Рішення

від 13.12.2024 по справі 910/12299/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2024Справа № 910/12299/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука і Техніка" (61070, місто Харків, вулиця Проскури Академіка, будинок 1)

про стягнення 169 845 грн 20 коп.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

09.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука і Техніка" стягнення 169 845 грн 20 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.09.2014 № 420599/1юр належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати теплової енергії/централізованого опалення, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 135 374 грн 48 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 27 136 грн 62 коп. інфляційних втрат та 7 334 грн 10 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

24.10.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/12299/24, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

05.11.2024 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0600298073592, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, було направлено ухвалу від 28.10.2024, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дата довідки ф.20: 05.11.2024.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 вручена відповідачу 05.11.2024.

Станом на 13.12.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 28.10.2024, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Наука і Техніка" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наука і Техніка" (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір № 420599/1юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого позивач зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги.

Договір укладений строком до 01.09.2015 і щороку продовжується, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Наданий час Договір дійсний, оскільки не одна з сторін не заявила про його розірвання.

Згідно наданої ТОВ "Євро-Реконструкція" інформації, нежитлове приміщення загальною площею 224, 54 кв.м, в будинку №4, по вул. Будівельників, в м. Києві, згідно Договору оренди нежилого приміщення № 299 від 13.10.2005 передано в оренду ТОВ "Наука і Техніка".

З січня 2021 року по березень 2024 року (включно) позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення до нежитлового опалювального приміщення площею 224,54 кв. на загальну суму 135 374 грн 48 коп., які відповідачем не оплачувалися.

Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача до позивача не надходило.

Надання послуг з постачання теплової енергії, що надавалися безперервно, в межах опалюваних періодів, підтверджується Актом поставки на облік комерційного (будинкового) засобу обліку теплової енергії, Актами про готовність вузла комерційного (будинкового)обліку теплової енергії до роботи в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 роки, показниками відомостей будинкового засобу обліку спожитих послуг теплової енергії за період з 29.12.2020 по 22.01.2022 та з 27.11.2022 по 22.03.2024, нарядами на підключення та відключення споживача до послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення у будинку, які додаються до позову.

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення п вул. Будівельників, 4 в місті Києві здійснюється приладом комерційного (будинкового) обліку теплової енергії АКВА МВТ-2М заводський номер 52610.

У період з січня до листопада 2022 року, у зв`язку із непрацездатністю комерційного (будинкового) засобу обліку споживання теплової енергії, нарахування коштів за надані послуги з постачання теплової енергії мешканцям будинку здійснювалося розрахунковим методом.

Розрахунок здійснювався в автоматичному режимі за допомогою електронної системи (програми), яка створена з метою оптимізації дій розрахункового відділу під час нарахування споживачам коштів за надані послуги, на підставі визначених згідно чинного законодавства формул розрахунку вартості спожитої теплової енергії з урахуванням внесених до неї працівниками підприємства вихідних даних у вигляді особових рахунків споживачів, розміру опалювальної площі будинку та приміщення споживача, теплового навантаження будинку та приміщення споживача, кількість днів у поточному місяці року, встановлений згідно норм КТМ коефіцієнт, який вираховується з урахуванням середніх температурних показників навколишнього середовища за місяць (погоди) на підставі даних метеорологічної служби показників засобу обліку, показники засобу обліку, розміру тарифу та інші вихідні дані.

Розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із внесеними змінами.

Як вбачається з матеріалів справи показники будинкового засобу обліку теплової енергії (опалення) розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень а саме:

Показник спожитої теплової енергії по опаленню будинку згідно будинкового засобу обліку за місяць ділиться на загальну опалювальну площу Споживачів житлового будинку та множиться на розмір опалювальної площі Споживача, внаслідок чого отримується кількість фактично спожитих Гкал споживачем за місяць, яка множиться на встановлений тариф та отримується сума до сплати без ПДВ, а потім визначається сума до сплати з ПДВ (20%).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.09.2014 № 420599/1юр належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати теплової енергії/централізованого опалення, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 135 374 грн 48 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 27 136 грн 62 коп. інфляційних втрат та 7 334 грн 10 коп. 3 % річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420599/1юр від 01.09.2024 вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію підлягають задоволенню у розмірі 135 374 грн 48 коп.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 136 грн 62 коп. інфляційних втрат та 7 334 грн 10 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 01.03.2021 по 24.09.2024.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 136 грн 62 коп. інфляційних втрат та 7 334 грн 10 коп. 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука і Техніка" (61070, місто Харків, вулиця Проскури Академіка, будинок 1, ідентифікаційний номер 22969339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20, ідентифікаційний номер 37739041) 135 374 (сто тридцять п`ять тисяч триста сімдесят чотири) грн 48 коп. заборгованості, 27 136 (двадцять сім тисяч сто тридцять шість) грн 62 коп. інфляційних втрат, 7 334 (сім тисяч триста тридцять чотири) грн 10 коп. 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька