Постанова

від 13.12.2024 по справі 520/29571/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 р. Справа № 520/29571/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/29571/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національній гвардії України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 09.08.2023, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національній гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національній гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 227 552,4 грн. (двісті двадцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 40 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску та доказів поважності таких причин.

На виконання вимог ухвали суду від представника позивача 31.10.2024 надійшла заява на про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що оскільки початок позовного періоду припадає на ту редакцію ст. 233 КЗпП, яка не містила в собі строкових обмежень на звернення до суду та позовний період не переривався, редакція ст. 233 КЗпП України до змін, внесених Законом України №2352-ІХ, підлягає поширенню на весь позовний період.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 520/29571/24 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у поданій заяві про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 29.10.2024 не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили звернутися позивачу з цим позовом протягом встановленого законом строку, не надано відповідних доказів, а тому наведені обставини суд визнав недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року у справі № 520/29571/24 про повернення позовної заяви, з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки початок позовного періоду припадає на ту редакцію ст. 233 КЗпП, яка не містила в собі строкових обмежень на звернення до суду та позовний період не переривався, редакція ст. 233 КЗпП України до змін, внесених Законом України №2352-ІХ, підлягає поширенню на весь позовний період. Посилаючись на приписи частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, за доводами позивача, трудове законодавство пов`язує обрахунок тримісячного строку звернення до суду саме з датою одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.

Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач 24.10.2024 звернувся до суду із позовом, в тому числі, про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023.

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 - у редакції норми частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі №500/7802/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 та передчасно в цій частині залишив позов без розгляду.

Також, колегія суддів зазначає про передчасність повернення позовної заяви в частині позовних вимог про нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, оскільки зазначена вимога є похідною від вимог про перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 року.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанцій приписів статі 47, частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, що призвело до безпідставних висновків про пропуск позивачем строку звернення до суду, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки частиною другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX врегульовано питання щодо строку звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові саме при звільненні.

У цій справі вимоги ОСОБА_1 стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому на спірні правовідносини щодо періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023 розповсюджуються приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову щодо позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції в цій частині на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 по справі № 520/29571/24 скасувати в частині повернення позову щодо позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національній гвардії України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 09.08.2023, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національній гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 19.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національній гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби.

Адміністративну справу № 520/29574/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття цієї частини позовних вимог до розгляду.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 по справі № 520/29574/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. В іншій частині постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло