Постанова

від 12.12.2024 по справі 645/431/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 645/431/23

Номер провадження 22-ц/818/3297/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представник позивача адвоката Святець О. М.,

представника відповідача Кукуєвої В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року в складі судді Ульяніч І.В. у справі № 645/431/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визнання наймачем житлового приміщення, визнання права користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визнання наймачем житлового приміщення, визнання права користування житловим приміщенням.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явилася в судове засідання і не повідомив про причини неявки, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, та зважаючи, що позивач та його представник за спливом тривалого проміжку часу не цікавились рухом справи та не реалізували свої процесуальні права та обов`язки, в той же час суд здійснив всі можливі спроби для їх повідомлення про дату судових засідань, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

25 липня 2024 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Святець Олександр Миколайович, на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для подовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання по справі. Його представник повідомив заздалегідь про неможливість з`явлення до суду з поважних причин, оскільки він приймав участь у розгляді кримінальної справи.

04 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку Харківською міською радою подано відзив, в якому просила ухвалу суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач та представник Святець О.М. були належним чином повідомлені про судові засідання призначенні на 07 грудня 2023 року, 26 лютого 2024 року, 26 березня 2024 року, 25 квітня 2024 року, 05 червня 2024 року та 10 липня 2024 року, однак поспіль у шостий раз не з`явились у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не надали. Представник позивача адвокат Святець О.М. перед кожним судовим засіданням надсилав заяви про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, однак належних доказів на підтвердження участі в інших судових засіданнях не надавав.

Позивач вирішивши скористатись правом надання правової допомоги через адвоката, сам в жодне судове засідання, починаючи з грудня 2023 року, не з`являвся, бажання бути присутнім під час судового розгляду не виявляв. Натомість під час підготовчого засідання, адвокат Святець О.М. повідомляв, про можливість розгляду справи без безпосередньої участі позивача, оскільки отримав від нього доручення діяти від його імені без обмежень.

Також, представник позивача був обізнаний про судове засідання призначене на 10 липня 2024 року, про що свідчить направлення клопотання про відкладення судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Святець О. М., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідачі Кукуєву В. І. , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Матеріали справи свідчать, що 09 лютого 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про визнання наймачем житлового приміщення, визнання права користування житловим приміщеннямта призначено її до розгляду на 13 березня 2023 року.

Справа до розгляду призначалась неодноразово. 25 квітня 2024 року у зв`язку з неякою у судове засідання всіх учасників справи розгляд справи відкладено на 05 червня 2024 року. В подальшому по справі було призначено судове засідання на 10 липня 2024 року.

Судові повістки, які була направлені про розгляд справи 05 червня 2024 року та 10 липня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 повернуто до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 210-211, 221-222).

09 липня 2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Святець О.М. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю адвоката в Кегичівському районному суді Харківської області за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 статті 185 КК України (а.с. 225-226).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини 1 та 5 статті 4 ЦПК України).

У частині 1 статті 8 ЦПК України закріплено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина 1 статті 42 ЦПК України).

За пунктом 2 частини 1 статті 42 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тобто правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19 (провадження № 61-17634св23), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22(провадження № 61-6264ск23) виснував, що залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини 5, пункту 2 частини 7, частини 8 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 8 статті 128 ЦПК України).

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23)).

Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23)

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, згідно з принципами відповідного виду судочинства має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України спрямовані на те, щоб унеможливити свавільне обмеження права особи на судовий розгляд її справи. Зокрема вони встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримує правил судового провадження. Так, частина 5 статті 223 ЦПК України дає суду право повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21 та від 08 лютого 2024 року у справі № 990/89/23).

Правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання; повторної поспіль неявки позивача на судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності; нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи (постанова Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 756/7038/15-ц).

Встановивши, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у засідання суду, зокрема які були призначені на 05 червня 2024 року та 10 липня 2024 року, не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наведених у заявах про відкладення розгляду указаних судових засідань обставин не надав, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення його позову без розгляду на підставі пункту 3 частин 1 статті 257 ЦПК України.

Суд першої інстанції врахував поведінку сторони позивача, зокрема щодо неодноразової неявки протягом 2023-2024 років у засідання суду та подання клопотань про відкладення судових засідань без надання достовірних доказів поважності причин неможливості явки сторони у них, а також завдання цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи і дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина