Рішення

від 04.12.2024 по справі 141/704/24

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/704/24

Провадження №2/141/242/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М.,

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Скічко Т.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальника служби у справах дітей Оратівської селищної ради Янкової Ю.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/704/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, служба у справах дітей Оратівської селищної ради про визначення місця проживання дитини,

У С Т А Н О В И В:

01.11.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Оратівської селищної ради про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.11.2007 між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 .

Оскільки подружнє життя сторін не склалося рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 26.03.2021 у справі № 141/45/21 шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбі діти проживали разом із відповідачкою ОСОБА_2 , однак, із грудня 2022 року із відповідачкою залишився проживати син, а донька виявила бажання проживати разом із батьком та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації.

За час, котрий минув після розірвання шлюбу, відповідачка неодноразово забирала доньку за місцем свого проживання та відмовлялась повертати її до будинку позивача, мотивуючи свої дії наміром залишити дитину проживати у себе, що призводило до неодноразових конфліктних ситуацій.

Позивач зазначає, що спору відносно місця проживання сина у сторін немає, оскільки ОСОБА_3 бажає проживати разом із відповідачкою та позивач враховує його інтереси й не заперечує з приводу цього.

Окрім того, неповнолітня ОСОБА_3 власноруч написала заяву, в якій повідомила, що рівнозначно любить як батька, так і матір, однак проживати бажає саме із батьком, оскільки вона до нього більш прихильно ставиться, та батько більш позитивно впливає на неї, створює для неї проживання в атмосфері любові, турботи та захисту.

Позивач створив для доньки всі належні умови для проживання та розвитку, опікується її станом здоров`я, завжди привозить ОСОБА_3 до Якимівського ліцею Вінницького району Вінницької області задля навчання та по можливості забирає на власному автомобілі, донька доглянута, нормально розвивається, виявляє прихильність до позивача, як до батька.

Також позивач має матеріальну можливість та достаток задля утримання дитини, оскільки працює начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім того є учасником бойових дій.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04.12.2024.

В підготовчому судовому засіданні 04.12.2024 позивач ОСОБА_1 просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки він може забезпечити доньку всіма необхідними речами та надати добрі умови для проживання та розвитку. Окрім того, позивач зазначив, що донька й сама бажає проживати разом із ним.

Представник позивача адвокат Скічко Т.В. також просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні також не заперечувала щодо визначення місця проживання доньки разом із батьком.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, начальник служби у справах дітей Оратівської селищної ради Янкова Ю.М. проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, розглянувши матеріали справи № 141/704/24, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.11.2007 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зареєстрували шлюб, актовий запис № 3500. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 , актовий запис № 1236.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_4 , актовий запис №795.

Як убачається із рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 26.03.2021 у справі № 141/45/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.11.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області розірвано.

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої Новоживотівським старостинським округом Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 272/08.00.2-10 від 24.10.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Новоживотівським старостинським округом Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 280/08.00.2-10 від 25.10.2024, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї входить донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як убачається із довідки про склад сім`ї, виданої Новоживотівським старостинським округом Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 281/08.00.2-10 від 25.10.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає в АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, згідно заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 самостійно прийняла рішення щодо місця проживання, а саме бажає жити із батьком ОСОБА_1 , при цьому зазначила, що рівнозначно любить, як батька, так і матір, однак до батька все ж більш прихильно ставиться, оскільки він більш позитивно на неї впливає та створює атмосферу любові, турботи та затишку, а тому проживання разом із батьком відповідатиме її інтересам. Заява написана власноруч в присутності начальника служби у справах дітей Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Янкової Ю.М.

Відповідно до заяви від 30.10.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не заперечує щодо проживання у її будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , та належить їй на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 97631542 від 18.09.2027, онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як убачається із акту обстеження житлово - побутових умов проживання особи від 29.10.2024, умови проживання для неповнолітньої ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 повністю відповідають потребам для проживання, відпочинку, навчання, тощо неповнолітньої особи. Рекомендації: уповноваженим органам та особам, враховуючи побажання ОСОБА_3 , рекомендувати визначити місце проживання для неї в житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно службової характеристики від 23.10.2024, виданої ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_8 , ОСОБА_1 за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 зарекомендував себе з позитивної сторони, функціональні обов`язки засвоїв у повному обсязі, виконує їх сумлінно, спроможний самостійно та якісно виконувати поставлені завдання, при цьому вміє визначити головний напрямок. При виконанні завдань проявляє розумну ініціативу, має остатній рівень штабної культури, дисциплінований, на критику та зауваження реагує адекватно, вміє робити правильні висновки.

Відповідно до довідки про фінансовий стан для заповнення декларації АТ «Ощад Банк», дата формування за період з 24.10.2023 по 24.10.2023, інформація по поточних рахунках «Заробітна плата, отримана за місцем вимоги», баланс на кінцеву дату- 517,38 грн, надходження за період - 534185,02 грн, інші нарахування - 104244,25 грн.

Як убачається із довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин за № 283 виданої 24.10.2024, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання відсутні.

Згідно до консультативного заключення від 16.10.2024, виданого МОЗ України КНП «Оратівський центр первинної медико - санітарної допомоги» Оратівської селищної ради, ОСОБА_1 має діагноз «Деформуючий артроз правого гомілково- ступневого суглобу І ст лівого ІІ ст».

Також, відповідно до консультативного заключення від 16.10.2024, виданого МОЗ України КНП «Оратівський центр первинної медико - санітарної допомоги» Оратівської селищної ради, у ОСОБА_3 патологій не виявлено.

Окрім того, як убачається із характеристики Якимівського ліцею Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 122 від 25.10.2024, ОСОБА_3 за час навчання у ліцеї зарекомендувала себе старанною та сумлінною ученицею, володіє навчальним матеріалом на достатньому та високому рівнях, навчається в повну міру своїх можливостей. Дівчинка гарно розвинена фізично, бере активну участь у суспільно - корисній праці, вміє оцінити ситуацію, яка склалася, стримана, виважена, самокритична. Батьки приділяють належну увагу навчанню та вихованню доньки.

Згідно листа служби у справах дітей Оратіської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 776/01-25 від 25.11.2024, 29.10.2024 комісією було проведено обстеження матеріально - побутових умов проживання громадянина ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що умови проживання для ОСОБА_3 в житловому будинку відповідають її віковим потребам для проживання, виховання та навчання й дитина написала заяву, відповідно до змісту якої виявила бажання проживати разом із батьком. Також, з метою забезпечення прав та інтересів дитини ОСОБА_3 на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Оратівської селищної ради 18 листопада 2024 вирішено рекомендувати виконавчому комітету Оратівської селищної ради прийняти рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 по місцю проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати батька ОСОБА_1 не чинити перешкоди матері ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як убачається із рішення виконавчого комітету Оратівської селищної ради «Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 » № 353 від 28.11.2024, вирішено визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 по місцю проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язано батька ОСОБА_1 не чинити перешкоди матері ОСОБА_2 у вільному спілкуванні та участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Положеннями ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ч. 1 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Та вимоги ст. 161 СК України щодо вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини регулюють правовідносини щодо місця проживання саме малолітньої дитини.

Згідно ч. 2 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.01.2021, справа № 753/6498/15-ц, зроблено правовий висновок, що «у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц.

Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Із системного тлумачення наведених норм права випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суд має виходити із того, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суб`єктивне право дитини бути почутою є важливою цінністю та одним із головних принципів Конвенції про права дитини.

Слід також брати до уваги, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

З урахуванням викладеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосувати спільну фізичну опіку з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком (зокрема, у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 та від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною у спорах про визначення місця проживання малолітньої дитини).

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Суд зауважує, що міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 вказано, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Також у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суд має враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

Також при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суд враховує спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки мають враховуватися: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згода на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Суд враховує, що після припинення шлюбних відносин між батьками неповнолітня ОСОБА_3 виявила бажання проживати разом із батьком ОСОБА_1 , про що надала відповідну власноруч написану заяву, окрім того мати дитини ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти проживання доньки разом із батьком.

Відтак, суд, заслухавши думку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка висловила переконливе бажання залишитися жити з батьком ОСОБА_1 , з урахуванням її фактичного місця проживання, яке погоджене сторонами в добровільному порядку, усвідомлене і однозначне бажання дитини, якій на момент заслуховування судом думки було 16 років, проживати разом з батьком, а також беручи до увагу позицію матері, яка не заперечувала щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком, доходить висновку, що визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 є виправданим та доцільним, відповідатиме найвищим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява № 39948/06) у рішенні від 18.12.2008 наголосив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8 і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві".

При ухваленні даного рішення суд також враховує вимоги п. 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 про те, що дитині повинні бути надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їй розвиватися розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності при найвищому забезпеченні інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити без відшкодування.

Рішення суду оформлено та виготовлено 14 грудня 2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Служба у справах дітей Оратівської селищної ради (вул. Героїв Майдану, буд. 82, с-ще Оратів Вінницького району Вінницької області, 22600).

Суддя О.М. Слісарчук