 112 ПК України визначено, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:

112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;

112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;

112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;

112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;

112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);

112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу;

112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету.

112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).

112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);

112.8.10. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;

112.8.11. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини 7 статті 23 Митного кодексу України;

112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платник не вважається таким, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, якщо несплата належної суми податку у встановлений Податковим кодексом України строк сталася з вини банку.

Задля з`ясування особи, з вини якої у спірному випадку (з вини банку чи позивача) відбулася сплата податку на додану вартість за січень 2023 року в сумі 333527 грн. лише 27 березня 2023 року, слід звернутися до аналізу спеціального законодавства, що регулює відносини у сфері надання платіжних послуг.

Так, загальні засади функціонування платіжного ринку, відносини у сфері надання платіжних послуг користувачам регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами регулюються Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року №1591-IX .

Порядок виконання платіжних операцій визначений главою 3, положення якої відповідно до статті 39 Закону №1591-IX застосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України.

Частинами 1, 4, 6 статті 40 Закону № 1591-IX передбачено, що форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.

Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

В силу частини 1 статті 41 Закону № 1591-IX ініціатором платіжної операції може бути:

1) платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції);

2) отримувач, обтяжувач - у випадках, передбачених договором з платником, та в інших випадках, передбачених законодавством;

3) стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів, - у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) - у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 2 цієї статті ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом:

1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок;

2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції;

3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою;

4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції;

5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей;

6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.

Водночас, частинами 1, 3-6 статті 43 Закону №1591-IX передбачено, що надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.

Платник, який надає платіжну інструкцію, та надавач платіжних послуг платника можуть узгодити інший строк (день) прийняття до виконання наданої платіжної інструкції. У такому разі платіжна інструкція має бути виконана в узгоджений строк (день), за умови дотримання інших вимог щодо її прийняття до виконання.

Зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування не впливає на порядок прийняття до виконання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг має право відмовити ініціатору у прийнятті наданої платіжної інструкції лише за наявності законних підстав для відмови (ч.1 ст. 44 ЗУ №1591-IX).

Також, згідно частини 3 статті 46 Закону №1591-IX надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Статтею 47 Закону №1591-IX визначено строки виконання платіжних операцій та доступність коштів, а саме:

надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

У разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування.

До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.

У разі виконання платіжної операції в межах одного надавача платіжних послуг такий надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня, в який прийнято до виконання платіжну інструкцію.

Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити доступність для користувача коштів за платіжною операцією негайно після їх зарахування на рахунок користувача.

Строки виконання платіжних операцій у платіжних системах встановлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених цим Законом.

Надавачі платіжних послуг та користувачі мають право визначити в договорі про надання платіжних послуг інші строки виконання платіжних операцій та/або умови доступності коштів з урахуванням положень цього Закону.

У разі ініціювання платіжної операції отримувачем надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити надання/передавання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника в межах строків, погоджених з отримувачем для забезпечення виконання платіжної операції, у визначену в платіжній інструкції дату.

Відповідно до статті 48 Закону №1591-IX надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Порядок завершення платіжних операцій визначений статтею 49 Закону №1591-IX, відповідно до частини 1 якої платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року №163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (Інструкція № 163).

Слід взяти до уваги, що вказана Інструкція №163 згідно пунктів 1, 2 та 5 розділу І розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", «Про банки і банківську діяльність", «Про платіжні послуги" (Закон про платіжні послуги), Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, іншого законодавства України, та визначає

1) порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг (користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (надавач платіжних послуг);

2) обов`язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення;

3) порядок виконання надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів на рахунках користувачів та вимоги якої поширюються на ініціаторів, надавачів платіжних послуг і обов`язкові для виконання ними.

Згідно з пунктом 6 Інструкції №163 терміни в цій Інструкції вживаються в таких значеннях:

-ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

- надавач платіжних послуг - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій (далі - надавач платіжних послуг платника/отримувача/стягувача). До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг;

- операційний день - день, протягом якого надавач платіжних послуг платника або надавач платіжних послуг отримувача, залучений до виконання платіжної операції, здійснює свою діяльність, потрібну для виконання платіжних операцій;

- операційний час - частина операційного дня надавача платіжних послуг, протягом якої приймаються платіжні інструкції та інструкції на відкликання. Тривалість операційного часу встановлюється надавачем платіжних послуг самостійно та закріплюється його внутрішніми документами;

- платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;

- платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

- сума платіжної операції - відповідна сума коштів, яка в результаті виконання платіжної операції повинна бути зарахована на рахунок отримувача або видана отримувачу в готівковій формі.

Відповідно до пунктів 7, 8, 12-13, 17-19, 21, 27, 36 розділу І Інструкції № 163 надавач платіжних послуг здійснює обслуговування користувачів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх документів із питань здійснення безготівкових розрахунків.

Внутрішні документи надавача платіжних послуг не можуть містити положення, що суперечать вимогам законодавства України.

Надавач платіжних послуг приймає до виконання платіжну інструкцію/зведену платіжну інструкцію платника без обмеження її мінімальної або максимальної суми, крім випадків, передбачених законодавством України або правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг виконує платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом України) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника на момент надходження платіжної інструкції (крім платіжних інструкцій стягувача).

Надавач платіжних послуг платника має право виконувати платіжні інструкції платника з урахуванням сум, що надходять на рахунок платника протягом операційного дня (поточні надходження) або за рахунок наданого платнику кредиту, якщо ці умови визначено у відповідному договорі.

Надавач платіжних послуг платника не веде облік платіжних інструкцій ініціаторів у разі відсутності (недостатності) коштів на рахунках платника, якщо інше не передбачено договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг платника за наявності такого положення в договорі повідомляє платника про невиконані платіжні інструкції з отриманням від нього письмового повідомлення (в електронній або паперовій формі) про отримання такого повідомлення в порядку, визначеному в договорі.

Надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Надавач платіжних послуг має право відмовити в прийнятті до виконання платіжної інструкції, якщо:

1) обов`язкові реквізити заповнено з порушенням вимог розділів II, IV цієї Інструкції та додатка до цієї Інструкції або обов`язкові реквізити, які встановлені правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг, заповнено з порушенням вимог щодо їх заповнення, установлених правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг;

2) немає супровідних документів, надання яких разом із платіжною інструкцією передбачено законодавством України, цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

3) платіжну інструкцію подано до надавача платіжних послуг з порушенням законодавства України або не може бути виконано відповідно до законодавства України.

Надавач платіжних послуг у разі відмови в прийнятті наданої ініціатором платіжної інструкції повинен негайно повідомити про це ініціатора із зазначенням причини відмови та посиланням на норми законодавства України (за наявності).

Надавач платіжних послуг надає ініціатору інформацію, пов`язану з невиконанням платіжної інструкції, оформленої в електронній формі, засобами дистанційної комунікації.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.

Надавач платіжних послуг платника та платник мають право передбачити в договорі інший, ніж установлений в абзацах першому та другому пункту 13 розділу I цієї Інструкції, строк (день) прийняття до виконання наданої платником платіжної інструкції.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише в разі відповідності інформації, зазначеної в підпункті 1 або в підпункті 2 пункту 14 розділу I цієї Інструкції, тій інформації про платника, що зберігається у цього надавача платіжних послуг.

Надавач платіжних послуг платника приймає платіжну інструкцію до виконання протягом 30 календарних днів із дати її складання ініціатором. Дата складання платіжної інструкції не враховується.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених Законом про платіжні послуги.

Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Перед отриманням згоди платника на виконання кожної платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний здійснити посилену автентифікацію користувача.

Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.

Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, то така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено Законом про платіжні послуги.

Платник має право відкликати згоду на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) у будь-який час, крім платіжних операцій, що здійснюються для виконання платником грошових зобов`язань перед надавачем платіжних послуг платника, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до норм Закону про платіжні послуги.

Платник для відкликання згоди на виконання платіжної операції надає надавачу платіжних послуг платника розпорядження за формою та в порядку, визначених договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг платника виконує платіжну інструкцію користувача протягом операційного дня, якщо платіжна інструкція надійшла до нього протягом операційного часу, або в інший строк, якщо це передбачено умовами договору.

Надавач платіжних послуг платника виконує платіжну інструкцію користувача, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня або в інший строк, якщо це передбачено умовами договору.

Надавач платіжних послуг платника виконує платіжну інструкцію стягувача в порядку, визначеному в розділі IV цієї Інструкції.

Надавач платіжних послуг у разі виконання платіжної операції в межах одного надавача платіжних послуг зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача протягом операційного дня, в який прийнято до виконання платіжну інструкцію, або в інший строк, визначений договором.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити виконання платіжної операції з рахунку платника протягом операційного дня, в який ним прийнято до виконання платіжну інструкцію, або в інший строк, визначений договором, якщо рахунок отримувача відкрито в іншого надавача платіжних послуг.

Банк платника зобов`язаний забезпечити виконання платіжної операції з рахунку платника та кореспондентського рахунку банку протягом операційного дня, в який ним прийнято до виконання платіжну інструкцію платника, якщо рахунок отримувача відкрито в іншого надавача платіжних послуг.

Строки виконання платіжних операцій у платіжних системах установлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених Законом про платіжні послуги.

Банк платника, який не може виконати платіжну інструкцію ініціатора в установлений законодавством України строк, зобов`язаний:

1) узяти платіжну інструкцію ініціатора на облік за відповідним позабалансовим рахунком;

2) надіслати ініціатору письмове повідомлення (у довільній формі із зазначенням реквізитів платіжної інструкції) про невиконання платіжної інструкції в установлений законодавством України строк та про взяття її на облік за позабалансовим рахунком.

Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача або в інший строк, визначений договором.

Надавач платіжних послуг платника в платіжній інструкції, оформленій ініціатором у паперовій формі:

1) заповнює реквізити "Дата прийняття до виконання" і "Дата виконання" та засвідчує їх власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг платника;

2) проставляє відмітку "Вечірня", якщо платіжна інструкція надійшла до виконання після закінчення операційного часу;

3) робить на її зворотному боці напис про причину відмови у виконанні (з обов`язковим посиланням на норму законодавства України (за наявності), відповідно до якої платіжну інструкцію не може бути виконано, або/та пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначає дату її повернення (це засвідчується власноручним підписом уповноваженого працівника);

4) має право зробити виправлення в платіжній інструкції ініціатора в разі часткового виконання платіжної інструкції стягувача або зміни номера рахунку платника, найменування надавача платіжних послуг платника з ініціативи надавача платіжних послуг платника (у зв`язку з реорганізацією, зміною правил бухгалтерського обліку, виконанням надавачем платіжних послуг платника вимог законодавства України).

На зворотному боці цієї платіжної інструкції зазначаються дата внесення виправлень, посилання на пункт 27 розділу I цієї Інструкції, згідно з яким вони вносяться, підстава для їх унесення, і це засвідчується власноручним підписом уповноваженого працівника.

Надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до законодавства України та умов укладених між ними договорів.

З такого правового регулювання слідує, що надавач платіжних послуг здійснює обслуговування користувачів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх документів із питань здійснення безготівкових розрахунків.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити виконання платіжної операції з рахунку платника протягом операційного дня, в який ним прийнято до виконання платіжну інструкцію, або в інший строк, визначений договором, якщо рахунок отримувача відкрито в іншого надавача платіжних послуг.

Водночас надавач платіжних послуг виконує платіжні інструкції виключно в межах залишку коштів на рахунку платника на момент надходження платіжної інструкції та має право виконувати платіжні інструкції платника з урахуванням сум, що надходять на рахунок платника протягом операційного дня, тобто дня, протягом якого надавач платіжних послуг залучений до виконання платіжної операції, здійснює свою діяльність, потрібну для виконання платіжних операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що АТ «Райффайзен Банк» відхилено виконання платіжного доручення з підстав недостатності коштів на рахунку.

Разом з тим подане на виконання платіжне доручення №258 від 13.03.2023 на суму 1516189 грн. було відправлене в Банк 13.03.2023 при наявності вихідного залишку по рахунку у розмірі 11131173,53 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків.

Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.03.2021 року у справі № 640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.

Подібна правова позиція висловлювалась Верховним Судом, у постановах від 03.04.2018 року у справі №809/3851/15 та від 10.12.2021 року у справі №810/5852/15, у яких зазначено, що виконання платником податкового обов`язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов`язання, а отже його сплата, пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк.

Матеріалами справи підтверджується, що платіжні інструкції №179, №216, №267, №193, № 279, №268 про сплату позивачем коштів, в тому числі податку на прибуток за 4 квартал 2022 року, сформовані позивачем та прийняті АТ «Райффайзен Банк» до виконання в межах операційних днів.

Будь-яких доказів того, що банком платіжні інструкції з якихось причин повертались без виконання (в тому числі з підстав недостатності коштів по рахунку), матеріали справи не містять.

При виконанні вищезгаданих платіжних інструкцій банк не вживав заходів щодо зупинення видаткових фінансових операцій позивача, хоча окремі з них датовані пізнішою датою, аніж лист АТ «Райффайзен Банк» від 15.02.2023 № В6/19/2247.

Тобто у позивача, не було однозначного розуміння дій банку при виконанні платіжних документів.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що на момент подачі позову податкове зобов`язання з податку на прибуток належно виконано платником податку.

Таким чином, своєчасне направлення позивачем до банку, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування, належним чином оформленого платіжного доручення на оплату податкових зобов`язань при наявності необхідного обсягу коштів на рахунку є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання, тобто для виконання обов`язку, покладеного на нього законодавцем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції, оцінюючи докази, що наявні в матеріалах справи, а також неоднозначність дій банку, обґрунтовано зазначив, що причина відмови у прийнятті до виконання платіжного доручення №258 жодним чином не спростовують того, що позивачем вживалися всі залежні від нього заходи для своєчасної сплати податкових зобов`язань, натомість опосередковано підтверджують, що порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань, в даному випадку, відбулось не з вини позивача.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2024 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 05.12.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова