Рішення

від 06.12.2024 по справі 333/8076/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/8076/23

Провадження №2/333/856/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сніжка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (місце знаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, код ЄДРПОУ: 02005177) про визнання бездіяльності противоправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

19.09.2023року на адресу Комунарськогорайонного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР про визнання бездіяльності противоправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01.08.1995 року, після закінчення навчання у Запорізькому державному медичному університеті, він був прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження 2-річної інтернатури по судовій медицині до Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи.

01.01.1996 року йому було присвоєно 5 кваліфікаційних клас та 13 ранг держслужбовця, а 01.07.1997 року він був зарахований на посаду лікаря-судово-медичного експерта відділу експертизи трупів.

У період часу з 22.07.2015 року по 22.06.2016 року він проходив військову службу у складі Збройних Сил України.

13.02.2023 року він був звільнений з посади лікаря судово-медичного експерта відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових експертів КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР за угодою сторін. Після звільнення йому стало відомо, що відповідач не зарахував до стажу лікаря судово-медичного експерта час проходження військової служби у складі Збройних Сил України та час проходження інтернатури по судовій медицині, відповідно не врахував цей період при нарахуванні та виплати надбавки за вислугу років на посаді лікаря судово-медичного експерта.

На підставі викладеного, він просить суд визнати протиправнимрішення відповідача та зобов`язати КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР зробити йому перерахунок, нарахування і виплату із зарахуванням до стажу лікаря судово-медичного експерта період проходження інтернатури з судової медицини з 01.08.1995 року по 01.07.1997 року та військової служби у складі Збройних Сил України з 22.07.2015 року по 22.06.2016 року, з якого: період з 23.08.2015 року по 03.09.2015 року (участь в АТО) на пільгових умовах один місяць служби за три.

Ухвалою суду (головуючий суддя Дмитрієва М.М.) вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.11.2023 року на адресу суду від представника відповідача Вартанової Г.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР є неналежним відповідачем, оскільки питання зарахування стажу з метою призначення позивачу пенсії належить до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Також зазначає про порушення правил предметної підсудності, оскільки Головне управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень.

Крім того, представник відповідача вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду через пропуск строку позовної давності.

Так, 06.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся на гарячу лінію Міністерства охорони здоров`я України з питанням надання роз`яснення з яких підстав у КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР не зараховують інтернатуру та службу в ЗСУ до лікарського стажу. Вказане звернення за належністю було направлено до Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації, яке в свою чергу було передано на розгляд до КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР. 07.07.2020 року Департамент охорони здоров`я ЗОДА направив ОСОБА_1 лист з роз`ясненнями про неможливість зарахувати періоди проходження інтернатури та служби ЗСУ до лікарського стажу. Тобто, станом на 06.05.2020 року позивачу було достеменно відомо, як він вважає, про порушення його прав. Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 15.09.2023 року, він пропустив строк позовної давності, визначений ст.233 КЗпП.

Щодо зарахування до стажу лікаря судово-медичного експерта час проходження інтернатури представник відповідача зазначила, що спеціальний стаж може розраховуватись з дня отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста та прийняття на посаду. Оскільки ОСОБА_1 отримав сертифікат лікаря-спеціаліста 30.06.1997 року, КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР не може зарахувати до стажу лікаря судово-медичного експерту період проходження інтернатури (з 01.08.1995 року по 30.06.1997 року).

ОСОБА_2 вважає, що період військової служби в Збройних Силах України, також неможливо зарахувати до безперервного стажу лікаря судово-медичного експерта, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був зарахований до військової служби 22.07.2015 року, не перебуваючи з КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР у трудових відносинах.

Ухвалою суду від 21.11.2023 року розгляд цивільної справи №333/8076/23 вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.04.2024 року на адресу суду від представника відповідача Вартанової Г.М. надійшла заява, в які вона зазначає, що лист Запорізької організації Профспілки працівників охорони здоров`я України від 28.09.2019 року, на її думку, є неналежним доказом, так як: має рекомендаційний характер; позивачем не долучено самого звернення, щоб розуміти які питання ставились та які докази надавалися; має посилання на норми, які не стосуються предмету позову.

Також, 17.04.2024 року від ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на доводи позивача, в яких вона зазначає, що у судовому засіданні представник позивача посилався на те, що позивачу не була виплачена надбавка передбачена постановою КМУ «Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз» від 30.03.2011 року №314. Однак, вказана постанова розповсюджується виключно на державні спеціалізовані установи, до яких відповідач не відноситься.

Крім того, періоди військової служби та інтернатури, які ОСОБА_1 просить зарахувати до стажу лікаря судово-медичного експерта, не відносяться до жодної з категорій, передбачених порядком обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років працівникам державних спеціалізованих установ судових експертиз, затвердженого постановою №314 від 30.03.2011 року, що надає право на щомісячну надбавку за вислугу років.

26.06.2024 року на підставі розпорядження керівника апарату №53-к від 26.06.2024 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та справу передано у провадження судді Холода Р.С.

Ухвалою суду від 28.06.2024 року (головуючий суддя Холод Р.С.) прийнято справу до судового розгляду та призначено відкрите судове засідання для розгляду справи по суті.

06.12.2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про застосування строку позовної давності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав, просив задовольнити, з підстав зазначених у ній. Додатково зазначив, що оскільки йому не врахували до спеціального стажу час проходження військової служби та період 2-річної інтернатури, він не отримав підвищену заробітну плату відповідно до постанови №314 від 30.03.2011 року.

Представник відповідачаСніжко Р.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Заявив, що надасть докази витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вислухавши доводи та пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимогст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з положеннямист. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до диплома НОМЕР_2 , виданого 22.06.1995 року (реєстраційний №7455) ОСОБА_1 закінчив Запорізький державний медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа».

Згідно з трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_1 , він:

- з 01.09.1989 року по 22.06.1995 року навчався в Запорізькому державному медичному університеті;

- 01.08.1996 року був прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження дворічної інтернатури по судовій медицині Бюро судово-медичної експертизи Запорізького обласного відділу охорони здоров`я;

- 01.01.1996 року отримав 5 кваліфікаційний клас та тринадцятий ранг держслужбовця;

- з 01.07.1997 року по 01.08.1998 року працював на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу експертизи трупів Бюро судово-медичної експертизи Запорізького обласного відділу охорони здоров`я;

- з 03.08.1998 року по 12.09.1998 року працював на посаді лікаря судово-медичного експерта Криворізького відділення Дніпропетровського бюро судово-медичної експертизи;

- з 01.11.1998 року по 27.10.1999 року працював на посаді судово-медичного експерта Великобурлуцького району Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи;

- з 19.11.1999 року по 15.10.2000 року працював на посаді лікаря фтизіатра міжобласної туберкульозної лікарні установи ЯЯ 310/55 (Софіївська виправна колонія в Запорізькій області);

- з 22.01.2001 року по 04.01.2011 року працював на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу експертизи трупів Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи;

- 20.06.2002 року отримав другу кваліфікаційну категорію;

- 21.06.2007 року підтвердив другу кваліфікаційну категорія;

- 21.12.2007 року підтвердив 5 кваліфікаційний клас судового експерта;

- з 01.02.2011 року по 23.03.2011 року працював в центральному патологоанатомічному відділенні КУ «Запорізьке обласне патологоанатомічне бюро» Запорізької обласної ради на посаді лікаря-стажиста зі спеціальністю «патологічна анатомія»;

- з 20.04.2011 року по 08.07.2011 року працював в патологічному відділенні №4 КУ «Запорізьке обласне патологоанатомічне бюро» Запорізької обласної ради на посаді лікаря-стажиста зі спеціальністю «патологічна анатомія»;

- з 01.09.2011 року по 17.02.2012 року працював різьбяром холодного металу ТОВ «СпівдружністьСервіс»;

- з 01.03.2012 року по 20.06.2012 року працював на посаді лікаря-стажиста ШМД виїзної бригади підстанції ШМД Шевченківського району м. Запоріжжя;

- з 05.03.2013 року по 14.03.2013 року працював на посаді медичної патронажної сестри Жовтневого району Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста;

- з 11.02.2014 року по 11.06.2014 року працював на посаді лікаря-нарколога наркологічного кабінету медичної частини Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС в Запорізькій області;

- з 22.07.2015 року по 22.06.2016 року проходив військову службу у складі Збройних Сил України;

- 19.09.2016 року по 12.02.2017 року працював на посаді лікаря-стажиста відділу СМЕ трупів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради;

- 11.02.2017 року підтвердив 5 кваліфікаційний клас судового експерта;

- з 13.02.2017 року по 13.02.2023 року працював на посаді лікаря судово-медичного експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради.

Відповідно до сертифікату ЗМ №01533 лікаря-спеціаліста, ОСОБА_1 27.06.1997 року атестувався на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Запорізькому державному медичному університеті і наказом по ЗДМУ від 30.06.1997 року за №75 йому присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Судово-медична експертиза», дійсний до 01.07.2002 року.

Згідно посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , останній 19.06.2002 року проходив атестацію в атестаційній комісії при Управлінні охорони здоров`я Запорізькій обласній державній адміністрації і наказом по Управлінню охорони здоров`я від 20.06.2002 року №140-о підтверджена кваліфікація лікаря судово-медичного експерта 2 категорії (дійсне до 19.06.2007 року). Наказом №167-о від 21.06.2007 року продовжено до 20.06.2012 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України від 21.06.2016 року №808, ОСОБА_1 в період з 23.08.2015 року по 03.09.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області.

06.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся на урядову гарячу лінію з проханням роз`яснити, з яких підстав йому в КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР не виплачують надбавки в розмірі 300% до заробітної плати за участь в лікуванні осіб з коронавірусною хворобою та не зараховують інтернатуру та службу в ЗСУ до стажу лікаря судово-медичного експерта.

15.06.2020року Міністерством охорони здоров`я України вказане звернення передано до Департаменту охорони здоров`я ЗОДА для розгляду.

Як вбачається з листа №03В1712 від 07.07.2020 року, Департамент охорони здоров`я ЗОДА доручив розглянути вказане звернення КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР.

У відповіді КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР №02275/6715 від 05.07.2020 року, ОСОБА_1 було надано роз`яснення, з яких підстав йому не зараховують період перебування в інтернатурі та служби в ЗСУ до спеціального стажу як лікаря судово-медичного експерта.

Наказом №76-о (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) 13.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР за угодою сторін. ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом 13.02.2023 року під особистий підпис.

12.04.2023 року ОСОБА_1 письмово звернувся до КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» з проханням: зарахувати до його стажу лікаря судово-медичного експерта період проходження військової служби у складі Збройних Сил України та період проходження 2-річної інтернатури по судовій медицині; здійснити перерахунок його заробітної плати з урахуванням вказаних періодів та виплатити заробітну плату, з урахування виплачених сум; надати відомості щодо його посадового окладу та його зміни за період з 2015 по 2023 роки, а також інших належних виплат, під час його роботи в КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР.

Листом №02.2-05/2146 від 16.05.2023 року, за підписом т.в.о. начальника КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР Курилова П., ОСОБА_1 було відмовлено у зарахуванні часу проходження інтернатури по судовий медицині та служби Збройних Сил України до стажу лікаря судово-медичного експерта та здійснення перерахунку заробітної плати; надано відомості щодо посадового окладу лікаря судово-медичного експерта у період з 2015 по 2023 роки.

Як вбачається з довідки КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР №02.2-05/6631 від 05.12.2024 року,з 13.02.2017 року ОСОБА_1 переведений на посаду лікаря судово-медичного експерта відділу судово-медичної експертизи. Після чого заробітна плата складалася з наступних нарахувань: посадовий оклад, підвищення посадового окладу у зв`язку зі шкідливими та важкими умовами праці; надбавка за кваліфікаційний клас; надбавка за вислугу років.

Щодо тверджень представника відповідача, що КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР є комунальною установою, а тому Постанова КМУ №314 від 30.03.2011 року не розповсюджується на них.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно ст. 18 Закону України «Про судову експертизу» заробітна плата працівників державних спеціалізованих установ (не військовослужбовців і тих, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, складається з посадового окладу, надбавок, доплат до нього, премій та інших виплат, розмір і порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства

Відповідно дост. 5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів. Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Відповідно доЗакону України «Про судову експертизу»до державних спеціалізованих установ належать, зокрема судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України. Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

На виконання пункту 10 постанови № 314 МОЗ України розроблено та затвердженонаказ від 17.06.2013 № 510 «Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судово-медичних та судово-психіатричних експертиз», відповідно до якого лікарі судові експерти усіх спеціальностей та судові експерти усіх спеціальностей у залежності від наявної кваліфікаційної категорії та стажу роботи прирівняні за умовами оплати праці до відповідних категорій судових експертів.

Умови оплати праці працівників комунальних закладів охорони здоров`я охорони здоров`я України затверджені спільнимнаказом Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення», який розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Як роз`яснено в пункті 8постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно - правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно дост. 18 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІзаробітна плата працівників державних спеціалізованих установ (не військовослужбовців і тих, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, складається з посадового окладу, надбавок, доплат до нього, премій та інших виплат, розмір і порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз» № 314 від 30.03.2011 рокузатверджено, зокрема, схему посадових окладів працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз, порядок встановлення надбавок, доплат.

Відповідно до довідки №02.2-05/6631від 05.12.2024 року ОСОБА_1 з 13.02.2017 року відповідачем у заробітну плату останнього нараховувалася та виплачувалася надбавка за кваліфікаційний клас.

Згідно з листом т.в.о. начальника Курилова П. №02.205/2146 від 16.05.2023 року оплата праці у КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ОСОБА_1 була здійснена у відповідності до постанови КМУ №314 від 30.03.2011 року.

В трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис від 11.02.2017 року про підтвердження п`ятого кваліфікаційного класу судового експерта.

Відповідно до Додатку № 2 доПостанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 року № 314, розмір надбавок за кваліфікаційний клас судових експертів встановлюється у розмірі: вищий кваліфікаційний клас700 грн., 1 кваліфікаційний клас600 грн., 2 кваліфікаційний клас500 грн., 3 кваліфікаційний клас400 грн., 4 кваліфікаційний клас300 грн., 5 кваліфікаційний клас200 грн.

Тобто, кваліфікаційний клас судовому експерту Волкову І.В. сплачувався у розмірі 200 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 року № 314 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 85).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 відповідач мав би встановлювати доплати на надбавки у порядку й розмірі, що відповідає положенням Постанови КМУ №314 від 30.03.2011 року, якою впорядковано оплату праці судовим експертам.

Також суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача Вартанова Г. зазначала, що оплата праці у КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» Волкову І.В. була здійснена у відповідності до постанови КМУ №314 від 30.03.2011 року та інших нормативно-правових актів.

Отже твердження представника відповідача, що КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР є комунальною установою, а тому Постанова КМУ №314 від 30.03.2011 року не розповсюджується на них є помилковим.

Щодо зарахування періоду проходження інтернатури до стажу судового експерта (спеціального)

Відповідно до диплома НОМЕР_2 , виданого 22.06.1995 року (реєстраційний №7455) ОСОБА_1 закінчив Запорізький державний медичний університет за спеціальністю «лікувальна справа»

Як вбачається із трудової книжки 01.08.1995 року позивача було прийнято на посаду лікаря для проходження дворічної інтернатури судової медицини до Бюро судово-медичної експертизи Запорізького обласного відділу охорони здоров`я.

27.06.1997 року атестаційна комісія при Запорізькому державному медичному університеті наказом від 30.06.1997 року № 75 присвоїла позивачу звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Судово-медична експертиза» та видано сертифікат зі строком дії до 01.07.2002 року.

01.07.1997року позивачазараховано напосаду лікарясудово-медичногоексперта відділуекспертизи трупівБюро судово-медичної експертизи Запорізького обласного відділу охорони здоров`я.

Позивач просить суд зарахувати час проходження інтернатури по судовій медицині до стажу судово-медичного експерта для здійснення перерахунку заробітної плати.

Згідно з п.1 Постанови №314 від 30.03.2011року України, до стажу роботи, що дає право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років працівникам державних спеціалізованих установ судових експертиз зараховується стаж роботи на посадах, передбачених схемою посадових окладів керівних працівників, судових експертів, наукових працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) державних спеціалізованих установ судових експертиз, за наявності кваліфікації судового експерта.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції станом на 01.08.1995 року) судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань. Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності.

Статтею 10 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Згідно Положення про експертно-кваліфікаційні комісії бюро судово-медичної експертизи Затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 лютого 1997 р. № 52 (в редакції від 18.02.1997 року) це Положення визначає порядок створення і діяльність експертно-кваліфікаційних комісій в бюро судово-медичної експертизи.

Пунктом 4 Положення визначено, що питання проатестацію наприсвоєння кваліфікаціїсудового експертаі кваліфікаційногокласу судовогоексперта розглядаєтьсяна засіданніЕКК заподанням зацікавленоїособи. Доподання проприсвоєння кваліфікаціїсудового експертаабо кваліфікаційногокласу судовогоексперта додаютьсядокументи про освіту (диплом); фах (сертифікатспеціаліста); стаж роботи за фахом (трудова книжка, архівна довідка наказів про сумісництво); одержану підготовку звідповідного фаху(свідоцтвопро проходження підвищення кваліфікації-не меншяк одинраз у5років); присвоєннялікарської кваліфікаційноїкатегорії,відповідно докваліфікаційних характеристик(посвідчення); присвоєння кваліфікаційногокласу судовогоексперта,якщо цевже маломісце раніше (трудовакнижка); оцінку діяльності як фахівця (характеристика).

Таким чином, трудовий стаж позивача, як судово-медичного експерта, почав свій відлік із дня проведення атестації Експертно-кваліфікаційною комісією, які створювалися в Головному бюро судово-медичної експертизи, республіканському бюро судово-медичної експертизи, обласних бюро судово-медичної експертизи для атестації на присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційного класу судового експерта лікарям - судово-медичним експертам та судово-медичним експертам бюро.

Крім того, до стажу роботи, що дає право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років працівникам державних спеціалізованих установ судових експертиз зараховується стаж роботи на посадах, передбачених схемою посадових окладів керівних працівників, судових експертів, наукових працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) державних спеціалізованих установ судових експертиз.

У схемі (Додаток 1 до постанови КМУ від 30.03.2011 р. № 314) зазначені такі посади: керівник (директор, завідувач) установи, завідувач (начальник) відділення, керівники (начальники, завідувачі) основних підрозділів, учений секретар, керівники (начальники, завідувачі) підрозділів, що входять до складу основних підрозділів, головний інженер установи, помічник керівника (директора, завідувача), головний судовий експерт, провідний судовий експерт, старший судовий експерт, судовий експерт, стажист судового експерта, головний науковий співробітник, провідний науковий співробітник, старший науковий співробітник, науковий співробітник, молодший науковий співробітник.

Тобто, в схемі посадових окладів керівних працівників, судових експертів, наукових працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) державних спеціалізованих установ судових експертиз відсутня посада під найменуванням лікар-інтерн.

Враховуючи, що ОСОБА_1 було присвоєно кваліфікацію судового експерта після проходження інтернатури, та з урахуванням того, що посада лікаря-інтерна відсутня в схемі посад, стаж яких зараховується до стажу роботи, що дає право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині зарахування періоду проходження інтернатури до стажу судового експерта не підлягають задоволенню.

Щодо зарахування військової служби

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно із ст.8 ч.1 абзацу 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З аналізу викладеного вбачається, що законодавством України встановлені гарантії, права працівника на зарахування часу проходження військової служби до їх стажу роботи за спеціальністю.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ту обставину, що зарахування періоду військової служби до спеціального стажу є неможливим, оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем під час проходження військової служби, оскільки чинне законодавство не ставить можливість зарахування періоду проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю в залежності від того, чи проходив позивач військову службу перебуваючи у трудових відносинах з роботодавцем.

Таким чином, враховуючи, що позивач у період з 22.07.2015 року по 22.06.2016 року перебував на військовій службі, крім того, брав участь в антитерористичній операції, суд дійшов висновку, що останній має право на зарахування періоду перебування на військовій службі з 22.07.2015 року по 22.06.2016 року до стажу судового експерта.

Позивач просить зарахувати період з 23.08.2015 року по 03.09.2015 року (участь в антитерористичній операції) до спеціального стажу на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Однак, чинним законодавством не передбачено право пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на надбавки.

Водночас, позивач не позбавлений можливості реалізувати право пільгового обчислення вислуги років за вказаний період відповідно до законодавства, яке регулює пенсійне забезпечення громадян у випадку виходу особи на пенсію.

Щодо застосування строку позовної давності

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1статті 47 Кодексу законів про працю України(далі КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно достатті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Як передбаченостаттею 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу) серед іншого зазначив, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно із частиною 2 статті 233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР 13.02.2023 року за угодою сторін, що підтверджується трудовою книжкою та наказом №76-о (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту).

12.04.2023 року ОСОБА_1 письмово звернувся до КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» з листом, в якому зазначає, що під час його роботи на посаді не було враховано час проходження військової служби у складі ЗСУ та час проходження 2-річної інтернатури по судовій медицині, що позбавило його можливості на отримання підвищеної заробітної плати. З урахуванням викладеного просить зарахувати до його стажу лікаря судово-медичного експерта період проходження військової служби у складі Збройних Сил України та період проходження 2-річної інтернатури по судовій медицині; здійснити перерахунок його заробітної плати з урахуванням вказаних періодів та виплатити заробітну плату, з урахування виплачених сум; надати відомості щодо його посадового окладу та його зміни за період з 2015 по 2023 роки, а також інших належних виплат, під час його роботи в КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР.

Листом №02.2-05/2146 від 16.05.2023 року, за підписом т.в.о. начальника КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР Курилова П., позивачу було відмовлено у зарахуванні часу проходження інтернатури по судовий медицині та служби Збройних Сил України до стажу лікаря судово-медичного експерта та здійснення перерахунку заробітної плати; надано відомості щодо посадового окладу лікаря судово-медичного експерта у період з 2015 по 2023 роки.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 06.05.2020 року звертався на гарячу урядову лінію з проханням роз`яснити з яких підстав йому у КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР не зараховують інтернатуру та службу в ЗСУ до лікарського стажу.

Тобто, фактично позивачу ще з травня 2020 року було відомо про неврахування відповідачем у зарахуванні часу проходження інтернатури по судовий медицині та служби Збройних Сил України до стажу лікаря судово-медичного експерта (про порушення своїх прав).

Рішенням КонституційногоСуду України№ 17-рп/2011від 13грудня 2011року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поняття строку міститься у частині першій статті 251 ЦК. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК).

Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв`язку із цим.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 12.04.2023 року (дата подачі відповідного запиту до відповідача) достеменно знав, що його право порушено, а звернувся до суду 19.09.2023 року, на думку суду, строк звернення до суду пропущено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

Керуючись, Законом України «Про судову експертизу», Постановою КМУ «Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз» №314 від 30.03.2011 року, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 47, 94, 97, 116, 117, 233 КЗпП, ст. 252, 253, 256 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (місце знаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, код ЄДРПОУ: 02005177) про визнання бездіяльності противоправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.12.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С.Холод