Рішення

від 13.12.2024 по справі 477/1403/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1403/23

Провадження №2/477/134/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

за участі секретаря судового засідання - Резуник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

про визнання права власності на нерухоме майно

в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою у якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтуванням позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт, яким заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у рівних частинах по частині квартиру АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , позивачем неодноразово вживалися заходи щодо прийняття спадщини, що відкрилася після смерті останньої, однак з причин відсутності правовстановлюючих документів, необхідність виготовлення технічного паспорту, підтвердження смерті заповідача, вступити у права спадкування ОСОБА_1 не змогла. Для захисту своїх особистих майнових прав та спадкових прав після смерті ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду.

Ухвалою судді від 14 вересня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 27 листопада 2023 року постановленою за наслідками проведення підготовчого судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк для подання заяви про залучення до участі у справі співвідповідачів та прийнято заяву про зміну підстав позову. Цією ж ухвалою до участі у справі у якості співвідповідачів залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про час та місце розгляду справи не з`явилася, подавши до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просила справу розглянути за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач - представник Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області в судове засідання також не з`явився, надіславши раніше до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Заяв та клопотань по суті позовних вимог ОСОБА_1 не подали.

Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року постановлено розгляд справи здійснювати в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04 вересня 2006 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зробила заповітне розпорядження, яким на випадок своєї смерті заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у рівних частинах по частині квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний заповіт посвідчено секретарем Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області за №191 від 04 версеня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вище квартира належала ОСОБА_4 на підставі довідки, виданої головою колгоспу ім. Коларова від 10 лютого 1994 року №10.

Зі змісту цієї довідки вбачається, що головою колгоспу ім. Коларова, у відповідності до типового договору №5 відповідно до постанови ради міністрів №543 від 4 листопада 1993 року, передано у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно цієї ж довідки станом на 01 січня 1994 року, вартість квартири виплачена у повному обсязі та така переходить у власність ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 19 вересня 2013 року, виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 та частина перша статті 1273 ЦК України).

Відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до якої ввійшла належна померлій квартира АДРЕСА_1 .

У свою чергу, як вказує ОСОБА_1 у своєму позові, починаючи з часу складання заповіту, вона постійно проживає у вищевказаній квартирі разом зі своєю родиною. Здійснюючи правомочності власника і повному обсязі. Протягом усього часу проживання нею вживаються заходи щодо поліпшення умов проживання, проведення капітального та поточних ремонтів, здійснюється утримання цього майна, укладаються цивільно-правові угоди направленні на обслуговування вказаного об`єкту нерухомості.

Після смерті ОСОБА_4 , позивач, з метою спадкування майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , та яке остання заповідала їй вживала заходи щодо прийняття спадщини, що відкрилася після смерті останньої, однак з причини відсутності належним чином оформлених правовстановлюючих документів, вступити у права спадкування у відповідності до вимог діючого законодавства не змогла.

За встановлених судом обставин, вбачається, що ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 скористалася своїм правом щодо прийняття спадщини та є таким спадкоємцем що спадщину прийняв.

Згідно усталеної судової практики, яка також спирається на положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Таким чином, оскільки нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів відповідно до вимог законодавства, та пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини, єдиним належним та ефективним способом захисту права ОСОБА_1 на спадкування майна у даному випадку є лише визнання такого права у судовому порядку, що вказує на обрання позивачем належного способу захисту свого права.

Як передбачено частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина перша статті 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах -уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, судом досліджено питання належності правовстановлюючого документу, як такого, що підтверджує право померлої ОСОБА_4 на спадкове майно, з урахуванням наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент виникнення у спадкодавця права власності, правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Статті 2 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженою Наказом Міністра юстиції УРСР № 1/5 від 19 січня 1976 року передбачено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради трудящих покладено вчинення нотаріальних дій.

Право продажу майна, відповідно до статті 225 ЦК УРСР, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Зі змісту довідки, виданої головою колгоспу ім. Коларова від 10 лютого 1994 року №10 вбачається, що головою колгоспу ім. Коларова, у відповідності до типового договору №5 та постанови ради міністрів №543 від 4 листопада 1993 року, передано у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , а остання у свою чергу здійснила повний розрахунок за цю квартиру, що свідчить про повне виконання умов договору його сторонами.

З огляду на викладене, померла ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та вказане майно ввійшло до складу спадщини, що відкрилася внаслідок її смерті.

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 1223 ЦК України, позивач має право на спадкування за заповітом, оскільки ОСОБА_4 померла та за життя заповідала 1/2 частину належної їй квартиру саме ОСОБА_7 . Інші особи які бажали б отримати у спадщину вказане майно відсутні.

Оцінюючи питання стосовно наявності інших осіб, які б мали право на спадкування майна померлої ОСОБА_4 судом досліджено матеріали спадкової справи, що заведена приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Бердніковою А.Ю. на підставі заяви ОСОБА_2 .

При цьому, судом враховується, що ОСОБА_8 , яка залучена до участі у справі в якості співвідповідача у хвалою суду від 20 червня 2024 року, будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на майно, що не було охоплено заповітом померлої та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, належну померлій. Питання щодо спадкування нею майна, охопленого заповітом ОСОБА_4 , не вирішувалося, з огляду на її обізнаність із волею померлої щодо розпорядження належним їй нерухомого майна.

За вказаного вбачається, що ОСОБА_2 , успадкувавши майно померлої ОСОБА_4 , яке не було охоплено заповітом, не претендує на інше спадкове майно, що свідчить про визнання нею обставин за яких спірна квартира, яка є предметом спору у цій справі, фактично перейшла у власність одного зі спадкоємців за заповітом, тобто позивача.

Крім того, з матеріалів спадкової справи, отриманої судом на виконання ухвали суду про витребування доказів, встанволено, що іншим спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав би успадкувати іншу частину спірного майна.

Оцінюючи право ОСОБА_3 на спадкування майна померлої ОСОБА_4 , яке зазначено у заповіті від 04 вересня 2006 року суд дійшов висновку про те, що останній своїми діями (бездіяльністю) відмовився від її прийняття з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із статтями 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №1217 від 05 листопада 2013 року ОСОБА_4 на момент смерті проживала одна та інших осіб у будинку за місцем її реєстрації зареєстровано не було.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Мішково-Погорілівської сільської ради ОСОБА_3 з 2005 року зареєстрований на території АДРЕСА_2 .

Враховуючи встановлені судом обставини, вбачається, що ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_4 з померлою не проживав та зареєстрованим за однією адресою не був, тому в силу положень ЦК України у разі бажання прийняти спадщину мав подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Натомість, як вбачається в матеріалів спадкової справи, ОСОБА_3 вище зазначених вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За аналізом положень книги 6 ЦК України, яка регулює спадкові відносини вбачається, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і в кінцевому результаті дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Аналогічні по суті положення зазначені у Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

За вказаного, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна та докази того, що в межах строку, наданого законом, відповідач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за законом, відсутні, що, виходячи зі змісту частини першої статті 1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за заповітом.

За викладеного ОСОБА_3 є особою, яка від прийняття спадщини за заповітом відмовилася.

З урахуванням того, що інші спадкоємці від спадкування майна, охопленого заповітом в цілому відмовилися та спадщину приймати не бажають, а позивач є особою яка фактично спадщину прийняла, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на майно, що є предметом спору у цій справі, в цілому.

Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) у складі територій Березанської селищної, Веснянської сільської, Воскресенської селищної, Галицинівської сільської, Коблівської сільської, Костянтинівської сільської, Куцурубської сільської, Миколаївської міської, Мішково-Погорілівської сільської, Нечаянської сільської, Новоодеської міської, Ольшанської селищної, Очаківської міської, Первомайської селищної, Радсадівської сільської, Степівської сільської, Сухоєланецької сільської, Чорноморської сільської, Шевченківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, місцем знаходження нерухомого майна на даний час є АДРЕСА_3 .

Згідно частини дев`ятої статті 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

відповідач - Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївської області; 57214, Миколаївська область, Миколаївський район, село Мішково-Погорілове, вул. Миру, 38;

відповідач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_6 .

Повне рішення складено 13 грудня 2024 року.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО