Рішення

від 11.12.2024 по справі 398/5830/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/5830/23

Провадження №: 2-а/398/48/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" грудня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Дубровської Н.М.

при секретарі - Тараненко А.Р.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бєлова Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради про скасування постанови № 365 від 01 листопада 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ухиляння від підписання охоронюваного договору на пам`ятку культурної спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради про скасування постанови № 365 від 01 листопада 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ухиляння від підписання охоронюваного договору на пам`ятку культурної спадщини.

В обґрунтування позову вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу № 8 НСМ 737009 від 06 липня 2023 року він є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Під час укладення даного договору його повідомили, що у разі встановлення що нежитлове відноситься до пам`ятки культурної спадщини він має укласти охоронний договір на таку пам`ятку, на що була надана його згода. Однак в подальшому ним встановлено, що дана нежитлова будівля не є пам`яткою культурної спадщини. 29 вересня 2023 р. до нежитлової будівлі по вул. Святомиколаївська, 11 під`їхали представники міської ради та намагалися зобов`язати його підписати охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини. Надали йому охоронний договір у якому в додатках має бути акт технічного стану від певної дати та певного номеру, опис культурних цінностей та предметів, плани приміщень пам`ятки, плани інженерних комунікацій і зовнішніх мереж, генеральний план земельної ділянки, що є територією пам`ятки, паспорт пам`ятки. При цьому він попросив представників органу місцевого самоврядування надати усі додатки які мають бути надані для підписання охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, на що отримав відмову. Саме через це, він не підписав даний договір, оскільки відсутні безпосередньо як самі документи на підтвердження відношення будівлі до пам`ятки культурної спадщини так і необхідні додатки для його підписання.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради № 365 від 01.11.2023р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 92 КУпАП, а саме за ухилення від підписання охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини по вул. Святомиколаївська,11м. Олександрія та зазначено що він проводить ремонт покрівлі приміщення даної пам`ятки без письмового погодження і дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, а також до нього застосовано стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн.

Вважає, що притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 92 КУпАП є незаконним, необґрунтованим, недоведеним, вина у скоєні правопорушення відсутня.

Суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Я.М. 20 листопада 2023 року винесена ухвала про передачу адміністративного позову нам розгляд до Кропивницького адміністративного суду (а.с.22-24)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до п. 1 частини 4 ст. 169 КАС України. (а.с. 38)

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2024 року, апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 80-81).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, адміністративну справу № 398/5830/23 передано на розгляд Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у відповідності до предметної юрисдикції спору (а.с.85-86).

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 13 червня 2024 року адміністративний позов прийнято до провадження судді Дубровської Н.М. (а.с.97).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обґрунтування наведені у ньому та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлення, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради № 365 від 01.11.2023р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 92 КУпАП, а саме за ухилення від підписання охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини по АДРЕСА_1 та зазначено що він проводить ремонт покрівлі приміщення даної пам`ятки без письмового погодження і дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини та до нього застосовано стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн. (а.с.4).

Відповідно до договору купівлі-продажу № 8 НСМ 737009 від 06 липня 2023 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (а.с. 25). З тексту договору вбачається, що за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону №SРЕ0001-UА-20230526-70490 від 15.06.2023, затвердженого наказом Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради від 21.06.2023 №81, продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт малої приватизації-окреме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт приватизації є пам`яткою архітектури місцевого значення «Житлова будівля», початок ХX ст., охоронний номер 222/1-Кв. Вказаний договір купівлі - продажу підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Стенюхіної І.В. (а.с.15-16).

Не погоджуючись з постановою про накладання адміністративного стягнення позивач вказує на те що ставить під сумнів те, що придбана ним будівля є пам`яткою архітектури місцевого значення з огляду на те, що споруда не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, відповідно, на неї не поширюється статус пам`ятки, що підтверджується відповіддю з Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.02.2024 року. Згідно відповіді Міністерства культу та інформаційної політики України від 16.02.2022 року наданої на запит позивача вбачається, що нежитлове приміщення, за результатами перевірки електронної бази документообігу МКІП, розпорядження про занесення будинку до Переліку об`єктів культурної спадщини в установленому Законом порядку до МКІП не надходило, рішення про занесення зазначеного будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не приймалося (а.с.7)

Суд приймає до уваги, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради при прийнятті постанови № 365 від 01 листопада 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ухиляння від підписання охоронюваного договору на пам`ятку культурної спадщини керувалася відомостями з Витягу містобудівної документації Управління Житлово - комунального господарства, архітектури та містобудування № 55-3570ВИХ-24 від 05.06.2024, де міститься інформація що історична малоповерхова кін. ХІХ- поч. ХХ ст. на Святомиколаївській вулиці лише частково збережена на відтинку від вулиці Перспективної до вулиці Бульварної, низка з цих об`єктів - будинки № № 7, 11, 13,15, 18, 18а перебувають на державному обліку як пам`ятки архітектури місцевого значення або щойно виявлені об`єкти культурної спадщини. Крім того, при притягненні позивача до відповідальності, було встановлено, що на веб- порталі «Ргоzогго.Продажі» відбувся електронний аукціон №SРЕ001-UА20230526-70490, де лотом була нежитлова будівля (літ.А, АІ) загальною площею 191,6 кв.м - пам`ятка архітектури місцевого значення «Житлова будівля», початок XX ст., охоронний номер 222/1-Кв за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0228 га. (кадастровий номер 3510300000:10:289:0008), а переможцем аукціону став ОСОБА_1 .

Із публічних документів, які долучено до аукціону та які перебувають у вільному доступі, вбачається, що нежитлова будівля по АДРЕСА_1, взята на державний облік рішенням Кіровоградського обласного виконавчого комітету від 04.11.1991 року №279, як пам`ятка архітектури місцевого значення з найменуванням «Житловий будинок», охоронний № 222/1-Кв по АДРЕСА_2 (відповідно до акту інвентаризації від 25 листопада 2005 року за розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 25 серпня 2005 року № 324-р «Про заходи щодо забезпечення збереження, обліку та використання культурної спадщини» пам`ятка архітектури «Житловий будинок» з охоронним № 222/1-Кв знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, нині АДРЕСА_1).

До того ж, адміністративною комісією було досліджено розпорядження, які містяться у вільному доступі, щодо віднесення нежитлової будівлі «Житловий будинок», охоронний № 222/1 -Кв, до пам`яток культурної спадщини:

-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам`яток» від 07.08.1997 року №261-р:

-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про зміни та доповнення до розпорядження голови облдержадміністрації від 7 серпня 1997 р. № 261-р «Про перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам`яток» від 25.12.1997 Року №427-р;

-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 7 серпня 1997 року № 261-р «Про перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам`яток» від 28.12.2004 року №792-р;

-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня 1997 року № 261 -р» від 29.01.2020 року № 102-р.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частинами першою і другою ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини», у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19.09.2013 № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти b), c), d) статті 1 Конвенції).

Згідно ст. 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти a), b), e), f), g) цієї статті Конвенції).

Отже, згідно з вищенаведеними приписами правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.

Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме -Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення спірної постанови діяв у межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини».

За приписами статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Положеннями частини 2 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини (п. 2); ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини (п. 3); занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення (п. 6).

При цьому, згідно п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього.

За правилами частини 1 статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього регламентовано статтею 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Так, згідно пункту «б» частини 1 указаної статті Закону занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки - пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

На виконання вимог указаних нормативних приписів Міністерство культури України наказом від 11.03.2013 № 158 затвердило Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, який визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів (далі - Порядок №158; тут і надалі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 3 розд. І Порядку №158 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Як Закон України «Про охорону культурної спадщини», так і Порядок №158 до ініціаторів розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією пам`ятки місцевого значення відносить уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.

Пунктом 1 розділу IV Порядку №158 передбачено, що для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи:

- подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;

- облікова документація.

Відповідно до п. 6 розд. IV Порядку №158 Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора:

- приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення;

- готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення;

- відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям;

- надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.

Згідно п. 7 розд. IV Порядку №158 у разі якщо об`єкт культурної спадщини, який заноситься до Реєстру за категорією місцевого значення не внесений до Переліку, Мінкультури одночасно з підготовкою рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення направляє облікову документацію в електронному вигляді разом із відповідним протоколом Експертної комісії до уповноваженого органу для занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Таке рішення приймається уповноваженим органом невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня отримання уповноваженим органом документів. Завірена належним чином копія рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку направляється Мінкультури в день його прийняття.

Рішення Мінкультури про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення приймається в строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рішення уповноваженого органу про занесення цього об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Пунктом 8 розділу IV Порядку №158 рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру має містити: найменування пам`ятки; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру оприлюднюється на веб-сайті Мінкультури у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня з дня його прийняття.

Отже, за загальним правилом, рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення Мінкультури приймає у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії. Винятком з нього є випадки, коли об`єкт культурної спадщини, який заноситься до Реєстру за категорією місцевого значення не внесений до Переліку. У такому разі Мінкультури одночасно з підготовкою рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення направляє облікову документацію в електронному вигляді разом із відповідним протоколом Експертної комісії до уповноваженого органу для занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

При цьому, аналіз змісту абз. 2 п. 7 розд. IV Порядку №158 свідчить, що уповноважений орган у безальтернативному порядку повинен невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня отримання документів, прийняти рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

І в подальшому Мінкультури в строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рішення уповноваженого органу про занесення цього об`єкта культурної спадщини до Переліку, приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №460/1864/20 виклав правовий висновок про те, що оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру. Оцінюючи правомірність рішення про включення об`єкта до Переліку, суд має перевірити чи вчинені такі дії уповноваженим органом, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто виключно щодо дотримання уповноваженим органом процедури занесення об`єкту до Переліку.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови суд не наділений повноваженнями та спеціальними знаннями в області історії та архітектури, у зв`язку з чим не може досліджувати та надавати оцінку наявності або відсутності історичної та архітектурної цінності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4 Порядку визначення категорій пам`яток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №452 (далі - Порядок №452), об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак: мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Згідно п. 5 Порядку №452 попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.

При цьому п. 6 Порядку №452 передбачено, що відповідність об`єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку.

Викладене вказує на відсутність у суду спеціальних знань, а, відтак, і повноважень для встановлення факту відповідності чи невідповідності будинку критеріям, визначеним у Порядку № 452.

Крім того, відповідність чи невідповідності критеріям, визначеним у Порядку № 452, а отже і оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, через що такі обставини та факти не підлягають і судовій перевірці при оскарженні рішення щодо включення об`єкту культурної спадини до Переліку і Реєстру.

Аналогічна за змістом правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом й у постанові від 08.05.2023 у справі № 640/28045/20.

За цих же підстав, у межах розгляду цієї справи, є необґрунтованими і заперечення позивача факту не належності будинку до об`єктів культурної спадщини, за встановленими законодавством критеріями, на підтвердження чого ним надані наступні письмові докази:

лист Міністерства культури та інформаційної політики України № 377/Ш-103/22/6.11.7 від 16.02.2022 про відсутність рішення про внесення будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру нерухомих пам`яток МКІП України (а.с.7);

розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2004 року з додатком (а.с. 8-12);

копія рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2017 року про передачу у власність територіальної громади м. Олександрія безхазяйного майна (а.с. 13, 14).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з предмету спору та звертає увагу на те, що відповідно до договору № 8 купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - нежитлової будівлі від 06 липня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіною І.В., визначений предмет договору: …«Об`єкт приватизації є пам`яткою архітектури місцевого значення «Житлова будівля», початок ХX ст., охоронний номер 222/1-Кв. З тексту договору вбачається, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону №SРЕ0001-UА-20230526-70490 від 15.06.2023, затвердженого наказом Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради від 21.06.2023 №81, ціна продажу лота становить 504000, 24 грн., у т.ч. ПДВ -84000, 04 грн. При цьому договір є чинним і не оспорюється сторонами.

Натомість, 24 червня 2024 року між Олександрійською міською радою в особі міського голови Кізьменко С.А. та позивачем ОСОБА_1 підписаний охоронюваний договір № 34 на пам`ятку культурної спадщини.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє обґрунтування позивача про неправомірність постанови і доходить висновку про відсутність підстав для задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 73, 242-244, 246 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради про скасування постанови № 365 від 01 листопада 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ухиляння від підписання охоронюваного договору на пам`ятку культурної спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Дубровська