Рішення

від 13.12.2024 по справі 320/19478/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 року справа №320/19478/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Градобуд» про накладення арешту на кошти та інші цінності,

в с т а н о в и в:

у квітні 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві (податковий, контролюючий орган) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Градобуд» (ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Градобуд», ТОВ «ВБК «Градобуд», товариство, платник податків).

Просили суд накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках, на суму податкового боргу у розмірі 1 116 237, 61 грн.

Ухвалою від 08.05.2024 судом провадження у справі відкрито; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1 116 237, 61 грн., яка в добровільному порядку не погашена. Зважаючи на це, а також враховуючи відсутність дій по врегулюванню спору і відсутність у товариства будь-якого майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу, просили задовольнити позов.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі із пропозицією надати пояснення, відзив на позовну заяву або ж докази погашення податкового боргу направлена до електронного кабінету відповідача і доставлена 10.05.2024.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Градобуд» перебуває на обліку в органах доходів та зборів, є платником податків і зареєстроване в якості юридичної особи з 23.02.2005. Станом на день розгляду справи адресою місцезнаходження товариства є: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-а, що підтверджено даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ: 33406022.

Із матеріалів справи, у тому числі інтегрованих карток платника податку відповідача з орендної плати з юридичних осіб за 2022 2024 роки, інформації про розмір та структуру податкового боргу, декларації із плати за землю відповідача, слідує, що за товариством обліковується податковий борг у загальному розмірі 1 116 237, 61 грн., який складається з орендної плати з юридичних осіб (1 079 669 , 62 грн. недоїмка, 36567, 99 грн. пеня).

Позивачем направлялася товариству податкова вимога від 03.04.2023 №0000030-1302-2615 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103332138344, яка була повернута за закінченням строку зберігання.

Як видно із наданої податковим органом інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у товариства відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України закріплено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За положеннями пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Доказів оскарження направленої товариству податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеним податковим зобов`язанням відповідач суду не надав.

За нормами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За положеннями підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Згідно з вимогами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За змістом підпункту 20.1.33 пункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Така норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, як підстава для накладення арешту на кошти платника податку у банку, має бути підтверджена під час судового розгляду.

До того ж, така відсутність відповідного майна має бути саме на момент, коли у контролюючого органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом коштів.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Тобто, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.11.2023 у справі №380/4604/20, від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 24.04.2020 у справі № 802/2067/15-а, від 30.04.2020 року у справі № 813/3003/14, від 14.05.2020 року у справі № 820/5660/16, від 30.05.2022 року у справі № 825/2335/18.

При цьому відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є чіткою і обов`язковою до виконання.

Як вбачається із поданих суду доказів, у товариства відповідача відсутнє майно, яке б можна було використати як джерело погашення податкового боргу, а у контролюючого органу наявне право на стягнення суми боргу у розмірі - 1 116 237, 61 грн.

За змістом статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.

За положеннями частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, який звільнений від сплати збору відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, питання про судові витрати не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) - задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Градобуд» (код ЄДРПОУ: 33406022, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-а, кв./офіс 139/1), що знаходяться в банках, на суму податкового боргу у розмірі 1116 237, 61 (один мільйон сто шістнадцять тисяч двісті тридцять сім гривень 61 копійка) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.