Рішення

від 06.12.2024 по справі 740/6166/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/6166/23

Провадження № 2/740/130/24

РІШЕННЯ

іменем України

06 грудня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пулинець Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Павленка В.М., відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Подолянка В.П.,

відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ТОВ "Резерв-ВР"-Бойка Р.Д.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-ВР", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,-приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленський Валерій Вадимович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

встановив:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Резерв-ВР" про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлового приміщення «кафе», розташованого в АДРЕСА_1 , укладеного 12 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ТОВ Резерв-ВР; скасування рішення про державну реєстрацію права власності на дане приміщення по 1 / 2 частці за ОСОБА_3 та ТОВ Резерв-ВР, також ставиться питання про поновлення перебігу строку позовної давності. Позов мотивовано тим, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 березня 2019 року вчинено з порушенням вимог Закону та прав позивача, оскільки у провадженні Ніжинського міськрайонного суду з вересня 2012 року перебували справи №2514/4482/12, №740/5051/13-ц з однією вимогою та на час звернення дотепер мається цивільна справа №740/516/17 за його позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 липня 2011 року щодо нежитлового приміщення «кафе», тобто стосується цього самого спірного об`єкта нерухомості, правова підстава - передбачена ст.225 ЦК України, а саме у зв`язку з вчиненням правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Оспорюваний договір купівлі-продажу від 12 березня 2019 року підлягає визнанню недійсним на підставі норм ст.ст.203, 215-216 ЦК України, оскільки укладений у період дії встановленої судом заборони на відчуження нерухомого майна по справі 740/5051/13-ц, про яку ОСОБА_2 було достеменно відомо та остання не вчинила дій щодо скасування арешту в судовому порядку, накладеного згідно з ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 15 листопада 2013 року у даній справі. Приватний нотаріус не мав права оформляти договір купівлі-продажу і своїми діями грубо порушив Порядок вчинення нотаріальних дій. Іншою правовою підставою недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення «кафе» є те, що дії відповідачів були направлені виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно між близькими родичами з метою унеможливити повернення нерухомого майна в майбутньому, виконуючи судове рішення про визнання договору недійсним. При цьому, після укладення договору ОСОБА_2 фактично продовжує володіти та користуватися даним «кафе». Про вказаний договір від 12 березня 2019 року позивач дізнався лише 27 липня 2023 року із отриманої довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Просить позов задовольнити.

Розгляд справи згідно з ухвалою суду від 23 жовтня 2023 року призначено за правилами загального позовного провадження із підготовчим засіданням.

Відповідно до відзиву від 07 листопада 2023 року відповідач ОСОБА_2 позов не визнає з посиланням на те, що ухвала про забезпечення позову від 15 листопада 2013 року по справі №740/5051/13-ц не містить заборони на відчуження будь-якого майна, яке належить їй на праві власності; їй не відомо про подальшу реалізацію та виконання вказаної ухвали, навпаки за її клопотанням від 15 листопада 2013 року судом у справі №2514/4482/12 скасовано арешт на дане «кафе» у зв`язку із залишенням позову ОСОБА_1 без розгляду. Також позивач разом із позовною заявою звернувся із заявою про забезпечення позову. Інформація з Державного реєстру речових прав містить інформацію про скасування арешту від 15 листопада 2013 року. Позовні вимоги є надуманими.

Ухвалою суду від 14 березня 2024 року за результатами підготовчого провадження розгляд справи призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Павленко В.М. підтримав позов за обставин згідно з позовною заявою, пояснивши, що спірний договір укладений з порушенням добросовісності і є фраудаторним правочином, фактично виведено майно на користь інших осіб, заявив про подачу доказів щодо витрат на правничу допомогу упродовж 5 днів після ухвалення рішення. Дана позиція підтримана у судових засіданнях позивачем ОСОБА_1 ..

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що була впевнена у відсутності судових справ та арешту, у зв`язку з чим 12 березня 2019 року здійснила продаж «кафе» своїй рідній сестрі ОСОБА_3 та ТОВ «Резерв-ВР», ОСОБА_4 є її співмешканцем. Дана позиція підтримана у судовому засіданні її представником адвокатом Подолянком В.П., яким зазначено, що ухвала про арешт не містить даних про заборону відчуження, на час укладення договору 12 березня 2019 року у реєстрі прав на нерухоме майно були дані про зняття обтяження, у зв`язку з чим нотаріус правомірно посвідчив договір.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала з підстав правомірності укладеного договору 12 березня 2019 року.

Представник відповідача ТОВ "Резерв-ВР" Бойко Р.Д. у судовому засіданні позов не визнав з підстав правомірності укладеного договору 12 березня 2019 року, вказав про достатність матеріальних ресурсів ТОВ на укладення договору, нотаріус перевірив відсутність обтяжень.

Приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленський В.В., як третя особа, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, клопотання про відкладення судового розгляду відсутні.

Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.

У 2012 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, предметом якого було «кафе», розташоване в АДРЕСА_1 . По даній справі за №2514/4482/12 ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду від 20 вересня 2012 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на вказане кафе, ухвалою від 08 листопада 2013 року позовну заяву залишено без розгляду за заявою представника позивача, а ухвалою від 15 листопада 2013 року за заявою ОСОБА_2 вказаний арешт скасований.

14 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким Ніжинським міськрайонним судом було відкрито провадження по справі №740/5051/13-ц та ухвалою від 15 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 грудня 2013 року, забезпечено позов шляхом накладення арешту на «кафе», розташоване в АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 ..

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 27 грудня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у відновленні втраченого судового провадження по справі №740/5051/13-ц із роз`ясненням заявнику його права на пред`явлення нового позову до суду. Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 30 січня 2017 року змінив вказану ухвалу від 27 грудня 2016 року, виклавши перший абзац її резолютивної частини в наступній редакції: «Заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (справа №740/5051/13-ц, провадження №2/740/2/16),- залишити без розгляду»; в іншій частині ухвалу залишено без змін. Вказаними судовими рішеннями зокрема встановлено, що ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 06 січня 2016 року по справі №740/5051/13-ц було призначено додаткову комісійну судово-психіатричну експертизу, у зв`язку з чим матеріали справи 11 лютого 2016 року надіслані експертам Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, з листа якого від 30 травня 2016 року вбачається про підпал 24 лютого 2016 року невідомими особами вхідної кореспонденції суду. Також по даній справі рішення не ухвалене, провадження не закрите.

У 2017 році ОСОБА_1 подав новий позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо нежитлового приміщення «кафе», розташованого в АДРЕСА_1 , провадження по якому відкрито Ніжинським міськрайонним судом 22 лютого 2017 року (справа №740/516/17), підготовче засідання із призначенням судового розгляду по суті проведено 14 листопада 2024 року, остаточне рішення по справі станом на 05 грудня 2024 року не прийняте.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 27 липня 2023 року, нежитлова будівля «кафе» за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2011 року; 12 березня 2019 року право власності на вказане нежитлове приміщення «кафе» загальною площею 183,6 кв.м зареєстровано по 1 / 2 за кожним за ОСОБА_3 та ТОВ «Резерв-ВР» на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Зеленським В.В., зареєстрованого в реєстрі за №322.

Згідно з копією договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Зеленським В.В., зареєстрованого в реєстрі за №322, ОСОБА_2 , як власник згідно з договором купівлі-продажу від 27 липня 2011 року, здійснила продаж нежитлової будівлі «кафе», загальною площею 183,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ "Резерв-ВР" в рівних частках за 980000 грн, які сплачені покупцями в рівних частках; п.1.4.-продавець стверджує про відсутність перебування відчужуваного майна під арештом чи забороною і щодо нього не ведуться судові справи; п.3.1.2.-обов`язок продавця повідомити покупців про права третіх осіб на відчужуване майно.

Рішенням приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленського В.В. з індексним номером 45917667 від 12 березня 2019 року здійснено державну реєстрацію права власності нежитлового приміщення «кафе», загальною площею 183,6 кв.м, адреса- АДРЕСА_1 , яким зареєстровано право спільної часткової власності по 1 / 2 частці даного нежитлового приміщення «кафе» за ОСОБА_3 та ТОВ "Резерв-ВР".

Вказані обставини сторонами під час судового розгляду не заперечуються, зокрема не заперечується, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними сестрами, а представник відповідача ТОВ «Резерв-ВР» ОСОБА_4 є співмешканцем відповідача ОСОБА_2 ..

Матеріали справи свідчать, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення «кафе» загальною площею 183,6 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1 , укладеного 12 березня 2019 року, фактично ж спір щодо права власності на вказаний об`єкт нерухомості існує з 2012 року, зокрема з ініційованих ОСОБА_1 , як попереднім власником даного «кафе», позовів до ОСОБА_2 по справах №№2514/4482/12, 740/5051/13-ц, які перебували на розгляді Ніжинського міськрайонного суду, зокрема по справі №№2514/4482/12 ухвалою від 15 листопада 2013 року за заявою ОСОБА_2 арешт на дане «кафе» скасований, відомості про заборону відчудження об"єкту нерухомості на підставі зазначеної ухвали внесені до державного реєстру заборон. Також встановлено, що по справі 740/5051/13-ц ухвалою суду від 15 листопада 2013 року позов забезпечений шляхом накладення арешту на вказане «кафе», дана справа була направлена до експертної установи м.Києва, де вона згоріла 24 лютого 2016 року під час підпалу невстановленими особами, у зв"язку з чим ОСОБА_1 подана заява про відновлення втраченого судового провадження, яка не задоволена через відсутність остаточного рішення чи закриття провадження із роз`ясненням права пред`явлення нового позову, що вчинено ним у 2017 році шляхом заявлення позовних вимог до ОСОБА_2 (справа №740/516/17, остаточне рішення не прийняте).

В матеріалах справи відсутні дані про скасування у судовому порядку арешту згідно з ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 15 листопада 2013 року, постановленій у втраченій справі №740/5051/13-ц.

Посилання сторони відповідачів на скасування арешту по справі №740/5051/13-ц судом відхиляються, оскільки з даних Інформації з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно… наявне зареєстроване обтяження щодо арешту на вказане «кафе» згідно з ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 15 листопада 2013 року, яке припинене «…ухвала суду, про скасування заходів забезпечення позову, серія та номер: №2514/4482/12, виданий 15.11.2013, видавник: Ніжинський міськрайонний суд…» (а.22), тобто інформація про припинення обтяження посилається на справу №2514/4482/12, а не на справу №740/5051/13-ц, по якій сторонами під час судового розгляду не надано процесуального рішення суду про скасування арешту, накладеного 15 листопада 2013 року на спірне «кафе», що підтверджується також і повідомленнями Ніжинського ВДВС від 19 червня 2024 року, 26 червня 2024 року.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст.14, 153 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 15 листопада 2013 року), поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 15 листопада 2013 року) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Забезпечення позову по суті-це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст.154 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 15 листопада 2013 року).

З даних підстав, незважаючи на накладений судом 15 листопада 2013 року арешт, відповідач ОСОБА_2 12 березня 2019 року здійснила відчуження спірного «кафе», при цьому арешт нерухомого майна є обмеженням прав відповідача ОСОБА_2 , зокрема і на його відчуження.

Посилання відповідача ОСОБА_2 щодо незнання про накладення арешту 15 листопада 2013 року по справі №740/5051/13-ц судом відхиляються, оскільки остання, яка брала участь у справі через представника адвоката, оскаржувала дану ухвалу суду про накладення арешту (у задоволенні апеляції відмовлено), брала участь у розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження як в суді першої так і апеляційної інстанції, тобто остання знала про наявність вказаного арешту з 15 листопада 2013 року, зокрема і на час укладення спірного договору купівлі-продажу від 12 березня 2019 року, під час укладення якого вона в порушення вимог п.п.1.4., 3.1.2. не повідомила про перебування «кафе» під арештом та щодо наявності судової справи, як втраченої, так і наявної з 2017 року, що оцінюється судом, як недобросовісність її дій при укладенні договору 12 березня 2019 року.

Також згідно з постановою Ніжинського міськрайонного суду від 18 січня 2022 року, яка набрала законної сили, встановлено здійснення ОСОБА_2 , як фізичною особою-підприємцем, господарської діяльності 24 грудня 2021 року у закладі громадського харчування в АДРЕСА_1 (звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП з обмеженням усним зауваженням), що враховується судом в порядку ч.6 ст.82 ЦПК України (постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою). З даних підстав відповідач ОСОБА_2 після укладення спірного договору 12 березня 2019 року здійснює господарську діяльність у спірному «кафе», докази щодо правомірності здійснення вказаної діяльності станом на 24 грудня 2021 року відповідачами суду не подані, тобто наявні підстави для висновку, що відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 12 березня 2019 року вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, також вказаний правочин вчинено із відповідачем ОСОБА_3 , як рідною сестрою, та ТОВ «Резерв-ВР», посадовою особою якого є відповідач ОСОБА_4 , який перебуває у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем ОСОБА_2 ..

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також судом враховується, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як ст.3 ЦК України загалом, так і п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.228 ЦК України». Тобто Велика Палата Верховного Суду у даній справі сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (ст.234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст.ст.3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України).

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є попереднім власником спірного «кафе» до 27 липня 2011 року, при цьому оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, і на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

За встановлених обставин з моменту постановлення судом 15 листопада 2013 року ухвали про забезпечення позову по справі №740/5051/13-ц, яка підлягає негайному виконанню (ст.153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 15 листопада 2013 року), відповідач ОСОБА_2 не мала права продавати належне їй «кафе», тому правочин щодо відчуження «кафе» 12 березня 2019 року, який укладений під час дії такої заборони, повинен бути визнаний недійсним, оскільки порушує права позивача, також встановлено, що договір купівлі-продажу 12 березня 2019 року вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, також вказаний правочин вчинено із відповідачем ОСОБА_3 , як рідною сестрою, та ТОВ «Резерв-ВР», посадовою особою якого є відповідач ОСОБА_4 , який перебуває у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним із скасуванням державної реєстрації права власності на вказане майно, здійсненої на підставі даного договору, як похідної вимоги позивача, що є правовим наслідком недодержання сторонами під час вчинення правочину вимог закону, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), при цьому скасування судом державної реєстрації речових прав на спірне «кафе» має наслідком повернення у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, на що і спрямований позов ОСОБА_1 ..

З даних підстав позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову повністю та сплати позивачем 6441 грн 60 коп судового збору (1073,60+536,80+4294,40+536,80=6441,60), вказана сума судового збору підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача порівну-по 2147 грн 20 коп з кожного (6441,60/3=2147,20).

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі «кафе», загальною площею 183,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 12 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-ВР", посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Зеленським Валерієм Вадимовичем, зареєстрований в реєстрі за №322.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленського Валерія Вадимовича з індексним номером 45917667 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію права власності нежитлового приміщення «кафе», загальною площею 183,6 кв.м, адреса- АДРЕСА_1 , яким зареєстровано право спільної часткової власності по 1 / 2 частці даного нежитлового приміщення «кафе» за ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-ВР".

Стягнути із ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-ВР", місцезнаходження-16600, Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Шевченка, буд.21-3, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-39840658, на користь ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , по 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп судового збору з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 16 грудня 2024 року.