Рішення

від 05.12.2007 по справі 11/19-07-1554

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/19-07-1554

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2007 р.Справа  № 20 -11/19-07-1554

За позовом: Державного підприємство “Миколаївський морський торговельний порт”.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Європейська транспортна компанія”.

про стягнення 37214,74 дол. США

                                                                                                        Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Полубоярова К.В. (за довіреністю);

від відповідача: Урсулов В.М. (за довіреністю);

Суть спору: 20.02.2007р. Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Європейська транспортна компанія” заборгованості у розмірі 37214,74 дол. США по договору № 21/06 від 12.01.2006 р. за надання відповідачу послуг по зберіганню вантажу (вугілля бурого та кам'яного).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 50% знижку на послуги по зберіганню вантажу було надано без зміни у встановленому порядку договору від 12.01.2006р., тому відповідач мав сплачувати зазначені послуги за тарифами, встановленими пунктом 7.6 Додатку № 1 до Договору від 12.01.2006р.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, вказуючи, що з метою уточнення та корегування ставки, зазначеної у п.п. 7.6., 7.9. Додатку №1 до договору №21/06 від 12.01.2006 p., він звернувся з листами №77 від 09.06.2006 p., №80/1 від 30.06.2006 р. та №84 від 11.07.2006 р. безпосередньо до виконуючого обов'язки керівника ДП “Миколаївський морський торговий порт” з пропозицією про зменшення платежів за зберігання вантажу. 14.07.2006 р. керівник порту, особисто, діючи відповідно до вимог: ст. ст. 77, 78 КТМ України, Статуту підприємства ДП “Миколаївський морський торговий порт”, ст. ст. 202, 203, 205, 207 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 65 п. 5, 188 Господарського Кодексу України, а також п. 8.2. договору між сторонами, письмово погодився надати знижку у розмірі 50% від ставки, зазначеної в п.п. 7.6., 7.9 Додатку №1 до договору №21/06 від 12.01.2006 p., та наполягав вважати звернення Відповідача, як Додаток до договору №21/06 від 12.01.2006.р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 2.04.2007р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007р., в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007р. зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час касаційного перегляду Вищим господарським судом України встановлено, що господарські суди не встановили факт отримання відповіді позивача на пропозицію відповідача, яка підписана уповноваженою особою і скріплена його печаткою, що є суттєвим для правильного вирішення спору.

Згідно з резолюцією голови господарського суду Одеської області справу передано на новий розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

При новому розгляді справи, на виконання ухвали суду від 7.11.2007р., відповідач у судове засідання надав пояснення, в яких він просить в позові ДП “Миколаївський морський торговий порт” відмовити, посилаючись на те, що 30.11.2007р. сторонами укладено додаткову угоду №7 до договору №21/6, в якій вони повністю врегулювали спірні правовідносини. Оригінал зазначеної угоди було надано на огляд суду, а її копію залучено до матеріалів справи.

Представник позивача проти факту укладення угоди не заперечував, але пояснив, що не має повноважень на відмову від позову та просить прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12.01.2006 р. між ДП „Миколаївський морський торговельний порт” і Товариством з Обмеженою Відповідальністю „Європейська транспортна компанія” було укладено договір № 21/06 на перевалку та відвантаження вантажу.

Згідно п. 1.1 зазначеного Договору Позивач надає послуги з перевалювання і відвантаження вантажу згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору, а Відповідач приймає ці послуги і сплачує їх згідно з рахунками Порту.

На виконання даного Договору позивачем надавалися послуги, в тому числі і зі зберігання в порту вантажу (вугілля бурого та кам'яного), відвантаженого  на т/х  „Star Vega”, „Osogovo”, „Princess Carola”, „Ruen”. Факт надання послуг повністю підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Пунктом 7.6 Додатку № 1 до Договору передбачено, що Відповідач сплачує порту за надані послуги, за відкрите зберігання вантажу (з моменту надходження вантажу): а) за кожну добу пільгового терміну зберігання протягом 60 діб (після чотирьох діб безоплатного технологічного зберігання) в розмірі 0,10 грн./т/добу; б) за кожну наступну добу після закінчення терміну пільгового зберігання в розмірі 1,00 грн./т/добу.

Листами від 09.06.2006 р. № 77, від 30.06.2006 р. № 80/1, від 11.07.2006 р. № 84 від 11.07.2006 р. ТОВ „Європейська транспортна компанія", звернулася до Порту з проханням розглянути можливість зниження оплати за зберігання вантажу в порту і штрафів за його невивезення у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Згідно з резолюцією виконуючого обов'язки начальника порту від 14.07.2006р., зазначені звернення визнано додатком до договору з наданням 50% знижки на зазначені послуги порту.

На підставі вищевказаних листів, портом були виставлені рахунки на адресу ТОВ „Європейська транспортна компанія” № 07090967 від 10.07.2006р. на суму 71 390,86 дол.США, № 06580967 від 29.06.2006р. на суму 84 469,91 дол.США, № 06340967 від 22.06.2006р. на суму 32078,38 дол. США № 05470967 від 15.06.2006р. на суму 67 595,52 дол. США з 50% знижкою за зберігання. Зазначені рахунки були сплачені Відповідачем, що підтверджується виписками з банку № 115 від 22.06.2006р., № 89 від 16.05.2006 р. № 98 від 29.05.2006р. № 124 від 06.07.2006 р. № 125 від 10.07.2006р. № 127 від 12.07.2006р. № 137 від 26.07.2006р.

Відповідач, отримавши від порту розглянуті по суті листи з пропозицією внести зміни до Договору № 21/06 від 12.01.2006 р., 17.07.2006 р. за вих. № 90 направив лист Позивачу, яким повідомив про згоду щодо внесення змін до Договору (т.1 а.с.153).

У зв'язку з тим, що за думкою позивача сторонами не було внесено належним чином зміни та доповнення до Договору, портом 22.11.2006 р. були виставлені рахунки № 10530967  на суму недоплати за зберігання в розмірі 6 971,12 дол.США, № 10540967 на суму недоплати за зберігання в розмірі 4 671,07 дол.США, № 10560967 на суму недоплати за зберігання в розмірі 15 394,03 дол.США, № 10580967 на суму недоплати за зберігання в розмірі 5911,86 дол.США, відповідно до вимог та тарифів, зазначених в Додатку № 1 до Договору.

Приймаючи до уваги несплату зазначених рахунків від 22.11.2006р., ДП „Миколаївський морський торговельний порт” звернулося до суду із відповідним позовом.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у період дії договору сторони можуть внести у письмовій формі зміни і доповнення, що набувають чинності після їх підписання обома сторонами.

Виходячи з приписів п.2,3 ст.188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 ЦКУкраїни встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що начальник порту діяв у межах повноважень, наданих йому статутом Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт”, правочин вчинений у встановленій законодавством письмовій формі (у спрощений спосіб) та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суд доходить до висновку про внесення сторонами змін до договору №21/06 від 12.01.2006р., які, відповідно до вимог ст.629 ЦК України, є обов'язковими до виконання сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення. За таких обставин, в якості доказу по справі суд приймає укладену сторонами додаткову угоду №7 від 30.11.2007р., згідно з якою до вартості тарифів на послуги, зазначені у п.7.6,7.9. додатку №1 до договору 21/06 від 12.01.2006р. застосовується коефіцієнт 0,5 для вантажу, відвантаженого на т/х  „Star Vega”,  „Osogovo”,  „Princess  Carola”, „Ruen”. Дія зазначеної додаткової угоди розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 9.03.2006р. по 26.07.2006р.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт” про стягнення недоплати не відповідають матеріалам справи, оскільки вартість послуг зберігання було нараховано та сплачено в рамках правовідносин сторін, що повністю відповідали їх волевиявленню, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

  У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.