Ухвала

від 13.12.2024 по справі 227/1701/20

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 227/1701/20

(4-с/199/38/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами скарги боржника ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дружбіної Юлії Василівни від 22 листопада 2024 року у виконавчому провадженні №72069780 про накладення на ОСОБА_1 штрафу,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана скарга в порядку Розділу VII ЦПК України, ознайомившись із матеріалами якої, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, частиною 9 ст.10 ЦПК України визначено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

За змістом ст.187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі лише за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Згідно ст.186 ч.1 п.1, ч.2 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст.74 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згаданий вище порядок, визначений законом, встановлено Розділом VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень), нормами ст.ст.447, 448 якого встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_1 , останнім саме в порядку Розділу VII ЦПК України оскаржуються до суду дії державного виконавця з винесення постанови та сама постанова державного виконавця про накладення на заявника, як боржника за виконавчим провадженням, штрафу.

Положеннями ст.74 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Нормою ст.287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У постановах від 18 грудня 2019 року по справі №759/15553/14-ц та від 19 лютого 2020 року по справі №382/389/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими імперативним правилом ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII врегульовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

У постанові від 26 жовтня 2022 року по справі №229/1026/21 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

У постанові від 11 вересня 2024 року по справі №310/2210/21 Велика Палата Верховного Суду виклала наступний правовий висновок: рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII). За правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що боржником у його скарзі, поданій до суду на підставі норм Розділу VII ЦПК України для розгляду в порядку цивільного судочинства, оскаржуються дії державного виконавця з винесення постанови та сама постанова державного виконавця про накладення на боржника штрафу в рамках виконавчого провадження, які згідно ст.74 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження», ст.287 КАС України можуть бути оскаржені навіть сторонами виконавчого провадження лише в порядку адміністративного судочинства, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у цивільній справі за даною скаргою на підставі ст.186 ч.1 п.1 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 186, 187, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дружбіної Юлії Василівни від 22 листопада 2024 року у виконавчому провадженні №72069780 про накладення на ОСОБА_1 штрафу відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко