Постанова

від 13.12.2024 по справі 520/7535/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 р. Справа № 520/7535/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК - КМК", Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/7535/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК - КМК"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК - КМК" (далі - позивач, ТОВ "ВОСТОК - КМК") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області:

№ 0128350410 від 12 березня 2024 року;

№ 0128330410 від 12 березня 2024 року;

№ 0128320410 від 12 березня 2024 року;

№ 0128290410 від 12 березня 2024 року;

№ 0128270410 від 12 березня 2024 року;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-КМК" сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 0128270410 від 12.03.2024 року на суму штрафних санкцій у розмірі 680 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-КМК" сплачену суму судового збору у розмірі 148, 03 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-КМК" задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що віднесення села Борівське Куп`янського району Харківської області з 24.02.2022 по 08.09.2022 до території активних бойових дій, є загальновідомою обставиною. Як убачається з листа ТОВ «ЧКС» від 15 серпня 2024 №15-08/08-24-01 у зв`язку з воєнними діями у країні, оптична мережа ТОВ «ЧКС» зазнала значних пошкоджень, в тому числі магістральні лінії між населеними пунктами. Через бойові дії на території Куп`янської і Чугуївської громади, не було можливості здійснювати ремонтні роботи, у зв`язку з цим цим, надання послуг з доступу до мережі інтернет за адресою :село Борівське, вул. 40 років Перемоги, буд. 6 було не можливим у період з 24.02.2022 по 07.02.2023. Згідно з листа ПАТ «КИЇВСТВР» від 16 серпня 2024 № 10358957/03/03/02 роботи з відновлення мобільного зв`язку та інтернету на території Шевченківської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, після її деокупації в 2022, здійснювались з середини вересня 2022 до вересня 2023. Зазначив, що згідно з положенням пункту 3 розділу 2 Порядку № 225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 заяву про відсутність такої можливості, проте, як вже було зазначено вище село Борівське Куп`янського району Харківської області, де провадить свою господарську діяльність позивач, було деокуповано лише 08 вересня 2022. Вказав, що позивач не допустив необ`єктивного зволікання та виконав свій податковий обов`язок щодо сплати податкових зобов`язань.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ВОСТОК-КМК" відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позовна заява не містить в собі конкретизації обґрунтувань протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, а лише містить зазначення про відсутність у позивача можливості своєчасної подачі податкової звітності з огляду на перебування місцевості розташування позивача на території на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій, проте позивачем не надано доказів звернення до контролюючого органу з заявою щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, таке рішення щодо позивача у контролюючого органу відсутнє.

Позивач та відповідач не скористались правом надання відзивів на апеляційні скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-КМК", код ЄДРПОУ 34172441, зареєстроване як суб`єкт господарювання.

Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку щодо несвоєчасного подання податкової декларації з рентної плати (квартальна) за І-ІІІ квартали 2022 року, порушення термінів сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку з юридичних осіб товариством з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК - КМК", за результатами якої був складений акт № 5382/20-40-04-10-04/34172441 від 15 лютого 2024 року.

Відповідно до висновків акту № 5382/20-40-04-10-04/34172441 від 15 лютого 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК - КМК" в порушення:

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.257.3 ст. 257 Податкового кодексу України несвоєчасно подані податкові декларації з рентної плати (квартальна) за І ІІІ квартали 2022 року;

- пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пп. «б» 266.10.1 п. 266.10, п. 287.4 ст. 287, п.250.2 ст. 250 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно розрахунку у частині об`єктів нежитлової нерухомості (додаток 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) за 2022 рік від 17.02.2022 року №9034017264; з плати за землю згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік від 08.02.2022 року №9020624471, від 08.02.2022 року №9020630072.

В подальшому на підставі висновків акту перевірки 12 березня 2024 року відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0128350410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 5% у сумі 19,07 грн за затримку на 27 календарних днів сплати земельного податку з юридичних осіб;

- № 0128330410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% у сумі 4689,75 грн за затримку на 151, 158, 57 днів сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки;

- № 0128320410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% у сумі 7412,08 грн за затримку на 148, 148, 148, 148, 148 119, 88, 57 днів сплати податку з орендної плати юридичних осіб;

- № 0128290410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% у сумі 463,25 грн за затримку на 27 календарних днів податку з орендної плати юридичних осіб;

- №0128270410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн за несвоєчасне подання податкової звітності;

- №0128370410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% у сумі 305,19 грн за порушення строку зарахування земельного податку з юридичних осіб.

Притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу здійснено контролюючим органом згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 12.03.2024 року № 0128350410, № 0128330410, № 0128320410, № 0128290410 та №0128370410 на підставі п. 124.1 ст. 124 розділу ІІ Податкового кодексу України, а згідно із податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2024 року №0128270410 - на підставі п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган застосував до позивача штрафні санкції в межах встановлених розмірів за податкові повідомлення-рішення від 12.03.2024 року № 0128350410, 0128330410, 0128320410, 0128290410 та 0128370410, тому вони є такими, що винесені контролюючим органом правомірно, а відтак скасуванню не підлягають. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 року №0128270410 суд першої інстанції виходив з того, що приписами п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України визначено можливість застосування штрафу у розмірі 1020 грн за вчинення тих самих дій, передбачених абз.1 п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, які вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення та дійшов висновку, що під час розгляду справи не встановлено повторності вчиненого правопорушення, тому у спірному випадку контролюючим органом до позивача мало бути застосовано штраф у розмірі 340 грн, як передбачено положеннями п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами пп.пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) па користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Приписами п.49.2 ст.49 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із визначенням, наведеним у пункті 137.4 статті 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положеннями ст. 111 Податкового кодексу України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Законом України від 16.01.2020 за № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (пункт 124.2 статті 124 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Тобто, накладення штрафу за пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

З аналізу вказаних вище норм слід дійти висновку про те, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Положеннями п.п.124.2 та 124.3 ст.124 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 та 123.2 цієї статті, але вчинені умисно.

Під час розгляду справи встановлено, що податкові (грошові) зобов`язання сплачено позивачем лише 27.12.2022 року, тобто з порушенням граничного строку сплати податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, встановленого п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України та пп. 69.1 п.69 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий кодекс України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пункті 112.1 та пункті 112.2 статті 112 ПК України, відповідно до яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст.112 Податкового кодексу України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст.16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

Натомість, умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.

При цьому, слід зазначити, що положеннями пункту 109.3 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2 та 124.3 статті 124, підпунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

З аналізу викладеного, обставиною, з якою законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України, є обов`язковість доведення контролюючим органом вини платника податків, зокрема, можливості платника податків вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, з одночасним умисним не вчиненням певних дій щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що останній містить лише посилання на податкові декларації, відомості щодо дати сплати зобов`язань по ній та граничний строк сплати такого зобов`язання, та не містить обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та наявності підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України. Доказів на підтвердження умисності несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань відповідачем не надано.

При цьому обставини несвоєчасної сплати грошового зобов`язання не свідчать про умисне недотримання позивачем правил та норм Податкового кодексу України та невжиття відповідних заходів в цій частині.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

З огляду на те, що камеральна перевірка за підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини, тому у податкового органу відсутня можливість встановлення в межах проведення камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків.

Своєю чергою, акт перевірки містить в собі зазначення про відсутність умисних підстав, які доводять вчинення порушення платником податків.

Положеннями п.112.7 ст. 112 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість дотриматися правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів для цього, платник податків, не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2118-IX від 03 березня 2022 року, який набрав чинності 07 березня 2022 року, підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 69:

"69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

69.1. У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.

69.3. Платники податків, які у зв`язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених цим пунктом термінів виконання податкових обов`язків, звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за невиконання податкових обов`язків, за умови виконання таких обов`язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов`язків".

Указом Президента України від 14 березня 2022 року за № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року за № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року, № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року за № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року, № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України № 2142-IX від 24 березня 2022 року у редакції Закону № 2260-IX від 12 травня 2022 року, що набрав чинності з 27 травня 2022 року, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме:

"69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

69.1. У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року".

Водночас, позивачем не надано доказів звернення до контролюючого органу у встановленому законом порядку щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.12.2023 у справі № 420/4099/22 у разі відсутності кваліфікуючої ознаки у вигляді умислу, діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність має наступати на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків (з урахуванням затримки більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання). За висновками суду касаційної інстанції суди, дотримуючись принципів процесуального закону, мають надавати оцінку спірним правовідносинам щодо правомірності застосованого до позивача штрафу в частині правопорушення, яке не пов`язано із наявністю вини у поєднанні з умислом.

Як свідчать матеріали справи, факт допущення вказаного порушення позивачем не заперечується, проте позивачем вказано на відсутність умислу в його діях, оскільки з початком повномасштабної збройної агресії проти України він не мав можливості своєчасно та в повній мірі сплатити узгоджені суми грошових зобов`язань.

Під час розгляду справи встановлено, що граничний термін сплати податкового (грошового) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 29.07.2022 року, 01.08.2022 року 31.10.2022 року, із земельного податку з юридичних осіб 01.08.2022 року, 30.08.2022 року, 01.10.2022 року, 31.10.2022 року та 01.12.2022 року, з орендної плати з юридичних осіб 01.08.2022 року, 30.08.2022 року, 30.09.2022 року, 31.10.2022 року, 30.11.2022 року, контролюючим органом визначено у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме, з урахуванням підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Контролюючий орган шляхом винесення спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 5% та 10%, тобто у межах встановлених розмірів, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 12.03.2024 року №№ 0128350410, 0128330410, 0128320410, 0128290410 є такими, що винесені контролюючим органом правомірно, а відтак скасуванню не підлягають.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2024 року №0128270410 порушення податкового законодавства встановлено контролюючим органом стосовно податкових декларацій з рентної плати за періоди: І квартал 2022 року граничний термін подання 20.07.2022 року, ІІ квартал 2022 року граничний термін подання 09.08.2022 року та ІІІ квартал 2022 року граничний термін подання 09.11.2022 року, які позивачем були фактично подані 14.02.2023 року.

В той же час спірним у цій справі податковим повідомленням-рішенням до позивача було застосовано штрафні санкції у сумі 1020 грн.

Положеннями п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Приписами п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України визначено можливість застосування штрафу у розмірі 1020 грн за вчинення тих самих дій, передбачених абз.1 п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, які вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення.

Відтак, необхідним є з`ясування питання повторності дій платника податків, що підпадають під визначення податкового порушення, та застосування до такого платника податків протягом року штрафу за таке порушення.

З акту перевірки від 15.02.2024 року №5382/20-40-04-10-04/34172441 не вбачається встановлення контролюючим органом повторності дій позивача та притягнення за такі до відповідальності протягом року, акт перевірки не містить відомостей в графі щодо наявності в базах даних інформації про застосування штрафу.

Проте, під час розгляду справи не встановлено доказів, що спростовують допущення позивачем податкового правопорушення в цій частині, позовна заява не містить в собі конкретизації обґрунтувань протиправності вказаного податкового повідомлення-рішення, а лише містить в собі зазначення про відсутність у позивача можливості своєчасної подачі вказаної податкової звітності з огляду на перебування місцевості розташування позивача на території на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій російською федерацією згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, позивачем не надано доказів звернення до контролюючого органу із відповідною заявою щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності.

Однак, контролюючим органом застосовано до позивача штраф у розмірі, який вимагає встановлення повторності вчиненого правопорушення, що встановлено контролюючим органом не було.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у спірному випадку контролюючим органом до позивача мало бути застосовано штраф у розмірі 340 грн, як передбачено положеннями п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 року № 0128270410 у сумі 680 грн (1020 грн 340 грн).

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.

Щодо доводів позивача про відсутність можливості виконання ним податкового обов`язку, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до контролюючого органу із відповідною заявою щодо неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів та подання звітності, рішення контролюючого органу щодо позивача, яке б свідчило про відсутність можливості підприємством своєчасно виконувати свої податкові обов`язки позивачем не надано.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК - КМК", Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 по справі № 520/7535/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло