Ухвала

від 13.12.2024 по справі 755/21336/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/21336/24

Провадження №: 2/755/11353/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"13" грудня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України..

У позовній заяві позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на частину неподільного майна (однокімнатної квартири) за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 173 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України встановлено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 1212 ЦК України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору встановлено пунктом 2 статті 4 вказаного Закону. Зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не майнового характеру

- 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у

2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028 гривень.

Позивачем зазначено ціну позову - вартість об`єкту нерухомості, а саме - квартири АДРЕСА_1 - 180 000,00 грн.

На підтвердження зазначеної позивачем ціни позову до матеріалів позову долучено Висновок від 13 серпня 2012 року серії КВ № 130812-01 про оцінку вартості нерухомого майна - житлової квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого оціночна вартість складає 360 000,00 грн.

Суд звертає увагу позивача на таке.

Згідно із пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року

№ 20 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» від 10 вересня 2003 року № 1440 ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Поняття «дійсна вартість майна» є за своїм змістом тотожним поняттю «ринкова вартість майна».

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому, вказаною статтею Закону визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Строк дії звіту про оцінку майна не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті (пункт 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року за № 658).

Таким чином, заявлена позивачем вартість спірного майна не підтверджена належним доказом щодо реальною вартості цього майна саме на дату подання позовної заяви, з урахуванням якої і має бути визначено ціну позову та сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру щодо визнання права власності на нерухоме майно.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Вищевикладене є недоліками позовної заяви, які повинні бути усунуті позивачами шляхом зазначення ціни позову, виходячи з дійсної (ринкової) вартості об`єкта нерухомого майна на дату звернення з цим позовом до суду, з долученням доказів такої вартості (дослідження/експертизи/звіт, який чинний протягом шести місяців, що передують даті звернення позивача з позовом до суду).

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальної вартості майна на момент пред`явлення позову, то суд позбавлений можливості зазначити точну суму судового збору, яку слід сплатити.

Згідно із частиною другою статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, позивачу слід надати докази на підтвердження реальної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову та виходячи з цього сплатити судовий збір згідно із вимогами наведеного законодавства України, а у випадку, якщо на момент пред`явлення позову встановити точну ціну позову неможливо, судовий збір попередньо визначається судом у сумі 15 140,00 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Таким чином, за подання цієї позовної заяви сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем становить 15 140,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору від 20 жовтня 2024 року на суму 1 800,00 грн.

Отже, позивачу слід доплатити різницю між фактично сплаченою сумою судового збору та визначено сумою судового збору, що становить 13 340,00 грн.

Відповідні документи, що підтверджують сплату судового збору, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивачу слід надати суду.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA 478999980313141206000026005, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хромова