Постанова

від 28.11.2024 по справі 615/2230/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 615/2230/23 Головуючий суддя І інстанції Токмакова А. П.

Провадження № 22-ц/818/1855/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: за заповітом

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.

суддів колегіїМальованого Ю.М., Тичкова О.Ю.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Царьова Романа Валерійовича на рішення Валківського районного суду Харківської області від 21грудня 2023року,у справі№ 615/2230/23,за позовом ОСОБА_2 до Валківської міської ради Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 20.11.2023 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що після смерті матері позивача ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу та ОСОБА_5 , але оформити спадкові права в нотаріальному порядку не можливо, оскільки житловий будинок відноситься до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом якого була померла, за життя не переоформила з колгоспного типу на робочий тип двору.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 21грудня 2023року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З цим не погодився ОСОБА_1 та через свого представника адвоката Царьова Романа Валерійовича подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення Валківського районного суду Харківської області від 21грудня 2023року. Ухвалити нове рішення про визнання права власності на нерухоме майно в порядку, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування скарги вказав, що суд помилково вважав встановленим, що син спадкодавця ОСОБА_5 (спадкоємець за заповітом) на час відкриття спадщини не проживав спільно з матір`ю - ОСОБА_4 , яка не день своєї смерті була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому апелянт також зазначив наступне.

По-перше: не було залучено до розгляду у справі апелянта та правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_1 , який є рідним сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

По-друге: у апелянта є докази зворотного, що його батько ОСОБА_5 декілька років фактично постійно проживав разом зі своєю матір`ю - спадкодавцем ОСОБА_4 , як до часу її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (також, він її поховав після смерті) так і після цього ОСОБА_5 постійно там проживав до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем знаходження спадкового майна.

Оскільки його батько, ОСОБА_5 , фактично користувався спадковим майном - будинком АДРЕСА_1 , то внаслідок фактичного вступлення в управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_4 такі його дії відповідно до норм ч. 1 ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. свідчать про фактичне прийняття ним спірної спадщини. Такі обставини підтверджуються доданими до апеляційної скарги доказами (додатки №№ 1-6). Таким чином, після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли її діти: позивачка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_5 , який є батьком апелянта, а тому суд мав підстави для визнання права власності за позивачкою на підставі заповіту лише 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Також, вищевказані обставини можуть бути підтверджені свідками з боку відповідача ОСОБА_1 , який також, згоден надавати показання в якості свідка відповідно до вимог ст. 180 182 ЦПК України щодо обставин, які йому відомі особисто та стосуються предмету позову у справі № 615/2230/23.

Апелянт вважає, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми права, які передбачають наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР 1963 р.: "для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. "

Відповідно до вимог п. 1ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 р.: "визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. "

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 р.: "зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. "

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення.

позивач є спадкоємцем за заповітом на частину спадкового майна та спадкоємцем І черги за законом згідно ст. 554,529 ЦК (ст.1261 ЦК України) та Прикінцевих і перехідних положень ЦК України на іншу частину спадкового майна, що залишилась після смерті матері.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки докази свідчать про право власності померлої ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що незаконність набуття права власності померлою судом не встановлено, позивачка є спадкоємицею за заповітом та спадкоємцем І черги за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія не повністю погоджується з такими висновками суду.

У ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою, тобто право власності на збудоване до набрання чинності зазначеним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, і не виникає виключно у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим Законом.

За положеннями ст.ст.120,123 ЦК України (в ред. від 18.07.1963, виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 ), чинного на час набуття спірної нерухомості у власність спадкодавицею, існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно роз`яснень Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку. В даному випадку звернутися з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці.

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках (ст.554 ЦК України 1963р в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин).

Судом встановлено, що батьками позивачки є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Литвинівським сільським ЗАГС Валківського району Харківської області, актовий запис №98 від 18.07.1931.

20.02.1987 позивачка уклала шлюб, після чого вона змінила прізвище на ОСОБА_7 , про що свідчать дані свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Ленінським відділом ЗАГС м. Харкова, актовий запис № 89.

На підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 17.01.1992 виконавчим комітетом Черемушнянської сільської ради, спірний житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом якого була ОСОБА_4 , про що свідчать дані погосподарської книги за 1991-1995 р.р.

07.10.2003 ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачці та ОСОБА_5 , який згідно до наданих апелянтом копії с відоцтва про народження є його батьком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що свідчать дані свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно 18.04.2023 Валківським відділом ДРАЦС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ, актовий запис №28., внаслідок чого відкрилася спадщина за вказаним заповітом.

Зі змісту інформації Валківської ДНК Харківської області №1183/01-16 від 30.09.2023, спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 не відкривалась. Будь-які заяви про прийняття спадщини чи про відмову від неї станом на 30.09.2023 до нотаріальної контори не надходили. Свідоцтва про право на спадщину на майно спадкодавця станом на 30.09.2023 не видавались. Спадкодавець на день смерті у зареєстрованому шлюбі не перебувала, її чоловік ОСОБА_6 помер до неї 26.04.1989. Син спадкодавця ОСОБА_5 (спадкоємець за заповітом та батько апелянта) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому суд першої інстанції на підставі вказаної інформації вважав, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 на час відкриття спадщини не мешкав спільно з матір`ю, оскільки на день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка є спадкоємцем І черги за законом згідно ст.529 ЦК України 1963. (аналогічна стаття 261 ЦК України) та Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, а також спадкоємцем за заповітом щодо майна померлої матері ОСОБА_4 . Спадщину позивачка фактично прийняла, оскільки мала правовстановлюючий документ на нерухоме майно спадкодавця (свідоцтво про право особистої власності на будинок).

До складу спадкового майна входить житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить до колгоспного типу двору та за життя власника ОСОБА_4 не був переоформлений на робочий тип двору і відповідно не був належним чином зареєстрований згідно законодавства, що діяло до 01.01.2013, та не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після 01.01.2013, в зв`язку з чим оформити спадкові права на житловий будинок в нотаріальному порядку неможливо, тому позивачці роз`яснено право звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що позивачка є спадкоємицею за заповітом на частину спадкового майна. Апелянт ці обставини та висновок суду не спростовує.

Апелянт заперечує, що позивачка є спадкоємцем І черги за законом згідно ст. 554, 529 ЦК (ст.1261 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року) та Прикінцевих і перехідних положень ЦК України на іншу частину спадкового майна, що залишилась після смерті матері. Та вказує, що ця частина спірної спадщини за заповітом була успадкована його батьком, який насправді мешкав разом зі своєю матір`ю на день відкриття спадщини, фактично прийняв спірну спадщину, і тому апелянт, який також фактично прийняв цю спадщину після смерті свого батька, успадковував її, як спадкоємець першої черги за законом.

З огляду на наведені у доводах скарги доводи мають бути розглянуті наступні питання: чи порушені у даному випадку права спадкові права апелянта, який не був судом залучений до розгляду справи; чи прийняв спірну спадщину за заповітом на частку житлового будинку за надвірними будівлями спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 ; які правові наслідки для оскарженого рішення є незалучення до розгляду справи апелянта по справі.

Стаття 89 ЦПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно доданої до апеляційної скарги копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.118) апелянт є сином ОСОБА_5 , який є спадкоємцем за вказаним заповітом частки житлового будинку з господарськими будівлями. Отже, після смерті ОСОБА_5 апелянт ОСОБА_1 прийняв спадщину після його смерті та є його спадкоємцем першої черги за законом.

Позивачка не повідомила суд першої інстанції, що після смерті другого спадкоємця за згаданим вище заповітом, ОСОБА_5 , залишився його син апелянт ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за законом після його смерті, а отже за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності в частині 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташований за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 складеного на ім`я ОСОБА_5 , - належним відповідачем є син ОСОБА_5 апелянт ОСОБА_1 .

Оскільки суд першої інстанції в цій частині розглянув справу та ухвалив своє рішення про права особи, що не були залучені до участі у справі, то відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України вказане вище порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення

Коп. довідки Виконкому Черумушанської сільради Х.О. від 04.12.2003 підтверджує, що апелянт на день смерті свого батька мешкав разом з ним за адресом спірної спадщини.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, ч.ч. 1, 2 ст. 548 ЦК України в ред 1963, який був чинний на день відкриття спадщини після смерті батька апелянта ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України в ред. 1963, який був чинний на день відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, ч. 2 ст. 549, вказаного ЦК.

Наведене свідчить, що апелянт є спадкоємцем І черги за законом згідно ст.529 ЦК (ст.1261 ЦК України) та Прикінцевих і перехідних положень ЦК України стосовно спірної спадщини в частині 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташований за адресом АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 складеного на ім`я ОСОБА_5 .

Відповідно доч.ч.1.2ст.51ЦК Українисуд першоїінстанції маєправо заклопотанням позивачадо закінченняпідготовчого провадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання залучитидо участіу нійспіввідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Оскільки позов стосовно вказаної частини спірної спадщини був поданий не до тієї особи, ОСОБА_1 , а до місцевої ради, то відповідно до ст.ст. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в цій частині оскаржене підлягає скасуванню, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Решта рішення сулу не стосується спадкових прав апелянта ОСОБА_8 , в цій частині ніяких вимог апеляційна скарга не містить, тому в цій частині рішення суду не переглядається та залишається без змін, а скарга задовольняється частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за рахунок позивачки підлягають до відшкодування понесені апелянтом судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Царьова Романа Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 21грудня 2023року скасувати в частині визнання права власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташований за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 .

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Валківської міської ради Харківської області в частині визнання права власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташований за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 складеного на ім`я ОСОБА_5 .

Решту рішення Валківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2023 року про визнання права власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями згідно технічного паспорту, що розташований за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_2 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги 1262,25 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 16 грудня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді колегії Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова