Рішення від 13.12.2024 по справі 466/12424/24

Справа № 466/12424/24

Провадження № 2/466/3336/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Пукшин А.В.,

справа № 466/12424/24,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Коханевич Роман Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

09.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> код ЄДРПОУ 35017877, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, юр. адреса: м. Київ, вул.Мала Житомирська, 6/5, Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Коханевич Роман Юрійович, юр. адреса: м.Львів, вул.Котлярська, 6 та просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, зареєстрований в реєстрі 26.06.2021 за № 240220 про звернення стягнення зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> заборгованості за кредитним договором №1442624 від 18.02.2021 в сумі 13 577, 00 гривень, таким, що не підлягає виконанню, вирішити питання стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконавчий напис № 240220 від 26.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення за кредитним договором №1442624 від 18.02.2021 є незаконним і таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не перевірив безспірність розміру боргу за кредитним договором, а також такий виконавчий напис вчинено без повідомлення боржника. Вважає, що є всі підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Треті особи не подали письмових пояснень на позовну заяву.

Ухвалою від 17.11.2023 суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач та представник позивача у поданій до суду заяві просили проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника.

Відповідач представника до суду не направив, належним чином був повідомлений про судове засідання. 12.12.2024 року на адресу суду представник ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» Кожем`яченко Ю.М. направив заяву про визнання позову та заперечення витрат на оплату правничої допомоги.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Суд встановив, що 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №240220 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> заборгованості за кредитним договором №1442624 від 18.02.2021 в сумі 13 577, 00 гривень, а саме:

заборгованість за тілом кредиту 4 000, 00 грн.;

заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 9 552, 00 грн.

плата за вчинення виконавчого напису 25,00 грн.

За вказаним виконавчим написом, що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, 17.08.2021 відкрито виконавче провадження № 66517980 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Коханевичем Р.Ю.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічна норма закріплена і у п.3.1, 3.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

При цьому, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Однак на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, Постанову Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172 постановою Київського апеляційного адміністративного суду визнано незаконною та нечинною: справа 826/20084/14. 01.11.2017 Вищим адміністративним судом України постанову Київського адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14 березня 2019 року у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31 січня 2018 року у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641 св 18), які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд встановив, що 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №240220 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> заборгованості за кредитним договором №1442624 від 18.02.2021 в сумі 13 577, 00 гривень, а саме:

заборгованість за тілом кредиту 4 000, 00 грн.;

заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 9 552, 00 грн.

плата за вчинення виконавчого напису 25,00 грн.

Позивач заперечує безспірність вимог стягувача, вважає такі односторонніми арифметичними розрахунками, відсутні правові підстави для нарахування простроченої заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 9 552, 00 грн.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи, згідно поданого позивачем Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги №17102411, акту приймання-передачі наданих послуг №17102411 до Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги №17102411, загальна вартість з надання професійної правової допомоги становить 13 000,00 гривень. Квитанції щодо сплати юридичних послуг не долучено.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, 12.12.2024 року на адресу суду представник ТзОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» Кожем`яченко Ю.М. направив заяву про визнання позову та заперечення витрат на оплату правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності та розумності їх розміру).

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв ст. 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, на підставі чого приходить, що витрати у розмірі 13 000,00 гривень не є співмірними та не в повній мірі обгрунтованими. Враховуючи написання позовної заяви, витребування доказів з достуних джерел шляхом запитів через електронну систему, консультації, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу - 3000 гривень, відповідають критерію розумності їх розміру, з огляду на те, що такі є мінімально необхідними витратами, що підлягають покладенню на відповідача та є неминучими при розгляді справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з огляду на складність справи і такий необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

У своїй заяві представник відповідача просив суд повернути позивачу з державного бюджету, в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України, 50 відсотків судового збору за подання позовної заяви.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд, на підставі вимог частини першої статті 141 та частини першої статті 142 ЦПК України, приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд ,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, зареєстрований в реєстрі 26.06.2021 за №240220 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> заборгованості за кредитним договором №1442624 від 18.02.2021, укладеним між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» в сумі 13 577, 00 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 908 (дев`ятсот вісім) грн. 40 коп., сплаченого при поданні позову, відповідно до квитанції №1419692234 від 02.12.2024 року та заяви про забезпечення позову, відповідно до квитанції №1419698758 від 02.12.2024 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> на користь ОСОБА_1 3 000 /три тисячі гривень 00 копійок/ судових витрат за надання правничої допомоги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами»</a> код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: Київська область, м.Ірпінь, вул. Стельмаха, 9 А, офіс 203.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, юр. адреса: м. Київ, вул.Мала Житомирська, 6/5.

Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Коханевич Роман Юрійович, юр. адреса: м.Львів, вул. Котлярська, 6.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2024 року.

Суддя П. С. Невойт