Рішення

від 12.12.2024 по справі 760/28014/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2-о/760/683/24

Справа №760/28014/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Духоти Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій - території, а саме м. Маріуполь, Донецької області.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполь Донецької області, в наслідок нещасного випадку помер батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт смерті померлого на тимчасово окупованій території підтверджує свідоцтво про смерть від 07.05.2024 серії НОМЕР_1 .

Отримати документи, що підтверджують факт смерті за зразками чинного законодавства України, здійснити реєстрацію факту смерті та отримати відповідне свідоцтво про смерть у позасудовому порядку не є можливим, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Майстренка О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Заявник в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд заяви без його участі.

Заінтересована особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника заінтересованої особи.

Заслухавши заявника та вивчивши подану заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд встановив наступні обставини і дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження заявниці серії № НОМЕР_2 від 29.06.199.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій - території, а саме у м. Маріуполь, Донецької області.

Факт смерті підтверджено копією документа невстановленого зразка - медичним свідоцтвом про смерть №1650, виданим 06.05.2024 та свідоцтвом про смерть від 07.05.2024 серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом РАДС Маріупольського міського управління юстиції Донецької Народної Республіки.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У зв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

У цьому випадку такими документами є надане заявником свідоцтво про смерть.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до Наказу Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309, вся територія Маріупольського району (окрім с. Заїченко, с. Пікузи), в тому числі місто Маріуполь, з 05.03.2022 року є територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією.

Таким чином, судом установлено, що заявник, який є громадянином України, не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті батька.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Отже, державна реєстрація смерті батька заявника, який помер у м. Маріуполь, Донецької області, не була проведена у відповідності до законодавства України. На території України даний факт неможливо засвідчити, оскільки заявником для підтвердження факту смерті подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Положеннями статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Оскільки реєстрація смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, то наявні законні підстави встановити факт його смерті у судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 315, 317 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій - території, а саме у м. Маріуполь Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Суддя О.М. Майстренко