Постанова

від 13.12.2024 по справі 440/8037/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 р. Справа № 440/8037/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТМ-Сервіс" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 (суддя: С.О. Удовіченко, м. Полтава) по справі № 440/8037/24

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТМ-Сервіс"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі також - позивач, Полтавське ОВФСЗОІ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТМ-Сервіс" (надалі також - відповідач, "Компанія "ВТМ-Сервіс"), в якому просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТМ-Сервіс" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції у розмірі 26374,06 грн. та пеню у розмірі 728,46 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у 2023 році не виконано обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-ХІІ), що є підставою для сплати ним адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями ст. 20 вказаного Закону, та розрахованих за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» у розмірі 25645,60 грн. У зв`язку з чим, також вважає, що позивач має сплатити пеню у розмірі 728,46 грн, розрахунок якої додано до позовної заяви.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №440/8037/24 року позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 37959255) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТМ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 38378126, вул. Пушкіна, 119А, к. 7, м. Полтава) про стягнення адміністративних санкцій задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТМ-Сервіс" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 26374,06 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наполягає на недоведеності позивачем факту вчинення господарського правопорушення, передбаченого приписами ч.1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Пояснив, що на виконання вказаної норми, після отримання від позивача відповідного листа від 11.03.2024, 12.03.2024 та 21.03.2024 підприємством було перераховано на рахунок Полтавського ОВФСЗОІ грошові кошти в сумі 25645,60 грн. відповідно до платіжної інструкції № 4998 та 9624,88 грн. відповідно до платіжної інструкції № 5007 від 21.03.2024. Однак, під час оформлення платіжної інструкції № 4998 від 12.03.2024 в графі «Призначення платежу» було допущено помилку, а саме вказано про сплату грошових коштів за нестворені робочі місця у 2022 році замість правильного - про сплату сум коштів за нестворені робочі місця у 2023 році. Посилаючись на приписи абз. 1 п. 28 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 та ч.2 ст. 45 Закону України «Про платіжні послуги», апелянт стверджує, що не має можливості виправити вказану помилку, оскільки грошові кошти вже списані з рахунку відповідача. Разом з тим, ТОВ "Компанія "ВТМ-Сервіс" листом від 22.03.2024 повідомила позивача про наведену технічну помилку та просила вважати вірним призначення платежу за платіжною інструкцією № 4998 від 12.03.2024 «оплата до фонду СЗОІ за нестворені робочі місця за 2023 рік». Вказаний лист було отримано позивачем 26.03.2024, однак будь-якої відповіді останнім надано не було. З урахуванням викладеного, вважає, що відповідачем було вжито всіх заходів для своєчасної та повної сплати нарахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій, що підтверджується належними доказами.

Просить звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що питання стягнення з ТОВ "Компанія "ВТМ-Сервіс" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році було предметом судового розгляду, в результаті якого Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.07.2024 у справі № 440/8858/23 повернув позовну заяву Полтавського ОВФСЗОІ у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що грошові кошти сплачені відповідачем відповідно до платіжної інструкції № 4998 від 12.03.2024 було враховано в рахунок погашення заборгованості, яка обліковувалася за ТОВ "Компанія "ВТМ-Сервіс" за 2022 рік у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, враховуючи інформацію, зазначену в графі «призначення платежу» вказаної платіжної інструкції, про що було повідомлено відповідача.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія "ВТМ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 38378126) зареєстровано як юридична особа 20.09.2012, номер запису 158810200000010833 (а.с. 11).

Згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю керівником територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ОСОБА_1 нараховано ТОВ "Компанія "ВТМ-Сервіс" суму адміністративного-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 9 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 634868,70 грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 70540,97 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02) 0,00 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05*06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 35270,48 грн. (а.с. 3).

Вказаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця ТОВ "Компанія "ВТМ-Сервіс" на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024, що підтверджено квитанцією від 07.03.2024.

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки до суду не надано доказів вжиття відповідачем заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу, зокрема, не надано доказів подання ТОВ "Компанія "ВТМ-Сервіс" до центру зайнятості звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". При цьому судом першої інстанції враховано, що відповідач листом від 27.08.2024 № 27/08 звернувся до Фонду СЗОІ з проханням повернути помилково перераховані кошти згідно платіжної інструкції № 4998 від 12.03.2024 про сплату 25645,60 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, /політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII).

Згідно із ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення"» затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі Порядок № 70).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

З огляду на вищенаведені норми права, колегія суддів наголошує, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду (пункт 9 Порядку № 70).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

З огляду на вищенаведені положення законодавства України колегія суддів вважає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21, який згідно з частиною 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.06.2024 Полтавським ОВФСЗОІ до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було направлено листа № 571/02.1-14 (а.с. 48), в якому, посилаючись на приписи ст. 19 Закону № 875-XII, просило здійснити перевірку, зокрема, відповідача та повідомити про результат.

Листом від 27.06.2024 № ПНС/2/9258-24 Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило, що перевірки визначені Порядком № 70 будуть здійснюватися Держпраці та її територіальними органами лише після зняття мораторію на їх проведення, встановленого Постановою № 303, або отримання відповідного рішення Мінекономіки (а.с. 47-зворот).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 2 ст. 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 07.07.2022).

В свою чергу, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання" (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання".

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до автоматизованого розрахунку наданого позивачем, середньооблікова чисельність працівників відповідача у 2023 році становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю 0 осіб, а кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону 1 особа, що на думку позивача є порушенням чинного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи надано лист за підписом директора Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості (а.с. 20) зі змісту якого встановлено, що ТОВ "Компанія «ВТМ-Сервіс" протягом 2023 року до Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості не подавало інформацію про наявність вільних робочих місць (форма 3-І ПІ «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (форма 3-ПН) із зазначенням вакансій для осіб з інвалідністю. Особи з інвалідністю для працевлаштування до ТОВ "Компанія «ВТМ-Сервіс" у 2023 році не направлялися.

Крім того, як вбачається зі змісту, зокрема, апеляційної скарги, відповідач не заперечує щодо наявності в нього обов`язку зі сплати нарахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік та стверджує, що на виконання частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ним відповідно до платіжних інструкцій №4998 від 12.03.2024 на суму 25645,60 грн. та №5007 від 21.03.2024 на суму 9624,88 грн. було в повному обсязі сплачено адміністративно-господарські санкції за 2023 рік, нараховані позивачем.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції (та не заперечувалось сторонами) в платіжній інструкції №4998 від 12.03.2024 на суму 25645,60 грн. (а.с. 36) в графі «Призначення платежу» відповідачем було зазначено «до Фонду СЗОІ за нестворені робочі місця за 2022 рік: АГС - 21440,38, пені - 4205,22 грн». Тобто грошові кошти за вказаною платіжною інструкцією були призначені для погашення заборгованості, що утворилася за відповідачем за 2022 рік, а не 2023 рік.

Як вказує позивач, грошові кошти за вказаною платіжною інструкцією №4998 від 12.03.2024, враховуючи відомості щодо їх призначення, було зараховано в рахунок погашення заборгованості за 2022 рік, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році (а.с. 46), рахувалася за ТОВ "Компанія «ВТМ-Сервіс".

З огляду на викладене, відповідачем виконано обов`язок, передбачений ч.1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за період, що охоплює 2023 рік лише частково, а саме сплачено лише 9624,88 грн. за платіжною інструкцією №5007 від 21.03.2024.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача щодо необхідності врахування платіжної інструкції № 4998 від 12.03.2024, в якості доказу сплати ним адміністративно-господарських санкцій, нарахованих позивачем за 2023 рік в повному обсязі, мотивовані допущенням в графі такої інструкції «Призначення платежу» помилки в частині року (замість 2023 вказано 2022), оскільки в матеріалах справи міститься копія листа ТОВ "Компанія «ВТМ-Сервіс" від 27.08.2024 № 27/08 (а.с. 56), в якому останнє звертається до позивача з проханням повернути помилково перераховані кошти згідно з платіжною інструкцією № 4998 від 12.03.2024 на суму 25645,60 грн.

Тобто, самим відповідачем ініційовано процедуру повернення грошових коштів за вказаною платіжною інструкцією, як таких, що були помилково перераховані, що в свою чергу підтверджує висновки суду апеляційної інстанції про неможливість врахування платіжної інструкції № 4998 від 12.03.2024, в якості доказу повної сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій, нарахованих за 2023 рік.

Посилання апелянта на адміністративну справу № 440/8858/23, за якою позовну заяву Полтавського обласного ФСЗОІ до ТОВ "Компанія «ВТМ-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, нарахованих за 2022 рік повернуто позивачу, колегія суддів вважає недоречними, оскільки вони жодним чином не спростовують наявності у відповідача обов`язку щодо виконання вимог ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, що стосуються іншого періоду, в даному випадку 2023 року.

За таких обставин та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, щодо сплати ТОВ "Компанія «ВТМ-Сервіс" адміністративно-господарських санкцій, нарахованих за нестворені робочі місця за 2023 рік в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТМ-Сервіс" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 440/8037/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова