Ухвала

від 12.12.2024 по справі 461/8737/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/8737/24

Провадження № 1-кп/461/713/24

У Х В А Л А

Іменем України

12.12.2024 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024141360001698 від 25.05.2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024141360001698 від 25.05.2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Подане клопотання мотивує тим, що є достатні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Відтак, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на обвинуваченого обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечили, просили у задоволенні такого відмовити. Сторона захисту вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені. ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки. Просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи тримання під вартою (статті 131, 176, 1981, 183).

До заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до частини другої статті 131 Кодексу, посеред іншого, належать запобіжні заходи, якими згідно ст.176 Кодексу є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає у примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Норма ст.315 КПК України безпосередньо не вказує на право суду продовжувати дію запобіжного заходу, однак, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо обрання запобіжного заходу відбувається у порядку , передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відтак, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пунктом 24 ст.3 КПК України визначено, що судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за ново виявленими або виключними обставинами.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм убачається, що суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження, яке включає в себе і підготовче провадження, не було завершене до спливу двомісячного строку.

Суд, розглянувши доводи сторін кримінального провадження, продовжує строк тримання обвинуваченому ОСОБА_5 під вартою, при цьому виходить із наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до загальних положень про запобіжні заходи, такі обираються виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.7 ст.42 та іншими нормами КПК.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24.10.2023 року до підозрюваного застосовано запобіжний західу виді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 21.12.2024 року. Визначено розмір застави, достатній для забезпечення виконання обов`язків обвинуваченому ОСОБА_5 у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 гривень.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведене існування ризиків, що у разі перебування ОСОБА_5 межами місця попереднього ув`язнення, можливе перешкоджання встановленню істини у справі з його боку, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Положення ст.199 КПК України, передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд погоджується із позицією сторони обвинувачення, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати і на момент розгляду даного клопотання.

Слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу 07.06.2023 року вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого, тому на даному етапі судового провадження суд не перевіряє ці обставини.

Відповідно до ст.148 КПК України, запобіжні заходи вибираються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам уникнути від дізнання, досудового слідства та суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи ОСОБА_5 не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, виключають можливість перешкоджання інтересам правосуддя і ухиленню від суду.

Таким чином, підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, а тому наявна необхідність у задоволені клопотання прокурора та продовженні такого запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Разом з тим, суд враховує сукупність вище перелічених ризиків, які є вагомими, однак може бути усунута у менш обтяжливий спосіб. Тому, з врахуванням майнового стану обвинуваченого, даних про нього, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі, яка буде достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків та яка не може бути завідомо непомірною для нього, а саме: 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 гривень.

Керуючись ст.ст.199, 331, 369, 371-372 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 09 лютого 2025 року.

На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обов`язків обвинуваченому ОСОБА_5 у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 гривень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду.

Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Львів, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; здати на зберігання до органів державної власди свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку наявності таких.

Роз`яснити обвинуваченому його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст виготовлено 12.12.2024 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1