Ухвала

від 16.12.2024 по справі 497/2949/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.12.2024

Справа № 497/2949/24

Провадження № 2/497/1052/24

УХвала

про залишення позовної заяви без руху

16.12.24 року м.Болград

Суддя Болградського районного суду Одеської області Кодінцева С.В., вивчивши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з даною заявою та просять постановити рішення, яким:

-визнати договір купівлі-продажу № 02/10/06 від 18 жовтня 2006 року нежитлової будівлі (зернового складу та хімічного складу (частина будівлі, загальною площею 385 м2), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не посвідченого нотаріально, дійсним;

-визнати за спадкоємцем ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину та за ОСОБА_1 на 1/2 (одну другу) частину у порядку спадкування нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому належала спадкодавцю на підставі договору купівлі - продажу № 02/10/06 від 18 жовтня 2006 року.

В обґрунтування позову, позивачі зазначають, що між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Жовтневе" в особі ліквідатора Іванова Владислава Михайловича, 18 жовтня 2006 року було укладено договір купівлі - продажу № 02/10/06 у письмовій формі (далі Договір).

Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на нежитлову будівлю (зерновий склад з хімічним складом (частина будівлі, загальною площею 385 м2) за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями майна померлого є: рідна сестра - ОСОБА_4 та донька померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24 вересня 2013 року, законним представником якої виступає її мати - ОСОБА_5 .

Позивачі прийняли спадщину шляхом подання заяв про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області, на підставі чого заведено спадкову справу №34/2020. Одночасно ними, 28 травня 2024 року, укладено договір про розподіл спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до нотаріально посвідченого договору, до спадкоємця ОСОБА_1 переходить 1/2 (одна друга) частина та до спадкоємця ОСОБА_2 переходить 1/2 (одна друга) частина нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що в цілому належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу № 02/10/06 від 18 жовтня 2006 року.

За результатами розгляду їх заяв, приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В. винесено постанови від 26листопада 2024 року №281/02-31, якими відмовлено ОСОБА_1 та 28.11.2024 року №284/02/31, відмовлено ОСОБА_2 у вчинені нотаріальної дії, а саме видачу свідоцтва про право на спадщину на нежитлову будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджував би належність нежитлової будівлі спадкодавцю, що передбачено п.4.15 глави 10 Видача свідоцтва про право на спадщину" II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено Наказом МЮУ від 22.02.2012 за №296/5.

Суд,дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано від кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України)

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

А відтак, відповідно до вимогст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

А відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України на виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - має зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

В порушення вимог п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України до позовної заяви не додано доказів на підтвердження зазначеної ціни позову.

Суд звертає увагу, що визначення ціни позову майнового характеру є обов`язковою вимогою до позовної заяви, і процесуальний закон не передбачає підстав звільнення позивача від його виконання. Така вимога кореспондується з приписами ЗУ «Про судовий збір», відповідно до яких сума судового збору, яка підлягає сплаті у позовах майнового характеру визначається виходячи саме із ціни позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Згідно статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносини у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

До позовної заяви позивачами не додано висновок про оціночну вартість об`єкта нерухомості розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Тоді як згідно п.3 ч.3 цієї статті позовна заява обов`язково повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст.4 цього Закону визначено ставки судового збору.

- за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

-за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Пунктом 7 ст.3 названого закону також визначено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Таким чином, згідно даної позовної заяви позивачами є двоє осіб, кожний з яких просить визнати за ним право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто кожний звернувся до суду з самостійною вимогою, яка підлягає сплаті судовим збором в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ...

Одночасно з цим позивача заявлено вимоги про визнання договору купівлі-продажу, не посвідченого нотаріально, дійсним. Тобто позовні вимоги не майнового характеру, за подання яких також сплачується судовий збір кожним позивачем окремо.

Однак у порушення вказаних вимог закону, до позовної заяви додано дві квитанції про сплату судового збору на суму 606.00 ( ОСОБА_6 ) +606.00 гривень ( ОСОБА_6 ) = 1212.00.гривень, що не відповідає вимогам ч.2 ст.4 Закону про судовий збір.

Взагалі не зрозуміло хто виступає платником даного судового збору, оскільки позивачами є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Кожний з позивачів мав би сплати судовий збір в мінімальному розмірі за вимоги немайнового характеру у розмірі по 1 211.20 гривень та за вимогу майнового характеру з урахуванням оцінки майна.

Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження по справі.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення недоліків позивачам слід виконати вимоги зазначені вище в даній ухвалі.

За викладених обставин, подана заява підлягає залишенню без руху для усунення недоліків визначених в ній.

Керуючись ст. ст. 89, 95,174-175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу, не посвідченого нотаріально, дійсним й визнання право власності у порядку спадкування - залишити без руху.

Запропонувати позивачам усунути недоліки у строк не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали, надавши належно оформлену позовну заяву, та усі необхідні документи.

У разі невиконання вказаних вимог позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.В.Кодінцева