Постанова

від 13.12.2024 по справі 380/18222/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18222/24 пров. № А/857/26718/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівОнишкевич Т.В., Сеник Р.П.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від (головуючий суддя Крутько О.В.), ухвалене у відкритому засіданні в м. Львові о 13 год. 37 хв. 04 жовтня 2024 року у справі №380/18222/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

28.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі Управління), в якому просило: скасувати постанову від 15 серпня 2024 року прийняту старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції Демчуком Сергієм Валерійовичем у виконавчому провадженні №69919721 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Суд першої інстанції вказав, що позивач не надав державному виконавцю доказів усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки з метою виконання рішення суду. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що у зв`язку невиконанням боржником рішення суду від 19.04.2022 у справі №380/17518/21 без поважних причин державний виконавець Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції в рамках виконавчого провадження ВП №69919721 правомірно прийняв постанову від 15.08.2024 про накладення на ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що включно до 06.09.2024 року позивач не мав можливості володіти, розпоряджатись спірним нерухомим майном, у тому числі не мав можливості фактично зупиняти та забороняти експлуатацію спірних об`єктів, оскільки в силу договору довірчого управління та зареєстрованого за ТОВ «КУП Акрополь» речового права, володіння і користування цими об`єктами здійснював ТОВ «КУП Акрополь». Скаржник вказує, що ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» не може нести відповідальність за невиконання рішення суду, оскільки у вчиненому відсутня його вина. Скаржник зазначає, що у постанові державного виконавця від 14 серпня 2024 року було встановлено, що будівлі які перелічені у рішенні окружного адміністративного суду від 19.04.2022 року у справі № 380/17518/21 є зачинені та не зафіксовано факту експлуатації будь-якої із будівель всупереч рішення суду. Скаржник наголошує, що рішення суду не зобов`язує позивача особисто виконати певні дії, а тому за невиконання цих дій його не може бути притягнуто до відповідальності за статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі № 380/17518/21 позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки, та скульптури» про зупинення експлуатації будівлі задоволено частково: зупинено експлуатацію будівлі (яка використовується як скульптурна майстерня), будівлі (яка використовується як скульптурний цех), будівлі (яка використовується як скульптурний цех), будівлі (яка використовується як виробничий корпус), будівлі (яка використовується як гаражі), будівлі (яка використовується як адміністративний корпус), будівлі (яка використовується як котельня), будівлі (яка використовується як скляний цех), будівлі (яка використовується як прохідна), будівлі (яка використовується як склоцех), будівлі (яка використовується як насосна) та будівлі (яка використовується як керамічний цех) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки, та скульптури» (місцезнаходження: вул. Мучна, 32, м.Львів, 79014; код ЄДРПОУ 36312854), що знаходяться за адресою: Україна, 79014, Львівська область, місто Львів, вул. Мучна, 32, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, окрім виконання робіт, пов`язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання.

22.09.2022 постановою старшого державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 69919721 щодо примусового виконання виконавчого листа № 380/17518/21, який видав 15.07.2022 Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена для виконання та до відома ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» листом від 22.09.2022.

У порядку примусового виконання рішення державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції Демчуком С.В. проведено перевірку виконання вимог виконавчого документа.

Згідно акта державного виконавця від 18.01.2024 року, при виході на територію за адресою м. Львів, вул. Мучна, 32 встановлено, що рішення суду не виконано, з пояснень директора Гавришкевича Ігоря Степановича дані споруди були передані ТзОВ «Компанія управління проектами АКРОПОЛЬ» згідно договору довірчого управління від 02.04.2008.

09.08.2024 старшим державним виконавцем призначено повторно перевірку виконання вимог виконавчого документа з залученням представників ГУ ДСНС у Львівській області.

14.08.2024 при виході на територію за адресою м. Львів, вул. Мучна, 32 встановлено, що рішення суду не виконано, з пояснень директора ОСОБА_1 дані приміщення передано в оренду, тому орендарі несуть повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки.

15.08.2024 старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення штрафу у ВП № 69919721, згідно якої за невиконання рішення суду накладено на боржника ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

23.08.2024 на депозитний рахунок відділу Личаківського ВДВС надійшли кошти від ТзОВ ««Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» для погашення штрафу від 15.08.2024.

У подальшому 27.08.2024 старшим державним виконавцем повторно призначено перевірку виконання вимог виконавчого документа з залученням представників ГУ ДСНС у Львівській області.

30.08.2024 державним виконавцем складено акт, згідно якого при виході на територію за адресою м. Львів, вул. Мучна, 32 встановлено, що рішення суду не виконано, а саме будівлі відчинені, проводиться експлуатація вищевказаних приміщень.

06.09.2024 старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 69919721. Згідно цієї постанови боржник ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» рішення суду не виконав, даний факт підтверджується актами державного виконавця. Відповідно до вимог ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф на боржника та скеровано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 15 серпня 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом № 1404-VIII.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.ч. 4, 5 статті 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З огляду на системний аналіз наведених норм права, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання судового рішення у встановлений строк без поважних причин. До того ж, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Так, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків.

Зокрема, частиною першою статті 18 Закону України №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до змісту положень частини третьої статті 18 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції констатує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що на виконанні у Личаківському ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП №69919721 з примусового виконання виконавчого листа № 380/17518/21 від 15.07.2022 виданого Львівським окружним адміністративним судом, відповідно до якого ухвалено зупинити експлуатацію будівлі (яка використовується як скульптурна майстерня), будівлі (яка використовується як скульптурний цех), будівлі (яка використовується як скульптурний цех), будівлі (яка використовується як виробничий корпус), будівлі (яка використовується як гаражі), будівлі (яка використовується як адміністративний корпус), будівлі (яка використовується як котельня), будівлі (яка використовується як скляний цех), будівлі (яка використовується як прохідна), будівлі (яка використовується як склоцех), будівлі (яка використовується як насосна) та будівлі (яка використовується як керамічний цех) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки, та скульптури» (місцезнаходження: вул. Мучна, 32, м.Львів, 79014; код ЄДРПОУ 36312854), що знаходяться за адресою: Україна, 79014, Львівська область, місто Львів, вул. Мучна, 32, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, окрім виконання робіт, пов`язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Боржником у вказаному виконавчому провадженні є ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», якому належать на праві власності приміщення, зазначені у виконавчому листі. Тому саме боржнику належить вчинити дії задля виконання рішення суду.

Як вбачається з актів державного виконавця, такий належно встановив невиконання вимог виконавчого документа виконавчого листа № 380/17518/21 від 15.07.2022, а саме:

-в акті від 18.01.2024 встановлено використання прохідної за призначенням та зазначено, що у адміністративному корпусі зачинено більшість приміщень, а гаражі зачинені частково використовуються;

-а акті від 14.08.2024 зазначено, що гаражі зачинені частково використовуються, у адміністративному корпусі зачинено більшість приміщень, прохідна використовується за призначенням.

Керуючись статтями 63, 75 Закону, 12.06.2024 державним виконавцем за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до статті 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, законом чітко визначено дії, які повинен проводити державний виконавець.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, згідно з вищезазначеним Законом.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу належить до видів відповідальності за невиконання рішення суду самостійно та за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Аналіз наведених положень чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень в цілому свідчить про те, що законодавець встановив певні процедури (етапи), основна спрямованість яких націлена на максимально швидке, без надмірного зволікання та найменших зусиль виконання судового рішення.

Так, спочатку законодавець надає можливість боржнику добровільно виконати судове рішення. Після початкової стадії виконавчого провадження законодавець надає боржнику можливість виконати судове рішення за вимогою виконавця. В подальшому, якщо боржник ухиляється від виконання судового рішення, законодавець наділяє виконавця певними повноваженнями, які він може використати в процесі примусового виконання судового рішення. Такими повноваженнями зокрема є застосування штрафних санкцій до боржника. У разі якщо наведені заходи не спонукали боржника до виконання судового рішення, тобто його фактичне ухилення від виконання такого, законодавець наділив виконавця повноваженнями повідомити відповідний орган досудового розслідування про наявність в діях боржника ознак складу кримінального правопорушення.

Поміж тим, повертаючись до обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме позивач був стороною у справі про зупинення експлуатації приміщень та стороною у виконавчому провадженні, а тому саме на позивача покладається обов`язок щодо виконання рішення суду.

Судом апеляційної інстанції не здобуто доказів подання позивачем заяви про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, чи то роз`яснення судового рішення в площині користування спірними приміщеннями як на час постановлення рішення, так і на час його виконання ТОВ «КУП Акрополь» на підставі договору довірчого управління та зареєстрованого речового права, не вчинено будь яких дій спрямованих на виконання рішення суду та, відповідно, не надано жодних доказів такого, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість виконання рішення суду у зв`язку із перебуванням спірних приміщень у користуванні, володінні та розпорядженні ТОВ «КУП Акрополь».

Також не відповідають обставинам справи аргументи скаржника про те, що будівлі які

перелічені у рішенні окружного адміністративного суду від 19.04.2022 року у справі № 380/17518/21 є зачинені, що підтверджується актом від 14 серпня 2024 року, оскільки як зазначалось вище у вказаному акті встановлено використання прохідної за призначенням та зазначено, що у адміністративному корпусі зачинено більшість приміщень, а гаражі зачинені частково використовуються, отже повною мірою, на думку суду апеляційної інстанції рішення суду не виконано.

Крім того, статті 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають звільнення від штрафної санкції, зупинення/переривання строку накладення штрафу за часткове виконання рішення суду. Рішення суду має бути виконане в повному обсязі у встановленому термінах Законом України «Про виконавче провадження» за всіма пунктами передбачених рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі № 380/17518/21.

Враховуючи вищевикладене, оскільки боржником не виконано рішення суду у повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає правомірною постанову від 15 серпня 2024 року прийняту старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції Демчуком Сергієм Валерійовичем у виконавчому провадженні №69919721 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» штрафу в розмірі 5100 грн.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що у зв`язку невиконанням боржником рішення суду від 19.04.2022 у справі № 380/17518/21 без поважних причин державний виконавець Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Міністерства юстиції в рамках виконавчого провадження ВП №69919721 правомірно прийняв постанову від 15.08.2024 про накладення на ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у позові, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №380/18222/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник