Рішення

від 10.12.2024 по справі 905/1100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2024 Справа №905/1100/24

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стальремонт», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 111312,14грн.

без участі (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк», м.Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стальремонт» м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 111312,14грн, з яких: 70000,00грн - заборгованість за кредитом, 41312,14грн - заборгованість за відсотками.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором №50.79.0000000049 від 29.11.2021 в частині своєчасної та в повному обсязі повернення кредиту та процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заявлена заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1100/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 20.09.2024 (враховуючи час пересилання засобами зв`язку) для подання суду відзиву на позов (із урахуванням вимог ст.165 ГПК України) разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання/вручення копії відзиву іншій стороні; зобов`язано позивача направити копію позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідні докази надати суду.

Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена до електронного кабінету позивача та згідно довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету Акціонерного товариства "Акцент-Банк" - 29.08.2024 о 18:10год.

Таким чином, враховуючи доставку позивачу копії ухвали суду через сервіс електронного кабінету, позивач є таким, що належним чином повідомлений про порушення провадження у справі.

Станом на час відкриття провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стальремонт» в порушення приписів ч. 6 ст.6 ГПК України (в редакції ЗУ від 29.06.2023 №3200-IX) не зареєструвало власний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Станом на 10.12.2024 відзив на позовну заяву та будь-які заяви, повідомлення щодо обставин неможливості подати відзив на позов, клопотання з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація, зокрема про місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру станом на час порушення провадження у справі та на час винесення рішення по справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стальремонт» значиться за наступною адресою: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Граверна, 1.

Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3684-ІХ від 08.05.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05:30 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

Враховуючи, що останнім відомим місцезнаходженням відповідача є м. Маріуполь яке відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, є тимчасово окупованим, відділення поштового зв`язку там тимчасово не функціонують та послуги поштового зв`язку не надаються, позивач не мав можливості направити копію позовної заяви та копії доданих до неї документів засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п. 18 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Так, ухвала від 29.08.2024 була направлена відповідачу на електронну адресу, відомості про яку наявні у Єдиному державному реєстрі - ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно довідки, сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвала суду про відкриття провадження у справі доставлена до вказаної електронної скриньки 30.08.2024.

Судом були вжиті також додаткові заходи для належного інформування відповідача про розгляд справи шляхом направлення телефонограм за номерами телефонного зв`язку, що вказані у позовній заяві та містяться в Єдиному державному реєстрі, однак за вказаними номерами відповіли особи, які стверджують, що на теперішній час не пов`язані з підприємством, в зв`язку з чим відмовляються приймати телефонограму.

Судом також розміщено відповідне оголошення у справі №905/1100/24 на сторінці Господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/1100/24.

11.10.2024 через систему «Електронний суд» та на електронну пошту суду від представника позивача на виконання ухвали суду від 29.08.2024 надійшли докази направлення позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За приписами ч.2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Савенков проти України" від 02.05.2013 "Папазов проти України" від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об`єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.

Як вже зазначалося, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, загострення небезпечної ситуації в м.Харків, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи Господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стальремонт» (далі - позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №50.79.0000000049 (далі-договір), за умовами п.1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін повернення кредиту зазначається у п. А3 цього договору. Зазначений термін може бути змінено згідно з п.п. А.13, 2.3.2, 2.4.1 договору.

За приписами п. 1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».

Розділом «А. істотні умовам кредитування» встановлено наступні істотні умови.

Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. В рамках відновлювальної кредитної лінії надаються грошові кошти (далі - Кредит або Транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором. Кредитні кошти надаються Банком окремими частинами - Траншами. Сума запитуваного позичальником Траншу не може перевищувати ліміт кредитної лінії, зазначений в п.А2 цього договору, зменшений на суму фактичної заборгованості позичальника за цим договором (п А.1. Розділу А).

Ліміт цього договору: у розмірі 200000,00, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 200000,00 на поповнення обігових коштів(п А.2. Розділу А).

Кредит надається на термін 24 місяці з дати укладання договору. Згідно зі ст. 212,651 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ») ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту 28 листопада 2023р.(п.А.3 Розділу А).

Відповідно до п.А5 Розділу А Позичальник погашає повністю до нуля заборгованість по цьому договору через транзитний рахунок, зазначений у п.А4 цього договору, у термін до 60 днів, 90 днів, 180 днів з моменту її виникнення за кожним окремим Траншем.

Кожен Транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви (далі - Заява), за формою, викладеною у Додатку №1 до договору.

У п.А.7. Розділу А сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 60 днів - 19,9%, строком до 90 днів - 21,9% річних, для траншів строком до 180 днів - 23,90% та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Відповідно до п.А.8. Розділу А у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом згідно п.А7 від суми залишку непогашеної заборгованості.

Датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п.7.3.договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими ( крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 договору) (п.А.9. Розділу А).

За видачу кожного Траншу позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,5% від суми виданого траншу в межах ліміту, встановленого у п.А2 договору (п.А10 Розділу А).

Відповідно до п.п.2.1.1., 2.1.2 договору банк зобов`язується відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п.А4 цього договору. Для обліку операцій за наданим позичальнику кредитом в рамках відкритої відновлювальної кредитної лінії Банк відкриває позичальнику відповідні балансові рахунки, на яких відображається заборгованість за Кредитними траншами; Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.1, 2.2.13 цього договору. Для отримання кредиту ( або його частини Траншу) позичальник зобов`язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується надати до Банку попередню заяву згідно з Додатком №1 до цього договору із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Зобов`язання з видачі кредиту або його частини Траншу згідно з умовами цього договору виникають у Банку зі дня надання позичальником розрахункових документів (згідно з додатком №1 до цього договору) на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1. цього договору. Зобов`язання з видачі кредиту або його частини Траншу на сплату страхових та/або інших платежів виникають у Банку у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових та/або інших платежів за рахунок інших джерел.

Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі та у порядку передбаченому п.1.1.договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору.

За умовами п.4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, згідно з п. 1.2., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.4.1., 4.2. цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п.А.9 договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3 договору).

Відповідно до п.4.4 договору позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А.10 договору.

За умовами п.4.5. договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.

Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ.

У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених п.п.2.4.3, 2.4.4. цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.

Відповідно до п.4.7. договору зобов`язання за цим договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього договору не настав, за умов реалізації банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п.2.2.15, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. Остаточне погашення заборгованості за цим договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, Сторони погодили дії Банку по розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, згідно з черговістю погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті договору. При цьому, Сторони погодили, що додаткові вимоги до позичальника, щодо реалізації Банком свого права по стягненню неустойки, не потрібні.

При цьому банк має право самостійно та на власний розсуд змінити черговість погашення боргових зобов`язань за цим договором і Позичальник шляхом укладення цього договору надає свою згоду на таку зміну. У випадку зміни черговості погашення боргових зобов`язань після укладання цього договору банк інформує позичальника в письмовій формі про це, позичальник зобов`язаний дотримуватися такої черговості, яка визначена у відповідному повідомленні банку.

При надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов`язань з порушенням встановленої на момент такого надходження коштів черговості, це вважається неналежним виконанням позичальником його боргових зобов`язань. Шляхом укладення цього договору позичальник надає свою згоду Банку своїм відповідним меморіальним ордером направити отримані кошти на погашення боргових зобов`язань в належній черговості, а банк має право на направлення отриманих грошових коштів на погашення боргових зобов`язань в належній черговості.

Погашення Траншів здійснюється відповідно до черговості їх погашення, якщо інше не передбачене умовами цього договору. Залишок перерахованих позичальником грошових коштів, за умови відсутності непогашеної заборгованості позичальника за цим договором, повертається на поточний рахунок позичальника.

У разі, якщо банк не реалізує свого права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, погодженими сторонами способами телекомунікацій, повідомляє позичальника про таке, протягом 5 днів з дати отримання грошей від позичальника. Погодженими сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення, ПЗ «АБанк24», СМС-повідомлення.

За приписами п.4.8. договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п.4.9. договору)

Пунктами 6.1-6.3 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Сторони погодили, що дія договору автоматично продовжується на кожні наступні 12 календарних місяців і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача, скріплено печатками.

Як встановлено судом, на виконання п.2.1.2 договору 16.12.2021 позичальником надано банку заяву на видачу кредитних коштів (Додаток 1 до кредитного договору №50.79.0000000049 від 29.11.2021), відповідно до якої позичальник просить надати 16.12.2021 кредитні кошти у розмірі 70000,00грн на поточний рахунок в АТ А-Банк для використання на поповнення обігових коштів з датою погашення 14.06.2022.

16.12.2021 на виконання умов договору банком видано відповідачу кредит в розмірі 70000,00грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №TR.20784790.71096.64999 від 16.12.2021.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредитних коштів у передбачений договором термін та сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів із цим позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У разі, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Дослідивши кредитний договір №50.79.0000000049 від 92.11.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір має ознаки кредитного договору, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 ЦК. України.

За приписами ст.1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ст.1056-1 ЦК України).

Судом встановлено, що на підставі укладеного договору позивачем 16.12.2021 було перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 70000,00грн, що підтверджуються меморіальним ордером №TR.20784790.71096.64999 від 16.12.2021.

Частиною 2 ст.1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Як зазначалось, пунктом А.3 договору №50.79.0000000049 від 29.11.2021 встановлювався термін повернення кредиту 24 місяці з дати укладення договору, тобто кінцевий термін повернення кредиту - 28.11.2023.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належні та допустимі докази в порядку ст.ст77,78 ГПК України погашення заборгованості до суду не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору №50.79.0000000049 від 29.11.2021, суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем кредиту, є такими, що настав, однак всупереч вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору відповідач не повернув кредитні кошти у розмірі 70000,00грн.

Судом встановлено, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом в розмірі 23,90 % річних з 16.12.2021 до 30.06.2024.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч.1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначалося судом вище, кінцевий строквиконання обов`язку з повернення кредитних коштів 28.11.2023.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено та діє на теперішній час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позичальник відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, беручи до уваги те, що кінцевий термін погашення кредиту - 28.11.2023 (згідно умов кредитного договору), тому належним є нарахування відсотків за період до 28.11.2023 (включно), що складає 31321,65грн, при цьому нарахування позивачем процентів як плати за користування кредитом після визначеного договором терміну повернення кредиту, тобто після 28.11.2023 є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та за процентами такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення підлягає 70000,00грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 31321,65грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

Також позивачем заявлено до стягнення "гонорар успіху" у розмірі 5565,61грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 ГПК України).

За приписами ч.3 ст.126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесення Акціонерним товариством «Акцент-Банк», м.Дніпро витрат на правову допомогу до Господарського суду Донецької області надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1305966 від 02.08.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4257; договір №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем.

Згідно з договором №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги (договір), що укладений між АТ «Акцент-Банк» (клієнт) та адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем (адвокат), предметом договору є, зобов`язання адвоката щодо, зокрема, надання правової допомоги клієнту адвокатом, як його представником в судах всіх інстанцій, та зобов`язання клієнта сплатити адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору (відповідно до п.1.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору гонорар адвоката за загальне надання правової допомоги клієнту складає суму в розмірі 24754,00грн. Додатково за ведення кожної окремої справи клієнт сплачує «Гонорару успіху» відповідно до п.4.2.

Відповідно до п.4.2. договору, додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% від ціни позову, але не менше 3000,00грн та не більше 15000,00грн, по справах немайнового характеру «Гонорару успіху» становить 5000,00 грн.

Положеннями пункту 4.4. договору встановлено, що оплата «Гонорару успіху» проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.

Відповідно до п.7.1. договору, цей договір набирає чинності з мо менту його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2024 і діє до 31.12.2024.

Договір підписано адвокатом та довірителем без зауважень та скріплено печаткою банку.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі №922/45/19.

Відповідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача гонорару успіху в розмірі 5565,61грн, суд зазначає, що передбачена винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за ведення кожної конкретної судової справи, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події, а саме: після отримання відповідного рішення по справі.

З цього приводу суд зазначає, що хоча чинне законодавство і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд враховує зазначену судову практику у вирішення питання щодо стягнення "гонорару успіху".

Суд зазначає про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

Суд зазначає про те, що "гонорар успіху", погоджений сторонами у договорі про надання правової допомоги, є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Судом також враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 ГПК України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

За приписами ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги суд покладає на відповідача у сумі 5066,09грн.

Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стальремонт» (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Граверна, 1, код ЄДРПОУ 22002703) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул. Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитом у розмірі 70000,00грн, заборгованість за відсотками у розмірі 31321,65грн та судовий збір у розмірі 2204,98грн.

3. В частинні стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 9990,49грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

5. Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 241 ГПК України.

6. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2024.

Суддя Ю.В. Макарова