ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23713/24
Провадження № 22-ц/4820/2172/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
учасники справи: апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Семченко Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2024 (суддя Мазурок О.В.) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,
в с т а н о в и в :
У вересні 2024 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернувся в суд із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Хмельницької міської ради.
Заява мотивована тим, що з 23.01.2010 по 05.12.2013 він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У липні 2024 року, після повернення сина з матір`ю з-за кордону для отримання паспорта та переоформлення документів на виїзд, після зустрічі з батьком, син категорично відмовився повертатися з мамою назад за кордон. ОСОБА_3 переїхав у помешкання тата і настояв на проживанні з ним, а також не погодився продовжувати навчання в жодній країні, окрім України. Мати дитини, не зумівши переконати сина, залишила його проживати із батьком та поїхала назад до Великобританії, де вона має робочий контракт. При цьому вона не заперечує даного факту, що підтверджується нотаріально засвідченим Афідевітом (урочистою заявою) від 25.07.2024. Батько дитини має достатній рівень заробітної плати для забезпечення матеріальних потреб сина. Заявник зазначає, що спору щодо визначення місця проживання дитини між батьками немає, оскільки сину вже виповнилося 14 років і він самостійно обрав з ким бажає проживати, але є необхідність встановлення факту виховання та утримання сина самостійно, для отримання додаткових гарантій, пільг, зокрема, для оформлення соціальної допомоги, як батьку, що самостійно виховує дитину, для вирішення питань щодо проживання, перебування та соціальної захищеності дитини.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина не суперечить законодавству, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення даного юридичного факту.
Із урахуванням викладеного, заявник просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання батьком неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Суд керувався тим, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право який вирішується в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, ОСОБА_1 не може в інший спосіб підтвердити факт самостійного виховання неповнолітнього сина, від встановлення якого залежить здійснення заявником особистих немайнових прав. Спору щодо виховання дитини між батьками не існує, а тому його заява повинна бути розглянута в порядку окремого провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Семченко Г.С. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити
Заінтересовані особи ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від Служби у справах дітей Хмельницької міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що із 23.01.2010 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.12.2013 розірвано.
В шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 13.07.2010.
Заявник ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади № 2024/009610883 від 12.08.2024, за даною адресою також проживає його син ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади № 2024/009666068 від 13.08.2024.
Відповідно до довідки від 22.08.2024 № 454/01-46 ОСОБА_4 навчається в Хмельницькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 імені Олега Ольжича в 9-А класі.
Згідно із висновком практичного психолога Андрейчак А.Ф. від 27.08.2024 № 31/2024 вбачається, що самостійне виховання та утримання батьком ОСОБА_7 сина ОСОБА_8 відповідатиме якнайкращим інтересам підлітка, оскільки між ними існує тісний емоційний зв`язок, батько має необхідні можливості для задоволення базових потреб сина та забезпечення умов для навчання та отримання ОСОБА_8 освітніх послуг в українській школі, що сприятиме повноцінному розвитку і подальшій соціальній адаптації у рідній країні.
ОСОБА_2 , яка є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріально посвідчила Афідевіт (урочиста заява) від 25.07.2024, якою підтвердила, що її син ОСОБА_3 повністю знаходиться на утриманні та фінансовому забезпеченні свого батька ОСОБА_1 , який займається його вихованням.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як передбачено пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України слідує, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
В силу частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Частиною першою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Із положень статті 157 СК України слідує, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, які виникають із цивільних правовідносин, тобто особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Одним із видів цивільного судочинства є окреме провадження, в якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №320/948/18) зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року (справа №560/17953/21).
Батьки мають рівні права та обов`язки щодо виховання дитини. При цьому батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню та розвитку дитини. Право одного з батьків на спілкування з дитиною може бути обмежене тільки інтересами дитини та/або правами іншого з батьків.
У постанові від 11 вересня 2024 року (справа №201/5972/22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що встановлення факту самостійного виховання заявником дитини може мати негативні наслідки для матері дитини. У такій справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просив суд встановити факт самостійного виховання ним дитини. Водночас заявник послався на те, що проти такого порядку не заперечує мати дитини, такий порядок виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 погоджений із його матір`ю - ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини, який повинен бути вирішений у порядку позовного провадження.
Посилання ОСОБА_1 на те, що розгляд його заяви має здійснюватися у порядку окремого провадження, не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.
Посилання апелянта на Окрему думку у даній справі при формуванні правової позиції Великою Палатою Верховного Суду не заслуговують на увагу, адже при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, а не в Окремих думках.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а зводяться лише до незгоди із судовим рішенням і тлумачення норм права на розсуд апелянта.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права є безпідставними.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк
Суд | Хмельницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2024 |
Оприлюднено | 17.12.2024 |
Номер документу | 123761943 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Інші справи позовного провадження |
Цивільне
Хмельницький апеляційний суд
Янчук Т. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні