Рішення

від 03.12.2024 по справі 638/9627/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9627/24

Провадження № 2/638/4429/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 Дзержинський районний суд. м. Харкова, у складі:

головуючої судді: Штих Т. В.,

секретаря судового засідання: Василенко А. А.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Зоргач Артура Вікторовича до Борівської селищної ради, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Зоргач А. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Борівської селищної ради, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора в якому просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представник позивачки зазначив, що позивачка є донькою спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець помер. 09.03.2017 спадкодавець склав заповітне розпорядження, яким земельну ділянку, площею 1,7600 гектарів, кадастровий номер 6321083500:04:002:0047, заповідає позивачу. Після смерті спадкодавця позивач звернулась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини. Державним нотаріусом було заведено спадкову справу № 1425/2023. Однак державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори було винесено Постанову № 7411/02-31 від 23 листопада 2023 року про відмову у вчинені нотаріальної дії, оскільки позивачем було пропущено 6-ти місячний строк для прийняття спадщини. Представник позивача вказує, що починаючи з 2015 року по день смерті спадкодавця, позивач та спадкодавець спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач активно приймала участь у догляді за спадкодавцем. Позивачем спільно зі спадкодавцем було прийнято рішення тимчасово переїхати до м. Київ для подальшого отримання сторонньої допомоги. Незадовго після прибуття у м. Київ спадкодавець помер.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року підготовче засідання закрито.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином та своєчасно.

Представник позивачки в судовому засідання позовні вимоги підтримав, вказав, що фактичне місце проживання було в різних місцях, але на момент смерті проживали разом в місті Київ.

Представник відповідача надіслав до суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, при ухвалені рішення покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи надіслав заяву в якій просив розглядати справу беї його участі.

Суд, вислухавши пояснення учасників, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Позивачка ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_1 від 29 квітня 1959 року та копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 22 липня 1978 року.

Відповідно до довідки № 0000533391 від 11 травня 2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначено фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13 жовтня 2021 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті село Бобриця, Бучанський р-н, Київська обл.

Після смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, складений 09.03.2017 року в с. Підвисоке Борівського р-ну, Харківської області, яким свою земельну ділянку площею 1,7600 га, кадастровий номер 6321083500:04:002:0047, яка знаходиться на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 185814 заповідає ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,7600 га, кадастровий номер 6321083500:04:002:0047, яка знаходиться на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області у зв`язку з пропущенням шестимісячного строку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює хірургом в селі Підвисоке, донька ОСОБА_1 надавала догляд своїй матері ОСОБА_2 , у вересні 2021 Сухина впала, зламала шийку бедра, їй викликали спец транспорт та забрали, через деякий час дізналась, що для бабусі в пансіонаті знайшли місце.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з правилами ст. 1220 ЦУ України часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть.

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За положеннями ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Тобто, за змістом цих правових норм суд повинен встановити, зокрема, місце проживання спадкодавця на день його смерті; чи було це місце постійним або переважним місцем його проживання (ст. 29 ЦК України) або тимчасовим; чи проживав разом із спадкодавцем до його смерті позивач; характер та період його проживання із спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Факти, що мають юридичне значення, - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин, а саме з питанням спадкування.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 місцем смерті ОСОБА_2 є село Бобриця, Бучанський р-н, Київська обл., зазначене не спростовується представником позивача. Свідок також зазначила, що ОСОБА_1 вивезла свою матір з села Підвисоке.

Крім того, для застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України має бути встановлено не лише спільне проживання спадкоємця з спадкодавцем, а їх постійне проживання разом на час відкриття спадщини.

Отже стороною позивача не доведено спільне місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, про відмову в задоволенні позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Зоргач Артура Вікторовича до Борівської селищної ради, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Керуючись ст. ст. 200,263-265,314 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви представника ОСОБА_1 адвокатаЗоргач АртураВікторовича доБорівської селищноїради,третя особа:Перша Київськадержавна нотаріальнаконтора провстановлення фактупостійного проживаннязі спадкодавцемна часвідкриття спадщини відмовити.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2024 року.

Суддя Т. В. ШТИХ