Рішення

від 09.12.2024 по справі 305/2388/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2388/24

Провадження по справі 2/305/680/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

позивача - прокурора Савчук Л.Д.

відповідача Гафіяка В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівська районна військова адміністрація), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання недійсним розпорядження, скасування свідоцтва про право власності та державних реєстрацій, повернення земельної ділянки у державну власність,

ВСТАНОВИВ :

Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Володимир Жилкін звернувся в суд з позовом в інтересах держави вособі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України про визнання недійсним розпорядження, скасування свідоцтва про право власності та державних реєстрацій, повернення земельної ділянки у державну власність.

В обґрунтування позову зазначив, що Тячівською окружною прокуратурою встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру у зв`язку з порушенням Рахівською районною державною адміністрацією вимог земельного законодавства при розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Відповідно до розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №320 від 15.08.2012 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів» ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,8432 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Щурева Буковина за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради. З витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-2100272952013 від 23.10.2013 вбачається, що 23.10.2013 Управлінням Держземагентства у Рахівському районі, на підставі розпорядження голови Рахівської РДА №320 від 15.08.2012 та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розробленої ПП «Геопростір», здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі. Надалі, на підставі розпорядження голови Рахівської РДА №320 від 15.08.2012 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №HB-2100272952013 від 23.10.2013, державним реєстратором Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою №382657534 від 12.06.2024. Також, державним реєстратором Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, на підтвердження вказаної державної реєстрації, видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності №12866816 від 15.11.2013. Однак, у зв`язку із порушенням вимог земельного та лісового законодавства при наданні ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га, вважають, що розпорядження голови Рахівської РДА №320 від 15.08.2012 є незаконним та підлягає визнанню недійсним, свідоцтво про право власності, державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державна реєстрація права приватної власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню, а спірна земельна ділянка поверненню у державну власність виходячи з наступного. Так, згідно з фрагментом із Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 20 Свидовецького лісництва ДІ «Ясінянське ЛМГ» відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року, виготовленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» та знаходиться в межах 20 кварталу Свидовецького лісництва вказаного підприємства. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, відомості шодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Факт належності спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення підтверджується інформацією з «Ясінянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» за №932/21.36-2024 від 14.06.2024, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 знаходиться частково в лісфонді Свидовецького лісництва, квартал 20 виділи 4, 6, 9, дозвіл на її вилучення з постійного користування ДП не надавався. Враховуючи вищенаведене, земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га сформована та передана у приватну власність ОСОБА_2 за рахунок земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. Право користування ДП «Ясінянське ЛМГ» на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 на момент передачі її в приватну власність ОСОБА_2 посвідчувалось планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування лісогосподарського підприємства. Згідно з планово-графічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Ясінянське ЛМГ» від 2010 року, земельна ділянка знаходиться частково у 20 кварталі Свидовецького лісництва. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування, аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення регламентується галузевими нормативними документами. При вирішенні питання щодо перебування земельних лісових ділянок в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються. Згідно з пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 881 від 28.10.2022 «Про припинення державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство». Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 145 від 17.01.2023 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» затверджено відповідний передавальний акт від 16.01.2023. Згідно з вказаним актом спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство». Отже, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав ДП «Ясінянське ЛМГ», зокрема, в частині права на користування земельними ділянками лісогосподарського призначення. Розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №320 від 15.08.2012 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів», на підставі, якого земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га передано у власність ОСОБА_2 , прийнято з порушенням ст.ст. 84, 122, 149 3К України. Внаслідок видання головою Рахівської районної державної адміністрації розпорядження №320 від 15.08.2012 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів», цільове призначення спірної земельної ділянки змінено із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, що призвело до порушення ст. 20 ЗК України та ст. 57 ЛК України. Оскільки розпорядження Рахівської районної державної адміністрації розпорядження №320 від 15.08.2012 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів», видане з порушенням ст.ст. 20, 84, 122, 149 КК України та ст. 57 ЛК України, вказане розпорядження є незаконним та підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України та ст. 21, 152 Земельного кодексу України. 3 приводу власника (розпорядника) спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення зазначають, що повноваження станом на час видання головою Рахівської РДА розпорядження №320 від 15.08.2012 належали Кабінету Міністрів України. Водночас відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 27.05.2021, чинній на момент пред?явлення позовної заяви до суду) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Отже, на даний час повноваження на володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення належать до компетенції обласних державних адміністрацій. Відповідно, перебування земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га у власності ОСОБА_2 створює перешкоди Закарпатській обласній державній адміністрації у володінні, користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим, порушені права та законні інтереси держави у даних правовідносинах підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації. Враховуючи наведене, свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 15.11.2013, яке підтверджує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 підлягає визнанню недійсним та скасуванню. Повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення у володіння власника (Закарпатської ОДА) та користувача (титульного володільця - ДСГП «Ліси України») повною мірою не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №382657534 від 12.06.2024 спірна земельна ділянка зареєстрована у вказаному реєстрі за ОСОБА_2 . Відповідно, з метою ефективного захисту порушеного права в даних правовідносинах, підлягає також скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 з одночасним припиненням права власності такого на вказану земельну ділянку. Рахівською державною адміністрацією незаконно змінено цільове призначення земельної ділянки. За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 у Державному земельному кадастрі із вказаним незаконним цільовим призначенням порушуватиме принципи об?єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка. Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у правовідносинах є також скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082. З огляду на викладене, захист інтересів держави, як власника спірної земельної ділянки, що вибула із її володіння, у спірних правовідносинах здійснюється шляхом подання негаторного позову на підставі ст. 391 ЦК України та ст. 152 Земельного кодексу України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування свідоцтва про право власності та державних реєстрацій та повернення її власнику - державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації. Повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі органом виконавчої влади, має легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Закарпатська обласна державна адміністрація. З моменту вибуття спірної земельної ділянки із державної власності по цей час Закарпатською обласною державною адміністрацією як уповноваженим суб`єктом не вжито заходів щодо повернення земельної ділянки у власність держави. Саме через бездіяльність зі зверненням до суду з позовом про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення такої на користь держави, позов заявляється обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, оскільки порушуються інтереси держави у земельній сфері. Прокуратурою у даній справі сплачено судовий збір в розмірі 15140 грн. З огляду на викладене, просить визнати недійсним розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №320 від 15.08.2012 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів», на підставі якого земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га передано у приватну власність ОСОБА_2 . Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 15.11.2013, видане ОСОБА_2 Реєстраційною службою Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 00022496) земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 площею 0,8432 га. Стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у справі.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчука В.Е. від 07.08.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідач ОСОБА_2 , 13.09.2024 подав відзив на позов, в якому зазначив, що ознайомившись з позовною заявою прокурора він заперечує позов у повному обсязі та вважає, що у цьому позові слід відмовити, оскільки такий не ґрунтується на нормах права, що регулює спірні правовідносини, у доказову базу прокурором покладено недопустимі та неналежні докази, які втратили свою актуальність та не відповідають дійсності, правові позиції Верховного Суду наведені прокурором не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи. Просить суд взяти до уваги той факт, що вказана земельна ділянка на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №527 від 03 червня 1994 року перебувала у законному користуванні гр. ОСОБА_3 , який являється дідусем його дружини, ОСОБА_4 . Вказані обставини можуть підтвердити у судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно вказаного договору, орендодавцем вказаної земельної ділянки була Ясінянська селищна рада народних депутатів а не ДП «Ясінянське ЛМГ». Більше того, Ясінянською с/р передано гр. ОСОБА_3 у довгострокове користування строком на 25 років земельну ділянку площею 0,93 га. з цільовим призначенням, в тому числі: 0,03 га ріллі, 0,83 га сіножатей та 0,04 га під житловий будинок. У зв`язку з наведеним, безпідставним являється твердження прокурора, що вказана земельна ділянка в минулому перебувала у постійному користуванні Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» та відповідно мала лісогосподарське призначення. Оскільки дідусь та бабуся його дружини: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 через похилий вік та у зв`язку зі станом здоров`я не мали змоги користуватися земельною ділянкою за її цільовим призначенням, фактично з 1994 року, він, ОСОБА_2 користувався земельною ділянкою площею 0,8432 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі Щурева Буковина , за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, Рахівського району Закарпатської області, що стверджується довідкою Ясінянської селищної ради №17 від 22.02.2012. ІНФОРМАЦІЯ_1 дідусь його дружини, ОСОБА_3 помер, що стверджується довідкою №79 від 03.10.2005. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся його дружини, ОСОБА_7 , що стверджується довідкою №88 від 27.10.2005. Після смерті дідуся та бабусі його дружини ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , з метою оформлення права власності на вказану земельну ділянку, у 2007 році він звернувся до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 28.09.2007 №581 йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку. На підставі вказаного розпорядження ПП «Геопростір» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 15.08.2012 №320 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність за межами населених пунктів» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,8432 га, в урочищі Щурева Буковина , за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного розпорядження та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку розробленої ПП «Геопростір», 23.10.2013 Управлінням Дежземагенства у Рахівському районі, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082, площею 0,8432 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі. Надалі, державним реєстратором Реєстраційної служби Рахівського РУЮ Закарпатської області Делятинчуком А.І. було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ним та видано йому свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 15.11.2013. На підставі наведеного, вважає, що ним, відповідно до вимог чинного законодавства приватизовано земельну ділянку, яка раніше була у законному користуванні дідуся та бабусі його дружини. У зв`язку з наведеним, вважає безпідставним посилання прокурора на те, що земельна ділянка надана йому з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство». З кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 вбачається, що суміжними землекористувачами земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності являються: від А до Б - землі ОСОБА_9 ; від Б до В - землі Ясінянської селищної ради; від В до Г - землі Ясінянської селищної ради: від Г до Г - землі ОСОБА_10 . З фрагментаіз Публічної кадастрової карти України вбачається, що найбільш наближена земельна ділянка лісового фонду до його земельної ділянки, не те що не накладається на його земельну ділянку, а знаходиться на значній відстані. Відтак прокурором не доведено, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка лісового фонду перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачем. З відкритої та загально доступної інформації (яким є Публічна кадастрова карта за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 його земельна ділянка навіть не межує із землями лісового фонду, не кажучи вже про надумане накладання. Вважає безпідставним посилання прокурора, що його земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 належить до земель лісового фонду та частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство». Єдиний доказ, на який посилається прокурор та який додає до позовної заяви, це "Фрагментіз Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 20 Свидовецького лісництва ДП «Ясінянський лісгосп» за даними базового лісовпорядкування 2010 року". Поряд з цим, "Фрагментіз Публічної кадастрової карти України" не відповідає вимогам законодавства, оскільки не відображає конкретне місце розташування земельної ділянки. З наявних у справі матеріалів не можливо встановити, на підставі яких документів на Публічній кадастровій карті нанесено межі кварталу 20, відсутні відомості щодо факту встановлення меж в натурі. Таким чином, саме лише графічне співпадання спірної земельної ділянки з межами ліній позначення кварталу №20 як лісові, без встановлення підстав та достовірності нанесення відповідних ліній позначення, не є достатнім доказом для встановлення фату належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Для визначення дійсних меж кварталу №20 як лісових та факту часткового накладення спірної земельної ділянки, обсягу та конфігурації такого накладення, необхідні спеціальні знання з питань землеустрою. Такий фрагмент не підтверджує факту заліснення спірної ділянки. Вимога про належність спірної земельної ділянки до лісового фонду є припущенням, оскільки доведення цього потребує спеціальних знань, у тому числі через проведення експертизи. Поряд з цим, прокурором не надано жодного висновку земельно-технічної експертизи щодо встановлення факту часткової накладки його земельної ділянки на земельну ділянку, яка на даний час перебуває у користуванні ДП "Ліси України". Мало того, прокурором не вказано фактичну площу земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку ДП "Ліси України". На підставі наведеного вважає, що прокурором не доведено факту накладення його земельної ділянки на земельну ділянку лісового фонду, відповідно не доведено факту порушеного права. Крім того, зазначив, щоінформація про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 у відкритому публічному доступі Кадастровій карті знаходиться з 2013 року. Тобто прокурор не аргументував, що саме впродовж 11 років заважало державі реалізувати своє право на захист, якщо таке було порушено. На підставі наведеного, просив відмовити у задоволенні позовуу зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. У разі, якщо суд прийде до висновку, що прокурор надав достатньо доказів для підтвердження позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Крім того, 13.09.2024 відповідачем ОСОБА_2 подано через канцелярію суду заяву про виклик свідків:громадянку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканку, АДРЕСА_1 та громадянку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканку, АДРЕСА_2 .

Тячівською окружною прокуратурою, через систему електронний суд 23.09.2024 подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому зазначено ті ж обставини, які вказані у позовній заяві та просять позовні вимоги Тячівської окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі, а доводи ОСОБА_2 , викладені у відзиві, відхилити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гафіяк В.Д. 09.10.2024 подав через канцелярію суду заперечення на відповідь на відзив Тячівської окружної прокуратури, в якому просив відмовити у задоволенні позову Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави, в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України про визнання недійсним розпорядження, скасування свідоцтва про право власності та державних реєстрацій, повернення земельної ділянки у державну власність, з тих же підстав, що наведені відповідачем у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 17.10.2024 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 13 годину 10 хвилин 14 листопада 2024 року. Задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Савчук Л.Д. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві. Вважає, що прокуратурою обрано вірний спосіб захисту порушеного права. Матеріалами справи доводиться, що земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», що стверджується фрагментом із Публічної кадастрової карти України станом на 08.02.2022 з нанесеними межами кварталу 20 Свидовецького лісництва ДП «Ясінянське ЛМГ» відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року, виготовленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект». Крім того, вона не заперечує проти того, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача ОСОБА_2 та його сім`ї, однак вважає, що відповідач не мав права приватизувати вказану земельну ділянку, оскільки така має лісогосподарське призначення. На підставі наведеного, просила позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідачів на користь прокуратури судові витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача, Рахівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, голова Рахівської РДА Владіслав Кич 15.08.2024 надав заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, позовні вимоги Рахівська РДА не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні 14 листопада 2024 року позов не визнав. Просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві. Крім того, зазначив, що вказана земельна ділянка на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №527 від 03 червня 1994 року перебувала у законному користуванні гр. ОСОБА_3 , який являвся дідусем його дружини, ОСОБА_4 . Після смерті дідуся та бабусі його дружини - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , з метою оформлення права власності на вказану земельну ділянку, у 2007 році він звернувся до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Спірна земельна ділянка виділялась йому у законний та передбачений законодавством спосіб і на момент передачі йому у власність не перебувала у користуванні інших осіб, установ чи організацій. При одержанні цієї земельної ділянки він реалізував своє законне право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Рахівської районної державної адміністрації за межами населеного пункту, тому вважає, що жодних порушень ним допущено не було, а позовні вимоги прокурора є необґрунтованими. З огляду на викладене, просить відмовити Тячівській окружній прокуратурі Закарпатської області у задоволенні позову до нього.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Гафіяк В.Д. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Вважає, що ОСОБА_2 , відповідно до вимог чинного законодавства приватизував земельну ділянку, яка раніше була у законному користуванні дідуся та бабусі його дружини. Прокурор не довів, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка лісового фонду перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачем. Тячівською окружною прокуратурою не надано жодних належних та допустимих доказів, на які вони посилається як на підставу своїх позовних вимог. Зокрема, прокурор не довів, що спірна земельна ділянка є державною власністю, перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» та належить до земель лісогосподарського призначення. Крім того, прокурор не довів факт накладки земельної ділянки відповідача на земельну ділянку ДП «Ліси України» та не зазначив площу накладення земельної ділянки.Єдиний доказ, на який посилається прокурор та який додає до позовної заяви, це "Фрагментіз Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 20 Свидовецького лісництва ДП «Ясінянський лісгосп» за даними базового лісовпорядкування 2010 року". Поряд з цим, "Фрагментіз Публічної кадастрової карти України" не відповідає вимогам законодавства, оскільки не відображає конкретне місце розташування земельної ділянки. З наявних у справі матеріалів не можливо встановити, на підставі яких документів на Публічній кадастровій карті нанесено межі кварталу 20, відсутні відомості щодо факту встановлення меж в натурі. Таким чином, саме лише графічне співпадання спірної земельної ділянки з межами ліній позначення кварталу №20 як лісові, без встановлення підстав та достовірності нанесення відповідних ліній позначення, не є достатнім доказом для встановлення факту належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Для визначення дійсних меж кварталу №20 як лісових та факту часткового накладення спірної земельної ділянки, обсягу та конфігурації такого накладення, необхідні спеціальні знання з питань землеустрою. Однак, прокурор жодного висновку фахового експерта до матеріалів справи не долучив. Не заявив прокурор і під час підготовчого провадження відповідного клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. На підставі наведеного, просив у задоволенні позову відмовити, у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", у судове засідання, повторно, не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, що стверджується роздруківкою з трекінгу відправлень "Укрпошти". Причини неявки суд не повідомили. Заяв та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 14 листопада 2024 року зазначила, що вона являється дружиною відповідача. З приводу спору між сторонами зазначила, що спірна земельна ділянка перебувала у законному користуванні її дідуся, ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_7 з 1994 року. За час користування земельною ділянкою ДП «Ясінянське ЛМГ» жодного разу не зверталися до її дідуся чи бабусі з вимогою про припинення користування вказаною земельною ділянкою.

Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаною в судовому засіданні 14 листопада 2024 року, ствердила, що вона являється внучкою ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Щодо предмета спору зазначила, що спірна земельна ділянка перебувала весь час у користуванні її сім`ї. Її бабуся та дідусь використовували вказану земельну ділянку як сінокіс. Жодних дерев на вказаній земельній ділянці не має.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, взявши до уваги покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом спору між сторонами на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №527 від 03 червня 1994 року перебувала у законному користуванні гр. ОСОБА_3 , який являвся дідусем дружини відповідача, ОСОБА_4 . Вказану обставину підтвердили у судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно з вказаним договором Ясінянською с/р передано гр. ОСОБА_3 у довгострокове користування строком на 25 років земельну ділянку площею 0,93 га з цільовим призначенням, у тому числі: 0,03 га ріллі, 0,83 га сіножатей та 0,04 га під житловий будинок. Орендодавцем земельної ділянки була Ясінянська селищна рада народних депутатів, а не ДП «Ясінянське ЛМГ».

Відповідно до довідки Ясінянської селищної ради №17 від 22.02.2012, відповідач, ОСОБА_2 з 1994 року користувався земельною ділянкою площею 0,8432 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі Щурева Буковина , за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, Рахівського району Закарпатської області.

Після смерті ОСОБА_3 у 2007 році відповідач, ОСОБА_2 , звернувся до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 28.09.2007 №581 надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

На підставі вказаного розпорядження ПП «Геопростір» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 15.08.2012 №320 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність за межами населених пунктів» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,8432 га, в урочищі Щурева Буковина , за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства.

З кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 вбачається, що суміжними землекористувачами земельної ділянки, яка на даний час належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, являються: від А до Б - землі ОСОБА_9 ; від Б до В - землі Ясінянської селищної ради; від В до Г - землі Ясінянської селищної ради: від Г до Г - землі ОСОБА_10 .

На підставі вказаного розпорядження та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку розробленої ПП «Геопростір», 23.10.2013 Управлінням Дежземагенства у Рахівському районі, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082, площею 0,8432 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в Державному земельному кадастрі.

Надалі державний реєстратор Реєстраційної служби Рахівського РУЮ Закарпатської області Делятинчук А.І. здійснив державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 та видав йому свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 15.11.2013.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельний Кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Звертаючись у суд із вказаним позовом Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області посилається на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082, площею 0,8432 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, в урочищі Щурева Буковина, за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради була передана відповідачу ОСОБА_2 . Рахівською районною державною адміністрацією, яка не мала права розпоряджатися нею, адже повноваження з розпорядження спірною земельною ділянкою, яка мала лісогосподарське призначення, належало до компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, ця земельна ділянка не була вилучена у землекористувача ДП "Ясінянське ЛМГ", тому розпорядження голови Рахівської РДА №320 від 15.08.2012 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» видано з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим, таке є незаконним та підлягає визнанню недійсним, державна реєстрація спірної земельної ділянки підлягає скасуванню у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка поверненню на користь держави.

Як на підставу позовних вимог, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області посилається на те, що згідно із фрагментом із Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 20 Свидовецького лісництва ДП «Ясінянське ЛМГ» відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року, виготовленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» та знаходиться частково в межах 20 кварталу Свидовецького лісництва вказаного підприємства.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права на неї.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Ці положення дозволяють розглядати чинними права користування державних лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, на які до 1 січня 2013 року були виготовлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Однак, до моменту державної реєстрації лісовпорядковані ділянки не є об`єктом цивільних прав.

Згідно з пунктом 3 статті 4-1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції Закону №233-VII8 від 14.05.2013), державна реєстрація права держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності, здійснюється після затвердження у порядку, встановленому Земельним кодексом, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі ділянки (постійне користування).

Для процедури державної реєстрації, земельні ділянки, права користування якими підтверджені матеріалами лісовпорядкування, слід формально розділяти на лісовпорядковані до та після 2004 року. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 115 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими, а державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а для решти земельних ділянок - за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з пунктом 5 статті 79-1 Земельного кодексу.

У разі відсутності станом на 1 січня 2013 року державних актів на право постійного користування, для виготовлення технічної документації чи підготовки проектів землеустрою державні лісогосподарські підприємства повинні звертатися до розробників документації із землеустрою, визначених статтею 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Як вбачається зі ст. 55 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЛК України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

При цьому, як зазначено у ст.16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Зі змісту частини 1 статті 17 ЛК України вбачається, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Право власності, у тому числі на землю, набувається і реалізується громадянами відповідно до закону, це право гарантується, є непорушним, підлягає захисту, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України; правомірність набуття права власності на землю презюмується; земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, ст.ст. 15, 16, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 386 ЦК України, ст. 1 ч. 2, ст. 5 ч. 1 п.п. «б», «в», «ґ», ст.78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, ст. 90 ч. 2, ст. 152, ст.153 ч.1 ЗК України).

Земельний Кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Отже, законодавець чітко встановлює, що саме власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав на землю.

Поряд з цим, Тячівською окружною прокуратурою не надано жодних належних та допустимих доказів, на які прокурор посилається як на підставу своїх позовних вимог. Зокрема прокурор не довів, що спірна земельна ділянка є державною власністю, перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» та належить до земель лісогосподарського призначення.

У матеріалах справи відсутня технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Ясінянське ЛМГ» для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Крім того, прокурор не додав до матеріалів справи Державний акт на право постійного користування землею, яким би підтверджувалося право постійного користування ДП «Ясінянське ЛМГ» спірною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", (п. 27), передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Отже, на позивача (в даному випадку прокурора) поряд з обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

З цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб`єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

При розгляді цивільної справи суд керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно з якими належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає безпідставним посилання прокурора, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 з кадастровим номером 2123656200:03:002:0082 належить до земель лісового фонду та частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство».

Єдиний доказ, на який посилається прокурор та який додає до позовної заяви, - це "Фрагментіз Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 20 Свидовецького лісництва ДП «Ясінянський лісгосп» за даними базового лісовпорядкування 2010 року".

Поряд з цим, "Фрагментіз Публічної кадастрової карти України" не відповідає вимогам законодавства, оскільки не відображає конкретне місце розташування земельної ділянки. З наявних у справі матеріалів не можливо встановити, на підставі яких документів на Публічній кадастровій карті нанесено межі кварталів 20, відсутні відомості щодо факту встановлення меж в натурі.

Таким чином, саме лише графічне співпадання спірної земельної ділянки з межами ліній позначення кварталу №20 як лісові, без встановлення підстав та достовірності нанесення відповідних ліній позначення, не є достатнім доказом для встановлення фату належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Для визначення дійсних меж кварталу №20 як лісових та факту часткового накладення спірної земельної ділянки, обсягу та конфігурації такого накладення, необхідні спеціальні знання з питань землеустрою.

Натомість із Фрагментуіз Публічної кадастрової карти України вбачається, що найбільш наближена земельна ділянка лісового фонду до земельної ділянки відповідача, не те що не накладається на його земельну ділянку, а знаходиться на значній відстані.

Такий фрагмент не підтверджує факту заліснення спірної ділянки, вимога про належність спірної земельної ділянки до лісового фонду є припущенням, оскільки доведення цього потребує спеціальних знань, у тому числі шляхом проведення експертизи.

Однак, прокурор жодного висновку фахового експерта до матеріалів справи не долучив.

Крім того, прокурор не довів факт накладки земельної ділянки відповідача на земельну ділянку ДП «Ліси України» та не зазначив площу накладення земельної ділянки.

Також, під час розгляду справи прокурор не заявляв клопотань про призначення земельно-технічної експертизи, щодо встановлення факту накладки земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, яка на даний час перебуває у користуванні ДП "Ліси України".

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що факту накладання земельної ділянки відповідача на земельну ділянку лісового фонду не доведено, відповідно не доведено факту порушеного права.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 незаконно приватизував земельну ділянку з кадастровим номером: 2123656200:03:002:0082, площею 0,8432 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, в урочищі Щурева Буковина, за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області, прокурор суду не надав.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).»

У пункті 137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Тлумачення статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц)».

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України слід залишити за прокуратурою.

Відповідачі вимоги про стягнення судових витрат не пред`являли.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні позову Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівська районна військова адміністрація), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання недійсним розпорядження, скасування свідоцтва про право власності та державних реєстрацій, повернення земельної ділянки у державну власність.

Судові витрати залишити за сторонами.

Відомості про учасників провадження:

Позивач - Закарпатська обласна державна адміністрація, 88008, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ: 00022496.

Представник позивача - Тячівська окружна прокуратура, м. Тячів, вул. Незалежності, 27, ЄДРПОУ: 0290996723.

Відповідач - Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області (Рахівська районна військова адміністрація), м. Рахів, вул. Миру, 1 Рахівського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 22106207.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 9 а, код ЄДРПОУ: 44768034.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 13.12.2024.

Суддя: В.Е. Ємчук