Рішення

від 16.12.2024 по справі 343/3061/23

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/3061/23

Провадження №: 2/343/79/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції із позивачем цивільну справу № 343/3061/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Кобилинець Т.В.,

представника органу опіки та піклування - Кудли О.Й.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

ОСОБА_1 просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що в нього з ОСОБА_2 народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу народження дочки відповідачка не приділяла їй належної уваги та турботи, не виконувала своїх материнських обов`язків. Вона не хотіла доглядати за дитиною, періодично віддавала дочку до його батьків, спочатку на декілька днів, а потім і зовсім залишала її у них і більше не забирала. Фактично з грудня 2021 року він проживає зі своєю дочкою у його батьків. Він не хотів проживати в такій сім`ї та постійно травмувати дитину, тому звернувся до суду із заявою про розірвання шлюбу. На підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28.04.2022 шлюб між ними розірвано, малолітню дитину суд залишив проживати з ним. Відповідачка не цікавиться дочкою, не здійснює за нею догляд, не бачиться з нею, не турбується про неї. Не виконує вона і своїх обов`язків щодо утримання дочки, тому він звертався до суду із позовом про стягнення аліментів. Дівчинка практично не знає своєї мами, тому що вона не відвідує її. ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не цікавиться її долею, станом здоров`я, не виявляє до неї жодного інтересу, що свідчить про ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Позивач ОСОБА_1 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов підтримав, просив його задовольнити. Додатково вказав, що дитина від народження була позбавлена материнської турботи. Відповідачка не подала документів для отримання виплат при народженні дитини. Вона не сплачує аліменти та жодним іншим чином не забезпечує дитину. ОСОБА_2 не вітає доньку із днем народження, не цікавиться нею, не вчиняє щодо неї жодних дій. Він на даний час перебуває за кордоном, де значно більший рівень заробітної плати, що дає йому змогу якнайкраще забезпечити дитину. Він офіційно працює, має зареєстроване місце проживання у Відні, куди хоче забрати на проживання і свою доньку. Думає, що дитині буде краще з ним, ніж з мамою, яка не виконує своїх обов`язків. На даний час його мама, яка фактично виховує його дочку, хворіє, тому він не хоче її перенавантажувати своєю дитиною, а має намір забрати доньку до себе. За кордоном він уже підібрав для неї приватний дитячий садок, винайняв житло, в якому створені належні умови для дитини, має стабільний офіційний дохід.

Представник позивача - адвокат Кобилинець Т.В. у судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначила, що після народження дитини сторони спочатку проживали у її батьків, а потім - у батьків її довірителя. ОСОБА_1 намагався привити відповідачці любов до дитини, але це було безрезультатно. Щоб фінансово забезпечити дитину усім необхідним, батько змушений був їздити за кордон. Усю фінансову допомогу його дружина витрачала на алкоголь, наркотики та компанії, з якими проводила час, залишаючи немовля вдома, інколи саме без нагляду. З 2020 року відповідачка почала пропадати з дому на декілька днів, залишаючи дитину. Спочатку вона поверталася, але в грудні 2021 року вона повністю залишила дочку, яка в той час була хвора, довівши її до тяжкого стану, і з того часу її життям більше не цікавиться. При цьому жодних перешкод для виховання дитини з боку батька їй не чиниться. Коли ОСОБА_2 залишила сім`ю, їхня дочка була дуже маленькою. Батькові було важко впоратись із немовлям, тому на допомогу прийшла його (позивача) мама. Відповідачка будь-якої участі у вихованні дівчинки не приймає. Її батьки також не цікавляться своєю онукою, жодного разу не приїжджали і не поцікавились, де та з ким вона проживає.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася жодного разу, хоча про розгляд справи неодноразово повідомлялася як шляхом направлення повісток про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 24), які спочатку поверталися на адресу суду із відмітками про їх отримання (а.с. 29, 42), а згодом - у зв`язку з "відсутністю адресата за вказаною адресою" (а.с. 51-52, 86-87, 89-90), так і шляхом опублікування оголошень про виклик до суду на офіційному сайті "Судова влада України" (а.с. 36, 49, 58, 73, 84). Відзиву на позов не подавала.

В судовому засіданні представниця органу опіки та піклування вказала, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу, відповідачка в судові засідання також не з`являлася. До матеріалів справи долучила нотаріально посвідчену заяву, в якій не заперечила, щоб дитина залишилась проживати з батьком. При обстеженні матеріально-побутових умов сім`ї було встановлено, що мати не бере участі у вихованні дитини, не зверталася за отриманням допомоги після її народження, не водила її до педіатра, не сплачувала на неї аліменти. Сусіди підтвердили, що мама не спілкується з дитиною, не приходить до неї. За вказаних умов, орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

суд на підставі ухвали від 04.12.2023 відкрив провадження у даній справі, призначив провести підготовче судове засідання за участю сторін, зобов`язав орган опіки та піклування Болехівської міської ради Івано-Фрканківської області надати висновок на виконання своїх повноважень щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Представник органу опіки та піклування 31.01.2024 скерував як на електронну адресу суду, так і сформував через систему "Електронний суд" клопотання, у якому не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду, до якого долучив копію висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою від 01.02.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження.

Представник позивача - адвокат Кобилинець Т.В. - подала клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

29 лютого 2024 року позивач подав клопотання про долучення доказів та про допит свідків, а його представник - про проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності.

Ухвалою від 29.02.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Представник органу опіки та піклування 25.03.2024 долучила до матеріалів справи копію висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3

25 квітня 2024 року суд постановив проводити заочний розгляд справи та задоволив клопотання сторони позивача про оголошення перерви в судовому засіданні для виклику свідків.

В судовому засіданні 20 травня 2024 року суд допитав свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та оголосив перерву за клопотанням представника позивача для забезпечення явки свідка та участі в судовому засіданні позивача.

10 червня 2024 року представник позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 24.07.2024 суд допитав свідка ОСОБА_8 та оголосив перерву за клопотанням представника позивача для забезпечення явки позивача та дачі ним особистих пояснень. На повторному виклику свідка ОСОБА_9 сторона позивача не наполягала.

22 жовтня 2024 року представник позивача заявила клопотання про допит свідка ОСОБА_10 (матері відповідачки) з поновленням строку для його заявлення, яке суд задоволив та оголосив в судовому засіданні перерву.

21 листопада 2024 року позивач через систему "Електронний суд" сформував клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

21 листопада 2024 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

В судовому засіданні 22.11.2024 суд допитав свідка ОСОБА_10 , задоволив клопотання сторони позивачки про долучення додаткових доказів, які попередньо направлені відповідачці, з поновленням строку для їх подання, та оголосив перерву перед судовими дебатами.

06 грудня 2024 року представник позивача подала заяву про проведення та завершення розгляду справи за їх відсутності. Клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності подав і представник органу опіки та піклування.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

При цьому з урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

як установлено в судовому засіданні, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , на що вказує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яке видане повторно 23.02.2021 (а.с. 15).

Як зазначив позивач, відповідачка ще з часу народження доньки не виконувала своїх материнських обов`язків.

Згідно із долученими до матеріалів справи довідками, ОСОБА_6 (мама позивача) неодноразово зверталася у поліцію із заявами, в яких просила перевірити, в яких умовах проживає її онука ОСОБА_3 , у зв`язку з чим з ОСОБА_2 були проведені профілактичні бесіди щодо належного виконання своїх батьківських обов`язків, складено адмінпротокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 60, 61, 147, 148).

На підставі постанови Долинського районного суду Івано-Франівської області від 11.02.2022 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки вона ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини ОСОБА_3 (а.с. 145-146).

Свідок ОСОБА_8 показав, що він був інспектором ювенальної поліції. У 2021 році протягом року тягнулася історія ОСОБА_11 . Відповідачка не давала можливості спілкуватися позивачу та його батькам з її дочкою. Натомість ОСОБА_12 зверталася до них та вказувала, що відповідачка неналежно виконує свої обов`язки щодо дитини, що знайшло своє підтвердження. Неналежна поведінка відповідачки підтвердилася тим, що коли вона проживала у батьків позивача, вона пропала на два місяці та знаходилась у ОСОБА_13 . Коли він до неї телефонував, вона перебувала у нетверезому стані. Згодом на неї були складені протоколи за доведення неповнолітніх осіб до алкогольного сп`яніння, що вона знімала на телефон і публікувала в мережі. Також щодо неї були звернення щодо неналежного виконання нею своїх материнських обов`язків. Вони проводили з нею бесіди, складали протоколи. Не раз бачив її в м. Долина в стані алкогольного сп`яніння. Вона вказувала, що так відпочиває. Згодом її було притягнуто до кримінальної відповідальності. До них зверталася її мама, просила знайти її, оскільки вона залишила свою дитину. Відповідачка казала, що дитину забере, але так і не зробила цього. У матері відповідачки теж є неповнолітні діти, але і там є звернення щодо неналежного виконання обов`язків щодо виховання дітей. Діти останньої перейшли проживати до батька в с. Оболоння. Належних умов для проживання дитини у матері відповідачки нема. Тим більше вона пише заяви у поліцію на своїх малолітніх дітей, тобто атмосфера там не сприятлива. Відколи відповідачка виїхала за кордон, вона не цікавиться своєю дитиною, що повідомила йому мама позивача. З того часу, як дитина проживає із бабусею по татовій лінії, жодних звернень щодо неї у поліцію нема.

Зважаючи на поведінку відповідачки, її ставлення до дитини, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. На підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28.04.2022 суд розірвав шлюб між сторонами, малолітню дочку ОСОБА_3 , залишив на проживання з батьком (а.с. 11-12). Під час розгляду справи відповідачка подала нотаріально посвідчену заяву, в якій надала згоду на розірвання шлюбу та не заперечила щодо визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 з батьком (а.с. 23).

Як указав позивач, оскільки відповідачка не брала участі в утриманні дитини, він звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з неї аліментів. На підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 19.07.2022 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2200,00 грн з подальшою індексацією відповідно до закону (а.с. 13-14).

Свідок ОСОБА_6 , яка є мамою позивача, показала, що її син та відповідачка розійшлись у липні 2020 року, тому про те, що у них народилася дитина, вона дізналась через інтернет. В грудні 2020 року вони розписалися, похрестили дитину. На початку січня-лютого 2021 року молода сім`я проживала в них, а тоді переїхали на окрему квартиру. У березні 2021 року її син поїхав за кордон, а відповідачка переїхала знову проживати до них. У травні 2021 року вона з дитиною переїхала до своїх батьків. Коли позивач приїхав із-за кордону, відповідачка не давала йому можливості спілкуватись з дитиною, вказуючи, що то не його дитина. На підставі ДНК-тесту було підтверджено його батьківство. Потім дівчинка захворіла. Відповідачка її не лікувала. Через сільського голову їм вдалося забрати у неї дитину та пролікувати. Після лікування ОСОБА_14 забрала дитину з лікарні, але вже давала змогу їм інколи проводити час з нею, залишала її в них, а з 31.12.2021 вона повністю залишила дитину з ними. Дівчинка була у край важкому стані. Ще 06 січня 2022 ОСОБА_2 приходила, щоб забрати дитину, але оскільки остання була у важкому стані, вони її їй не передали. Відповідачка продала все дитяче золото, щоб придбати наркотики. Під час слухання справи про розірвання шлюбу, вона написала нотаріально посвідчену заяву про те, що вона не заперечує, щоб дитина залишилась на проживанні з батьком. У березні 2022 року вона виїхала в Польщу. З того часу вона дитиною не цікавиться. Її мама, інша бабуся дитини, теж до онуки не навідується, хоча вона працює в АТБ та щоденно проходить повз їхню хату. Син виїхав за кордон, оскільки потрібні були кошти на утримання дочки. З невісткою вона з 11.02.2022 не спілкується. Одного разу до дитини приходила двоюрідна сестра відповідачки, яка з останньою не спілкується. Фінансово дитину утримує тільки тато. Він передає кошти або кимось, або перераховує на картку її дочки, яка є хресною мамою дитини. Дівчинка потребує постійного лікування. На даний час син хоче забрати дитину за кордон, домовився там про садок. Він офіційно працює у Відні (в Австрії), має відповідні документи. З мережі інтернет вона дізналася, що у відповідачки є новий чоловік.

Свідок ОСОБА_10 , яка є мамою відповідачки, показала, що, коли сторони спільно проживали, її дочка часто залишала свою дитину та йшла гуляти з різними компаніями. У цей час за дитиною гляділа сваха, якій вона дуже вдячна. Згодом дочка виїхала за кордон, де на даний час має іншого чоловіка. Її дочці відомо, що в суді слухається справа про позбавлення її батьківських прав. Вона спілкувалась з нею, запитувала, чому вона не цікавиться своєю дитиною, на що вона відповідала, що її заблокували. Але це не правда. Свати скидають їй (свідку) фото, а вона пересилає їх дочці. Остання не передає гроші на утримання дитини. На даний час сторони заробляють гроші, тому вона дякує своїй свасі ОСОБА_6 за те, що вона виховує онуку, хоча сама є хворою. Якщо зять вважає за необхідне позбавити її дочку батьківських прав, значить так правильно, можливо вона тоді зробить відповідні висновки. При цьому дуже добре, що ОСОБА_1 хоче забрати дитину за кордон, оскільки там кращі умови для проживання. Він має на дитину такі ж права, як і мама.

В акті обстеження матеріально-побутового стану сім`ї від 15.06.2023 зазначено, що ОСОБА_1 проживає в будинку батька ОСОБА_15 . ОСОБА_1 часто виїжджає на роботу за кордон для забезпечення дочки ОСОБА_3 . Мати дитини ОСОБА_16 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Зі слів ОСОБА_1 з`ясовано, що остання була засуджена за крадіжку, притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежний догляд дитини. Також установлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який вони уклали 22.12.2020. В них є спільна донька ОСОБА_3 . Батьки дівчинки спільно не проживають з травня 2021 року. Дуже хвору дитину від мами забрали 31.12.2021. З того часу мати дитину не бачила. Вона не бере участі в її вихованні та утриманні, не забезпечує усім необхідним, не дарує подарунки. Сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_17 підтвердили, що мати ОСОБА_3 про неї не піклується, не зустрічається з нею, не дарує подарунки. Комісія рекомендувала поставити питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дочки ОСОБА_3 (а.с. 17).

На підтвердження факту засудження ОСОБА_2 за вчинення крадіжки позивач надав вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2021 (а.с. 18-22).

Свідок ОСОБА_5 показала, що сторони зареєстрували шлюб у 2020 році. Спочатку вони біля 1-2 місяців проживали у батьків, потім переїхали на квартиру. Коли позивач поїхав на заробітки, відповідачка переїхала до його батьків. Спочатку дитина залишилась у бабусі на декілька днів, згодом вона зовсім залишилась у неї на проживанні. Її мами вона вже останні два роки не бачить, нічого не може про неї сказати. За кордоном перебуває і батько. Дитиною займається бабуся. Також зазначила, що вона працює медсестрою у ЛОРа, до якого часто бабця приводить онуку. Вона була й очевидцем того, коли до дівчинки телефонував тато. Вона йому дуже раділа. За останні два роки один раз бачила, коли хтось приїжджав до дитини зі сторони матері.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутового стану сім`ї від 27.09.2023, мати малолітньої ОСОБА_3 . ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дочки, не вітає її з днем народження, не спілкується та не зустрічається з нею, не допомагає матеріально, не купує їй продукти харчування, одяг, взуття. Вказане підтверджують сусіди ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (а.с. 16).

Свідок ОСОБА_4 показала, що вона є сусідкою позивача. Сім`ю ОСОБА_19 знає давно, у нього хороші батьки. Відповідачка ж родом не з ОСОБА_20 . Спочатку молода сім`я була гарною, не знає, що сталось далі. Маму дівчинки бачила тільки на хрестинах. Чому вона залишила свою дитину, їй не відомо. Тата ж бачила до того часу, як він поїхав на заробітки. Спочатку він був у Польщі, тепер у іншій країні, де знайшов кращу роботу. Дитину виховує бабуся. Дівчинка гарна, розвинута. Вона регулярно розмовляє з батьком по телефону. Щоб вона спілкувалася з мамою, не знає, не чула вона, і щоб дитина згадувала про маму. Мамою вона кличе бабусю. Позивач передає кошти своїй матері на утримання дочки. Також він планує забрати дитину до себе за кордон. Думає, що він заслуговує на те, щоб бути з дитиною.

На підтвердження незадовільного стану здоров`я ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено повідомлення з КНП «Центр первинної медичної допомоги» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, згідно з яким дитина було проконсультована імунологом та гематологом щодо дефіцитної анемії складного ґенезу середнього ступеня важкості. Отримувала курс лікування. На даний час знаходиться на обліку у лікаря отоларинголога з діагнозом гіпертрофія аденоїдів (а.с. 63).

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона є лікарем-педіатром ОСОБА_3 . Декларація з нею було укладено 13.06.2022. Переукладала декларацію бабуся дівчинки по татовій лінії. З часу переукладення декларації дитина завжди приходить до неї у супроводі бабусі. Дитина часто хворіє. Вона перебуває на обліку у лікаря отоларинголога, потребує постійного догляду та збалансованого харчування. Бабуся приводить дівчинку на огляди, по аналізах вони контролюють рівень показників дитини. З батьків ніхто до неї не звертався.

Рішенням виконкому Болехівської міської ради № 24 від 25.01.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_3 " (а.с. 75-77). Як зазначено у висновку, При виясненні обставин встановлено, що ОСОБА_1 22 грудня 2020 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 (шлюб зареєстрований після народження дочки). В них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із слів ОСОБА_1 з`ясовано, що після укладання шлюбу в них були хороші сімейні стосунки, але це тривало не довго. Їхня сім`я проживала в м. Болехові в будинку його батьків. Їхні сімейні стосунки не складалися по причині нерозуміння ОСОБА_21 своїх сімейних та материнських обов`язків. Вона не допомагала із доглядом за дитиною, не цікавилася проблемами сім`ї. Це приводило до сварок у присутності малолітньої дитини та негативно впливало на дочку. Коли ОСОБА_22 був на роботі, ОСОБА_23 часто залишала дитину на його батьків і без попердження пропадала з дому на кілька днів. Це повторювалась неодноразово, тому вони почали проживати окремо. ОСОБА_22 проживав із дочкою ОСОБА_3 , а мама дитини ОСОБА_23 проживала окремо. Коштів на утримання дочки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 не надавала. Також вона не оформила допомогу при народженні дитини в управлінні соціального захисту населення. На підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області 28 квітня 2022 року їхній шлюб розірвано. Так як ОСОБА_2 подала до суду нотаріально засвідчену заяву, якою дала згоду на розірвання шлюбу та не заперечувала щодо визначення місця проживання дочки з батьком, малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд залишив на проживання з батьком ОСОБА_1 . Зі слів останнього та сусідів встановлено, що ОСОБА_2 уже більше трьох років не бере участі у вихованні своєї дочки. Вона з дитиною не спілкується, не зустрічається, не запрошує в гості. Мати не цікавиться життям, здоров`ям дочки, не піклується по її фізичний, духовний та моральний розвиток. За цей час вона до неї не приходила жодного разу. За рішенням суду аліменти ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 не сплачує. Іншої допомоги коштами ОСОБА_2 не надавала і не надає. Вона не купляла і не купляє дитині продуктів харчування, одяг, взуття. Мати не дарує подарунків ОСОБА_26 на день народження, вихованням дитини не займається. Із слів сусідів ОСОБА_27 та ОСОБА_5 з`ясовано, що ОСОБА_2 протягом трьох років до своєї дочки не приходить. Вона з нею не спілкується, не зустрічається, не допомагає матеріально, не дарує подарунків, не цікавиться її здоров`ям, розвитком, життям. Згідно з актами обстеження матеріально-побутового стану сім`ї ОСОБА_11 встановлено, що мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дочки ОСОБА_3 . З наведеного видно, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітньої дочки ОСОБА_3 , тому орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Як вказав позивач, він офіційно працює за кордоном, отримує стабільний дохід, на що вказує відповідна довідка (а.с. 160), а також регулярно перераховує кошти на утримання доньки, на підтвердження чого до матеріалів справи долучив відповідні квитанції (а.с. 98-117).

Оцінка суду:

заслухавши сторону позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вислухавши покази свідків, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 статті 4 СК України встановлено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Згідно із вимогами ч. 1-3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї та забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" ЄСПЛ наголоив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Відповідно до вимог ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Як визначено положеннями ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Такі ж роз`яснення щодо можливості застосування виключного заходу впливу на батьків містяться у п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", де також зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, згідно з якими мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

З урахуванням тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а також вищеописаних нормативних актів та позицій ВС, суд, перевіряючи наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідачки, встановлює, в тому числі, чи ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є винною поведінкою матері та свідомим нехтуванням нею своїми обов`язками.

Суд також бере до уваги зауваження Європейського суду з прав людини про те, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, в якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі "Мамчур проти України", № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Таким чином, суд при вирішенні даного спору зважає на те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Доведення ж обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, про що зазначено у позовній заяві, покладено на позивача, який в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та грунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц).

З наданих позивачем доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд установив, що ОСОБА_2 ще з народження дочки ОСОБА_3 неналежним чином виконувала свої материнські обов`язки щодо неї: не піклувалася про неї, залишала її та йшла з дому, не лікувала, коли дівчинка хворіла, чим довела до важкого стану, на що вказав позивач та що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Факт неналежного виконання обов`язків відповідачкою щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання відносно її дитини, якій виповнилося тільки 13 місяців, також підтверджується постановою, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП, оскільки вона з 14.11.2021 покинула дитину без засобів для існування в родичів.

Незважаючи на те, що дитина в силу свого віку вкрай потребувала материнської любові та турботи, ОСОБА_2 не брала участі у забезпеченні елементарних життєво необхідних умов для доньки, вела спосіб життя, який не притаманний молодій мамі, зловживала спиртними напоями, що підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , покидала дитину задля різних компаній, на що в судовому засіданні вказала її мама - свідок ОСОБА_10 . Не змінила вона свою поведінку по відношенню до дочки і після того, як їй неодноразово працівники поліції звертали увагу на необхідність змінити ставлення до виконання нею своїх батьківських обов`язків. З грудня 2021 році вона назавжди покинула сім`ю, залишивши свою малолітню доньку без материнської турботи та опіки. Факт відсутності мами у житті дитини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що також знайшло своє відображення в актах обстеження матеріально-побутових умов проживання, рішеннях суду про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в яких суд ухвалив дитину залишити на проживанні з батьком, а згодом стягнув на його користь аліменти на утримання дочки, а також висновку органу опіки та піклування.

Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не турбується про неї, не виявляє ніякого інтересу до дочки, її розвитку, підготовки до самостійного життя, що є умисним ухиленням від виконання нею батьківських обов`язків. При цьому під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_2 чинилися перешкоди належним чином виконувати свої материнські обов`язки або що відповідачка не виконувала і не виконує такі з поважних причин, що також у судовому засіданні підтвердила її мама - свідок ОСОБА_10 , яка навпаки дякувала матері позивача за те, що вона, не зважаючи на поведінку її дочки, виховує онуку, дбає про її добробут та виховує.

Як безспірно встановлено в судовому засіданні, відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх материнських обов`язків по вихованню дочки, а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не бере участі в її утриманні та вихованні, не виявляє до неї щонайменшої материнської турботи, ніяких стосунків з нею не підтримує, не цікавиться її здоров`ям та вихованням, хоча залишила її хворою, що підтверджується описаними вище медичними виписками та показаннями лікаря-педіатра - ОСОБА_7 , не спілкується з нею без будь-яких перешкод та причин для цього. ОСОБА_2 не бажає виконувати покладені на неї батьківські обов`язки щодо її ж дитини, не бажає змінювати свою поведінку, а тому суд приходить до переконання, що відповідачку слід позбавити батьківських прав щодо її дочки ОСОБА_3 . З огляду на те, що ОСОБА_2 покидала своє місце проживання та дитину на кілька днів, місяців, після чого зовсім покинула її на родичів батька та надалі перестала приймати участь у житті дитини, суд вважає, що такий крайній захід як позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини та унеможливить негативний вплив на її психіку до моменту зміни матір`ю свого ставлення щодо своїх обов`язків.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав слід задовольнити, а відповідачку позбавити батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що, відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 5, 7, 150, 157, 155, 164 СК України, ст. 81, 206 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Орган опіки та піклування Болехівської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження м. Болехів, пл. І.Франка, 12 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054270.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич