Рішення

від 27.11.2024 по справі 173/1271/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1271/24

Провадження №2-о/173/64/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: заявника - ОСОБА_1

Представника заявника - адвоката Бакуліної М.С

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника, ОСОБА_2 заінтересована особа: Верхівцевська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2024 року до суду звернувся заявник, ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа: Верхівцевська міська рада.

12.06.2024 року справа передана до розгляду іншому складові суду.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження з викликом учасників розгляду справи на 15.10.2024 року.

15.10.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 27.11.2024року для виклику свідків. Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до 43, 44, 49 ЦПК України.

27.11.2024 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених вимог заявник просить встановити факт його проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 з 1998 року (понад п`ять років) по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на наступне: ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Верхівцеве в сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згодом його батьки розірвали шлюб, ОСОБА_1 залишився жити з матір`ю, яка 31.01.1998 року вийшла заміж за ОСОБА_3 , залишивши собі прізвище ОСОБА_6 . З вказаного часу ОСОБА_1 , його мати - ОСОБА_7 та її чоловік - ОСОБА_3 , стали проживати однією сім`єю у будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 ростив і виховував ОСОБА_1 , як сина. В свою чергу ОСОБА_1 сприймав та відносився до ОСОБА_3 , як до батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , про що виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . Після її смерті ОСОБА_1 залишився проживати з вітчимом - ОСОБА_3 , з яким продовжували разом вести спільне господарство, займалися благоустроєм житла, спільно придбали предмети домашнього побуту, продукти харчування, також вони разом купували побутові речі для домашнього господарства для спільного користування, разом несли витрати на утримання житла, його ремонт, надавали одне одному взаємну допомогу, спільно використовували нерухоме майно, мали спільний сімейний бюджет, який розподіляли між собою для підтримання належного рівня життя, всі свята за можливості проводили в колі рідних та спільних друзів.

З початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_3 було призвано до лав Збройних Сил України для захисту Батьківщини. Проте «02.03.2024 р. старший сержант ОСОБА_3 , вітчим ОСОБА_1 , мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за України, її свободу і незалежність, зник безвісти, поблизу н.п. Орлівка Покровського району Донецької області при виконанні бойового завдання», про що ОСОБА_1 отримано Сповіщення сім`ї №232 від 07.03.2024 р. (вих.№1/Вх/891 від 07.03.2024 р.).

ОСОБА_1 фактично постійно проживав разом з ОСОБА_3 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 з 1998 року і до дати його призову до лав ЗСУ 06.03.2022 р., що фактично більше ніж 5 років, проте не має родинних зв`язків із ОСОБА_3 , що перешкоджає реалізації його прав.

У нього наразі є нагальна необхідність звернутись з заявою до суду про встановлення факту проживання однією сім`єю з вітчимом, оскільки факт спільного проживання із ОСОБА_3 , безпосередньо породжує юридичні наслідки для нього як заявника, а саме:

-реалізацію права на вчинення юридично значимих дій щодо розшуку зниклого безвісти вітчима - ОСОБА_3 , в тому числі, але не виключно: направлення запитів, подання заяв, отримання інформації від державних органів, органів місцевого самоврядування, органів системи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України;

- реалізацію права на подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання виплат, зокрема передбачених постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р.

Окрім того, у найгіршому випадку, якщо згодом з`ясується, що вітчим ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , загинув захищаючи Україну, у ОСОБА_1 виникне право на спадщину.

Зазначені вище обставини і стали підставою звернення до суду.

В судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав за підставами, викладеними в заяві.

Заінтересована особа, представник Верхівцевської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно поданої заяви проти задоволення заявлених вимог не заперечує.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову (заяви) є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом (заяви), права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених чи невизнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків, з`ясувавши зміст заявленої вимоги, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як передбачено п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 з наступними змінами.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений документ який посвідчує факт, що має юридичне значення.

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право

Судом встановлено, що заявник, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Верхівцеве в сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Згодом його батьки розірвали шлюб,та він, ОСОБА_1 залишився жити з матір`ю, яка 31.01.1998 року вийшла заміж за ОСОБА_3 , залишивши собі прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження. З вказаного часу ОСОБА_1 , його мати - ОСОБА_7 та її чоловік - ОСОБА_3 , стали проживати однією сім`єю у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується даними про реєстрацію місця проживання.

За доводами позивача, ОСОБА_3 ростив і виховував ОСОБА_1 , як сина. В свою чергу ОСОБА_1 сприймав та відносився до ОСОБА_3 , як до батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , про що виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 залишився проживати з вітчимом - ОСОБА_3 , з яким продовжували разом вести спільне господарство, займалися благоустроєм житла, спільно придбавали предмети домашнього побуту, продукти харчування, також вони разом придбавали побутові речі для домашнього господарства для спільного користування, разом несли витрати на утримання житла, його ремонт, надавали одне одному взаємну допомогу, спільно використовували нерухоме майно, мали спільний сімейний бюджет, який розподіляли між собою для підтримання належного рівня життя, всі свята за можливості проводили в колі рідних та спільних друзів.

З початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_3 було призвано до лав Збройних Сил України для захисту Батьківщини. Проте « ІНФОРМАЦІЯ_3 старший сержант ОСОБА_3 , вітчим ОСОБА_1 , мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за України, її свободу і незалежність, зник безвісти, поблизу н.п. Орлівка Покровського району Донецької області при виконанні бойового завдання», про що ОСОБА_1 отримано Сповіщення сім`ї №232 від 07.03.2024 р. (вих.№1/Вх/891 від 07.03.2024 р.).

Факт спільного проживання заявника ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 .

Так свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідстві з сім`єю заявника з 1983 року. Добре знайома із мамою заявника, ОСОБА_10 . Їй відомо, що батьки заявника одружились. Потім у них народився син, заявник ОСОБА_11 . Через деякий час батько заявника покинув його матір та деякий час мати заявника проживала з дитиною одна. Потім ОСОБА_12 вийшла заміж за гр. ОСОБА_13 . Вони весь час проживали однією сім`єю. В той час заявник був ще дитиною і ОСОБА_3 , ставився до нього як до сина. Разом вони проживали до смерті матері заявника. Після смерті, ОСОБА_14 заявник і ОСОБА_3 продовжили проживати разом, потім почалась війна і ОСОБА_3 , призвали до Армії, але до того часу вони проживали разом.

Свідок, ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в 1998 році він приїхав жити до м.Верхівцеве і жив по сусідству з батьками заявника. У нього було дві доньки. У сусідів син, заявник ОСОБА_11 . Спочатку діти познайомились та стали дружити. Потім подружились і вони. Чи була мати заявника одруженою із ОСОБА_3 йому невідомо,так як він ці обставини не виясняв. Але весь час він сприймав цих людей як сім`ю , батька , матір та сина. ОСОБА_3 , багато часу приділяв заявникові, разом вони ходили на рибалку, збирали гриби. Вони разом з сусідами святкували знаменні дні. До початку війни заявник і ОСОБА_3 жили разом. Потім ОСОБА_3 , призвали до лав ЗСУ та на даний час він є зниклим безвісти. Але він підтверджує факт їх спільного проживання як родини.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 3 СК України - Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Крім показань свідків факт спільного проживання заявника і ОСОБА_3 ,. підтверджується наданими суду доказами. Так згідно витягу з реєстру територіальної громади, судом встановлено, що заявник , ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту, складеного секретарем Верхівцевської міської ради. № 62 від 19.03.2024 року встановлено, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до призову до лав ЗСУ. ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , підтримували родинні стосунки та ідентифікували себе один до одного як батько і син.

Крім того сповіщення про те, що ОСОБА_3 , зник без вісти 02.03.2024 року поблизу н.п. Орлівка Покровського району Донецької області при виконанні бойового завдання, адресоване та надійшло саме заявникові, що також підтверджує факт сімейних відносин між ними.

Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності з обраним заявником способом захисту прав, та враховуючи, що з 1998 року заявник і ОСОБА_3 ,, проживали та були зареєстрованими за однією адресою: АДРЕСА_1 , проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню .

Встановлення факту спільного проживання потрібно заявникові для здійснення пошукових заходів щодо безвісти зниклого ОСОБА_3 , який інших членів сім`ї та близьких родичів не має та для врегулювання майнових відносин, тобто має наслідком виникнення особистих немайнових та майнових правовідносин. В іншому порядку встановити даний факт заявник не має можливості.

Відповідно до п. 7 ст. 294 ЦПК України понесені заявником судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484.48 грн., заявникові не відшкодовуються та покладаються на заявника.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293-294, 315-316 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Вимоги за заявою ОСОБА_1 , представник заявника, ОСОБА_2 заінтересована особа: Верхівцевська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , з 1998 року (понад п`ять років) .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на заявника, ОСОБА_1 , 1993 року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.12.2024 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 16.12.2024 року

Дата набрання законної сили: 07.01.2025 року