Постанова

від 10.12.2024 по справі 380/28115/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28115/23 пров. № А/857/18626/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (головуючої судді Грень Н.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/28115/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «СІКЕР» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900834/2 від 07.08.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

На підставі статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 27.08.2022 між ТОВ СІКЕР (Покупець) та компанією TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD, Китай (Постачальник) укладено Контракт № КND22206 (далі Контракт).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту у порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з пунктом 1.2 Контракту Продавець Постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця.

За змістом пункту 2.1 Контракту постачання Товару, зазначеного у Проформі інвойсах, буде здійснено протягом 120 (сто двадцять) календарних днів після підписання цього Контракту повноважними представниками обох сторін.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № KND22206 від 27.08.2022, згідно рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) № KND23141 від 03.06.2023, позивач придбав у продавця товар - меблі для сидіння - крісла.

З метою митного оформлення придбаного товару декларант позивача 07.08.2023 року подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170062489U2, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (меблі для сидіння крісла з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою) у кількості 501 штука.

Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209170062489U2, як підставу для застосування основного методу, надав наступні документи (зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2023/002724): пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.06.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № KND23141 від 22.03.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № KND23141 від 03.06.2023; коносамент (Bill of lading) № DK23060212TAOGDNLDB від 10.06.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 04.08.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С1200С2282/00041 від 12.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 649 від 24.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 787 від 16.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 57 від 03.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1490-ICT від 31.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № KND22206 від 27.08.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 15.03.2023; договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 24.10.2022; лист про відсутність страхування вантажу від 07.08.2023; копію митної декларації країни відправлення № 422720230000494839 від 08.06.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA209170062489U2 від 07.08.2023.

07.08.2023 митний орган направив декларанту позивача електронний запит (повідомлення) митного органу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також у запиті (повідомленні) зазначено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вказану вимогу митного органу ТОВ «СІКЕР» надало прайс-лист та інтернет-пропозицію; повідомило, що всі інші документи відповідно до статті 53 МК України вже надані разом з митною декларацією від 07.08.2023 року № 23UA209170062489U2, надати інші документи немає змоги; просило прийняти рішення на підставі поданих документів.

За результатами розгляду митної декларації від 07.08.2023 року № 23UA209170062489U2 та доданих документів Львівська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2023 року № UA209000/2023/900834/2, у графі 33 якого «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено, зокрема про те, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного орану документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, з огляду на таке: - у п. 1.2 зовнішньоекономічного контракту № KND22206 від 27.08.2022 (далі - Контракт) вказано, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, проте такі замовлення до митного оформлення не подавались; - відповідно до п. 2.1 Контракту постачання товару, зазначеного у проформі інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання цього Контракту. Контракт від 27.08.2022, проформа інвойс № KND23141 від 22.03.2023, що перевищує термін 120 календарних днів, зазначених у Контракті. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що існує ще додаток до даного Контракту щодо продовження термінів постачання товарів або інший договір, який не був наданий до митного оформлення; - також в графі 44 МД вказані договори на перевезення № S/2023 від 24.10.2022 та № 1 від 15.03.2023, які не подавалися до митного оформлення.

Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Тож Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до статті 53 МК України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист; інтернет-пропозиція. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, де вказано, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч. 6 статті 54 МК України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (стаття 60 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ, розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA 100380/2023/607196 від 15.05.2023 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору, яка зазначена в рахунку-проформі від 20.04.2023 № KND23183 та рахунку-фактурі від 03.06.2023 № KND23183

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, а надалі на письмову вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н від 03.06.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № KND23141 від 22.03.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № KND23141 від 03.06.2023; коносамент (Bill of lading) № DK23060212TAOGDNLDB від 10.06.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 04.08.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С1200С2282/00041 від 12.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 649 від 24.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 787 від 16.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 57 від 03.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1490-ICT від 31.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № KND22206 від 27.08.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 15.03.2023; договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 24.10.2022; лист про відсутність страхування вантажу від 07.08.2023; копію митної декларації країни відправлення № 422720230000494839 від 08.06.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA209170062489U2 від 07.08.2023; прайс-лист; інтернет-пропозицію.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище. Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, навівши в оскаржуваному рішенні відповідні аргументи, що дозволили йому дійти такого висновку.

Надаючи правову оцінку посиланням митного органу, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо доводів митного органу про те, що у пункті 1.2 Контракту від 27.08.2022 року № КND22206 вказано, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, однак замовлення не надавались до митного оформлення, суд зазначає таке.

Замовлення до контракту не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару, оскільки у ньому може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. Таке замовлення не матиме жодного значення для числових обчислень митної вартості.

Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення до зовнішньоекономічного контракту. Більше того у статті 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед такого переліку відсутні замовлення чи будь-які інші попередні документи. При цьому згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд також зауважує, що декларант позивача до митного оформлення імпортованого товару подавав рахунок-проформу від 22.03.2023 року № KND23141. Цей рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому наданий до митного оформлення рахунок-проформу, на переконання суду, можна вважати замовленням.

Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до пункту 2.1 Контракту постачання товару, зазначеного в проформі інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання цього Контракту, Контракт від 27.08.2022 , проформа інвойс № KND 23141 від 22.03.2023, що перевищує термін 120 календарних днів, зазначених у Контракті, отже, в митного органу є підстави вважати, що існує ще додаток до цього Контракту щодо продовження термінів постачання товарів або інший договір, який не був наданий до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 808/1873/18, порушення строків відправлення товару не є обставиною, що будь-яким чином може вплинути на митну вартість товару.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зауважив, що цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав та обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

Отже позивач, як сторона зовнішньоекономічного контракту, здійснюючи господарську діяльність, діяв на власний страх і ризик по відношенню до свого контрагента. Важливим є той факт, що вартість товару була сплачена повністю двома платежами до початку процедури митного оформлення товарів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Існування формальних порушень терміну поставки товару, при яких сторони зовнішньоекономічного контракту не мають одна до одної претензій, не впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Суд зауважує, що Контракт від 27.08.2022 № KND22206 є довгостроковим та розрахований на велику кількість поставок і, зважаючи на узгоджені між сторонами умови поставки, постачальник виконав свої зобов`язання у межах встановленого строку. При цьому вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару, оскільки незрозумілим є те, яким чином, на думку митниці, відправлення товару не у встановлений строк може вплинути на митну вартість товару.

Стосовно зазначеного митним органом, що в графі 44 МД вказані договори на перевезення № S/2023 від 24.10.2022 та № 1 від 15.03.2023. які не подавалися до митного оформлення, апеляційний суд зазначає наступне.

Договори на перевезення № S/2023 від 24.10.2022 та № 1 від 15.03.2023 зазначені у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002724. Тобто митний орган сам визнає, що зазначені документи подавалися митному органу під час здійснення митного оформлення 07.08.2023 о 12 год. 38 хв.

Суд наголошує, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18: «До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі відомості про товари.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, суд враховує таке.

Як передбачено пунктами 1, 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за другорядним методом 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

Суд також ураховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення в оскаржуваному рішенні лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2023 року № UA209000/2023/900834/2, прийняте Львівською митницею є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №380/28115/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 11.12.2024