Ухвала

від 12.12.2024 по справі 127/7403/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/7403/17

Провадження №1-в/127/1053/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці клопотання засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведеннявироку Вінницькогоміського судуВінницької областівід 26грудня 2022року увідповідність довимог чинногозаконодавства,суд,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання засудженої ОСОБА_4 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року у відповідність до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні засуджена ОСОБА_4 підтримала подане клопотання, просила суд його задовольнити та звільнити з місць позбавлення волі. Крім того, зазначила, що їй не було зараховано у строк покарання період перебування під вартою з 21.12.2020.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що підтримує частково клопотання засудженої, оскільки сума викраденого майна підпадає під дію зміненого закону, тому засуджена може бути звільнений від відбування призначеного покарання, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки караність закону за яким вона була засуджена усунена, крім епізоду вчиненого 07.02.2017, за ч. 2 ст. 185 КК України, де сума завданої шкоди відповідає вимогам закону та не підлягає декриміналізації.

Заслухавши думкуучасників судовогорозгляду,дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженої, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, який закріплений ч. 2 ст. 74 КК України.

Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року, ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, ч. 2 ст. 304 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання остаточно призначено покарання у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 16 лютого 2023 року.

Відповідно до положення ст. 51 КУпАП, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром сімнадцяти гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює п`ятдесяти відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 травня 2016 року складав 725 грн (1450 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 12.11.2016 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1450х2=725 грн. Крім того, з 01 грудня 2016 року складав 800 грн (1600 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 03.12.2016 та 07.12.2016 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1600х2=800 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2017 року складав 920,50 грн (1600 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 15.02.2017, 27.02.2017, 03.03.2017 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1600х2=800 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 липня 2018 року складав 920,50 рн (1841 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 02.08.2018 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1841х2=920,50 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2019 року складав 960,50 грн (1921 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 23.01.2019, 28.02.2019, 03.03.2019, 16.03.2019, 20.03.2019, 21.03.2019, 29.05.2019, 10.06.2019, 19.06.2019, 20.06.2019, 26.05.2019 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1921х2=960,50 грн. Крім того, з 01 липня 2019 року складав 1059 грн (2118 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 07.08.2019, 31.07.2019, 07.08.2019 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 2118х2=1059 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року складав 1051 грн (2102 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 04.01.2020, 29.02.2020 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1051х2=2102 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року, ОСОБА_4 12 листопада 2016 року викрала майно на суму 237,94 грн, 03 грудня 2016 року викрала майно на суму 1406,43 грн, 07 грудня 2016 року викрала майно на суму 200,01 грн, 15 лютого 2017 року викрала майно на суму 622 грн, 27 лютого 2017 року викрала майно на суму 421 грн, 03 березня 2017 року викрала майно на суму 491 грн, 02 серпня 2018 року викрала майно на суму 501,67 грн, 23 січня 2019 року викрала майно на суму 427,17 грн, 28 лютого 2019 року викрала майно на суму 297,61 грн, 03 березня 2019 року викрала майно на суму 818,31 грн, 16 березня 2019 року викрала майно на суму 404,35 грн, 20 березня 2019 року викрала майно на суму 404,35 грн, 21 березня 2019 року викрала майно на суму 404,35 грн, 29 травня 2019 року викрала майно на суму 263,50 грн, 29 травня 2019 року викрала майно на суму 774,70 грн, 10 червня 20019 року викрала майно на суму 1086,20 грн, 19 червня 2019 року викрала майно на суму 949,61 грн, 20 червня 2019 року викрала майно на суму 689,98 грн, 07 серпня 2019 року викрала майно на суму 976,50 грн, 26 травня 2019 року викрала майна на суму 467,98 грн, 31 липня 2019 року викрала майно на суму 649,67 грн, 07 серпня 2019 року викрала майно на суму 412,59 грн, 04 січня 2020 року викрала майно на суму 759,87 грн, 04 січня 2020 року викрала майно на суму 430,66 грн, а також, 29 лютого 2020 року викрала майно на суму 432,28 грн, що станом на момент вчинення крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на засуджену ОСОБА_4 частково розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким усунена караність діяння за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Крім того, відповідно до вироку суду ОСОБА_4 визнана винною, також у вчинені 07 лютого 2017 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на суму 2041 грн, яка більша двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому не підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку що клопотання підлягає частковому задоволенню, ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, крім епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України вчиненому 07.02.2017, в решті вирок залишити без змін.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 зазначила, що їй не було зараховано у строк відбування покарання період перебування під вартою з 21.12.2020.

Однак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2023 року, вже було розглянуто аналогічного змісту клопотання засудженої та роз`яснено, що в межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 не перебувала під вартою, стосовно неї не обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, а в установі виконання покарання вона перебувала на підставі попереднього вироку суду, який на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, був врахований у покарання призначене вироком, за яким вона наразі відбуває покарання, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання.

З урахуванням вищезазначеного, клопотання засудженої ОСОБА_4 в даній частині не підлягає розгляду.

На підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року у відповідність до вимог чинного законодавства задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року, в частині засудження за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, крім епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України вчиненому 07.02.2017, у зв`язку з усуненням законом караності діяння. В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою в той же строк, з дня отримання копії ухвали.

Суддя: