Рішення

від 16.12.2024 по справі 299/7025/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області, Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 про визнання та скасування наказів та стягнення недоотриманої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області, Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4, про визнання та скасування наказів та стагнення недоотриманої заробітної плати.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 01.10.2007 року по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з Виноградівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ст. №4 Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Виноградівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №4 Виноградівської міської ради Закарпатської області відповідно до договору знаходиться у підпорядкуванні Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради. Займана позивачем посада вихователь групи продовженого дня.

Наказом директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 від 09.05.2022 р. частину педагогічних працівників школи в тому числі і позивача переведено на індивідуальний простій з 02.05.2022 р. (заднім числом) по 25.05.2024 р. на період дії воєнного стану. В той же час позивач продовжувала працювати з учнями повний робочий час за дистанційною формою навчання.

Наказом директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 від 25.05.2022 р. №30 «Про продовження дії індивідуального простою працівників школи» продовжили індивідуальний простій з 25.05.2022 року по 23.08.2022 рік працівників в тому числі, «1.6 ОСОБА_1 ».

Наказ про оголошення простою та введення відносно позивача обмежувальних заходів і таке позивач вважє незаконним, оскільки вказані у ньому підстави для запровадження відносно неї простою, а саме, запровадження на території країни воєнного стану, запровадженням дистанційної форми навчання у закладі загальної середньої освіти та відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для здійснення певних видів робіт, є надуманими.

Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Виноградівської міської ради перебуває на території міста Виноградів Закарпатської області, де активних бойових дій не було.

Календарний план на 2021/2022 навчальний рік позивачем наданий роботодавцю та будь-яких зауважень до нього у відповідача не було.

Під час виконання роботи в окремий період часу (травень, червень) дистанційно, також проводилось звітування перед роботодавцем про виконану роботу і жодних зауважень до моєї роботи від роботодавця не надходило. В липні 2022 р. позивачем пройдено курси підвищення кваліфікації по цифровізації навчальних процесів (а.с.15).

Наказ про простій охоплює період своєї дії з 09 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року. Однак, виконуючи свої трудові обов`язки позивач вказує, що не була обізнана про оголошення їй простою. Крім того, у порушення ч.3 ст.34 КЗпП України позивачу не пропонувалося переведення за згодою, з урахуванням спеціальності і кваліфікації, на іншу роботу у тому ж закладі на весь час простою.

Тобто вказані вимоги законодавства про працю роботодавець не виконав, оскільки оголосивши простій та застосувавши відносно позивача обмежувальні заходи у вигляді проведення розрахунків заробітної плати в розмірі 2/3 тарифної ставки, у тому числі, за період, що минув, відповідач не повідомив позивачку про зміну умов оплати праці до запровадження таких умов.

До безпідставного введення простою позивач щомісячно отримувала заробітну плату в розмірі по 12321,76 грн.

Через наведені накази про простій позивач щомісяця (за травень та червень 2022 року) втрачала по 7654,89 грн свого заробітку (12321,76 - 4666,87), а тому вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню 15309,78 грн. (7654,76х2) та підлягає перерахунку відпускних із врахуванням недоотриманої заробітної плати належної їй до виплати в травні та червні 2022 р.

Разом з тим позивач зазначає, що нею вживались заходи позасудового вирішення спору, оскільки вона звернулась до Служби освітнього омбудсмена із зверненням про виконання педагогічними працівниками роботи під час простою та щодо оплати праці педагогічних працівників. На зазначені звернення я отримала відповіді, згідно яких освітнім омбутсменом виявлені порушення законодавства, вжито заходів щодо усунення порушення прав педагогічних працівників та оплату їх фактично виконаної роботи понад встановленого розміру оплати простою. Однак на вжиті заходи керівництво закладу освіти, КУ «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області було відмовлено у здійсненні перерахунку заробітної плати у зв`язку з необхідністю подання судового рішення як підстави такого перерахунку, рекомендовано звернутись до суду.

У свою чергу представник відповідача Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської областіподав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив наступне.

Виходячи з вищенаведеного Комунальна установа «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради є неналежним відповідачем, оскільки виконати вимоги позивача лежить на Виноградівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 Виноградівської міської ради, адже саме директор вищезгаданого закладу несе відповідальність за достовірність видачі наказів та ведення бухгалтерського обліку.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Окрім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки:

Велика Палата Верховного Суду (постановою ВП ВС від 11 липня 2024 року по справі №990/156/23 ) вказує, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

Представником позивача подано заперечення на відзив у якому вказано, що до участі у справі залучено належного відповідача - Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №4 Виноградівської міської ради в особі директора, адже саме директор вищезгаданого закладу несе відповідальність за достовірність видачі наказів та ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим вказує ,що строк подачі позову про визнання та скасування наказів та стагнення недоотриманої заробітної плати до суду не обмежений, а правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачами, у тому числі щодо строків звернення до суду із вимогою про стягнення належних до виплати сум заробітної плати регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

На підставі вищенаведеного позивач вважає, що строки звернення в суд із зазначеним позовом не обмежені, а позовні вимоги є підставникми та підлягають до задоволення.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14.10.2024 року суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.10.2024 року залучено до справи співвідповідача Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. №4 Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Відповідачам направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач Комунальна установа «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради у наданий судом строк своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву скористався, оскільки подав відзив на позов.

У свою чергу відповідач Виноградівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №4 Виноградівської міської ради Закарпатської області відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ч. 2 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Судом встановлено, що 01.10.2007 року по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з Виноградівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ст. №4 Виноградівської міської ради Закарпатської області (а.с.9-11).

Виноградівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №4 Виноградівської міської ради Закарпатської області, відповідно до договору знаходиться у підпорядкуванні Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради, де позивач працює вихователем групи продовженого дня.

Наказом директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 від 09.05.2022 року частину педагогічних працівників школи в тому числі і позивача було переведено на індивідуальний простій з 02.05.2022 р. по 25.05.2024 р. на період дії воєнного стану (а.с.13). В той же час позивач продовжувала працювати з учнями повний робочий час за дистанційною формою навчання.

Наказом директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 від 25.05.2022 р. №30 «Про продовження дії індивідуального простою працівників школи» продовжили індивідуальний простій з 25.05.2022 року по 23.08.2022 рік працівників в тому числі, «1.6 ОСОБА_1 »(а.с.12).

Наказ про простій охоплює період своєї дії з 09 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року. Однак, виконуючи свої трудові обов`язки позивач вказує, що не була обізнана про оголошення їй простою. Крім того, у порушення ч.3 ст.34 КЗпП України позивачу не пропонувалося переведення за згодою, з урахуванням спеціальності і кваліфікації, на іншу роботу у тому ж закладі на весь час простою.

Тобто вказані вимоги законодавства про працю роботодавець не виконав, оскільки оголосивши простій та застосувавши відносно позивача обмежувальні заходи у вигляді проведення розрахунків заробітної плати в розмірі 2/3 тарифної ставки, у тому числі, за період, що минув, відповідач не повідомив позивачку про зміну умов оплати праці до запровадження таких умов.

До безпідставного введення простою позивач щомісячно отримувала заробітну плату в розмірі по 12321,76 грн.

Через наведені накази про простій позивач щомісяця (за травень та червень 2022 року) втрачала по 7654,89 грн свого заробітку (12321,76 - 4666,87), а тому вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню 15309,78 грн. (7654,76х2) та підлягає перерахунку відпускних із врахуванням недоотриманої заробітної плати належної їй до виплати в травні та червні 2022 р.

Разом з тим позивач зазначає, що нею вживались заходи позасудового вирішення спору, оскільки вона звернулась до Служби освітнього омбудсмена із зверненням про виконання педагогічними працівниками роботи під час простою та щодо оплати праці педагогічних працівників. На зазначені звернення я отримала відповіді, згідно яких освітнім омбутсменом виявлені порушення законодавства, вжито заходів щодо усунення порушення прав педагогічних працівників та оплату їх фактично виконаної роботи понад встановленого розміру оплати простою. Однак на вжиті заходи керівництво закладу освіти, КУ «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області було відмовлено у здійсненні перерахунку заробітної плати у зв`язку з необхідністю подання судового рішення як підстави такого перерахунку, рекомендовано звернутись до суду.

Разом з ти суд не приймає до уваги поданий відповідачем КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області до суду відзив на позовну заяву, оскільки доводи зазначені в позові повністю спростовують зазначені у відзиві обставини.

А саме, щодо належності відповідача судом вжито заходи по залученню співвідповідача Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4, оскільки виконати вимоги позивача лежить на Виноградівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 Виноградівської міської ради, адже саме директор вищезгаданого закладу несе відповідальність за достовірність видачі наказів та ведення бухгалтерського обліку і така установа є у підпорядкуванні Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради.

Щодо строку подачі до суду зазначеного позову суд бере до уваги практику Великої Палати Верховного Суду (постановою ВП ВС від 11 липня 2024 року по справі №990/156/23 ) вказує, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

Так, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (із наступними змінами та продовженнями ) на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

У відповідно до п.3 зазначеного Указу Президента, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На даний час дія в Україні режиму воєнного стану не скасована.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На період воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст.ст.43, 44 Конституції України.

Зважаючи на зазначене, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 43 Конституції України, а саме, щодо права кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Простій може застосовуватись роботодавцем як до підприємства (установи, організації) в цілому так і до окремих його структурних підрозділів, або певних працівників.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві», простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Отже якщо роботодавець немає можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій. Отримання згоди працівників на оголошення простою чинним законодавством не передбачено.

Статтею 113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до ст. 103 КЗпП України, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Таким чином, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій, визначити розмір оплати за час такого простою, який не може бути нижчим від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу повідомивши про вказане рішення працівника щодо якого застосовується простій та введено обмежувальні заходи. При цьому роботодавець зобов`язаний повідомити такого працівника про зміну умов оплати праці не пізніше як до запровадження таких умов.

Зі змісту оскаржуваних наказів від 09 травня 2022 року та 25 травня 2022 р. вбачається, що їх прийнято на підставі листа Виноградівської міської ради Закарпатської області від 13.04.2022 р., оголошено простій не з вини працівника та введено обмежувальні заходи з 02 травня по 23 серпня 2022 року, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, запровадженням дистанційної форми навчання у закладі загальної середньої освіти та відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для здійснення певних видів робіт. Цими ж наказами визначено перевести на період дії воєнного стану з 02 трвня по 23 серпня 2022 р. на індивідуальний простій наступних працівників: …. «..1.6. ОСОБА_1 вихователя ГПД;»…

Разом з тим, відповідно до ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Також відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачами, у тому числі щодо строків звернення до суду із вимогою про стягнення належних до виплати сум заробітної плати регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Проте, як на момент невиплати належних позивачу грошових коштів (31 травня 2022 року, 31 червня 2022 року) частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, підлягає задоволенню сума судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень), за розрахунком:

- 2500 грн. - адвокатський гонорар за вивчення наданих документів, надання консультацій та формування правової позиції у справі;

- 4500 грн. - адвокатський гонорар за підготовку процесуальних та інших документів (позовної заяви, заяв, клопотань).

- Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надала суду: Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 2024 року, прибутковий касовий ордер № від року (а.с. ).

Зазначеними документами підтверджується те, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Антал Я. за надану правничу допомогу у даній справі 7 000 гривень.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Такі витрати є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, яким є захист права власності, гарантованого Конституцією України та Законами України.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч. 2 ст.137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З огляду на викладене, судові витрати понесені відповідачем підлягають стягненню з позивача.

Підстави для звільнення позивача від сплати судових витрат, судом не встановлені.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 43, 49, 137, 141, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати незаконним та скасувати накази директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 №22 від 09.05.2022 р. «Про переведення на індивідуальний простій праціваників школи», від 25.05.2022 р. №30 «Про продовження дії індивідуального простою працівників школи», в частині оголошення індивідуального простою не з вини працівника, вихователю групи продовженого дня ОСОБА_1 .

Стягнути з Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4 (код ЄДРПОУ 26213745) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 недоотриману заробітну плату за період з травня по червень (включно) 2022 року в розмірі 15309,78 (п`ятнадцять тисяч тристодевять гривень 78 коп.).

Зобов`язати директора Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4 (код ЄДРПОУ 26213745) здійснити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 перерахунок належної до виплати компенсації відпускних з урахуванням недоотриманого заробітку за період з травня по червень (включно) 2022 року.

Стягнути з Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4 (код ЄДРПОУ 26213745) судові витрати у виді судового збору розміром 1211 гривень 20 копійок на користь держави та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.12.2024 року.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк