Ухвала

від 13.12.2024 по справі 344/22206/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/22206/24

Провадження № 1-кс/344/8789/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 12024091010003020 від 30.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилається на те, що відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024091010003020 від 30.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми умисними діями, за попередньою змовою, з корисливих мотивів діючи в умовах воєнного стану, заволоділи майном ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕК» (код ЄДРПОУ 13657546), чим спричинили майнову шкоду потерпілій.

За даним фактом слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12024091010003020 від 30.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході проведення досудового розслідування допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надала покази про те, що являється дочкою керівника ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

26.01.2024 ОСОБА_8 на випадок своєї смерті склав заповіт, який був нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 94.

У відповідності до даного заповіту ОСОБА_8 серед іншого розпорядження належного йому майна заповів належну йому частку в статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» наступним спадкоємцям: дочці ОСОБА_6 3/10 частки, дочці ОСОБА_10 -3/10 частки, дружині ОСОБА_11 2/10 частки, матері ОСОБА_12 2/10 частки.

На час складання заповіту ОСОБА_8 був єдиним учасником ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» із часткою в статутному капіталі 100%. Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно.

З метою прийняття спадщини та відшукування спадкового майна стало відомо, що на момент смерті ОСОБА_8 уже не був учасником ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» (ЄДРПОУ 13657546) із часткою в статутному капіталі 100%, оскільки 27.05.2024 на підставі двох договорів (Акт прийому-передачі частки корпоративних прав у статутному капіталі) відчужив належну йому частку в статутному капіталі, зокрема: ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» ОСОБА_8 продав 50% частки в статутному капіталі та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» ОСОБА_8 продав 50 % частки в статутному капіталі.

На виконання умов вищенаведених договорів 27.05.2024 було укладено Акти приймання передачі частини частки у статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ», у відповідності до яких ОСОБА_8 передав, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли кожен по 50% частини частки в статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ».

Із змісту Актів приймання передачі частини частки у статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» вбачається, що в інтересах покупця ОСОБА_5 діяв представник по довіреності ОСОБА_13 .

Натомість, продавець ОСОБА_8 , у відповідності до Актів приймання передачі частини частки у статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» діяв від свого імені особисто.

При дослідженні Актів приймання передачі частини частки у статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ», встановлено, що хоча ОСОБА_8 діяв від свого імені особисто, однак в п. 6 Актів зазначено: «У зв`язку з станом здоров`я ОСОБА_8 і за його дорученням Акт підписано ОСОБА_11 в присутності нотаріуса».

Із змісту Акту приймання передачі частини частки у статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» також встановлено, що він у відповідності до вимог законодавства укладався у письмовій формі з нотаріальним посвідченням підписів «Продавця» та «Покупця».

Дані Акти приймання передачі частини частки у статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» посвідчувалися Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 .

У відповідності до Виписного епікризу від 30.05.2024 ОСОБА_8 було підтверджено діагноз: «Злоякісне ураження головного мозку, локалізація яких частково нашаровуються». Цього дня в умовах денного стаціонару він отримав курс гемо стимулюючої терапії.

Таким чином, в період події, а саме укладення договорів купівлі-продажу та актів приймання передачі частини частки у статутному капіталі ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ», ОСОБА_8 був тяжко хворий і не міг розуміти значення своїй дій та керувати ними в результаті чого і помер.

Таким чином, на даному етапі проведення досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка з присвоєним кадастровими номером 2610100000:20:005:0195 площею 0,6175 га, є об`єктом кримінальних дій на який безпосередньо спрямоване протиправне посягання, та була набута ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кримінально-протиправним шляхом.

З огляду на вище викладене установлено, що група осіб, шляхом підроблення офіційних документів заволоділи земельною ділянкою ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ», чим спричинили майнову шкоду.

02 грудня 2024 року, слідчим винесено постанову про визнання земельної ділянки 2610100000:20:005:0195 речовим доказом у провадженні.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна об`єктом житлової нерухомості, об`єкт нерухомості земельна ділянка за кадастровим номером 2610100000:20:005:0195, належить на праві власності Івано-Франківській міській раді Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 33644700) та перебуває на праві постійного користування у ТзОВ «РЕМБУДКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 13657546).

Слідчий попередньо подав заяву, відповідно до якої просив клопотання про арешт слухати без його участі.

Власник майна в судове засідання не викликався, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України слідчим доведено що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час із матеріалів поданого клопотання не встановлено, що нерухоме майнj, а саме земельна ділянка, на яку слідчий просить накласти арешт в повному обсязі відповідає критеріям ст. 98 КПК України та є об`єктом незаконного посягання.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч. 3ст. 170 КПК України, передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність майна критеріям речових доказів.

Зв`язок даного нерухомого майна (земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:20:005:0195, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Манюха, 41А, площею 0,6175 га) із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на даній стадії досудового розслідування слідчим належними та допустимими доказами не доведено.

Предметом заповіту була частка в статутному капіталі ТзОВ «Рембудкомплект».

Яке відношення до кримінального провадження має земельна ділянка слідчим не обґрунтовано. Власником земельної ділянки є територіальна громада міста Івано-Франківська та вона перебуває у користуванні ТзОВ «Рембудкомплект».

Зміст акту приймання передачі частини частки у статутному капіталі товариства взагалі встановити неможливо через його погану копію.

З урахуванням викладеного, керуючись принципом змагальності кримінального провадження (стаття 22 КПК України), вважаю необхідним у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 12024091010003020 від 30.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1