Ухвала

від 12.12.2024 по справі 160/29156/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 грудня 2024 рокуСправа № 160/29156/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 29.10.2024 року) ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2024 року просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування з 15.11.2023 року по 28.11.2023 року, з 08.03.2024 року по 16.04.2024 року, у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та зобов`язати нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування з 15.11.2023 року по 28.11.2023 року, з 08.03.2024 року по 16.04.2024 року у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають в невиплаті індексації грошового забезпечення та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 24.04.2024 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та здійснити перерахунок суми грошового забезпечення в зазначений період, здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік;

- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у незастосуванні п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2022 по 12.05.2023 року, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) починаючи з 01.09.2022 року по 12.05.2023 року включно, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) починаючи з 01.09.2022 року по 12.05.2023 року належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів його посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 01.09.2022 року по 12.05.2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування з 15.11.2023 року по 28.11.2023 року, з 08.03.2024 року по 16.04.2024 року, у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають в невиплаті індексації грошового забезпечення та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 24.04.2024 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та здійснити перерахунок суми грошового забезпечення в зазначений період, здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, дій, які полягають у незастосуванні п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2022 по 12.05.2023 року, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 року зазначена вище справа розподілена та 30.10.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 06.11.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

25.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування та не виплатити починаючи з 01.09.2022 року по 12.05.2023 року включно, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; починаючи з 01.09.2022 року по 12.05.2023 року належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів його посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 01.09.2022 року по 12.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 12.12.2024 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

09.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов сформований 01.02.2024 року через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2, в якому містилось клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Аргументи даного клопотання зводяться до того, що позовні вимоги стосуються періоду 01.09.2022 - 24.04.2024, з якого частина періоду - з 01.09.2022 по 20.05.2023 розпочата після набрання чинності змінами до ст.233 КЗпП України відповідно до Закону України №2352-IX від 01.07.2022. До позовних вимог за період 01.09.2022 - 20.05.2023 застосовується передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України 3-місячний строк звернення до суду. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №83 від 24.04.2024 позивач знятий з грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 переміщений для проходження військової служби у іншу військову частину ( НОМЕР_4 ). При цьому, в силу вимог ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» стороною у трудових відносинах з ОСОБА_1 є держава в особі Міністерства оборони України. Військова частина НОМЕР_1 не є для ОСОБА_1 повноважним роботодавцем, який би вирішував питання його прийняття на службу та звільнення з такої. Зокрема призов позивача на військову службу відбувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 (що підтверджується змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 №174 від 01.09.2022), і з дня відправлення у військову частину він набув статусу військовослужбовця. Переміщення позивача з військової частини НОМЕР_1 не є його звільненням. Питання про переміщення ОСОБА_1 вирішене не військовою частиною НОМЕР_1 , а посадовою особою, компетенція якого поширюється на всю територію держави - начальником Генерального штабу ЗС України. З позовом до суду позивач звернувся 01.11.2024. В силу вимог ст. ст. 2, 24 Закону України «Про оплату праці», п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісячно. Відтак, про розміри грошового забезпечення (а отже, про порушення, як він вважає, свого права на оплату праці) позивач дізнавався щомісячно, отримуючи таке грошове забезпечення. З грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 знятий 24.04.2024, в подальшому будь-яких виплат від військової частини не отримував, і перебуваючи у пасивному стані добросовісно розраховувати на такі не мав жодних підстав. За змістом ухвали суду від 25.11.2024, - протягом перебування на грошовому забезпеченні (26.02.2022 - 05.06.2024) ОСОБА_1 не мав і не повинен був мати жодних сумнівів щодо розміру його грошового забезпечення, яке нараховувалося йому у 2022, 2023, 2024 роки, а лише 01.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому висловив недвозначне твердження про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо обрахунку його грошового забезпечення «у зниженому розмірі», та вимагає провести перерахунок. З таким твердженням можна було би погодитися, якщо б протягом 2022 - 2023 ОСОБА_1 взагалі не отримував би грошового забезпечення, а отримав би його у повному обсязі незадовго до 01.11.2024, після чого і звернувся до військової частини НОМЕР_1 з вимогою. Однак у реальних обставинах такі твердження позивача є явно абсурдними. Є неспроможними посилання позивача на те, що строк звернення до суду має обраховуватися від дня отримання ним повідомлень про нараховані роботодавцем суми виплат. По-перше, військова частина НОМЕР_1 не є для ОСОБА_1 роботодавцем. Рішень про звільнення ОСОБА_1 відповідачем не приймалося. Його переміщення для подальшого проходження служби за межі військової частини, відбулося за рішенням посадової особи, компетенція якої поширюється на всю територію держави - начальника Генерального штабу ЗСУ. Відтак обов`язків, передбачених ст.116, ч.2 ст.233 КЗпПУ КЗпП України, у відповідача не виникло. Відносини з приводу оплати праці (виплати грошового забезпечення) виникають щомісячно, залежно від виконання військовослужбовцем норм службового часу, передбачених ст. ст. 199-203 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а не при прийнятті на службу, чи звільненні такої. Пунктом 15 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 передбачено випадки, коли грошове забезпечення не виплачується в разі невиконання норм службового часу. Таким чином, відносини з приводу оплати праці ОСОБА_1 у спірні періоди виникли не при прийнятті його на службу, а тим більше не при переміщенні для проходження служби у іншу військову частину. Такі відносини виникали щомісячно, залежно від виконання ним норм службового часу. Оскільки грошове забезпечення позивачу, відповідно до вимог ст. ст. 2, 24 Закону України «Про оплату праці» у спірний період нараховувалося щомісячно, то для найпізніших за часом позовних вимог - за квітень 2024, перебіг 3-місячного строку звернення до суду розпочався у травні 2024 - коли грошове забезпечення за квітень 2024 було позивачу виплачене у відповідності до положень п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018. Такий строк звернення до суду, - навіть щодо пізніх за часом позовних вимог, - завершився у серпні 2024. Відсутність у ОСОБА_1 протягом 2022 - 2024 роках будь-яких сумнівів в правильності визначення розміру його грошового забезпечення, або відсутність у його розпорядженні довідок про нараховане грошове забезпечення не може розцінюватися в якості непереборної перешкоди для своєчасного звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку». Отже, представник відповідача вважає, що поновлюючи позивачу строк звернення до суду, суд в ухвалі від 04.11.2024 допустив надмірну гнучкість, що є неприпустимим згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22. Відповідні висновки суду в ухвалі від 25.11.2024 є передчасними.

Розглядаючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАСУ).

Так, частиною 2 ст.233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022 року, було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.233 КЗпП України, в редакції від 19.07.2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).

Тобто, з 19.07.2022 трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду щодо стягнення належної заробітної плати, а саме встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вирішуючи питання застосування норм КАС України та КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.

Отже, до правовідносин які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року у цій справі застосуванню підлягають норми частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. При цьому, перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Варто зазначити, що Порядок звільнення військовослужбовців встановлений розділом ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення).

Згідно з п.233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 242 цього Положення, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок.

Разом з тим, вказаним Положенням визначені не тільки питання звільнення військовослужбовців, визначені також питання переміщення військовослужбовців.

Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: - між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування; - між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; - між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з`єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.

Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Отож, законодавством відрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється як при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, так і при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами одного та різних видів, родів військ.

У випадку переміщення військовослужбовця, такий продовжує нести військову службу та отримувати грошове забезпечення.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві та про що зазначає представник відповідача у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.2022 року по 24.04.2024 року.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2022 року №174 відповідно до Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 574/2022 про продовження строку проведення загальної мобілізації, нижчепойменованих військовослужбовців військової служби за призи во м під час мобілізації на особливий період, вважати такими, що 01 вересня 2022 року призвані військовими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у Збройні Сили України та згідно з мобілізаційними планами, вважати призначеними на посади, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) з 02 вересня 2022 року. Встановити посадовий оклад за посадою, вважати такими, що з 01 вересня 2022 року справи та посаду прийняли. Виплачувати грошову надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % від посадового окладу та окладу за військове звання з 01 вересня 2022 року: солдата ОСОБА_1 , солдата резерву запасної роти, призваного через ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою з посадовим окладом 2470 гривень на місяць, шпк-солдат, ВОС-124097Д. Підстава: іменні списки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2022 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2024 року №83 молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього заступника командира бойової машини - навідника оператора 6 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу України) від 13.04.2024 року №587-РС на посаду командира відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи та посаду здав 24.04.2024 року. З 24.04.2024 року виключити із списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення з 24.04.2024 року, з продовольчого забезпечення за нормою №1 (каталог) з 25.04.2024 року та видати належні атестати та направити для подальшого проходження служби до АДРЕСА_1 . Вислуга років у Збройних Силах на день виключення зі списків частини становить: 7 місяців, загальна 2 роки 7 місяців. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась. Грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік виплачена в сумі 26 944,33 грн. (№52 від 12.03.2024). За період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 додаткова відпустки як учаснику бойових дій, передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не надавалась, компенсація не виплачувалась. Матеріальна допомога за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) не виплачувалась. На підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) не преміювати в повному обсязі за період з 01 квітня по 24 квітня 2024 року. На підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) не виплачувати грошову надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 квітня по 24 квітня 2024 року. На підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) виплати надбавку за вислугу років на військовій службі у розмірі 25 % по садового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 01 квітня по 24 квітня 2024 року. За період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 вересня 2022 року по 24 квітня 2024 року молодший сержант ОСОБА_1 здійснив 0 (нуль) стрибків з парашутом та відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.06.2019 року №307 не має право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах-один календарний місяць служби за півтора місяця за вказаний період. Службовим або постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. Підстава: витяг з наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу України) від 13.04.2024 року №587-РС, рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 про здачу справ та посади (вх. №691/6339 від 24.04.2024).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 31.07.2024 року №200, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення охорони взводу охорони НОМЕР_6 окремого зенітного ракетного дивізіону, звільненого у запас наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) №54-РС від 31 липня 2024 року за підпунктом "б" (за наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 31 липня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України на 31 липня 2024 року становить: календарна - 02 років 10 місяців 05 днів. Щорічна відпустка за 2024 рік не використана. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік та 30 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, на підставі наказу Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Отримав. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 489% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до пункту 1,7 розділу 14 Наказу Міністерства оборони України "Про затвердження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07 червня 2018 року № 260, отримував. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у розмірі звільнення з військової служби", виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 місяців, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій строком по 14 діб за 2023, 2024 роки. Припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю. Зняти з котлового забезпечення з сніданку 01 серпня 2024 року. Постійним або службовим житлом від Міністерства оборони України не забезпечений. Зарахувати до оперативного резерву першої черги. Місце проживання:, АДРЕСА_2 мобільний телефон матері - НОМЕР_7 . Підстава: наказ Командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) №36-РС від 29 травня 2024 року, рапорт молодшого сержанта ОСОБА_3.

Спірними правовідносинами у вказаній справі є належне нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. на місяць розмірі за період лікування з 15.11.2023 року по 28.11.2023 року, з 08.03.2024 року по 16.04.2024 року, у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 24.04.2024 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та здійснити перерахунок суми грошового забезпечення в зазначений період, здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та грошового забезпечення із розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Суд враховує, що за приписами ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року), в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (далі Закон №2352-ІХ), яким, зокрема викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України.

Так, згідно зі статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ, яка була чинною на час виплати позивачу індексації грошового забезпечення), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Слід зазначити, що "переміщення на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої" та " звільнення з військової служби» не є тотожними визначеннями та військовослужбовець має право на відшкодування середнього заробітку лише в разі звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суд від 25.07.2024 року у справі № 120/13253/23.

Отже, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця саме при звільненні особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 року у справі № 280/758/24.

У цій справі судом встановлено, що позивач не звільнявся з військової служби з НОМЕР_1 24.04.2024 року, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №83 від 24.04.2024 року позивач знятий з грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 переміщений для проходження військової служби у іншу військову частину ( НОМЕР_4 ).

Відтак доводи представника відповідача що трьохмісячний строк звернення позивача до суду, навіть щодо пізніх за часом позовних вимог завершився у серпні 2024, є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з цим, в ухвалі суду від 25.11.2024 року суд врахував, що 24.04.2024 року позивач не був звільнений з військової служби, а був переведений в межах Збройних сил України, і по 31.07.2024 року продовжував виконувати обов`язки військової служби, що унеможливлювало звернення ним до суду для захисту своїх прав, адже постійне виконання обов`язків військової служби, а саме чергування в добових нарядах, виконання спеціальних завдань на меті яких забезпечення війська, інших обов`язків пов`язаних з військовою службою.

Суд наголошує, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі "Беллет проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, як вже зазначено вище, 25.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суддя С. В. Прудник