Рішення

від 10.12.2024 по справі 638/647/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/647/24

Провадження № 2/638/195/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Вишневецької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» про розірвання договору оренди землі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі», в якому просить розірвати договір оренди землі, укладений 04.11.2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські зорі» щодо оренди земельної ділянки площею 6,9515 га, кадастровий номер 6324680500:04:002:0031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 888673763246, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради Чугуївського району Печенізької територіальної громади Харківської області.

В обґрунтування позову посилається на те, що 04.11.2016 року між сторонами було укладено договір оренди землі, зареєстрований Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області 08.11.2016 року, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,9515 га, кадастровий номер 6324680500:04:002:0031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 888673763246, нормативною грошовою оцінкою 224 485,90 грн., сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради Чугуївського району Печенізької територіальної громади Харківської області, строк дії Договору 15 років. Відповідно до умов Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5,5% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 12 349,67 грн.. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється автоматично і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції. Орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 20 числа останнього в звітному році місяця. Розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Згідно Договору орендар зобов`язаний сплачувати земельний податок. Дія договору припиняється у разі, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок його невиконання другою стороною. Вказує, що всупереч умов укладеного Договору відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2022 рік, про причини несплати у встановленому порядку не повідомив, доказів неможливості виконання основного зобов`язання не надав. Орендар до 2021 року включно утримував з орендної плати податок на доходи фізичних осіб 18% і 1,5% військового збору та перераховував його до державного бюджету у розмірі 2234,30 грн по 2021 рік включно. Орендна плата за 2023 рік перерахована на картку в сумі 10 045,29 грн. з вирахуванням суми податку. Однак за 2023 рік отриманий податок до бюджету не сплачений. Перемовини з посадовою особою орендаря щодо зміни умов вказаного Договору у зв`язку з суттєвою зміною обставин та порушення орендарем суттєвих умов договору результату не дали, у зв`язку із чим позивачем надіслано відповідачу заяву про припинення Договору шляхом його розірвання та повернення орендованої земельної ділянки. Натомість орендар ухилився від отримання вказаної заяви. З огляду на викладене зазначає, що підставами для розірвання вказаного договору оренди землі є невиконання орендарем суттєвих умов договору та істотна зміна обставин. Вказує, що в разі передбачення введення воєнного стану позивач розпорядилась землею іншим чином та договорі оренди не укладала б.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого товариство вважає заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що орендна плата за 2022 рік була сплачена відповідачем позивачу у передбачені договором строки. Згідно відомості на виплату готівки №1 від 07.02.2022 року позивач отримала 10 9999,20 грн., за 2021 рік орендну плату виплачено 25.10.2021 року, за 2023 рік 05.12.2023 року, а тому відповідач свої зобов`язання з виплати орендної плати за договором виконав повністю та в межах встановлених договором строки. При цьому зазначає, що несплата орендної плати за один рік не створює систему порушень щодо сплати орендної плати, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати. Несплата суми ПДФО та військового збору при сплаті орендної плати за 2023 рік на переконання відповідача не має юридичного значення для вирішення даного спору, не є предметом доказування у даній справі та за будь-яких умов не можуть слугувати підставою для розірвання Договору. Разом із тим, орендна плата за 2023 рік була перерахована на банківський рахунок позивача та не могла бути здійснена без одночасної сплати відповідних податків та зборів. Крім того, вказує, що законом чітко визначено чотири обов`язкові умови, за наявності яких договір може бути розірваний у зв`язку зі зміною істотних обставин. В той же час, позивачкою не наведено жодних фактів та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що виконання позивачем Договору після оголошеного Указу Президента України від 24.02.2022 року військового стану призвело до погіршення її майнових інтересів або позбавило того, на що вона розраховувала при укладенні договору. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому наполягає на тому, що орендну плату за 2022 рік відповідачем сплачено не було, а надана до суду копія відомості є підробленою. Вважає поведінку орендаря такою, що суттєво порушує умови укладеного між сторонами договору оренди землі і тому має підстави ставити питання про дострокове розірвання укладеного договору в судовому порядку. При цьому також вказує, що орендна плата вносилась без індексації відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції. Крім того зазначає, що не уклала би договір оренди якби їй було б відомо, що з 2021 року буде можливий продаж земельних ділянок.

Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти обставин, викладених у відповіді позивача. Наполягає на тому, що відповідач свої зобов`язання з виплати орендної плати за Договором, в т.ч. за 2022 рік, виконав повністю та в межах встановлених Договором строків. При цьому зазначає, що надана відомість оформлена у встановленому порядку, містить всі необхідні реквізити, в тому числі підпис позивача. Вважає безпідставними посилання позивача на те, що не надання відповідачем до матеріалів справи касового приходного ордеру, касового видаткового ордеру та касової книги за лютий 2022 року свідчить про нікчемність наданої відповідачем відомості. Наполягає на відсутності підстав для розірвання Договору оренди. З огляду на те, що в позовній заяві позивач не зазначала про порушення порядку та обсягу здійснених виплат орендної плати за 2017-2021 роки, тому відповідачем не надавались відповідні документи на спростування даних обставин. Також вказує, що законом чітко визначено чотири обов`язкові умови, за наявності яких договір може бути розірваний у зв`язку зі зміною істотних обставин. Натомість позивачем не наведено жодних фактів та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що виконання позивачем Договору після введення воєнного стану призвело до погіршення її майнових інтересів або позбавило того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Вказує, що через початок військової агресії російської федерації проти України, введення на території України військового стану, перебування підприємства в тимчасовій окупації, бойові дії на території Печенізької селищної територіальної громади, що становили небезпеку для працівників підприємства наказом від 25.02.20222 року діяльність підприємства була зупинена, оголошено простій. Згідно фінансової звітності відповідача господарська діяльність у 2022 та 2023 роках була неприбутковою, витрати підприємства значно перевищили чистий дохід від реалізації продукції. З огляду на викладене, розірвання договору оренди належної позивачеві земельної ділянки призведе до ще більшого погіршення фінансового стану підприємства.

Представником позивача подано до суду заяву про доповнення доводів мотивувальної частини позову в частині систематичної несплати відповідачем індексу інфляції за період з 2016 року по 2023 роки в порушення умов укладеного Договору, про що надано відповідний розрахунок.

Представником відповідача подано до суду додаткові пояснення, згідно яких відповідач заперечує проти заяви позивача про доповнення доводів мотивувальної частини позову та щодо розрахунку належної до виплати орендної плати. При цьому вказує, що фактично позивачем було змінено підстави позову неналежним способом, а саме без подання до суду відповідної письмової заяви. Вважає, що позивач намагається додати нову підставу в обхід процесуального законодавства, із порушенням встановлених процесуальних строків. Відповідач заперечує проти подання позивачем заяви як такої, що подана всупереч вимогам ЦПК України. Зазначає, що позивач умисно вводить суд в оману стосовно дійсного змісту п.9 та 10 Договору оренди землі, оскільки Договором передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються автоматично (без окремої угоди) і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу індексації, тому на думку відповідача обчислення розміру орендної плати за землю за цим Договором оренди землі повинно здійснюватися без урахування індексів інфляції на підставі ч.3 ст.21 ЗУ «Про оренду землі». На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.10.2024 року, виправленої ухвалою суду від 18.10.2024 року, витребувано докази у відповідача.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та її представника, допитавши свідка, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Судом встановлено, що 04 листопада 2016 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НАР №060718, зареєстрованого в реєстрі за №239 до державного акту на право приватної власності на землю серія І-ХР №040623 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ «Артемівські Зорі» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,9515 га кадастровий номер 6324680500:04:002:0031. яка розташована на території Артемівської сільської ради, строком на 15 років, з орендною платою у розмірі 5,5% від грошової оцінки земельної ділянки.

Державним реєстратором Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області Гаспарян Г.А. за ТОВ «Артемівські Зорі» було зареєстровано 08.11.2016 року право оренди даної земельної ділянки строком дії 15 років, підставою виникнення якого є цей договір оренди землі б/н виданий 04.11.2016 року.

Аналізом наданого договору оренди земельної ділянки встановлено, що даний договір не втратив чинності у зв`язку із закінченням строку, на який був укладений.

При цьому суд також наголошує, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Отже, між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки, умови якого є обов`язковими для кожної із його сторін.

Відповідно до п.п. 5, 9 Договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 224 485,90 грн. станом на 29.03.2016 року. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5,5% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 12 349,67 грн.

Згідно з п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється автоматично (без окремої угоди сторін) і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу індексації.

Орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 20 числа останнього у звітному році місяця (п.11 Договору).

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.13 Договору).

Як зазначає позивачка, орендар платив орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договором і є складовою орендної плати, а також не сплатив орендну плату за 2022 рік. Тому орендодавець була змушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Укладаючи договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом.

Відповідно до п.37 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або після виявлення власника або звернення спадкоємця; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, та з інших підстав, визначених законом.

Тобто, наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Так, як зазначалось вище, положенням пункту 10 договору було погоджено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Зазначене узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України, якими до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, що передбачає, зокрема, добровільне узгодження умов договору оренди землі при його укладенні.

Посилання представника відповідача на те, що законодавством не передбачено такого поняття як індекс індексації та порядку індексації орендної плати, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до статті 21 Закону України «Про орендну землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про орендну плату» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, дає підстави зробити висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеного в п. 66 Постанови ВС від 16 березня 2020 року по справі №922/1658/19, колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі» необхідно застосовувати у такий спосіб: нормами статті 21 Закону України «Про орендну землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

За таких обставин не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що сума орендної плати, визначена договором, сплачена в повному обсязі.

Судом встановлено, що ТОВ «Артемівські Зорі» істотно порушено договір, а саме не в повному обсязі сплачувалася орендна плата з 2016 по 2023 роки, що згідно із частиною другою статті 651 ЦК України є підставою для розірвання за рішенням суду договорів оренди земельних ділянок, на чому наполягає позивач.

Крім того, стороною відповідача не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів сплати позивачу орендної плати за 2022 рік, не отримано таких доказів і судом. При цьому позивач категорично заперечувала отримання орендної плати за вказаний період. Допитана в якості свідка ОСОБА_3 , підпис якої міститься у відомості на виплату готівки №1 від 07.02.2022 року як особи, що здійснила виплату, остання заперечувала сам факт виплати грошових коштів позивачу.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами твердження позивачки про те, що орендна плата їй сплачена не в повному обсязі, а саме без урахування інфляції за період з 2016 по 2023 роки та орендної плати за 2022 рік, передбаченої Договором оренди. Як встановлено судом, розмір орендної плати не змінювався з 2016 року та становив 12 349,67 грн. з урахуванням податків та зборів. При цьому індексація орендної плати повинна була здійснюватися починаючи з грудня 2016 року (наступний місяць після укладення договору оренди землі, де сторони визначили розмір орендної плати).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено сплату орендної плати позивачу за договорами оренди земельної ділянки у повному обсязі та у строки, визначені Договором, а позивачем в свою чергу, доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату орендарем орендодавцю, яка відповідно до норм ст.141 Земельного кодексу України є обов`язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог та розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322888500:03:000:0664 площею 5,7800 га.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, приймаючи до уваги результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 1211 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324680500:04:002:0031 площею 6,9515 га, укладений 04.11.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Артемівські Зорі».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 16.12.2024 року.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі», ЄДРПОУ 32536414, Харківська область, Чугуївський район, с.Артемівка, вул.40 років Перемоги буд.6.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк