Постанова

від 04.12.2024 по справі 480/1829/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. Справа № 480/1829/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2024, суддя М.М. Шаповал, повний текст складено 06.09.24, по справі № 480/1829/24

за позовом ОСОБА_1

до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 04/1-К від 10.01.2024 "Про оголошення догани ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 14-К від 05.01.2024 "Про оголошення догани ОСОБА_1 ";

- визнати притиправним та скасувати розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 15-К від 05.02.2024 "Про звільнення з посади ОСОБА_1 " та поновити її на посаді спеціаліста відділу "Центр надання адміністративних послуг" Синівської сільської ради;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2024 року по день винесення рішення про поновлення на роботі з розрахунку, що середньоденна заробітна плата складає 374 грн.41 коп.;

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що оскаржуване розпорядження не містить підстав для звільнення позивача, відсутні посилання на конкретні допущені позивачем порушення, відтак недотримання цієї вимоги є підставою для поновлення працівника.

Вказує, що спірним розпорядженням порушено норми трудового законодавства, зокрема п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, згідно з яким трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником обов`язків без поважних причин.

Наголошує, що не була ознайомлена з наказом, виданим головою Синівської сільської ради, № 138-ОД про призначення позивачки відповідальною особою за зберігання архівних документів та ведення трудового архіву Синівської сільської ради, у зв`язку з чим неправомірним є накладення адміністративних стягнень на позивача.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, вважала рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважали рішення суду першої інстанції законним та зазначали про відсутність підстав для його скасування.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 06.12.2019 на підставі розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 97-К ОСОБА_1 була призначена на посаду спеціаліста відділу "ЦНАП" Синівської сільської ради з присвоєнням 15 рангу в межах сьомої категорії посад осіб місцевого самоврядування.

Розпорядженнями сільського голови Синівської сільської ради № 04/1-К від 10.01.2024 та № 14-К від 05.01.2024 оголошено догани ОСОБА_1

05.02.2024 розпорядженням сільського голови Синівської сільської ради № 15-К позивачка звільнена із займаної посади згідно п.3 ст. 40 КЗпП України. З даним розпорядженням ознайомлена 06.02.2024.

Вважаючи, розпорядження голови Синівської сільської ради № 04/І-К від 10.01.2024 та № 14-К від 05.02.2024 про оголошення доган, а також розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 15-К від 05.02.2024 про звільнення протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутні фактичних та правових підстав для визнання оскаржуваних розпоряджень протиправними та їх скасування.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

На підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що за порушення трудової дисципліни, в тому числі за неналежне виконання посадових обов`язків, посадова особа органу місцевого самоврядування може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням одного з видів стягнення. При цьому, факт протиправної винної дії або бездіяльності такої посадової особи, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених законодавством, повинен бути підтверджений достатніми матеріалами.

У свою чергу адміністративний суд, не втручаючись у дискреційні повноваження керівника щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у відповідності із вимогами частини другої статті 2 КАС України, має перевірити, чи прийнято таке рішення із дотриманням визначених цією нормою критеріїв, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 8 Закону № 2493-ІІІ, основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування та сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі.

Згідно п.п.7, 20 ч.4 ст.42 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Із матеріалів справи встановлено, що 06.12.2019 на підставі розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 97-К ОСОБА_1 була призначена на посаду спеціаліста відділу "ЦНАП" Синівської сільської ради з присвоєнням 15 рангу в межах сьомої категорії посад осіб місцевого самоврядування.

Згідно п.п. 2.16 п. 2 копії посадової інструкції спеціаліста відділу "Центр надання адміністративних послуг ради", затвердженої головою Синівської сільської ради Олега Тихоненка 01.12.2020, одним із завдань та обов`язків ОСОБА_1 є організація роботи з укомплектування, зберігання та використання архівних документів.

Розпорядженням голови Синівської сільської ради № 138-ОД від 27.11.2023 ОСОБА_1 призначено відповідальною особою за зберігання архівних документів та ведення трудового архіву Синівської сільської ради.

Розпорядженням голови Синівської сільської ради № 04/І-К від 10.01.2024 позивачу оголошено догану.

Зі змісту зазначеного розпорядження, вбачається, що підставою його прийняття є доповідна записка начальника відділу ЦНАП Синівської сільської ради Лепської В.М. від 09.01.2024, наданої на ім`я Сільського голови Синівської сільської ради Олега Тихоненка, згідно якої ОСОБА_2 відмовилася виконувати посадові обов`язки пов`язані з видачею архівних довідок за запитами громадян, у зв`язку з чим адміністративна послуга не може бути надана вчасно в терміни визначені законодавством (а.с. 32).

Відповідно до наданих начальником відділу ЦНАП Синівської сільської ради Лепською В.М. пояснень 09.01.2024 до відділу ЦНАП звернулася ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах своєї матері ОСОБА_4 , щодо отримання архівної довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, однак ОСОБА_1 відмовилася надавати такі послуги, оскільки останні не входять до її посадових обов`язків (а.с. 33).

Згідно акта про відмову надати письмові пояснення на доповідну начальна відділу ЦНАП Синівської сільської ради від 10.01.2024, засвідченого спеціалістом І категорії відділу організаційно-кадрової роботи Синівської сільської ради Плиска І.О., спеціалістом І категорії юрисконсульта відділу організаційно-кадрової роботи Синівської сільської ради Ващенка В.М., начальником відділу ЦНАП Синівської сільської ради Лепською В.М. ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення стосовно доповідної, однак надати письмове пояснення спеціаліст відділу ЦНАП Синівської сільської ради ОСОБА_1 відмовилася (а.с. 34).

Таким чином, ОСОБА_1 10.01.2024 без поважних причин відмовилася видати авхівну довідку за запитом ОСОБА_3 , чим порушила свій посадовий обов`язок щодо видачі архівних довідок.

Разом з тим, у ході судового розгляду не встановлено наявність підстав для висновку про невідповідність застосованого відповідачем стягнення у вигляді догани обставинам вчиненого позивачем порушення трудової дисципліни.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті розпорядження № 04/1-К від 10.01.2024 про оголошення догани ОСОБА_1 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірного розпорядження.

Крім того, розпорядженням голови Синівської сільської ради № 14-К від 05.02.2024 позивачу оголошено догану.

Зі змісту зазначеного розпорядження, вбачається, що підставою його прийняття є доповідна записка начальника відділу ЦНАП Синівської сільської ради Лепської В.М. від 05.02.2024, наданої на ім`я Сільського голови Синівської сільської ради Олега Тихоненка.

Згідно доповідної записки Лепської В.М. 25 січня 2024 року надійшла заява на видачу архівної довідки від жительки с. Колядинець ОСОБА_6 . Спеціаліст відділу ЦНАП ОСОБА_1 відмовилася виконувати посадові обов`язки пов`язані з видачею архівних довідок, хоча раніше вона ці обов`язки виконувала на постійній основі протягом всього часу дії посадової інструкції. В зв`язку з цим адміністративна послуга не може бути надана вчасно в терміни визначені законодавством (а.с. 36).

Відповідно до наданих начальником відділу ЦНАП Синівської сільської ради Лепською В.М. пояснень 25.01.2024 адміністратор віддаленого робочого місця відділу ЦНАП с. Колядинець ОСОБА_7 повідомила, що спеціаліст відділу ЦНАП ОСОБА_1 відмовляється надавати архівну довідку ОСОБА_6 , мотивуючи це своїм небажанням видавати подібні довідки (а.с. 37).

Згідно пояснень на доповідну начальна відділу ЦНАП Синівської сільської ради Лепської В.М. від 05.02.2024, ОСОБА_1 заперечувала свій обов`язок щодо видачі архівних довідок, зазначала, що архів не створений, вона не була попереджена за два місяці про покладення на неї таких посадових обов`язків та не давала згоду на їх виконання.

Проте, колегія суддів зазначає, що надані пояснення спростовуються розпорядженням сільського голови Синівської сільської ради № 138-ОД від 27.11.2023, яким ОСОБА_1 призначено відповідальною особою за зберігання архівних документів та ведення трудового архіву Синівської сільської ради.

Доводи позивача щодо неознайомлення із зазначеним розпорядженням спростовуються наявними в матеріалах справи архівними довідками, виданими та підписаними позивачем, як відповідальним за ведення архіву спеціалістом відділу ЦНАП.

А отже, ОСОБА_1 була обізнана з функціональними обов`язками щодо видачі архівник довідок, частково виконувала зазначені обов`язки, проте 25.01.2024 відмовилася без поважних причин видати архівну довідку за зверненням ОСОБА_6 , що обґрунтовано було розцінено відповідачем як порушення трудової дисципліни.

Таким чином, позивачем допущено порушення трудової дисципліни, що виразилося в неналежному виконанні посадових обов`язків.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності фактичних та правових підстав для визнання розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 14-К від 05.01.2024 "Про оголошення догани ОСОБА_1 " протиправними та їх скасування.

Щодо визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 15-К від 05.02.2024 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади колегія суддів зазначає таке.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Водночас систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20).

Таким чином для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Судовим розглядом встановлено, що розпорядженням сільського голови Синівської сільської ради № 14-К від 05.02.2024 року ОСОБА_8 оголошено догану на підставі доповідної записки начальника відділу ЦНАП Синівської сільської ради Лепської В.М. від 05.02.2024 про відмову позивача виконувати посадові обов`язки, пов`язані з видачею архівних довідок.

Розпорядженням сільського голови Синівської сільської ради № 15-К від 05.02.2024 року ОСОБА_8 була звільнена із займаної посади згідно п.3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 19).

Зі змісту зазначеного розпорядження, вбачається, що підставою його прийняття визначені розпорядження сільського голови Синівської сільської ради №04/01-К від 10.01.2014 року та № 14-К від 05.02.2024 року, якими ОСОБА_8 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, при цьому будь-яких фактів щодо невиконання позивачкою без поважних причин трудових обов`язків, які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок після застосування до неї останнього дисциплінарного стягнення відповідачем не встановлено.

За таких обставин, оскаржуване розпорядження відповідача про звільнення за ОСОБА_8 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1,2 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Синівської сільської ради № 11 від 21.02.2024 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 374,41 грн (а.с. 31).

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 06.02.2024 по 04.12.2024 становить 81 247,64 грн (217 робочих днів х 374,41 грн).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Синівської сільської ради Роменського району Сумської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2024 по 04.12.2024 в розмірі 81 247,64 грн з відрахуванням обов`язкових платежів.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатом Козін Т.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № 7 від 12.02.2024.

Відповідно до Акту прийняття наданих послуг від 04.03.2024 адвокатом позивачу надані наступні послуги: правнича допомога по Договору про надання правничої допомоги № 7 від 12.02.2024, яка полягала у складенні процесуальних документів, а саме складенні адміністративного позову до Синівської сільської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень про винесення доган та про звільнення з посади загальною вартістю 8000 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд має враховувати реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, аналізуючи зміст наданих позивачу в суді першої інстанції послуг, враховуючи акт прийняття наданих послуг від 04.03.2024, колегія суддів доходить висновків, що правнича допомога, надана позивачу, полягала у складенні адміністративного позову.

При цьому, виконана робота щодо підготовки позову фактично полягала у складанні позовної заяви, зміст якої зводиться викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини та посилань на судову практику, а отже, враховуючи викладене, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, а також враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що вказана позивачем у акті приймання-передачі послуг від 04.03.2024 вартість послуг, які полягали у складанні позовної заяви, у розмірі 8000,00 грн. є завищеною.

Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви та участь у судових засіданнях, критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що беручи до уваги суть спірних правовідносин, та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу враховуючи, що справа є незначної складності, співмірними є витрати на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, у розмірі 1000,00 грн.

Також, при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3669,94 грн., що підтверджується квитанцією від 04.03.2024. Крім того, при зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5450,40 грн., що підтверджується квитанцією від 02.10.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Однак, колегія суддів зазначає, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відтак сплачений позичвачем судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку ст. 139 КАС України.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відтак, витрати на сплату судового збору не підлягають відшкодуванню на користь позивача в порядку ст. 139 КАС України, проте позивач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про повернення сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 15-К від 05.02.2024 "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі № 480/1829/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 15-К від 05.02.2024 "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Синівської сільської ради № 15-К від 05.02.2024 "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу "Центр надання адміністративних послуг" Синівської сільської ради з 06.02.2024.

Стягнути з Синівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.02.2024 по 04.12.2024 у розмірі 81247 (вісімдесят одна тисяча двісті сорок сім) грн. 64 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Синівської сільської ради (ЄДРПОУ 04388455) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі № 480/1829/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 13.12.24.