Постанова

від 13.12.2024 по справі 460/3720/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3720/24 пров. № А/857/16190/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу 4-го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 460/3720/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4-го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції Гресько О.Р.,

час ухвалення рішення 28.05.2024,

місце ухвалення рішення м.Рівне,

дата складення повного тексту рішення 28.05.2024,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за періоди: 2009 рік, січень-травень 2010 року, липень-листопад 2010 року, січень-березень 2011 року, травень-листопад 2011 року, 2012-2013 роки, січень-липень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, вересень-жовтень 2015 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за періоди: 2009 рік, січень-травень 2010 року, липень-листопад 2010 року, січень-березень 2011 року, травень-листопад 2011 року, 2012-2013 роки, січень-липень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, вересень-жовтень 2015 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про наявність у права на отримання індексації за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь індексацію за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 27.01.2021 із застосуванням базового місяця березень 2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 27.01.2021 з застосуванням базового місяця березень 2018, та з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проходження військової служби в період з 01.01.2009 по 27.01.2021 позивачу протиправно не виплачувалася індексація грошового забезпечення в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №460/3720/24 позов ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України задоволено частково; Визнано протиправною бездіяльність 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди: грудень 2009 року, січень-травень 2010 року, липень-листопад 2010 року, січень-березень 2011 року, травень-листопад 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-липень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, вересень-жовтень 2015 року та січень 2016 року.; Зобов`язано 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди: грудень 2009 року, січень-травень 2010 року, липень-листопад 2010 року, січень-березень 2011 року, травень-листопад 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-липень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, вересень-жовтень 2015 року та січень 2016 року.; Визнано протиправними дії 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди грудень 2015 року та з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця червень 2015 року.; Зобов`язано 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди грудень 2015 року та з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.; Визнано протиправною бездіяльність 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.; Зобов`язано 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вирішити питання щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.; У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу, у якій просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 2009 по 2015 роки апелянт зазначає про безпідставність позовних вимог, у зв?язку з помилковістю висновків Позивача та суду І інстанції відносно застосування постанови №1294 для цілей визначення січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації, оскільки дію Постанови №1294 було поширено на військовослужбовців Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України лише з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 №917, яка набрала чинності з 01.09.2011. В період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, враховуючи незворотність дії законів у часі при нарахуванні і виплаті індексації було повністю дотримано порядок нарахування індексації доходів, а тому спір, як такий, відсутній. Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, що стосується періоду з грудня 2009 до грудня 2015, то базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення визначався залежно від підвищення складових грошового забезпечення та з урахуванням індексу споживчих цін.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням базового місяця січень 2008, то апелянт вважає помилковими доводи суду І інстанції відносно застосування постанови №1294 для цілей визначення січня 2008 як базового місяця для проведення індексації, оскільки дію постанови №1294 було поширено на військовослужбовців Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України лише з прийняттям постанови КМ України від 31 серпня 2011 №917, яка набрала чинності з 01.09.2011, тому по лютий 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались, що відповідно виключало підстави для встановлення іншого (відмінного від січня 2007 року) базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення у згаданий період.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 30.11.2018, то із прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Порядок №1013) п. 5 Порядку №1078 зазнав змін, а абзц. 1 мав таку редакцію «у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов?язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих ція у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків». Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв?язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового. сержантського і старшинського складу. офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, однак враховуючи офіційні видання та відповідно до наявних в матеріалах справи довідок у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 у Позивача був базовий місяць березень 2018 та індекс споживчих цін не перевищував 103%, а отже індексація не нараховується згідно з вимогами Порядку №1078, тому 4 ТВУЗ Держспецзв?язку сумлінно і правильно виконував та застосовував діючі норми законодавства щодо проведення всіх належних виплат військовослужбовцям, зокрема нарахування та виплати індексації.

Позивач правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 до 27.01.2021 проходив військову службу у НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв`язку.

У 2009 році індексацію грошового забезпечення нараховано та виплачено не було (грудень 2009 року місяць прийняття на службу); у 2010 році індексацію грошового забезпечення за січень-травень, липень-листопад нараховано та виплачено не було, за червень та грудень індексацію грошового забезпечення було нараховано та виплачено; у 2011 році індексацію грошового забезпечення січень-березень та травень-листопад нараховано та виплачено не було, за квітень та грудень індексацію грошового забезпечення було нараховано та виплачено; у 2012 2013 роках індексацію грошового забезпечення позивачу нараховано та виплачено не було; у 2014 році індексацію грошового забезпечення за січень липень, вересень та листопад нараховано та виплачено не було, за серпень, жовтень та грудень індексацію грошового забезпечення було нараховано та виплачено; у 2015 році індексацію грошового забезпечення за січень, березень, вересень-жовтень нараховано та виплачено не було, за лютий, квітень-серпень та листопад-грудень індексацію грошового забезпечення було нараховано та виплачено.

При цьому, базові місяці для індексації грошового забезпечення за вказані роки відповідач обрав наступні: грудень 2009 року (місяць прийняття на службу), серпень 2010 року (зросла надбавка за особливі умови служби), квітень 2011 року (встановлено надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі), вересень 2011 року (підвищення надбавки за кваліфікацію), травень 2015 року та червень 2015 року (зростання складових грошового забезпечення), що підтверджуються довідкою про виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2009 по 27.01.2021 позивачу №277 від 25.04.2024.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за грудень 2009 року, січень-травень 2010 року, липень-листопад 2010 року, січень-березень 2011 року, травень-листопад 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-липень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, вересень-жовтень 2015 року відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення, тому з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача прийшов до висновку, що слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказані вище періоди.

Що стосується періоду для проведення індексації з 01.12.2015 по 31.12.2018, то суд першої інстанції зазначив, що, починаючи з 01.12.2015 базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення є той, у якому підвищився посадовий оклад військовослужбовців, оскільки судом встановлено, що зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулася 01.01.2008, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 №1294 (далі Постанова №1294) та 01.03.2018, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), то базовими місяцями для обчислення індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 березень 2018 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди грудень 2015 року та з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця червень 2015 року та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за періоди грудень 2015 року та з 01.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Крім цього, встановивши, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача у цій частині та з метою ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, виріший зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В той же час, встановивши зі змісту наявної у матеріалах справи довідки №277 від 25.04.2024, що позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 27.01.2021 із застосуванням базового місяця березень 2018 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо часткового задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулася 01.01.2008, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 №1294 (далі Постанова №1294) та 01.03.2018, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704). З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 у справі № 580/3335/2, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21.

Cтосовно доводів апелянта, що базовим місяцем не може бути застосовано січень 2008 року, оскільки станом на 01.01.2008 року Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України була відсутня в переліку органів, які здійснюють виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1294, а посадовий оклад для осіб, які проходили службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації починаючи з 01.01.2007 був визначений Постановою КМУ «Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та умови оплати праці працівників Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації» №1588 від 15.11.2006, колегія суддів зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин у цій частині, тобто за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018, за які позивач просить здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення, останні регулювалися положеннями Постанови №1294, яка передбачала схеми посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, в тому числі осіб, які проходили службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, тому застосування до спірних правовідносин положень Постанови №1588, яка втратила чинність 08.09.2011, не є обґрунтованим, оскільки станом на вказаний період вона не врегульовувала питання грошового забезпечення військовослужбовців.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди грудень 2015 року та з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця червень 2015 року та покладення на відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця саме січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині неврахування відповідачем вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 31.12.2018, суд зазначає наступне.

З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації №1078.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 року і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), що визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року ( в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078)). - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про протиправну бездіяльність відповідача у цій частині та з метою ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, правомірно зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22.

Враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставини, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу 4-го Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 460/3720/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк