Рішення

від 16.12.2024 по справі 638/21821/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/21821/24

Провадження № 2-о/638/340/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особт Ізюмська районна рада Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересовані особи: Ізюмська районна рада Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, поданою в порядку окремого провадження, заінтересовані особи: Ізюмська районна рада Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в обґрунтування якої зазначив, що йому на підставі свідоцтва про право власності на житло на праві спільної сумісної власності разом з дружиною ОСОБА_2 та доньками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності на житло було видане Фондом комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів 08 серпня 1996 рову, згідно розпорядження від 08 серпня 1996 року №28.

При видачі в свідоцтві про право власності на житло його прізвище, як і прізвища членів родини, були записані на підставі наданих документів, а саме паспортів радянського зразку та свідоцтв про народження дітей (1988 року), в яких всі дані були записані російською мовою, у зв`язку з чим прізвище записано як « ОСОБА_6 ». Вказане в свідоцтві про право власності на квартиру моє прізвище « ОСОБА_6 » не збігається із записом прізвища у паспорті громадянина України, що був виданий Ізюмським МРВ УВМС України в Харківській області, в якому прізвище зазначено « ОСОБА_7 ». 05 листопада 2024 року заявник отримав відповідь Ізюмської районної ради Харківської області від 04 листопада 2024 року про те, що Фонду комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів не існує, а Ізюмська районна рада не має повноважень вносити зміни у свідоцтво про право власності на житло.

Заявник вважає, що причина неправильного написання прізвища у одну літеру виникла зв`язку із неправильним перекладом прізвища з російської на українську мову. При цьому, внаслідок такої помилки виникла невідповідність між документом, що посвідчує особу, та правовстановлюючим документом.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України ОСОБА_1 просив суд встановити факт належності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Фондом комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів 08 серпня 1996 року, згідно розпорядження від 08 серпня 1996 року №28.

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження, справу призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, заявник та заінтересовані особи:, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю, заяву підтримали та просили задовольнити.

Представник Ізюмської районної ради Харківської області в судове засідання не з`явився, Ізюмська районна рада Харківської області була повідомлена про судове засідання належним чином, причини неявки представника не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 131, ч. 3 ст. 211, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 серпня 1996 року Фондом комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів, на підставі розпорядження від 08 серпня 1996 року №28, видано Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на прав спільної сумісної власності належить ОСОБА_8 та членам її сім`ї: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 69,4 кв.м.

Також ОСОБА_8 видано Технічну характеристику квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка є складовою частиною Свідоцтва.

Відповідно до архівних матеріалів на нерухоме майно КП «Архітектурне бюро та бюро технічної інвентаризації Ізюмського району» станом на 01 січня 2013 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів 08 серпня 1996 року № 30, та зареєстрованого в КП «АБ та БТІ Ізюмського району» Харківської області 02 вересня 1996 року за р.№ 1-32, що підтверджується Довідкою директора «АБ та БТІ Ізюмського району» Валентини Іванової від 27 вересня 2024 року № 48.

Відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія паспорта НОМЕР_2 , виданого Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 03 березня 1998 року, прізвище останнього зазначено як « ОСОБА_7 ».

01жовтня 2024року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області Ляхова Оксана Василівна, розглянувши заяву від 27.09.2024 за реєстраційним номером 63170165, прийняла Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 75312548, яке мотивоване тим, що Заява подана щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , заявники співвласники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та в реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті вивчення поданих документів та інформації в Державному реєстрі речових прав та в реєстрах до 2013 року встановлено, що подані документи мають суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на вищевказану квартиру, що також не має змоги встановити набуття права власності заявниками на вказаний об`єкт нерухомого майна. Розглянувши у сукупності заяву, подані документи, відомості реєстрів, державний реєстратор встановила, що немає юридичних підстав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки в свідоцтві про право власності вказано, що власниками квартири є: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що суперечить документам, які підтверджують особи заявників.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону України №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії (п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України №1952-IV).

Пунктами 4, 5 ст. 24 Закону України №1952-IV визначено, що державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зіст.293ЦПК Україниокреме провадження-це виднепозовного цивільногосудочинства,в порядкуякого розглядаютьсяцивільні справипро підтвердженнянаявності абовідсутності юридичнихфактів,що маютьзначення дляохорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як зазначено у пункті 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

При цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Пунктом 12 вказаної Постанови визначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Справи про встановлення юридичних фактів, зокрема факту належності документа, можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17.

У справі,що розглядаєтьсявстановлено,що фактналежності правовстановлюючогодокумента Свідоцтва проправо власностіна житло,породжує юридичнінаслідки,оскільки зйого встановленнямпов`язане офіційне визнанняі підтвердженнядержавою набуттязаявником речовихправ наквартиру заадресою: АДРЕСА_2 , шляхом проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України № 1952-IV. При цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, оскільки відповідно до листа Ізюмської районної ради Харківської області вих. №01-31/135 від 04 листопада 2024 року на теперішній час Фонд комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів не існує, а Ізюмська районна рада не має повноважень вносити зміни у свідоцтво про право власності на житло.

Крім того, встановлення цього факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, оскільки внаслідок встановлення цього факту буде лише підтверджено права заявника як співвласника на праві спільної сумісної щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, які відповідають як критеріям належності, допустимості та достовірності кожен окремо, так і достатності та взаємозв`язку у їх сукупності, судом встановлено і не викликає сумніву той факт, що Свідоцтво про право власності на житло, видане 08 серпня 1996 року Фондом комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів, на підставі розпорядження від 08 серпня 1996 року №28, належить ОСОБА_1 як співвласнику у праві спільної сумісної власності, а розбіжності у написанні прізвища у Свідоцтві (« ОСОБА_6 ») і паспорті громадянина України (« ОСОБА_7 ») зумовлені неправильним перекладом прізвища заявника з російської мови на українську мову, враховуючи, що Свідоцтво видане у серпні 1996 року, тобто до отримання заявником паспорта громадянина України, який видано у березні 1998 року.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності документа у повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 247, 259, 263-265, 267-268, 273, 293-294, 315, 319, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересовані особи: Ізюмська районна рада Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як одному із чотирьох співвласників у праві спільної сумісної власності, правовстановлюючого документа - Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Фондом комунального майна і приватизації Ізюмської районної ради народних депутатів 08 серпня 1996 року, згідно розпорядження від 08 серпня 1996 року №28.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.

Суддя І.П. Латка