Рішення

від 12.12.2024 по справі 308/11570/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11570/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Дегтяренко К.С.

з участю секретаря судового засідання - Чейпеш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа Перша Ужгородська нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Ужгородської міської ради, третя особа Перша Ужгородська нотаріальна контора в якій просить надати йому додатковий строк на подання заяви для прийняття спадщини.

В обгрунтування позову зазначає наступне, що ОСОБА_2 , яка

була рідною сестрою батька позивача, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 належали житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті сестри, а сам позивач є його єдиним спадкоємцем, який не знав про те що спірне майно зареєстроване за його тіткою, вважав, що всі майнові права оформлені за його батьком, тому пропустив строк для прийняття спадщини після смерті батька. Вважає підстави пропущення строку для прийняття спадщини поважними та просить надати додатковий строк для прийняття спадщини.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2024 року , після усунення недоліків провадження відкрито та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні.

12.12.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 12.12.2024 року:

представник позивача та позивач не з`явились, представником позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутності ;

представник Ужгородської міської ради подав заяву про розгляд справи у відсуьності;

представник першої Ужгородської нотаріальної контори не з`явилася, повідомлялася належним чином про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі. У встановлений строк пояснення на позовну заяву не надала, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, щодо поданого відповідачем відзиву, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ухвали суду від 05 вересня 2024 року року про відкриття провадження у вказаній справі, відповідачу було надано строк у п`ятнадцять днів з моменту отримання ухвали для подання відзиву.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу, копію ухвали про відкриття провадження відповідачем через Електронний суд отримано 06.09.2024 року. Однак відзив подано лише 12.12.2024 року.

Відповідно до ч. 7ст. 178 ЦПК Українивідзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно дост. 120 ЦПК Українистроки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частинами першою та другоюстатті 126 ЦПК Українипередбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 4, 6ст. 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк; про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що відзив на позовну заяву подано за межами встановленого судом строку, клопотання про поновлення такого строку суду не подавалось, суд вважає, відзив таким що поданий з порушення процесуальних норм та до уваги не приймає.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_4 належав житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , вказані обставини вбачаютьсяз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та довідки КП Ужгородської міської ради Архітектурно-планувальне бюро за № 701 від 30.06.2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який за твердженням позивача є братом ОСОБА_4 та її єдиним спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 3 ЦПК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідност. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зіст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був батьком позивача ОСОБА_1 .

Разом з тим суду не надано жодного належного та допустимого доказу, що померлий ОСОБА_3 був братом ОСОБА_4 , її єдиним спадкоємцем , який після її смерті фактично прийняв спадщину.

Крім того, суду не надано жодних доказів, що ОСОБА_4 померла і коли, щодо факту сперті ОСОБА_4 , суд приходить виключно виходячи із змісту позовної заяви.

Суду не надано доказів проживання та реєстраці позивача у спірному спадковому майні.

Крім того з позовною заяви не зрозуміло, власне за ким позивач має намір приймати спадщину, адже за твердженнями самого позивача його батько ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка нібито є тіткою не прийняв. Хоча пізніше заначає, що про те що майно належить тітці не знав.

Згідно ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем недоведено факти на які він посилається у позовній заяві і які би давали можливість суду, прийти до висновку про наявність підстав для продовження строку подання заяви для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, як такі, що не доведені в ході судового розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст. ст.4, 5, 7, 12-13, 89, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа Перша Ужгородська нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Ужгородська міська рада, ЄДРПОУ (33868924), місце проживання: м Ужгород, пл. Поштова,3;

Третя особа: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Собранецька,47.

Суддя Дегтяренко К.С.