Ухвала

від 13.12.2024 по справі 380/9055/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9055/22 пров. № А/857/31724/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Сеника Р.П.

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові заяву ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року про відмову в заміні боржника у виконавчому листі у справі № 380/9055/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі у справі за його позовом до Галицької митниці Держмитслужби, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 04.12.2024 цю апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за її подання.

13.12.2024 Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , яку подано його представником Алексеєнком Андрієм Анатолійовичем, про відвід колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.

Заяву обґрунтовано, зокрема, тим, що в силу приписів ст.ст. 37, 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вказана колегія суддів здійснювала розгляд адміністративної справи №380/9055/22 в суді апеляційної інстанції, постанову якої надалі скасовано судом касаційної інстанції, не можуть брати участь у новому розгляді вказаної справи, в т.ч. при вирішенні питання заміни сторони у виконавчому листі. При цьому вказаною колегією не враховано практику Верховного Суду в аналогічних справах, що свідчить про упередженість та необ`єктивність колегії суддів.

Керуючись положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36, 37 та 39 КАС України, Цабак В.Я. заявив відвід складу колегії суддів у цій справі, просив його задоволити та передати справу на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною 8 ст. 40 КАС передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Оскільки, питання про відвід з повідомленням учасників справи є правом суду, і КАС України не передбачено імперативного обов`язку, виклику учасників справи для вирішення питання про відвід, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду питання про відвід за обов`язкової участі сторін.

Перевіривши доводи, наведенні у заяві про відвід складу колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на наступне.

Підстави для відводу судді визначені статями 36, 37 КАС.

За ч.ч. 3, 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Мотивуючи заяву про відвід складу колегії суддів, заявник не погоджується з процесуальними діями та судовим рішенням колегії суддів у цій справі, яке надалі скасоване судом касаційної інстанції. Зазначає, що колегія суддів не може брати участі у новому розгляді вказаної справи, в т.ч. при вирішенні питання заміни сторони у виконавчому листі.

Так, за приписами ч. 2 ст. 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

За змістом пункту 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного оскарження є саме ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 про відмову в заміні боржника у виконавчому листі у справі № 380/9055/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому розгляд цієї апеляційної скарги та постановлення внаслідок її перегляду судового рішення не є новим розглядом справи №380/9055/22, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 вже вирішені по суті.

З позиції колегії суддів, такі обставини не можуть слугувати підставою для відводу.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини наведені заявником у заяві про відвід складу колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів: Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М. не можуть свідчити про упередженість та не об`єктивність, певну зацікавленість суддів у розгляді вказаної справи, а тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості складу колегії суддів у цій справі судом не встановлено.

Враховуючи викладене, вказаний відвід слід визнати необґрунтованим, а питання про вирішення відводу передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС.

Керуючись статтями 31, 36, 37, 39, 40, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати заявлений відвід головуючому судді Сенику Р.П., суддям Онишкевичу Т.В., Судовій- ОСОБА_2 , необґрунтованим.

Питання про вирішення відводу передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк