Рішення

від 02.12.2024 по справі 372/5517/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5517/24

Провадження № 2-2316/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Григор`євій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області справу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог Українська міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про встановлення факту перебування дитини на утриманні батька,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування дитини на утриманні батька, в якому зазначено, що 31.08.1991 р. між сторонами було зареєстровано шлюб. З часом сімейні відносини між сторонами погіршились та 14.08.2012 р. шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати разом, внаслідок чого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в них народилася донька - ОСОБА_3 . На початку війни сторони разом проживали в м.Каховка, Херсонської області, але жити під окупацією було не можливо і позивач вирішив вивозити свою рідню на територію, де не ведуться бойові дії. Сторони приїхали в м.Українка, Обухівського району, Київської області, де почали проживати. Позивач постійно працював, отримав статус внутрішньо переміщеної особи, влаштував дитину до навчального закладу, а дружина певний час проживала з ними, а потім вирішила поїхати в м.Каховка, Херсонської області, яке перебуває під окупацією. Останні півроку відповідачка взагалі до не приїздила, дитиною займався позивач сам, але дружина почала телефонувати та повідомляти позивача, що бажає вивезти їхню доньку на окуповану територію. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини. 21.12.2023 р. рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі №372/3562/23 позовні вимоги були задоволені повністю. Відповідно до даного рішення встановлюється, що дитина постійно перебуває на утриманні позивача.

На даній час почали виникати питання щодо підтвердження факту утримання дитини позивачем, а тому він змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Позивач постійно займається дитиною - водить її в навчальний заклад, гуртки та турбується її станом здоров`я, що підтверджується рішенням суду, а тому доказуванню при розгляді іншої справи не підлягає.

В зв`язку з цим позивач просить суд встановити факт, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно виховує та утримує свою дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14.10.2024 р. ухвалою судді було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

18.11.2024 р. ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги задовольнити, проти прийняття заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоч про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заперечень щодо позову, заяв та клопотань суду не направила.

Представник третьої особи Української міської ради Обухівського район Київської області, як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень щодо позову, заяв та клопотань суду не направив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК Україна суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про розгляд справи в заочному порядку та задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.08.2023 р. (а.с.10)

Згідно копії довідки від 03.01.2024 р. №3235-5003083068 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . (а.с.8)

З копії довідки від 26.12.2023 р. №3235-5003076712 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . (а.с.11)

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області №372/3562/23 (2-1352/23) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Української міської ради Обухівського району Київської області, позов задоволено, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 . (а.с.12-13)

Дитина сторін ОСОБА_4 навчається в 4-Б класі Академічного ліцею №1 Української міської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується копією довідки №215 від 24.09.2024 р. (а.с.15)

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як вказував Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 року у справі №682/1456/20: «Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини».

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 1 ст.150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях повазі до інших людей, любові до членів своєї сім`ї, родини. Брак любові у дитячі роки це духовний дисбаланс на усе життя.

Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

За змістом ч.ч.1,2 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу,постійного місця проживання. Тим більш, що поняття "розлучення" не співпадає з поняттям "визначення місця проживання", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).

Вказані вище обставини справи, отримання позивачем постійного заробітку, наявність житла, свідчать про можливість позивача забезпечувати нормальний всебічний розвиток його дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже дитина позивача перебуває на його утриманні повністю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання своєї дитини позивачем необхідно для вирішення питань щодо утримання дитини.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт того, що позивач самостійного виховує та утримує свою дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується зібраними по справі доказами.

Суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273, 280-283, 315 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно виховує та утримує свою дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О.М.Зінченко